Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Пригоди язикатого Гоші


8
Рейтинг
8


Голосов "за"
8

Голосов "против"
0

Про культуру, мову, пса та папугу.

Пригоди язикатого Гоші
Якось, проходячи сквериком, котрий колись був непоганим парком (його "підрізали" зі всіх сторін – залишився невеличкий здичавілий куточок природи), у якому люди вигулюють своїх собак, побачив свого знайомого Володимира Петровича. Він був із своїм, дуже розумним, як виразився сам Володимир Петрович, але не зовсім чистокровним псом.

Підходжу поближче. Бачу, – якась дебела жіночка підкликає Володимира Петровича до себе.

- Поруч! – командує мій знайомий, і разом з собачкою направляється до цієї жіночки.

- Ви какую команду дайотє? – запитує вона якось здивовано.

- "Поруч!", – відповідає Володимир Петрович.

- А что ето значіт?

- Те, що він і виконує.

- Но я жє нє понімаю...

- А хіба я вам цю команду подаю?

- Понімаєтє, на сорєвнованіях члени жюрі должни понімать, какую команду дайот хозяін собакє.

- Не думаю, що члени жюрі будуть менш розумними, ніж мій пес.

- Нє нада так...

На жаль, не зміг бути присутнім до кінця цієї цікавої розмови: заспівав мій мобільний – внучка терміново викликала додому: "Є важлива справа-сюрприз".

Дома дійсно чекав сюрприз: гарненька кліточка з хвилястим папугою.

- Мені його подарували, – заявила внучка. – Хай трохи побуде у вас, поки маму з татком підготуємо... Добре?

- Та добре... А хто ж тобі його дав?

- Подружка.

- Надоїв?

- Не знаю...

- А як же його звати?

- Гоша, звичайно, – повідомила внучка. – Мені сказали, що може розмовляти.

Вона проінструктувала мене, як, коли й чим годувати папугу (хоч це я робив ще замість її мами) й пішла додому.

Вийшло так, що внучка довго вмовляла своїх батьків щодо Гоші, і він жив у нас. І на щастя!

Якось зайшов до мене Володимир Петрович. Був він радісно-схвильований.

- Мій Бровко зайняв четверте місце! – заявив з порога. – З такого приводу маємо право та можливість трішечки розважитись. І виставив на стіл пляшку з пивом.

Гоша, який за ці кілька днів свого перебування в нашій квартирі, ні разу не те що не вимовив ні слова, – навіть не пискнув, – зараз стрепенувся й почав щось викрикувати. Спочатку ми не звернули на нього уваги. Але потім все ясніше й чіткіше почали вирізняти з його лепету знайомі буквосполучення...

Почали прислухатися... Не буду повторювати того, що наговорив нам Гоша, але відзначу, що він дуже обізнаний зі всіма дітородними та діторобними органами людини – всі перераховував в найрізноманітніших комбінаціях з іншими матюкливими словами однієї з найматюкливіших мов світу.

- Напевно твій Гоша жив у "нових русскіх" на території України, – висловив припущення Володимир Петрович, намагаючись перекричати папугу. – Як тільки побачив пляшку й склянки – зразу ж заговорив... Та ще й як...

Щоб не вислуховувати цього язикатого папугу, перенесли його у сусідню кімнату. Там він заспокоївся, видно, відпочивав, чи то "подразника" не було...

- Попробуй його перевиховати, – порадив Володимир Петрович. – Мій же пес також був "язикатим", але, бачиш, вистачило "ізвілін" щоб перевчитися. Може й папуга зможе.

Що тільки не робив, щоб Гоша запам"ятав хоч кілька нових слів – нічого не виходило. Якось навіть цілу лекцію прочитав йому про культуру та мову... Результат: почав лаятись вже й буз натюрморту з пляшкою.

- Даремно час тратиш, – усміхнувшись, сказала дружина. – Цей папуга з тих, кого вже не перевиховаєш. Їх культура – в матє родного язика.

Внучці прийшлося купити нового папугу. А Гоша ще деякий час "радував" нас своїми матюками. На днях виповнюється рівно рік як наш язикатий папуга виконує дуже важливу виховну функцію в одному з реабілітаційних центрів.

Потрапив він туди після того, як Володимир Петрович розповів про нього знайомому психо-терапевту. Той зацікавився цим "феноменом" й попросив віддати його. Віддав з радістю.

... Зараз Гоша "виступає" перед групами колишніх алкоголіків. Їх намагаються вилікувати не тільки фізично, а й культурно-морально. Розповідають їм, як повинна поводитися культурна людина, що крім відбірних матюків існують ще й нормальні людські слова. І, як приклад негативного впливу алкоголю на психо-культурний стан людини, приносять Гошу, ставлять перед ним пляшку... Кажуть, дехто з його теперішніх слухачів навіть червоніє...

Так Гоша став "затребуваний" суспільством.

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua