На японському острові Косима проживала колонія диких мавп, яких вчені годували солодкою картоплею (бататом), скидаючи його зверху на пісок. Мавпи з задоволенням ласували бататом, але їм дуже не подобався пісок на ньому. Одного разу мавпа Імо з'ясувала, що досить картоплю помити і проблема буде вирішеною. Винахідниця навчила цьому матір, потім других мавп, ті – інших. А коли кількість "просунених" мавп досягла, умовно кажучі, ста, всі мавпи, які жили на навколішніх островах, раптом, без будь-якого видимого зовнішнього поштовху, почали теж мити картоплю.
Чи ж не те в людей? Після досягнення в спільноті критичної маси адекватно міркуючих осіб починають розуміти всі. Так, на сьогодні в цих регінах поважаючих Провідника меншість. Але кількість розуміючих впевнено зростає. І не за горами той час, коли ім'я Степана Андрійовича стане шановним по всій Україні. Я переконаний.
