Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
мозок   емоції   програмування

Недодумане

Beware | 3.12.2007 03:39

11
Рейтинг
11


Голосов "за"
11

Голосов "против"
0

Пропоную вашій увазі другу частину чужих думок, які мені здаються дещо цікавими. Вибачаюсь за "кашу", не маю часу.

Почуття і емоції

Емоція – фізичний стан організму. Почуття – стан душі. Що таке душа, ніхто не знає.

Вважається, що еомційість заважає у прийнятті рішень, що має примітивне походження на відрізність від раціонализму. Що треба "виключити" емоції щоб добитися чистого раціонализму (Так вважав Емануель Кант). Але спостереження над людьми з пошкодженим мозком, у яких "не працюють" почуття, показало що, хоча вони не втрачають інтелектуальних здібностей, мають проблеми у своєму приватному, соціальному і професійному житті, пов*язані з прийняттям рішень. Вивчення поведінки таких людей показало, що емоції грають важливу роль у міркуванні і прийнятті нормальних рішень. Коли нормальна людина стає перед проблемою, вона просто не непокоїться врахуванням багатьох інших рішень з усіх можливих. Вибирає для зваження тільки ті рішення, які відчуваються "вірними". Тривіальні проблеми не аналізуються безмежно, тому що не вартують ціни довгого душевного пошуку. Коли люди втрачають емоційний напрям, приймають рішення через причини які зовсім не відносяться до справи.

***

Термінологія епічних поем Гомера Іліада і Одисея не згадують дієслів як "думати", "вирішувати", "вважати", "мати сумління". Персонажі цих історій ніколи не "вирішують" щось зрробити. Не мають волі. Тільки діють тому, що так їм наказують голоси чи спонукає внутрішнє напруження, чи якийсь бог їх примушує якимось засобом. Де ми б розмовляли про думати чи зважувати, люди Гомера мають на увазі розмовляти з власними внутрішніми органами о прислухуватися до них: "я сказав моєму серцю" чи "серце мені підказало". Також почуття і емоції описуються тим же чудернацьким незвичним чином. Почуття розміщуються у якісь частині тіла, часто у діафрагмі. Важке дихання, стук серця або просто вигуки є проявами почуттів. Почуття не є чимось внутрішнім, відділеним від своєї фізичної прояви.

Іліада і Одисея є написані версії "пісень" співаних у орігіналі неписьменними бардами які пояснювали впевнення і ідеї своєї оральної культури. У неписьменних культурах люди наявно не розрізняють між думкою і словом, що іі передає. Кажуть те, що думають. Саме слово (а не підпис) зобов*язує. Слово зникає у момент вимовлення. Записи, на відміну, є незмінними і постійними, їх можна зручно вивчати, що визиває розрізнення між символами, які залишаються на сторінці і ідеями, які вони представляють. Буквальне значення дискрімінується від трактованого значення (як "буква" і "слово" закону). Ідеї і слова, що їх передають, вже не є тим самим. Письмо і мова вже є діями, що висловлюють зарані заготовлене.

Алфабетизм вбиває клин між двома світами. Один світ той, що чуємо і бачимо, світ розмов і дій. І інший світ, це невловимий світ думок, намірів і бажань. Так само, як мова і дія мають місце у фізичному світі, так само письменні давні греки часів Платона і Аристотеля створили всесвіт, щоб помістити туди роздуми, наміри і бажання. Цей метафоричний світ спочатку звався "psiquis" і зараз є відомим як розум. Так само як тіло і члени виконують персональні дії, знадобилась нова суттєвість яка б виконувала дії розуму. Нею стало "я" чи "єство". Давні греки дали нам психологію наповнену такими словами, як відчувати, думати, бажати, вирішувати. Все це перетворилося на наш зравий сенс або на популярну психологію.

***

По Леву Юготскому (1896-1934), свідома дія починається як щось спільне між дитиною і дорослим. Дорослий дає інструкції і дитя вчиться їх виконувати. Потім, коли вчиться розмовляти, дитина вживає ті ж самі розмовні інструкції щоб контролювати свою власну нову поведінку. Якщо придивитися до дитини 3-4х років, можна помітити довгі моменти авто-інструктажа (розмови з собою, або з своїми іграшками і повтор "повчань"). Але з віком цей авто-інструктаж робиться внутрішнім і перетворюється на авто-керуючий дискурс (хоча це може бути випадком для письмових культур, де розмовляння самим з собою не сприймається занадто люб*язно).

Людина – складна істота, яка часто не вписується у соціальну роль відведену їй у суспільстві. Кожний має пояснити свою поведінку, хоча вона може бути загадковою для нас самих. Наші пояснення формуються у термінах прийнятих у нашій культурі. Соціальний гвинтик з забраною можливістю діяти на свій розсуд може вірити, що він щось "вирішив", піп може вважати, що йому щось "велів" бог, або вибрики підлітків можна списати на їхні гормони.

***

Мова, інтерпретація і дія

Розуміти що кажеться, не є тільки впізнаванням слів чи речень. Маємо інтерпретувати їхнє значення і значення яке вкладає той, що їх промовляє. Ті, хто каже, просять, відкидають, вихвалять, інформують, насміхаються, тощо. Ті, хто слухає ітрерпретують промовлене і як воно було донесене, виходячи з власних знань мови, від наявного фізичного і соціального контексту і в залежності від своєї персональності, намірів і сумлінь розмовляючого. Доносити ідеї – це різновид дії. Метою думок є визивати поведінку, що є рухом. Тобто, думки є діями.

Поведінка, що практикуємо щодня, стає звичкою. Також велика частка щоденних розмов є рутиною і не надаємо багато уваги тому, що ми кажемо і чуємо. Хоча спромогаємося позбавитися загальних місць у розмовах, це нам не дуже вдається. Нормальна розмова потребує переривистої уваги. Життя є досить насиченим, щоб приділяти всю свою увагу розмові. Дуже стають у пригоді стандартні словосполучення, концепції, погляди. Коли живеш у певній "системі координат", важко помітити це багаторазове вживання. Але, відійшовши від неї, легко бачиш повтори. Тому деякі думки не сприймаються саме через манеру їхнього висловлювання, і не через їх зміст. Тому я вже не сприймаю російськомовних штампів вживаних для запевнень, хоча продовжую поважати російську культуру взагалі.

Трафаретне мислення стало проблемою у пост-радянському житті. Тільки зараз журналісти відходять від канцелярської манери повідомлювати про події і починає відчуватися живий струмень живої мови, але ще дуже невпевнений і по дитячому, деколи крайній. Пробується стьоб, імітація іноземних подань інформації (не найкращих), тощо. Але все заплаговане штампами. Хто перший позбавиться від них, має змогу перетворитися на творця нового сучасного українського поп-стилю.

Наш мозок (наша поведінка) програмується за допомогою підказок, натяків, повчань, навіювань. З дитинства отримуємо постійні сигнали середовища. Вони спеціально програмують нас умовлюючи, як ми поводитимося і у кого маємо перетворитися. Наприклад, можемо бути "запрограмованими" щоб бути "самим працьовитим у сім*ї", "завжди гарним", "самим ледачим", "самим охайним", "ні до чого не згодним", "завжди жертвою", "завжди мужнім", "самим талантовитим", "білою вороною", тощо.

Це пргоамування повідмляє нас, ким ми припустимо чи предбачено маємо бути, або, що те ж саме, чого інші чекають від нас. Так, наприклад, програмування у відношені статі (жіночої чи чоловічої) може направлятися в залежності від культури про яку йдеться, і що в ній вважається адекватним. Цілі нації можуть бути запрограмовані для успіху чи поразки. Колоніальний дискурс є шкідливим вже через те, що один раз підкорена свідомість підтримує шкідливе сприяття дійсності, яке не дає вийти з тієї ж дійсності. Щоб вирішити цю проблему, треба піднятися над нею, аналізуючи механізми поразок і свідомо борючись з ними.

***

Дещо взято з "Mente y cerebro para princippiantes" Angus Gellatly

Комментарии
Привіт, Beware

А я сьогодні, в рамках пропозиції Екайна, замовила собі роман Пруста "Содом і Гоморра"
ось тут (дякувати Целковскому). (вибір, щоб ніхто на здивувався, пояснюється лише тим, що всі решта романи циклу в мене є вдома і російськомовних перекладах). А цей переклад, чому я дуже зраділа, – пана А.Перепаді, з ім"ям якого Ви нас (принаймні – мене) деякий час тому тут познайомили. Згодом обов"язково замовлю ще й якийсь з тих романів, що маю в російському варіанті – для порівняння. Пишу про це тут не лише через перекладача, а зокрема тому, що Пруст дуже співзвучний темі Вашої наукової дискусії, як мені здається.









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua