Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
Бог   диявол   віра в Бога   церква   капища ідолам   мавзолей...

Бог та диявол. Криваві жертви. Колись та сьогодні.


1
Рейтинг
1


Голосов "за"
3

Голосов "против"
2

Бог, диявол,наші вірування, авторитети, окультизм, мавзолей ідола, пошуки істини...

Бог та диявол споконвіку є владними істотами із іншого виміру, прихильність котрих можна здобути кривавими жертвоприношеннями. Богові приносили криваві жертви починаючи із сина Адама – Авеля. Зазвичай в пожертву приносили худобу, птахів. Як відомо із Євангелії, нещодавно народженого Ісуса Марія та Йосип принесли в Храм "...щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, – пару горличат або двоє голубенят". (Луки 2:24)

Так продовжувалось до дня добровільної самопожертви – смерті на хресті Сина Божого – Ісуса Христа!

Збулось передбачене пророками найважливіше таїнство – пролилась найчесніша кров ради прощення гріхів всього світу. Звершилось! Із того моменту криваві жертви Богові більше не потрібні!

Християни в знак вдячності Богові, побудували храми, прикрасили їх хрестами та іконами. Існує невидимий зв'язок між Богом, церквою та релігійними символами. В знак любові до Бога та розіп'ятого ради нашого спасіння Сина Божого кожен християнин шанує Бога, церкву й, як символ віри, любові та надії носить на собі хрестик, іконку. Господь бачить своїх й дає впевненості, віри, сили переборювати труднощі.

Якщо Господь до моменту самопожертви Свого Сина Єдинородного вимагав приносити в жертву Йому худобу та птахів, то ворог всього людства – диявол від своїх прихильників завжди вимагає жертвувати йому людей! Він набирає сили від потоків людської крові, сліз, страждань, проклять, богозневаги. І чим більше принесені в жертву люди перед смертю страждають, тим більшої сили він набуває.

Здавна для цієї мети жреці (посвячені у таїнства окультних наук) виготовляли ритуальні жертовники. То були виготовлені за усіма правилами окультизму вівтарі для поклоніння дияволу та його темним силам, енергетичні вампіри. В центрі магічної споруди жреці "творили терафим" – ритуально оброблену голову загиблого вождя поміщали під кришталевим куполом. В середину черепа клали золоту пентаграму (п'ятикутну зірку) та пластинку схожу на ромб. Під терафимом поміщали черепи страчених знатних ворогів. Таким чином та голова (оракул) набувала здатності відповідати на запитання жреців, надавати їм енергії, сили. Вівтар сатани – зіггурат освячували численними людськими жертвоприношеннями. Піддані верховних жреців повинні були носити такі ж зображення на своєму одязі – цим відбувалось єднання, магічний зв'язок між зіггуратським терафимом, верховним жрецем та підданими.

Поклоніння дияволу та криваві людські жертвоприношення відомі ще із сивої давнини і є найстрашнішим злочином перед Богом. Із давніх часів найбільш відомими вівтарями сатани є Пергамський вівтар, Вавілонська вежа, єгипетські піраміди.

Перша заповідь: "Я Господь Бог твій, нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене".

Ізраїлеві сини в єгипетській неволі дуже множився й ця обставина непокоїла фараона. І наказав фараон кожну дитину чоловічої статі кидати в річку. Одна жінка із роду Левія, будучи в законному шлюбі, народила сина. Ховала немовля три місяці, але коли далі ховати стало небезпечно то, довірившись Божому провидінню, поклала сина в обсмолену корзину й залишила в очереті на березі річки. У той час дочка фараона вийшла купатись та й почула плач. Змилосердившись над хлопчиком, наказала служниці найти для нього годувальницю. Та пішла й привела... справжню маму дитини. Коли ж хлопчик підріс то дочка фараона усиновила його й назвала Мойсеєм, що означає "витягнений із води". Мойсей зростав у розкошах, отримував освіту, але не забував Бога та якого народу він син. Одного разу він побачив як єгиптянин б'є ізраїльтянина й убив кривдника. Про цей вчинок довідався фараон і Мойсей втік у мідіянський край й там одружився на дочці жреця. Мойсей пас отари тестя й побачив палаючий терновий кущ, котрий горів та не згорав. Коли ж підійшов ближче то почув голос Бога, Котрий наказував йому повернутись в Єгипет, щоб вивести звідти ізраїльтян "до Краю що тече молоком та медом". Щоб фараон повірив посланцеві, Бог наділив Мойсеєву палицю здатністю перетворюватись на змію та руку здатністю покриватись проказою.

Мойсей прибув до фараона й продемонстрував ці чуда. Фараон покликав мудреців, ворожбитів і їхні палиці теж перетворились на змій та Мойсеєва палиця проковтнула палиці їхні. Та було запеклим серце фараона й він не погоджувався відпускати ізраїльтян. Тоді Господь став насилати на Єгипет кари: вода перемінилась на кров, нашестя жаб, вошей, мух, моровиця на худобу, гнояки на тілі, град, сарана, темрява. Щоразу як тільки наступала кара, настрашений стихійним лихом фараон погоджувався відпустити народ Ізраїля. Та як тільки лихо минало фараон робив висновок, що те все трапилось випадково й рішення своє відміняв. Тоді за непослух Господь вигубив у єгиптян усе первородне від худоби до людини. Лише в час такого великого горя фараон повірив, що то кари від Бога за непослух й відпустив Ізраїлевих синів. В ніч перед виходом Господь розм'якшив серця єгиптян й ті позичили ізраїльтянам все що ті просили. Євреї же, не будь дурні, просили золоті прикраси, золотий та срібний посуд, вишуканий одяг.

Вдень Господь йшов поперед ізраїльтян у стовпі хмари, вночі в стопі вогню. Та пошкодував фараон, що відпустив рабів й погнався за ними. Червоне море розступилось перед ізраїльтянами, а коли в нього увійшли переслідувачі то вода зійшлась і накрила їх.

У пустині Господь посилав ізраїльтянам манну небесну, м'ясо та воду. Через три місяці Мойсей зійшов на гору Сінай й там 40 днів розмовляв з Богом. Гора дрижала, горіла, диміла, чувся грім та голос сурми. Народ же вдалині тремтів від страху. Наприкінці Господь дав Мойсею кам'яні таблиці з десятьма заповітами. Першим був заповіт: "Я, Господь Бог Твій, нехай не буде в тебе інших богів, окрім Мене".

А тим часом волхви (ті самі, котрі сьогодні складають гороскопи а наші ЗМІ їх розповсюджують) переконали ізраїльський народ, що він народжений в сузір'ї Тільця й, щоб умилостивити богів, потрібно виготовити золоте теля й тоді буде їм щастя. Так й зробили – пригодились позичені у єгиптян золоті прикраси. Крім золотого тільце вилили ще й п'ятикутну зірку Ремфана, котру сатаністи називають печаткою Люцифера.

Стали славити рукотворного ідола, співати та танцювати перед ним. Господь побачив це неподобство й вирішив винищити усіх ізраїльтян та Мойсей заступився за народ. (Пізніше Мойсей напевно не раз пожаліє про своє необдумане благородство. Як й інші покоління людей...)

Коли ж Мойсей спустився з гори й побачив це неподобство то страшенно розлютився! Він веде народ свій із рабства, щоб у обіцяному Богом краї забути мерзенні вчинки єгиптян, їхнє ідолопоклонство, щоб розпочати нове життя із чистого аркуша. А тут, його співвітчизники, Богом вибраний народ бачить чуда Господні, їсть манну небесну й несе із собою... знання таїнств поклоніння темним силам!

Мойсей спересердя розтрощив золотого ідола. Після того став у брамі табору й сказав: "Хто за Господа – до мене."

І зібралися до нього всі Левівні сини. Мойсей наказав їм витягти мечі й порубати ідолопоклонників. "І впало з народу того дня близько трьох тисяч чоловік".

Проте наука не пішла на користь – ізраїльтяни й далі продовжували гнівити Бога. Та Господь осміяний не буває – за кожний гріх невідворотно наступала кара.

Через сорок років ізраїльтяни підішли до обіцяного Богом Краю. Розвідники донесли, що Край той дуже багатий, а жителі великого зросту та сильні. Ізраїльтяни були дуже налякані такою новиною, але Господь пообіцяв, що пошле Ангела Свого, котрий за численні гріхи їхні винищить жителів обіцяного Краю. Приречені жителі Краю були чорнокнижниками, чародіями й досягли великого достатку та могутності (Край той тік молоком та медом) завдяки зв'язку з дияволом!

Ось як Господь застерігав людей: "Коли будеш входити до Краю, що дає тобі Господь, Бог твій, то не навчися чинити такого, як гидота цих народів. Нехай не знайдеться між тобою такий, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих. Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке, і через ті гидоти Господь, Бог твій, виганяє їх перед тобою. Бездоганний будеш ти перед Господом, Богом своїм, бо ці народи, що ти посядеш їх, слухають тих, хто ворожить по хмарах та ворожбитів, а ти – не таке дав тобі Господь, Бог твій".

Так і сталося: Господь вигубив, побив ті народи, а ізраїльтяни оселились в їхніх будинках, привласнили весь Край. (Господь всесильний та довготерпеливий. Так то воно так, але терпінню Всевишнього все ж є межа, отож диявол не в силі врятувати своїх служителів від Господнього покарання.)

Минали віки й ізраїльтяни, забувши заповіти батьків, знову вклонялись іншим богам. Тоді Господь наводив на них кари єгипетські, возвеличував ворогів і ті успішно воювали проти ізраїльтян. За боговідступництво на народ кожного разу насувались різноманітні напасті. Час спливав, але люди не хотіли помічати цієї закономірності. На початку ХХ століття євреї створили й стали інтенсивно розхвалювати та поширювати новомодного ідола – безбожну марксистську ідеологію! Цю, на перший погляд привабливу ідеологію підхопили росіяни й втілили у її життя. В результаті, замість світлого майбутнього всього людства отримали усі страхіття ХХ століття...

Замість Храму Христа Спасителя – мавзолей!

Ленін не уявляв своє життя без влади та два останні роки за станом здоров'я міг грати лише роль ідола. 10 березня 1923 року після двохгодинного припадку його розбив параліч. Наступного року після смерті від тяжкої форми сифілісу Ленін помер. "Лікарі" дістали мозок, помістили в черепну порожнину золоту пентаграму та ромб, забальзамували, притулили до одягненого чучела й пізніше поставили кришталевий саркофаг із тією мумією на велику пентаграму (зірку) у центрі мавзолею.

В цьому для дослідників історії немає нічого дивного. Замовники "усипальниці вождя" заздалегідь надали архітектору Щусєву консультанта окультних справ – визнаного авторитета археології Фредеріка Поульсена. Той спеціаліст окультних наук виклав копії древньовавілонських капищ (зіггуратів) із котрих найвідомішим є вавилонська вежа й навчив таїнству "творення терафима".

Мавзолей "по просьбам трудящихся" був побудований у грамотно вибраному місці за усіма правилами окультизму. Консультант не міг не знати найважливішого – під кришталевим саркофагом обов'язково повинні були знаходитись голови ритуально страчених царя та цариці поваленої російської імперії. Ось для чого голови страченого царя та цариці були доставлені у Москву! Значить, не усіх сатанистів тоді винищив Мойсей!

Подальші події передбачити було не важко. Піддані верховних жреців із ромбами на петлицях, зірках на погонах, портретами ідола у владних кабінетах, на партійних квитках, значках будуть катували, убивали мільйони, десятки мільйонів людей й цим викачувати їхню життєву енергію ради наповнення силою диявола! Багато хто із жителів колись могутньої імперії погодяться прийняти на чоло печатку Люцифера ради влади на співвітчизниками, безтурботного життя. Буде нищення церков, християн, постійні війни, голодомори, репресії, розруха, страждання десятків мільйонів людей – все буде присвячене возвеличенню сатани! І "святкові демонстрації трудящихся" із комуністичними іконами сатанинських вождів навколо постаментів ідола у всіх містах та селах на одній шостій планети. І вдячні пісні та танці жовтенят, піонерів, комсомольців, комуністів, безпартійних – все та усі будуть славити ворога Божого – диявола!

Кровавая Площадь. На ней Зиггурат.

Свершилось. Я близко. Ну что же, я рад.

Спускаюсь в зловонную, страшную пасть.

На скользких ступенях легко и упасть.

Здесь смрадное сердце старинного зла,

Тела что и души сжирает дотла.

Гнездо свое свил здесь столетнее зверь.

Для бесов на Русь тут распахнута дверь. (Николай Фёдоров.)

Февральским днём Великой смуты

Мы отказались от Царя

И захлебнулись, скинув путы,

В кровавой пене Октября.

Под догмы призрачной идеи

Кричали нагло:"Бога нет".

И Православный Крест на шее

Скрывали люди много лет.

Бунтарским духом неуёмным

Спалили треть родной земли,

И с годом этим прокажённым

Злодею почести несли.

Пока лежит он в мавзолее,

Парит из бездны над страной-

Нам не найти, на самом деле,

С почтеньем идола покой. (Владимир Бакшеев)

І будуть ті люди жити у темряві помийної ями на радість демонам, доки не зруйнують престол сатани у центрі сатанинської імперії та околицях...

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua