Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
Будова   будівельники   розрахунок   висновки...

Зайве підтвердження нашої приказки: "Не роби людині добра і вона не зробить тобі зла"


1
Рейтинг
1


Голосов "за"
1

Голосов "против"
0

Будова, будівельники, розрахунок, висновки...

Сів у маршрутку й опинився поряд із давнім знайомим. Через хвилину проїздили повз зарослий бур'янами недобудований двоповерховий будинок й Богдан, вказавши на будову очима, до мене змовницьки: "Ти ж знаєш: я живу навпроти отож зіллю тобі цікаву інформацію Цю будову розпочав крутелик із числа колишніх працівників спецслужб. Чоловіком він виявився напрочуд жадібним, хитрим та підлим. Наймає бригаду будівельників, узгоджує розцінки й... годує обіцянками розрахуватись в кінці виконання всієї роботи. Аванс на дрібні витрати, правда, дає. Згодом знаходить дрібну зачіпку в якості й виганяє бригаду, не розрахувавшись! За рік таким чином вже 5 бригад змінилося! Мо хлопці й скаржаться, та крутелик має зв'язки у верхах отож всі ті скарги потрапляють до його друзів!

Якось мені знадобилось відро піску. Пісок був вивалений на дорозі навпроти. Набрав без дозволу – гадав, що ради добросусідських відносин господар мені таким дріб'язком не докорить. Та, думаю, сам признаюсь й жартома запитаю ціну компенсації. Очевидно хтось це побачив й доніс бо наступного дня господар, не давши мені слова сказати, накинувся на мене із матюками та погрозами. І то за відро піску! Яка ж в людях непримиримість, ненависть, жорстокість! Колись за п'ять знайдених після збору врожаю колосків в табори відправляли, сьогодні вбити ладні за відро піску!

Минур рік, інформація про хитруна стала загальновідомою, й більше дурних немає – ніхто не погоджується працювати задарма. А мо гроші у крутелика закінчилися. Не знаю. Тут суть в іншому: ніколи нікому в цій хаті добра не буде. Прокляття скривджених людей не минаються безслідно тому що".

Я підтримав тему: "Найняти бригаду й надурити – модна зараз тактика. Люди ж по словесній домовленості працюють отож нікому нічого не доведеш. Сам не раз та такий гачок потрапляв".

Наступного дня привився до будови уважніше: на зарослій бур'янами території псувалася звалена цегла, гнили дошки, заростала зіллям купа піску. Очевидно того самого...

Зайве підтвердження нашої приказки: "Не роби людині добра і вона не зробить тобі зла".

Ніколи не думав, що й сам черговий раз вляпаюсь у подібну історію.

Родич розпочав будувати двоповерховий будинок. Бригада звела перший поверх і... зникла. Одного дня у присутності родича зателефонував бригадирові із котрим раніше працював. Виявилося: той із двома колегами на даний момент закінчує роботу в Криму. Я повідомив, що є робота дома й передав слухавку родичеві. В ході розмови той пообіцяв роботу до зими. Скоро бригада прибула й ми з'явилися на будові. Родич пояснив: "Перша бригада складалася із п'яничок та наркоманів і тому я їх вигнав". Хлопці поглянули на мене та я жестом їх заспокоїв – родич своїх не одурить. Узгодили розцінки й приступили до роботи.

Другий поверх виріс швидко. Щосуботи рахували виконану роботу й брали плату. Настала черга узгодити ціну зведення даху. Торгувалися. Родич назвав остаточну ціну: 65 гривень за квадрат покриття й ми пообіцяли подумати. Вранці родич заявив: "Мені тут он віруючі обіцяли звести дах у розрахунку 60 гривень за квадрат. Погоджуйтесь і ви на такі ж розцінки, а я в свою чергу даю вам свої електричні пристрої, бензопилу та гарантую об'єм робіт до зими". За тими словами вдарили по руках та й приступили до роботи.

Під час перекуру доходили висновку: пускати на балки дерево 25 × 25 та крокви 10 × 18см. безглуздо. Якщо ці бруси розрізати навпіл то можна ще один дах звести та й робота обійдеться значно дешевше. Ще й до того нерозумно зводити будинок із балконами та іншими наворотами в час економічної кризи.

Несподівано розмова перервалась – до нас підійшов п'яний та дуже сердитий кум господаря й, пересипаючи мову лайкою, гнівно:

- Ви чому мій хліб забрали!? Я ж цей матеріал заготовляв, план даху робив й домовився із господарем звести його в розрахунку 50 гривень за квадрат. Я ж так розраховував на цю роботу, а господар її не мені, а вам віддав!

Ми від несподіванки ошелешено очима кліпали.

- А ви впевнені, що вас господар не одурить так, як і попередню бригаду!?

- Впевнені, бо господар приходиться мені родичем!, – відрізав я.

Молодик іронічно посміхнувся й пішов далі пиячити.

Настрій було вкрай зіпсовано але робота є робота – раз вже взялися, то мусимо завершити.

Порахувати ціну виконаного за тиждень важко отож вирішили щосуботи брали на бригаду авансом тисячу гривень. В суботу підійшли до господаря. Той був сам не свій. Вчора витратив у лікарні три тисячі – родич в стані афекту порізав собі вени. Ми здогадалися про кого йде мова. Гроші пообіцяв в понеділок і таки дотримав слова.

Зточили крокви, витягнули їх вручну наверх, стали зводити каркас згідно плану. Підійшов господар й велів всупереч плану зробити фронтальний зріз більшим. Слово господаря – закон, отож так ми й зробили. На початку третього тижня до нас піднявся господар із Вадимом – тим самим молодим чоловіком, котрий вскрився. Вадим взяв в праву руку (ліва була в бинтах) план забудови й дохідливо пояснив господарю та нам, що запланований виступ зробленого нами фронтального зрізу в даному випадку закриє частину балконного вікна. Висновок: доведеться переробити все згідно плану. Господар зрозумів свою помилку й погодився. Зазвичай господар оплачує окремо усі переробки, котрі сталися з його ініціативи чи вини й тому ми не акцентували на цьому його увагу. Приступили до демонтажу, нарощення фаціяту. Це коректива забрала у нас три дні часу, плюс свою роль зіграли форс мажорні обставини: день церковного свята не працювали, три дні не було світла, день лив дощ, ще й до того вийшла із ладу старенька бензопила. (Зносився механізм, котрий передає оберти двигуна на ріжучий ланцюг).

В кінці третього тижня господар заявив:

- Телефонували батьки із-за кордону. Дуже невдоволені темпами роботи. З понеділка до вас в підмогу прийде бригада Вадима.

Ми зрозуміли суть: у родичів була серйозна розмова. Рука у Вадима зажила отож він рветься в бій. Ясна річ, господарю вигідніше нас вигнати і дати роботу бригаді, котра довершить роботу за нижчими розцінками. Заодно можна під цей шумок і втрачені на лікування три тисячі вимутити...

У понеділок на будові з'явився Вадим із двома колегами й бригада силою п'яти рук приступила до роботи. Я умовив своїх не покидати будову – змурувати перегородки у підвалі та звести комини інакше без них зупиниться робота чужої бригади.

Якось запитали Вадима про причину нервового зриву. Той, пересипаючи мову добірною лайкою, люто звинувачував стервозну, розпусну дружину та підступного тестя. Вислухавши все це, я заявив хлопцям: "Завжди слід вислуховувати обидві сторони. Разом із тим слід знати: якщо чоловік в спілкуванні поряд із чужими людьми через слово вживає "мать, рот, на х..., блядь", то з одного цього можна уявити що то за птиця".

В четвер ми закінчили свою роботу й водночас хлопці із чужої бригади, такими ж темпами як і ми, завершили зведення кроквяної системи, вкладення термоізоляції та набивку рейок. Справа стала за металочерепицею.

За всю роботу (димарі зводили за подвійним тарифом) виходило більше 2000 гривень плюс недоплата за дах. За дах виникла суперечка: ми запевняли, що виконали 2/3 роботи, господар – 1/3. (Бригада Вадима самоусунулася від суперечки.)

Господар дав бригадирові 1500. Очевидно не було більше готівки – вирішили ми.

Наступного ранку господар здивовано: – Які гроші!? Я вам все віддав!

- Так там же ж борг залишався...

- А я вирахував за амортизацію бетономішалки, прокат електроінструменту, ремонт зіпсованої вами бензопили! Виходить, що ви ще мені винні!

Отакої! Бригадир поривався порушити зроблене, Віктор намагався кинутись з кулаками та я стримав обох.

Хлопці вовком на мене дивилися – це ж я привів їх до родича працювати...

Спакували речі й, проходячи повз будову, мої хлопці лаяли всіх та все та на мене сердито поглядали. Я ж спересердя голосно сказав: "Передайте господарю, що в цьому домі щастя не буде". Хлопці з нової бригади передали. Дуже образився на мене господар та батьки, котрі працюють за кордоном.

Оце хотів і родичам дім побудувати, і свою бригаду роботою та заробітком забезпечити. І от в результаті маю: нажив ворогів серед родичів, втратив бригаду, домашні лають за ті спересердя сказані слова. Вірно каже наша приказка: "Не роби людині добра і вона не зробить тобі зла".

Неймовірно, але описаний епізод дзеркально відображає систему взаємостосунків між українцями. Живемо же за принципом "бе-бе". (хто кого об'ї...)

Цікаво, що прочитавши цей епізод, ви не здогадаєтесь яка зараз влада. Мова про владу тут не йде тому що. Тут мова про українців, точніше, про наш спосіб мислення та поведінки.

Тут обмаль дійових осіб: господар будови, чотири члени нашої бригади та три чужої. І всі однієї віри, у всіх одинакові золоті хрестики на грудях... Що вже говорити про всю Україну...

Як повинно бути в ідеалі і як є звичним в цивілізованих державах? Працівник має патент, платить державі податки й робота зараховується в стаж. Також він є членом профспілки, котра захищає його інтереси. У подібному випадку ми б викликали профспілкову комісію, котра б оцінила роботу по загальноприйнятих для даного регіону розцінках. Недоплачене нам, бензопилу на експертизу, повчальну історію в газети. Ось і все. Все ж так просто...

Журналісти серед народу провели опитування відносно бажання емігрувати. П'ята частина українців при нагоді ладні покинути Україну в пошуках кращої долі. Я все думаю: от виїдемо ми навіть всі. Що зміниться? Ми ж виїдемо із нашою ментальністю, способом виживання під назвою "бе-бе". Буде те ж саме крім хіба що написів на цінниках у супермаркетах... Висновок невтішний: якщо вже емігрувати, то туди де нашого брата хохла якнайменше. Процвітанню Незалежністі зашкодила... наша ментальність!

Колись, читаючи про криваву червону революцію, громадянську війну, червоний терор, злочини комісарів не міг зрозуміти одного: чому пішов брат на брата, чому народ масово не став вступати у Білу армію? Сьогодні розумію. Ситуація аналогічна: немає за що любити нашу корумповану еліту, отих буржуїв, котрі жирують за розкрадену власність України, котрі "хатинки" за людські сльози зліпили, іномарки за хабарі купили.

Цього разу я стримав хлопців. Іншого не буде...










© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua