Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Державний виконавець і міліціонери – наймані вовкулаки

ZBZS | 17.07.2008 22:24

0
Рейтинг
0


Голосов "за"
0

Голосов "против"
0

Наймані вовкулаки – це оцінка поведінці державного виконавця Гордійчука С.М. і міліціонерів Нетішина в справі незаконного виселення з квартири одинокої безробітної, хворої матері та її сина – студента, що на час виселення і сьогодні, у кримінальній справі шахрайства по цій самій квартирі визнані потерпілими.

Державний виконавець і міліціонери – наймані вовкулаки
Наймані вовкулаки – це оцінка поведінці державного виконавця Гордійчука С.М. і міліціонерів Нетішина в справі незаконного виселення з квартири одинокої безробітної, хворої матері та її сина – студента, що на час виселення і сьогодні, у кримінальній справі шахрайства по цій самій квартирі визнані потерпілими. Тричі міліція намагалася закрити цю справу шахрайства в м. Нетішині, але прокурор Гончарук В.В., за скаргою борців за справедливість, і на цей раз скасував сфабриковану постанову слідчого С. Мендруляка. Тут мова піде про іншу подію по цій самій справі.

Для тих, хто не читав попередні публікації ВМ "Державна виконавча служба, міліція, прокуратура і суд з шахраями проти громадського захисника" в газеті ВМ N9 (111) про подію, нагадаю.

08 травня цього року заступник начальника відділу ДВС у м. Нетішин Гордійчук С.М. привів до кв.N6 по про-кту Незалежності, 3, де мешкали Вялих Тетяна і її син Вялих Андрій (які є потерпілими від шахрайства з відібрання в них цієї квартири) спочатку трьох працівників міліції з відеокамерою в руках експерт-криміналіста. Прийшли з сокирою вибивати двері і з понятими, котрі всі працівники ЖКО (можливо "випадково") і більшість з них заявили, що вони прихожани Церкви (досить авторитетної в місті, області, Україні і світі).

Дії компанії свідчать, що не одна мабуть вдова і сирота від них плакали, коли отак нагло, чинячи беззаконня, держслужбовці під прикриттям тих чи інших прихожан Церкви – представників ЖКО викидали їх з власних, шахрайськи відібраних квартир.

Але на цей раз на заваді стала громадська організація в особі Войтка А.Г., голови Ради "Зєднання борців "За справедливість", голови редакційної ради загальнодержавної газети "Вісник малозахищених". Став законно на захист, згідно щонайменше 25 статей Конституції України (див. Публікацію: "Державна виконавча служба, міліція, прокуратура і суд з шахраями проти громадського захисника" в газеті ВМ N9 (111)), які наділяють його законними правами і вимагають діяти, захищаючи законні права, свободи та інтереси інших.

Не менше від представника інтересів потерпілих, громадського діяча і журналіста, яким є Анатолій Войтко, мають обов'язок діяти в межах закону й державний службовець з міліцією, але вони нагло чинять беззаконня. Наприклад (прокоментую стосовно виселення Закон України "Про виконавче провадження") в ст. 5 написано "Державний виконавець:

– надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам (Войтко А.Г. – представник Вялих Тетяни і Вялих Андрія) можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; (але Гордійчук С.М. багато качав лише свої права і дав незакону команду витягнути Войтка, а ті права і його обовязки (наведені тут і нижче), котрі стосуються конкретної ситуації, яких вимагав представник потерпілих від шахрайства, – державний виконавиць злочинно приховав)

– розглядає заяви сторін та їх клопотання; (Войтко заявляв ДВС – Гордійчуку С.М., клопотав багато, голосно під відеозйомкою міліції, в присутності понятих – але, Гордійчук С.М. заяв і клопотань Войтка – представника сторони не слухав і дав незаконну вказівку міліції витягти представника сторони, щоб не заважав)

– розяснює сторонам їх права і обовязки; (Гордійчук С.М., тут наведених прав і обовязків, не розяснював)

Далі в цій самій ст.5 йдеться: "Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: входити до приміщень при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку; звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за розясненням рішення, порушувати клопотання про зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення". Тобто, нема в нього права діяти, як йому заманеться, а повинен діяти в установленому законом порядку, діючи у даному випадку через суд, бо суд видав виконавчий документ.

Стосовно ж виселення Андрія, державний виконавець взагалі не мав документа, отже не мав права виселяти. Бо в ст.19 йдеться, що у виконавчому документі повинні бути зазначені:

– прізвище, ім'я та по батькові боржника, дата і місце народження боржника... -А у виконавчому документі про це виселення, "боржник" Вялих Андрій – не вписаний взагалі! У таких випадках, згідно статті 26, державний виконавець "відмовляє (тобто не виконує незаконного судового рішення чи виконавчо документа судді) у відкриті виконавчого провадження у разі:

– наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження." Як бачимо, така обставина – не відповідність документа вимогам ст.19 є, але Гордійчук С.М. не діяв законно, а вчинив незаконну бездіяльність. Бездіяв зловмисне, бо Войтко йому кричав про ці порушення закону, та він і далі чинив беззаконня.

Держвиконавець, згідно ст.27 " у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст.19 цього Закону, повертає виконавчий документ у 3-денний строк органу, який його видав...". – Гордійчук С.М. не діяв по Закону, а вчинив незаконну бездіяльність. Згідно ст.32 "За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою боржника або з власної ініціативи на строк до 10 днів".

Перешкоди були: незаконне провадження, нікчемний виконавчий документ щодо "боржника" Андрія, і нарешті представник Андрія і Тетяни Вялих – Анатолій Войтко, який вказував на це беззаконня і вимагав діяти згідно закону, заявляв про нагальну необхідність відкласти виконання рішення суду, бо воно незаконне і виконавчий лист незаконний.

Але державний виконавець Гордійчук С.М., незаконно наказав міліції відтягнути Войтка від дверей, а ті виконали незаконне розпорядження (як вчена собака команду: "Фас"), хоч Войтко їх попереджав голосно, щоб діяли згідно Конституції України (ст.60), тобто щоб не виконували незаконних розпоряджень, нагадував міліції, що Ви ж не порушувати прийшли громадський порядок, а забезпечити. Але ті не реагували на законні застереження громадського діяча і журналіста, а тягнули, штовхали – поводилися не по-людськи з керівником громадської організації і керівником газети на очах людей, перед відеокамерою.

Намагалися показати оточенню Войтка не як того, що законно застерігає від незаконних дій і все робить, щоб цього не сталося, а як того що захищає злочинців, перешкоджає і погрожує стражам порядку. Треба було докладати чимало зусиль, стримуючись, щоб не відповісти по заслузі на їхню силу. Але, Богу дякувати, я втримав себе, лиш їх прохав забрати ту сокиру подалі від мене і не підставляти під моє коліно (коли вже втрьох виштовхували) їхні болючі місця.

Згідно ст.33 "за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ із заявою про відстрочку або розстрочку виконання..." Який добрий Закон, – чого ж люди такі вовки?

Згідно ст.34 "виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках:

- оспорювання боржником виконавчого документа у судовому порядку, якщо таке допускається законом;

- прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення; – А що робилося під квартирою Андрія? Його ніхто не попередив про виселення, не було у виконавчому документі й мови, щоб його виселити, а його представнику за те що про це беззаконня заявляв, скрутила міліція руки, порвала туфлі і відволокла.

Згідно статті 35 "Виконавче провадження може бути зупинене у разі:

– подання скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі". – Про який відвід, про які скарги говорити, коли згребли, викинули представника, вибили двері, поставили свої, і замкнули, й далі без представника робили все, що хотіли, а представника, журналіста, щоб не рипався, поверхом нижче, не пускали на подію два міліціонери.

Не пустити на подію виселення журналіста і представника тих, кого виселяють – це кримінальні злочини, але в них називається – охорона громадського порядку. Та цим, "стражам народу", я вже оцінку дав, а от як оцінити дії понятих і свідків – представниць Церкви (Юхимчик М.І., Скорикової Н.І., Степанової Л.А.), що там докоряли мені, мовляв, що я віруючий, роблю. Чому вони так сліпі й глухі? Адже, я показував, розказував і криком кричав про все це беззаконня.

Дозволю припустити, що обдурили підлі держслужбовці, а жінки не розібралися де правда. Як же тоді розуміти, що вони підписалися свідками на протоколі складеному начальником СДІМ МВ УМВС майором Калабським С.В. та на постанові заступника начальника міліції підполковника Кішана М.О. про те, що я, Войтко, наче відмовився підписувати ці документи при них, коли ні мене, ні Калабського, ні Кішана вони й в очі не бачили під час складання протоколу? Далеко не кожен безбожник дозволяє собі таке. Вони ж, кожна знають одну з головних заповідей: "Не свідкуй неправдиво", а самі підписували в Гордійчука в кабінеті ДВС, за його викликом, не бачачи ні міліціянтів Калабського та Кішана, ні "порушника" Войтка. Результатом їхніх підписів став арешт Войтка на 15 діб.

Саме так, 07 липня 2008 року суддею Нетішинського міського суду Ходоровським Б.В. прийнята постанова про накладення на мене адміністративного стягнення у вигляді арешту строком пятнадцять діб. Що судді до того, що я не був ознайомлений зі змістом протоколу, що мені не було роз'яснено права і обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України і статтею 268 КУпАП, що не були забезпечені мої права подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви моєї відмови від його підписання (якщо б я відмовлявся від цього), що всупереч статті 256 КУпАП у протоколі не зазначене місце його складення. Не встановив його і суд, бо Гордійчук С.М., в кабінеті якого за показами усіх свідків, котрі підписали протокол, відбувався підпис протоколу, відмовився що це було в його кабінеті. Він знає, що це злочин, адже Протоколи у всіх довідниках – процесуальні документи, в яких у письмовій формі фіксується хід і результат процесуальних дій, а дії ж, котрі зафіксовані в протоколі, не в кабінеті у Гордійчука були, а під дверима кв. N6.

Постановою заступника начальника ДВС м.Нетішина Гордійчука С.М. від 05.05.2008р. міліція залучена для охорони громадського порядку. Розберімося, що воно таке. КУпАП з постатейними матеріалами (відповідальний ред. Е.Ф. Демський. – К. Юрінком Інтер, 2001. – 1088 с) поділений на глави, і там, адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок, відносяться до глави 14.

Так ось там, серед зазначених в ній статей законодавства, нема ст. 185, по якій мене засуджено. Натомість там є ст. 173 дрібне хуліганство і т.п., а ст. 185 є в іншій главі – 15, але в ній розміщені адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління, а постанови державного виконавця про таке не було і нема.

Отже, щоб бути законними, розпорядження працівників міліції повинні були стосуватися лише охорони громадського порядку. Але я громадський порядок не порушував, підтвердженням цього найперше є те, що тоді за його порушення до адміністративної відповідальності я не притягався. Не матюгався, не дебоширив, – навпаки, вимагав законності, чинив опір беззаконню.

Відповідно до абзацу 1 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року N8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів", при розгляді справ про правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП, судді зобовязані перевіряти правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення, наявність пояснень особи, яка притягається до відповідальності, даних, що характеризують цю особу, зокрема, чи притягалася вона раніше до адміністративної відповідальності протягом року. У разі відсутності зазначених даних матеріал підлягає поверненню органу внутрішніх справ для належного оформлення.

Незважаючи на мої неодноразові заяви судді Ходоровському, що протокол про адмінправопорушення сфабрикований, суддя завідомо незаконно розглянув цей протокол і прийняв постанову про мій арешт. А мав би порушити кримінальну справу щодо змови державних службовців з наміром незаконно засадити мене, як правопорушника. На ознаки такого злочину я звертав його увагу і вимагав діяти щодо цього законно, але він не реагував.

Згідно статті 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи, у якої знаходиться майно боржника, при виконанні судових рішень, а також питання про проникнення до житла чи іншого володіння боржника при виконанні судових рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Такого подання, чи рішення по ньому й на мою вимогу ніхто не показав. То чи не мав я права захищати своїх підзахисних від беззаконня? Мене ж, як представника потерпілих від шахраїв, що за допомогою суду, державної виконавчої служби і міліції виселяли потерпілих від шахрайства; як представника громадської організації, що законно захищає інтереси членів ГО ЗБЗС; як журналіста, що має право бути на події і обов'язок перед суспільством донести правду про подію – не допустили на процедуру виселення. Хоч рішення суду з цього приводу не було – не допустила міліція!

В судовому засіданні, куди, хоч я йшов сам, мене привели під конвоєм щоб арештувати, 7 липня 2008 року я заявляв клопотання про виклик до суду по цій справі у якості свідка Калабського С.В., яким був сфабрикований протокол про адмінправопорушення, та заступника начальника Нетішинського МВ УМВС України Кішана М.О., який виніс 08 травня 2008 року незаконну (не передбачену законом – КУпАП ст.294) постанову за справою про адміністративне правопорушення. Крім цього, я заявив клопотання про витребування з Нетішинського МВ УМВС України відеозапису події виселення Вялих, на якому працівниками міліції були зафіксовані мої дії. Я хотів, щоб суд побачив у чому саме виявилася моя "непокора" міліції. На обох слуханнях я заявляв, що не готовий до ефективного захисту, що виникли нові запитання до раніше допитаних... Проте, суд невмотивовано відмовив мені у задоволенні цих і інших клопотань і не аргументував чому.

Суддя незаконно провів судове засідання 7 липня 2008 року о 15 годині, бо повістка по цій справі N3-2681/08 вручена мені на 8 липня 2008 року на 16 годину. З цього ж, незаконним був привід мене до суду на 7 число.

Суддя незаконно провів допити свідків в судовім засіданні 7 липня 2008 року, бо не дав їм підписатися про відповідальність за неправдиві покази, хоч я на цьому наполягав. Так саме 27 червня 2008року суддя не хотів щоб свідки підписалися про відповідальність за неправдиві свідчення, а лише при неодноразовім моїм наполяганні він дав вказівку секретарю дати свідкам підписати попередження (все зафіксоване технічним записом судових засідань).

Я вимагав долучити до справи і оголосити публікацію із загальнодержавної газети "Вісник малозахищених": "Державна виконавча служба, міліція, прокуратура і суд з шахраями проти громадського захисника", в якій перераховані закони, на підставі яких я діяв, законно, захищаючи Вялих Т. М. і Вялих А. О. від протиправних посягань "правоохоронців", хотів сам оголосити, щоб пояснити суду чому я так діяв, та суддя незаконно заборонив мені таке пояснення. Так саме і під час виселення, і на судах, де постійно головує Ходоровський Б.В., хоч давав йому відвід не раз, я заявляв про те, що шахрайство і виселення з квартири здійснюється на підставі нікчемного договору, щодо якого не треба рішення суду, щоб ним не керуватися, називав очевидні ознаки нікчемності, та цей суддя не слухає законні вимоги.

В порушення ст. 280 КУпАП, суддя не з'ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи (не допитав в якості свідків Калабського С.В., яким був сфабрикований протокол про адмінправопорушення, та заступника начальника Нетішинського МВ УМВС України Кішана М.О., який виніс 08 травня 2008 року незаконну постанову (а якщо законну, то суддя не вправі виносити другу – ст.294), не витребував і не подивився відеозапис події виселення, який є прямим і основним доказом по справі і мав бути досліджений в судовому засіданні як підтвердження того, що я вчиняв чи не вчиняв правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП).

Згідно частини 2 статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. -Постанова ж судді про мій арешт є невмотивованою, а тому Конституція не дає право мене арештовувати. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції органи державної влади..., їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обовязковою умовою судочинства є додержання норм процесуального права, які регламентують певні судові процедури, що гарантують реалізацію права на судовий захист та забезпечують досягнення цілей судочинства та законності судової діяльності. – Але за якою постановою я й сьогодні ще арештований?!

Нагла нахабність у беззаконні, яке чинять вказані тут посадовці – держслужбовці, говорить про те, що ними керує високопоставлена особа, за спиною якої вони розраховують прикрити своє беззаконня.

О 16 годині 55 хвилин 7.07.08р. в офіс громадської організації "Зєднання борців "За справедливість" та редакції загальнодержавної газети "Вісник малозахищених" прийшло чотири співробітники міліції на чолі із заступником начальника Нетішинського МВ УВМС України в Хмельницькій області Кішаном О.М., з наміром забрати Войтка А.Г. Войтко заявив їм, що Постанова судді незаконна і що вони повинні керуватися Костинтуцією України ст. 60 не виконувати незаконних розпоряджень, і вимагав адвоката. – На це не реагували.

Навпаки, заступник начальника міського відділу міліції Кішан О.М. дав команду брати і не слухати. Тоді, Анатолій Войтко, озброєний КУ ст.60 ("Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази") та ст. 19 ("...ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством"), попередив, що першому, хто зачепить, проб'є кулаком голову. Лише після цього міліція відступила. (Уявімо, що перед вовкулаками в мундирах немічна людина, щоб вони з нею зробили і скільки раз так роблять?). Заступник начальника відділу міліції побіг кудись, через 15-20 хвилин прибіг і заявив, що прийдуть взавтра о 9 годині забирати арештовувати. Цікаво до кого бігав, кому служить?

Явне переслідування! Адже двічі карають: одну постанову виніс по протоколу Заступник начальника міліції і другу по тім самім протоколу суддя. (Цікаво, як на це подивляться прокурор, рада суддів, з огляду на заборону КУ ст.61 двічі притягувати до відповідальності за один проступок?). Причина переслідування Войтка в тім, що діючи законно в рамках проекту профінансованого ОБСЄ, здійснював захист, як представник потерпілих від шахрайства виселення з квартири, громадян членів ГО ЗБЗС одинокої матері та її сина – студента.

Про причину, чому суддя Ходоровський так яро захищає вірогідних шахраїв, можна здогадатися. Чому державний виконавець і міліція слухняні свавільному судді? – Очевидно зобовязанні йому, а ще тому, що ми не дожили до того, щоб наш службовець, як почує, що його колега чи керівник діє незаконно, то розвернувся б та й вхопив на гарячому: протокол склав, затримав до вияснення, чи арештував при очевиднім злочині... Але щоб так було, то треба щось робити.

Ось, щоб Бог таким правохоронцям і їхнім посіпакам віддав за те, що вони спільно з державним виконавцем Гордійчуком С.М., і начальником ДІМ Калабським С.В., і заступником начальника Нетішинського ВМ УМВС Кішаном О.М. та суддею Нетішинського міського суду Ходоровським Б.В. і брехливими свідками сфабрикували оцих 15 діб звернуся до суду, бо Бог сказав "поверну Вам суд і ради, як колись було".

Прощає Бог милостиво тих, хто каються щиро, але ці, усі, навряд чи покаються. Та Бог розсудить справедливо, а я йому в цьому допоможу.

Представник Андрія та Тетяни Вялих,

голова Ради Зєднання борців "За справедливість",

голова редакційної ради загальнодержавної газети

"Вісник малозахищених"

Анатолій Войтко

http://zbzs.at.ua/

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua