Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Про висвітлення релігійних свят


2
Рейтинг
2


Голосов "за"
2

Голосов "против"
0

Властива проблема мас медіа – висвітлення релігійних свят та подій на національних (звісно ж і не тільки, якщо це, либонь, когось утішить) телевізійних каналах...

Про висвітлення релігійних свят
Протоієрей Олег Ведмеденко

Властива проблема мас медіа – висвітлення релігійних свят та подій на національних (звісно ж і не тільки, якщо це, либонь, когось утішить) телевізійних каналах.

Про що розповідають нам улюблені коментатори вияснюючи, скажімо, зимові та різдвяні свята? Про таємниці ворожби на святого Андрія, та як належиться молодим бешкетувати у цю ніч. Про народні рецепти приготування куті та святкових наїдків (перераховуються рецепти дванадцяти пісних страв на Святвечір, а затим – дванадцяти ж скоромних, на Щедрий вечір "старого нового року"). Ясується про те, в якому куті правильно ставити "дідуха", та як сіном устелювати стіл та підлогу, а по хаті мостити солому. Про колядки, вертепи, "перебиранців" та щедрівки. Про угощання худоби посоленим хлібом, про традиційні забави на Маланку та про водохресне купання в освяченій ополонці...

Одним словом, ведеться про зовнішнє – не про духовний зміст свята, не про внутрішню силу, а про народну традицію. Релігія ж насправді – це не фольклор. Релігія – це сфера духовності, а не культури. Це насамперед внутрішній, духовний зв'язок між людиною і Богом. Однак правдивою духовністю в дні свят у засобах масового інформування чомусь і не пахне. У кращому випадку – переказ історичної букви, та голий обряд.

У цій статті спробую накреслити, хоча б приблизно, правдиво-релігійний погляд на наступне свято, якого чекаємо, святе Водохреще. Про те, чи збіжиться він з телевізійним варіантом, запрошую разом поміркувати після празникування...

19 січня (6 січня за старим стилем) церква східного обряду відзначає свято Хрещення Господа, Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, або, як воно ще називається, свято Богоявлення.

Про історію торжества розповідає нам Євангеліє устами святого апостола і євангеліста Матвія:

"Тими ж днями приходить Іван Хреститель, і проповідує в пустині юдейській, та й каже: "Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!" Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: "Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!"

Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а поживою для нього були акриди
(рослини пустелі, що мають дуже довге коріння, щоб діставатися до води. Інша версія – їстівний вид сарани) та мед польовий. Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, і в річці Йордані хрестились від нього, і визнавали гріхи свої...

Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб хреститись від нього. Але перешкоджав він Йому й говорив: "Я повинен хреститись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?" А Ісус відповів і сказав йому: "Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду". Тоді допустив він Його.

І охрестившись, Ісус зараз вийшов із води. І ось Небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із Неба: "Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!"


Слово "хрещення" грецькою мовою звучить як "баптисма", і означає "занурюю", або "повне занурення".

Обряд обмивання (омовіння) з метою духовного оновлення, очищення, переродження, прийшов із глибини віків, і був відомий задовго до Івана Хрестителя. Зміна імені на знак зміни володаря також практикувалася у старозавітні часи, про що маємо підтвердження і в Біблії. Так у Другій книзі Паралипоменон (Хронік), згадується історія Ел'якима, сина царя Йосії, якого перейменував фараон Нехо на Єгоякима, і поставив царем замість брата його в 609 році до Різдва Христового.

За часів Римської імперії патрицій, набувши собі раба, занурював його повністю у воду, і після цього давав нове ім'я. Даний ритуал символізував те, що віднині ця людина – його раб, а минуле життя її ніби змивається, повністю стирається. Рабовласник давав рабу нове ім'я на знак повної приналежності собі.

Починаючи від Івана Хрестителя, Предтечі Господнього, традиція повного занурення у воду набуває нового змісту. Як читаємо в Євангелії, Іванове хрещення (занурення) стало очищаючим хрещенням покаяння – символом занурення у віру, що чинна страхом Божим, в духовну річку підзаконного вчення, яке веде до Христа. Іванова проповідь вела людей до покаяння. Люди визнавали гріхи свої, а обряд занурення у воду був символом, зовнішньою емблемою цього духовного очищення, омивання гріхів: як фізична вода змиває з нас бруд тілесний, так сльози покаяння змивають з душі бруд гріха...

Без сумніву, Ісусу Христу не було потреби в каятті, адже він був безгрішним Богом у плоті. Не було в нього потреби також і хреститися, занурюватись у слово, бо він сам був носієм вчення, і не просто носієм, але Богом Словом! Він приніс на землю оновлене Слово, Новий Заповіт між Богом і людьми, підняв старозавітне відкриття на найвищий щабель – щабель любові.

Він сам був Предвічним Логосом – Богом Словом, Словом, що стало плоттю. Про це свідчить нам і Євангеліє від Івана, яке починається словами: "Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово... І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця". І славу цю було явлено на землі саме в цей великий день – день, коли відкрилося людям Божество в усій повноті Пресвятої Тройці: Син Божий хрестився в Йордані, Дух Святий злинув на нього у вигляді голуба, символу миру, і з неба чувся голос Бога Отця. Тому й свято це називається ще – Богоявленням.

Так, не було потреби Ісусу в Івановім хрещенні покори та страху. Бо Він ніс людству новий Заповіт, суть якого – хрещення смиренням та любов'ю. Заповіт повного занурення у полум'яну вселенську енергію добра, життя, любові. Заповіт занурення у благодать Святого Духа.

Та Він зробив це для нас...

А поки що Ісус, "в подобі грішного тіла", смиренно хреститься у Івана, щоб "виповнилася вся правда", щоб показати нам правдивий шлях – шлях духовного вдосконалення. Вдосконалення благодаттю Духа Святого, що подається через смирення, початком якого і є святе покаяння.

Щоб пам'ятали ми, що коли хто не родиться з води (від покаяння з плодами самозречення) й Духа (від Духа смирення та любові), той не може ввійти в царство Боже.

І, вийшовши з води, стоїть Христос перед нами.

І мирний, святий дух Божий спочиває на Ньому.

І чується голос Отця Небесного: "Це Син Мій улюблений, що Його Я вподобав..."

Тропар (основна пісня) свята: "Коли в Йордані хрестився Ти, Господи, – тоді об'явилося поклоніння Тройці. Бо голос Отця про Тебе свідчив, улюбленим Сином Тебе називаючи. І Дух у вигляді голубиному ці слова стверджував. Слава Тобі, Христе Боже, що з'явився і світ просвітив..."

www.vedmedenko.org










© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua