Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

День святого Валентина?

Киянка | 2.02.2008 15:13

4
Рейтинг
4


Голосов "за"
8

Голосов "против"
4

Можна не сприймати "чужинця", обурюватися, захоплюватися, кпинити, піддаватися, ігнорувати. А можна – відкидаючи вульгарність попсових святкувань деяких "шанувальників" та мішуру комерційних пропозицій, спробувати наповнювати своїм...

День святого Валентина?
Хочеться комусь, чи ні, а День святого Валентина вже частина наших співвітчизників якось:) має. Все ж якусь кількість людей в певний час та в певному настрої святий Валентин таки зачіпає:). Зрештою, кохання – це така річ, що привертає увагу і значно дискусійнішими шляхами... Щоправда, будь-який святий і на небі б перевертався: (, спостерігаючи, як саме дехто "свято кохання" відзначає. Ну, загидити ж будь-що можна, як і зпопсувати будь-які, наші й ненаші традиції.

Гм, свят в нас різних – знову-таки наших і ненаших – чимало, й навколо них також чубляться зі смаком:). Ну, спорт в нас, українців, такий – чубитися:).

А от чи можна корисно, вибачайте за тавтологію та прагматизм, День святого Валентина використати? Спробувати зробити його своїм, світлим, піднесеним – для тих, кому це, можливо, потрібно? Адже все одно навколо 14 лютого все у "валентинках", так хай би підлітки-молодь та ті дорослі, яким пощастило мати кого б хотілося вітати в цей День (і щодня), мали б щось достойніше, ніж нав"язливу рожеву рекламу чого попало, секс-паради й конкурси, музичні завивання про смачну лубофф, вже майже обов"язково-політкоректні:) поздоровлення слащавими чи порнографічними "валентинками" кого попало від керівників до однокласників, та свальні корпоративні вечірки...

Слабо проявити творчу фантазію? Невздовзі;) дещицю запропоную, а поки спеціально для тих, кому в цьому (та інших контекстах) цікаво, наскільки святий Валентин наш чи ненаш:

Святий Валентин в середньовічному Києві

Справа в тому, що в Києві ще княжому, домонгольському, були католицькі храми, діяли ряд орденів (зокрема, бенедиктинці, домініканці та францисканці, що підтверджується місцевими й не тільки джерелами та описано в науковій літературі), а київськими католиками були не лише поляки та інші іноземці київських колоній. В останніх були і київські родичі-свояки, і друзі, які спілкуючись, знайомилися з деякими традиціями, частина з яких тою чи іншою мірою або творчо наслідувалася, або в них просто брали якусь участь. Хоч і з перервами, в Києві діяли храми, а вже кияни-католики – більшим чи меншим числом – жили й живуть досі. Страшилки відносно католиків з совкових підручників (хоч дійсно, в історії бувало всяке, але Київ знавав куди страшніших зайд: () – великою мірою були ідеологічною локшиною. Можна було б навести чимало прикладів корисних для міста речей, які зробили католики, в тому числі місцеві. Власне, католицизм (та протестантизм) наближали до здобутків (і проблем) ширшого європейського світу, і для цього православним киянам не обов'язково було міняти конфесійну належність...

Підтвердженням того, що в Київський Дух вписані й католицькі складові, була як жорстка імперська й жорстока совкова цензура людських про це згадок, так і, власне, самі ці згадки. Адже одна справа – залишити сам храм та відомості про нього в історичних книгах (можна ж було прокоментувати, що то було лігво пригноблювачів), а інша – живі теплі свідчення поріднення чогось такого.

А воно – вижило, вийшло з непам'яті, хоча б частково, бо всіх, хто це міг зберегти й передати, не виродовили!

Однією з таких тендітних живучих квіток, що пережили важку мерзлоту, стала київська оповідка про святого Валентина. Спомин цього святого і зараз є в Католицькій Церкві (він немає нічого спільного з попсово-рекламно-споживацькими сучасними потугами чи оргіями деяких "шанувальників"), а мощі цього святого зберігаються нині в храмі Української Греко-Католицької Церкви на Львівщині. В цей день в католицьких храмах можуть молитися за всіх, хто щиро кохає, подружні пари дякують одне одному за любов та моляться за її вічне продовження (особливо зворушливо спостерігати за старенькими парами).

Як і коли точно святий Валентин примандрував в Київ, невідомо. В пізньо-середньовічні часи (до яких, очевидно, відноситься народження київської легенди) в самій Католицькій Церкві ставилися до цього святого неоднозначно. Але в ряді католицьких країн таке свято було, і то – навіть не лише чисто молодіжне. Можливо, його "принесли" в Київ тамтешні гості, або кияни, які мандрували тими краями, а нашій київській молоді сподобалося:) (це можна собі уявити, чи не так?). В Києві діяли, хоч і з перервами, ряд католицьких навчальних закладів (для світських), де вчилися не лише католики, може, якраз їх учні і стали героями тієї цікавої історії. Напевно, навряд чи в Києві були масові святкування-валентинки, але були ж й інші місцеві спудейські, магістратські, цехові свята і традиції...

Так чи так, в легенді про святого Валентина фігурують звичайні кияни. В мене є текст, сучасно адаптований як сценарій для дитячої вистави. Декілька років тому він був запропонований як альтернатива навалі примітивним "Валентиновим відзначанням", які вже входили в Київ. Перша відома мені вистава було поставлена, іронією долі:) – яка, втім, може й має сенс:) – не римо-католиками (де пропозиція напоролася на одне ригористичне там виключення: (), а молодими київськими греко-католиками. Учасникам і гостям (серед яких були римо-католики, православні, атеїсти та ще всякі кияни) дуже сподобалася!

Може, ще хтось використає для доброго свята (далі буде).

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua