Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
Гендлярі   бандити   держава   ГКЧП   честь

Бандити не в тюрмах


-1
Рейтинг
-1


Голосов "за"
2

Голосов "против"
3

Люди, для яких життя – бізнес, тепер не тільки у виконкомах, держадміністраціях і радах. Вони у правоохоронних органах і податкових службах, судах, навчальних закладах, дозвільній системі, науці, культурі тощо. Це їх зоряний час.

У журналістику я подався, пропрацювавши майже десятиліття шкільним учителем і розчарувавшись у радянській педагогіці. Тоді, на початку 1990-х, учителі звільнялися масово. Пригадую, як був шокований, коли бачив за прилавками ринків своїх колег – математиків, істориків, фізиків.

Спершу навіть незручно було підходити. Та невдовзі поруч з ними стали інженери й лікарі, безробітні комсомольські працівники і партійні функціонери. Усіх їх відразу прозвали "купи-продай", поза очі кепкували і жаліли. А вони терпляче мерзли на морозі, тягали непідйомні "кравчучки" з крамом, платили данину й давали хабарі. І потроху вибивалися зі злиднів, незважаючи на ярлики "торгашів" і "спекулянтів".

А ще в суспільстві тоді обурювалися. Мовляв, до чого довели демократи – люди з вищою освітою торгують на базарі! І ніхто не задумувався над тим, що, можливо, ці історики чи технологи за природою своєю є торгівцями. Що купити дешевше і продати дорожче вони вміють краще, ніж учити дітей чи керувати виробництвом. А дипломи свого часу отримували тому, що тоді це було модно та престижно. Тепер же зайнялися своєю справою.

По-різному склалася доля тих, хто прийшов у торгівлю. Деякі так і стоять півтора десятиліття на тому ж базарі і за тим же прилавком. Хтось зміг стати власником магазину, а то й цілої мережі. Одиницям найуспішніших удалося пробитися у великий бізнес. На певному етапі до них долучилися і колишні рекетири, бандити, шахраї та всі, чий бізнес має кримінальне походження. Так справдилася давня мудрість про те, що в епоху змін найпершою розвивається торгівля.

У давніх індусів люди поділяються на чотири типи – варни. Брахмани – ті, що займаються інтелектуальною і духовною діяльністю. Кшатрії – політики, воїни і керівники. Вайш'ї  – торгівці і фінансисти, шудри – робочий люд.

При монархії правлять кшатрії. Недарма в царській Росії був культ військових. Звідти походить і таке поняття, як офіцерська честь. Для кшатрія загинути в бою краще, ніж зганьбити себе слабкодухістю чи зрадою. Справжній воїн ніколи не образить старшого, жінку, дитину чи слабкого. Тих, хто негідно поводив себе чи посягав на суспільну мораль, викликали на дуель. Щоб змити власну ганьбу, пускали собі кулю в скроню.

Та от настала епоха диктатури пролетаріату. До влади прийшли шудри. Тобто, правити стали люди з мораллю і свідомістю робітників і селян. Щоправда, взяли на озброєння військові методи керівництва власним народом. Але кшатріями від цього не стали – природа не та. Радянські офіцери у житті відрізнялись від царських, як земля від неба.

Сімдесятирічний експеримент з шудрами закінчився історичним тупиком. Росія після ГКЧП і розстрілу Білого дому модернізувала монархію, додавши до неї деякі елементи "керованої" демократії. Тому не дивно, що президент там – офіцер КДБ, першу скрипку грає військово-промисловий комплекс, а вся ідеологія націлена на прославлення воїнства, "царя і отєчєства".

Україна ж зробила півкроку вперед і вступила в епоху запізнілої демократії. А при такому устрої, говориться у писаннях давніх індусів, правлять вайш'ї – бізнесмени, фінансисти, комерсанти, економісти, купці, гендлярі тощо. Тобто ті, хто сприймає життя як суцільний бізнес. Для кого природнім є будь-яку посаду чи діяльність використовувати виключно для власного збагачення.

Значна частина нашого суспільства ще сумує за "сильною рукою", тобто -  правителем-воїном. Але в Україні такого не буде, цей етап для неї пройдений. Наш нинішній президент – теж вайш'я. Він же фінансист, хоч і з деякими рисами брахмана. Але повністю брахманічною істотою стати не може: і в силу своєї природи, і тому, що навколо нього ешелоновані загони вайш'їв.

У такий час і щодо таких людей говорити про зрадництво в політиці принаймні недоречно. Не варто закидати Тарасові Чорноволу, Юлії Тимошенко чи Олександрові Морозу того, що вони от такі. Іншими бути вони не можуть. Для вайші'їв існує одна мораль – гендлярства. Усе продається і все купується, справа лише в ціні. Даремно таких соромити – вони самі вас швидше присоромлять. Причому зроблять це віртуозно.

Розмови про мораль для них – всього лиш аргумент у торзі. Вони поводитимуться морально доти, доки їм це вигідно. Якщо ж ні – начхають на всі закони етики і на мораль суспільства.

Люди, для яких життя – бізнес, тепер не тільки у виконкомах, держадміністраціях і радах. Вони у правоохоронних органах і податкових службах, судах, навчальних закладах, дозвільній системі, науці, культурі тощо. Це їх зоряний час. Тому і розквітла тотальна торгівля посадами і званнями, мандатами і законами, земельними ділянками і ліцензіями, дозволами і заборонами, рішеннями і вироками. Бандити сидять не в тюрмах, прокурори будують фешенебельні дачі. Бо насправді вони ніякі не прокурори і не злочинці, а скромні працівники величезного спільного прилавку під назвою "держава". Причому стоять по один його бік.

Давні індуси стверджували, що золотий вік настає тоді, коли правлять брахмани – інтелектуальна й духовна еліта суспільства. Та поки шудри це втямлять, вайш'ї можуть дурити їх скільки завгодно. Купуючи солодкою обіцянкою чи кілограмом гречки.










© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua