Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Куди поділась сучасна українська інтелігенція?

Гетьман | 16.06.2007 14:19

6
Рейтинг
6


Голосов "за"
11

Голосов "против"
5

Де зараз ті, кого називають творчим цвітом нації? Чого не видно людей, які в силу свого творчого таланту мали б притягувати до себе людей? Куди зникли, не просто освічені, а й готові процитувати когось з філософів та послатись за досвідом на свої творчі праці особистості, відповідаючи на складні запитання сьогодення? Де вони...?

Куди поділась сучасна українська інтелігенція?
Скажу зразу: "Впевненої відповіді на це питання я не маю". Але піднімати його треба, бо ж не безталанна наша Україна і знаю те, що на нашій Святій Землі знайдеться багато видатних своїми талантами людей. То чого ж не має бути в нас творчої інтелігенції. Невже все настільки запустилось до рівня поділу на голубокровних (депутатів, політиканів, великих бізнесменів) і їх кріпаків (простих людей, яким зробили такі умови, щоб нікуди не ділись і працювали на голубокровних чи відкуплялись)? І прошарок інтелігенції зник, щез фізично, через зайвість свою, і лиш слово це забрали собі голубокровні, щоб ним підтвердити свою вищість від інших.

Та було вже таке, було й вертається, чи може не змінилось крізь роки. 1918-1920 роки, ось як це виглядало тоді в очах видатного сина свого народу Миколи Міхновського (цитати з праці "Самостійна Україна"):

"Бо хіба можливий для нашої нації поступ і освіта доти, доки нація не матиме права розпоряджатись собою і доки темрява є спосіб держати нашу націю в неволі!? Доки ми не здобудемо собі політичних й державних прав, доти ми не матимемо змоги уладнати стан речей у себе дома до нашої вподоби, бо інтерес наших господарів є цілком супротилежний нашим інтересам, бо розплющення очей у рабів є небезпечне для панів. Цю останню задачу мусить узяти на себе національна інтелігенція. Це її право і її обов'язок."

Така оцінка ролі національної інтелігенції є логічною, і замінити цю роль просвітництва в змозі тільки яскраві талантом особстосі-державники, та й ті з розумінням вже зробленого інтелігенцією до цього. Зацитувавши ще один уривок з цієї ж праці Міхновського, можна дещо привідкрити трагедію української інтелігенції:

"А коли так, то ми стаємо око в око з питанням: "Коли українська інтелігенція є, коли вона заступник суспільства, коли вона бореться, то чому ми не чуємо про цю боротьбу, не бачимо наслідків її і навіть не відаємо й про те, за що власне бореться нова інтеліґенція?"

Годі ось тут докладно відповісти на всі оті питання. Одно можна сказати, що первозвісника сучасного політичного українства – Шевченка не зрозуміло ні його власне покоління, ані поблизькі до нього. Коли Шевченко своїми стражданнями й смертю освятив шлях боротьби за волю політичну, національну, та економічну українського народу, то поблизькі до нього покоління з так званого українофільського табору на своїм прапорі написали: "Робім так, щоб ніхто ніде не бачив вашої роботи!" Ці покоління "білих горлиць" своїм псевдопатріотизмом деморалізували ціле українське суспільство в протязі півстоліття. Налякані стражданнями Шевченка, а почасти й прикростями, яких зазнали його товариші, ці покоління виплекали цілий культ страхополохства, виробили цілу релігію льояльяности, ці покоління своїм нечуваним сервілізмом, своєю безідейністю, своєю незвичайною інертністю відіпхнули від себе цілий ряд рухів молоді, що стояла на українсько-національному ґрунті. Ці покоління зробили український рух чимсь ганебним, чимсь смішним, чимсь обскурантним! Ці покоління надали українофільству характер недоношеної розумом етнографічної теорії. Ці покоління самі найліпше назвали себе українофілами, цебто людьми, що симпатизують Україні. Вони не хотіли навіть звати себе українцями. Тактика й політика українофілів довела до того, що ціла молода Україна з відразою від них одсахнулася, симпатій же старої України вони не змогли собі приєднати. Таким чином українофіли лишилися без потомства, і сучасна молода Україна вважає себе безпосереднім спадкоємцем Шевченка, а її традиції йдуть до Мазепи, Хмельницького, та короля Данила, минаючи українофілів. Між молодою Україною і українофілами немає ніяких зв'язків – крім однієї страшної й фатальної зв'язі – своєю кров'ю заплатити за помилки попередників."

Ці слова були відповіддю на питання: "Куди поділась сучасна українська інтелігенція?" тоді, але й частину відповіді можна застосувати й до сьогоднішніх днів. Зокрема важко буде опонувати фразі про невидимість роботи інтелігенції на ниві заступництва та просвітництва за політичні права громадян в теперішній державі. Від одиничних представників лиш чути фрази типу, що останнім цих політичних прав і не потрібно або, що здобути їх більше ніж є неможливо. Але це ж брехня. І чи з інтелігенцією чи без неї права будуть здобуватись, ну а борня не припинятиметься до переможного кінця це вже точно.

Слава безсмертній Україні!

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua