Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Класик українського гумору

Leon | 21.07.2008 02:32

14
Рейтинг
14


Голосов "за"
15

Голосов "против"
1

Миколаївщина – Батьківщина одного з найвидатніших класиків українського гумору. Мова про Павла Глазового.

Класик українського гумору
Коротка довідка:

Народився він 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватці Казанківського району, Миколаївської області, в родині селянина – хлібороба.

"Науку" отримав у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Учасник війни 1941-45 рр... 1950 року закінчив філологічний факультет Київського

педагогічного інституту ім. О. М. Горького. У 1950 – 1961 рр. Завдяки своїм здібностям став заступником головного редактора журналу "Перець", згодом – заступник головного редактора журналу "Мистецтво". Друкується з 1940 року. Окремими виданнями вийшли: поема "Слався, Вітчизно моя!" (1958), поетичні збірки сатири та гумору "Великі цяці" (1956), "Карикатури з натури" (1963), "Коротко і ясно" (1965), "Щоб вам весело було" (1967), "Мініатюри та гуморески" (1968), жартівлива поема "Куміада" (1969), "Усмішки" (1971), книжки для дітей "Пушок і Дружок" (1957) та "Старі друзі" (1959), написані в співавторстві з Ф. Маківчуком, "Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника" (1958) – у співавторстві з Б. Чалим, "Іванець-Бігунець" (1963), "Як сторінка, то й картинка" (1964), "Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу" (1965), "Перченя" (1966)... та багато іншого – цікавого і дотепного.

Був членом Спілки письменників України з 1968 р. Заслужений діяч мистецтв України (1993). Нагороджений Орденом "За заслуги" III ст. (1997).

Його слово було могутньою зброєю – гострою, влучною, дошкульною. Він нещадно глузував з вад і пороків нашого суспільства, своїм розумом і пером гумору здіймав хвилі сміху українців та допомагав позбуватися тих вад, яких так нещадно бив власним словом.

Актуальними на сьогодні є величезна кількість творів Павла Глазового, але один із них – пропоную ознайомитись (для тих, хто не читав), для інших – нагадаю.

Мова і язик

***

Розмовляє наша мова

З Руським Язиком.

- Мы с тобой, – Язик говорить, -

Не в ладах живем.

Опечален мой двуглавый,

Мой родной орел

Тем, что ныне в Украине

Мало русских школ.

Малышей русскоязычных

Надобно беречь.

Ты же знаешь, как их портит

Народная речь.

- Отакої! – каже Мова.

- Я ж сестра твоя,

То чого ж російським діткам

Шкодитиму я?

І чого ворогувати

Мові з Язиком?

- Да пойми, – Язик говорить, -

Речь же не о том.

Ты же знаешь, сколько русских

В Украине есть.

И других русскоязычных

Всех не перечесть...

- А вони, – питає Мова, -

Звідки прибули?

Ми сюди їх вербували

Чи за чуб тягли?

Чом твої російськомовні

Прагнуть увесь час,

Щоб не стали їхні дітки

Схожими на нас?

Від столиці України

До найдальших сіл

Все ставало менше й менше

Українських шкіл...

- Ну так что ж? – Язик питає. -

Я для всех родной.

Я – Тургенев, Достоевский,

Пушкин и Толстой.

- Не хвилюйся, – каже Мова.-

Ми шануєм їх.

Ти поглянь на руськомовних

Діточок своїх.

Подивися на сучасну

Молодь у містах

Та послухай краєм вуха,

Що в них на вустах.

Що їм Пушкін? Що Тургенєв?

Що для них Толстой?

Та для них уже й Чапаєв

Більше не герой.

Знаєш, скільки тут про нього

Наплели гидот?

Петька, Анка і Чапаєв -

Брудний анекдот.

Про Тургенєва й Толстого

Навіть річ пуста.

Де ти бачиш їхні книги?

Хто тут їх чита?

Від еротики й порнухи

Аж тріщать ларки.

Все ж то творять доморослі

Наші "русаки".

Ти у нас російськомовну

Пресу переглянь.

Чим натоптана й набита

Та газетна дрянь?

Уяви, що твій Тургенєв

Прочитав би те,

Що братва російськомовна

Про жінок плете,

Як смакує походеньки

Безсоромних дам.

Він сказав би: – Это мерзость!

Это стыд и срам.

- Ты права, – Язик промовив.-

Слушай мой ответ.

Мне от этих щелкоперов

Тоже жизни нет.

Прикрываясь русской речью,

Этот гнусный сброд

Растлевает и позорит

Мой и твой народ.

Говорю тебе по-братски,

Истину любя:

Ты, сестра, от этой мрази

Береги себя.

Защищайся, отбивайся,

А не то – капут:

И тебя они угробят,

И меня сожрут.

- Ну спасибі, – каже Мова, -

За такі слова.

Триста літ мене чавили,

Але я – жива,

Бо мене оберігає

Божа благодать.

Є прислів"я: Бог не видасть -

Свині не з"їдять.

***

Не менш актуальні й інші твори...

Він також нещадно "тлумив" цілком реальні сьогоденні партійні принципи і основи,боягузів, що настрашились інтервенції НАТО – так, що аж гвалтом репетують:), олігархів,написав веселі байки,про "красотульок" не забув, а ще про культурних людей, шпану і українську мову для них.

Як то кажуть: "страшне перо не в гусака".

Творчість Павла Глазового – гірка й прекрасна правда про нас самих. Його буцімто невибагливі на "естетський" слух гуморески роблять людей щасливішими і допомагають з гумором ставитись до власних проблем та негараздів і простіше їх долати.

31.10.2004 відійшов у вічність Павло Прокопович Глазовий, поет-гуморист, поет-сатирик, просто – Поет. І Громадянин. Українець.

Двотомник П.Глазового "Велика сміхологія" закінчується так:

***

Коли у мене на могилі

Чудесний виросте будяк

Хотів би я, щоб друзі милі

Про мене згадували так:

Ти пам'ятаєш Глазового?

Невже забув? Це той Павло,

Який життя прожив для того,

Щоб людям весело було.


***

Пам'ятаймо його...

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua