Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
1
Рейтинг
1


Голосов "за"
2

Голосов "против"
1

Микола Рябчук: У своїх дослідженнях я зовсім не користуюсь російськими джерелами

Львів'янка | 25.06.2009 11:57
- То щоб реагувати адекватно, варто брати приклад із лікарів-онкологів?

– Я не ставлю аж настільки похмурих діагнозів нашій країні. Але повторюю: країна хвора. Більшість її населення живе в якійсь віртуальній реальності, зберігаючи ідентифікацію країни, якої давно нема.
Комментарии
Львів'янка   | 25.06.2009 12:58
А в нас яка ситуація з елітами?
Тобто рано чи пізно їм доведеться навчитись грати за правилами, а не гратися з правилами, так як ще Кучмі радив Хав'єр Солана. На жаль, поки що вони цього не зробили, і остання забава Януковича з Тимошенко – яскравий приклад гри з правилами, заміть того, щоб грати за правилами.
Львів'янка   | 25.06.2009 12:59
Треба шукати альтернативу у ще молодших людях. Наразі після падіння Радянського Союзу ми пережили зміну лише одного покоління, умовно кажучи, покоління партійної номенклатури змінилося поколінням комсомольської, значить потрібно, напевно, щоб ще прийшла піонерська номенклатура, яка очевидно теж чуда не зробить, але принаймні у них є розуміння того, що таке Європа, як мають поводитися європейські політики, що вони можуть робити, а що ні. Мені здається, що все одно в Україні відбувається поступове накопичення якості. Це не лінійний розвиток, ми бачимо різні зигзаги, але якщо подивимось з позиції історії, то побачимо, що за це одне покоління змінилося багато.
Львів'янка   | 25.06.2009 13:00
Чи сильним, на вашу думку, є громадянське суспільстово Україні? Бо дуже часто говорять, що наша проблема в тому, що суспільство не вміє впливати на тих, кого обрало?
- Воно ще не навчилося впливати між виборами, ангажуватися у події. Але воно існує і, думаю, той факт, що змови між Януковичем і Тимошенко не відбулося, походить зокрема і від того, що політики таки змушені зважати на суспільство і певне побоювання його існує з обох боків. І те, що нерви в одного з учасників переговорів не витримали – характерно, бо кожен з них відчуває потребу легітимації перед цим суспільством. Очевидно, перед Заходом також, але і перед суспільстовом.
Львів'янка   | 25.06.2009 13:00
Бо якби вони відчували, що цілком легітимні перед власним суспільством, тоді їм було би байдуже щодо Заходу. Приклад Росії чи Казахстану дуже наочний. Захід не дуже втручається, якщо бачить, що саме суспільство приймає цю сумнівну легітимність. А тут вони відчувають, що суспільство цього не приймає, що можуть бути проблеми. Не варто перебільшувати зрілість нашого громадянського суспільства, але не варто його недооцінювати.
Львів'янка   | 25.06.2009 13:01
- Кілька років тому ви казали, що більшість населення Ураїни живе у віртуальній реальності країни, якої вже нема, себто Радянського Союзу. За цей час ви змінили думку?
- Я не вважаю, що аж так багато людей в Україні живуть у тому віртуальному світі, цієї країни надто давно не існує. І навіть соцопитування показують, що совєтське населення зникає, це природний процес. Тут є проблема не так совеєтськості, як умми, оце серйозна проблема, бо нам виповзати з цієї православно-руської спільноти ще дуже довго.
Львів'янка   | 25.06.2009 13:01
- Ви за кордоном говорите про Україну краще, ніж висловлюєтесь про неї тут?
- Я нічого не вигадую і не кривлю душею, просто дивлюсь на склянку як на половину повну чи порожню. Весь трюк у тому, що на Заході просто не мушу говорити про все зле, що є тут, бо вони це і так знають, головно завдяки московським джерелам, бо московська пропаганда більш активна, я вже не кажу про те, що західні журналісти сидять у Москві, читають російською і мають відповідне середовище. Тож там нема потреби зосереджуватись на негативі, тому я кажу, що попри те, є і дещо позитивне
Львів'янка   | 25.06.2009 13:02
В Україні я не маю цієї проблеми, всі знають і позитив, і негатив, тому я можу зосередитися на аналітичних речах, бути критичнішим і наполегливіше пояснювати людям, що багато в чому вони самі винні в тому, що мають. Це моя давня і дуже брутальна теза, на якій я досі наполягаю – кожен народ має ту владу, на яку заслуговує. З одним застереженням – якщо він її вибирає. Бо якщо влада окупаційна – важко народ звинувачувати. Але в Україні, слава Богу, і Кравчука, і першого Кучму, і Ющенка вибирали самі, проблема була лише з другим Кучмою, там технологічно розіграли ситуацію, коли люди не мали вибору, але тим самим Кучма себе делегітимізував.
Львів'янка   | 25.06.2009 13:02
- Владу і життя в Україні критикують практично всі: від інтелектуалів до так званих обивателів. Але інтелектуали, попри те, хочуть жити тут, а багато звичайних людей будь-що хочуть виїхати за кордон. Чому ви сюди повертаєтесь і живете в Україні, хоча маєте можливості замешкати в більш розвинутих державах?
- Я не засуджую тих, хто виїжджає звідси, окрім тих хіба, хто вдає зі себе політичних чи етнічніх біженців. Тих, хто вигадує історії переслідування, я не поважаю, бо вважаю, що це підла брехня. Всі інші, як от трудові мігранти, мають право поїхати звідси. Якщо ми стоїмо на ліберальних позиціях, то мусимо визнавати, що не людина створена для держави, а держава для людини.
Львів'янка   | 25.06.2009 13:03
І якщо держава неефективна, якщо ми, так звана "еліта", не змогли її реформувати, то що можна вимагати від простіших людей, які не знають способу і не вірять, що все можна змінити? З іншого боку, я важаю, що для людей освіченіших тут є дві переваги: в Україні життя набагато цікавіше, і якщо ти маєш мінімум на пристойне життя й не женешся за високими заробітками, то цього достатньо, тут цікавіше жити, ніж нудитися у США. По-друге, я вважаю, що люди з професією мають тут добрі перспективи, може винятком є якісь високотехнологічні речі, але більшість фахівців можуть знайти собі тут застосування і, думаю, що їх дедалі більше буде повертатися.
Львів'янка   | 25.06.2009 13:03
Таке ми сьогодні бачимо у Польщі. Мені здається, що загальна тенденція полягає у тому, щоб поїхати, заробити і повернутись. І ця тенденція повернення наростатиме. Це не перешкоджає виїзду. Я взагалі за те, щоб кожен українець побував за кордоном, пожив хоча б рік, попрацював, повчився там. Може, це, нарешті, вилікувало б Україну від совєтськості, визволило з умми.
Львів'янка   | 25.06.2009 13:04
- Ви колись сказали гарну фразу про те, що важливим є насамперед плекання Європи у собі...
- Українці, на превеликий жаль, є європейцями вимушено, а не за переконаннями. Просто якщо вони хочуть бути українцями, вони мусять бути не росіянами, якось мають відокремитися від тої умми. Для того мусять себе протиставляти себе росіянам, наголошувати на інших рисах, на своїй гаданій європейськості. Для українців Європа є їхньою уявною сутністю. Але не реальною – наразі. Українці, на превеликий жаль, зберігають відчутну нутряну неприязнь до Заходу. І європейцями себе вважають не тому, що справді приймають європейські цінності, а тому лише, що на Сході є більша загроза
Львів'янка   | 25.06.2009 13:04
І велика проблема у тому, що у нас європейськість лише поверхнева. Вона зумовлена лише тим, що ми не хочемо бути росіянами. Але європейцями ще не стали. Саме знання про Європу доволі слабке, половина українців зовсім не була за кордоном. А з тої половини ще половина не була за західним кордоном. Однак це питання часу. Польська інтеграція до Європи розпочалася 200 років тому, коли їхня еліта жила у Парижах, Віднях... Навіть у комуністичні часи вони могли виїжджати, і тому у них усе пішло інакше.
Львів'янка   | 25.06.2009 13:08
Ви казали, що поїхали зі Львова, бо хотіли жити у світі, а не поза ним...
- Кожна людина реалізує себе двома різними способами: або живучи у світі і активно у ньому працюючи, це шлях великої колісниці. А є шлях малої колісниці, який полягає у свого роду схимництві, втечі від світу. Львівський період був часом малої колісниці, це було середовище "ченців", богеми, дуже самодостатнє. Не знаю, чи обрав би свідомо інше, але це збіглося з перебудовою. У Києві я став на шлях великої колісниці, громадського служіння. Заангажувався у багато різних справ, вийшов з тієї мушлі, у якій сидів з друзями.
Львів'янка   | 25.06.2009 13:09
Вона була затишна і приємна, але я відчув, що пора виходити, що є можливість щось змінити у цьому світі.
(Коментарі взято із інтерв"ю Оксани Керик, для zaxid.net)
Самые комментируемые
"Проблема" языка: наживка для электората  908
Русскоговорящие украинские националисты...  905
Государство Украина не состоялось...  773
Вопрос русского языка в Украине – тест на демократию?  740
Русский язык получил государственный статус второго языка в Украине  690
Андрій Іллєнко: Нотатки про соціал-національну революцію  672
Дмитро Чобіт: Макуха або Штрихи до політичного портрета "Блоку Юлії Тимошенко"  668









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua