Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Айни – останні атланти-арії на Далекому Сході?

Karpaty.ua | 9.08.2011 22:45

4
Рейтинг
4


Голосов "за"
4

Голосов "против"
0

Айни – народ, що спочатку заселяв о.Хоккайдо, північну частину о.Хонсю, Курильські острови, велику частину о.Сахалін і південну третину півострова Камчатка.

Айни – останні атланти-арії на Далекому Сході?
Назва "айни" походить від слова "айну", що на хоккайдському діалекті айнської мови означає "людина" (на противагу поняттю "камуй" – "божество, дух").

Сьогодні більшість айнів віддають перевагу самоназві "утарі", що їхньою мовою означає "друг, товариш". У офіційних документах використовуються обидві ці назви. Сьогодні айни багато в чому – звичайна частина японського суспільства.

Спочатку айни жили на островах Японії (тоді вона називалася Айнумосирі – "земля айнів"), де вони з'явилися близько 8-7 тисяч років тому, створивши неолітичну культуру Дземон, поки не були відтіснені на північ праяпонцями. На Сахалін айни прийшли в XIII-XIV ст., "закінчивши" заселення на початку XIX століття. Сліди їхньої появи знаходили також на Камчатці, в Примор'ї і Хабаровському краї. Багато топонімічних назв Сахалінської області носять айнські назви: Сахалін (від "сахарен мосирі" – "хвилеподібна земля"); острови Кунашир, Симушир, Шикотан, Шиашкотан (слова-закінчення "шир" і "котан" означають відповідно "ділянку землі" і "поселення").

Щоб зайняти увесь архіпелаг до Хоккайдо включно (тоді він мав назву "Едзо") японцям було потрібно понад 2 тисячі років (найдавніші свідоцтва про сутички з айнами датуються 660 р. до н.е.). Згодом рід айнів практично зник або асимілювалися з японцями і нівхамі. Наразі існують лише декілька резервацій на острові Хоккайдо, де живуть айнські родини.

Перші російські мореплавці, що вивчали Сахалін і Курили, із здивуванням відзначали європеоїдні риси обличчя, які невластиві монголоїдам: густе волосся, бороди. Трохи пізніше етнографи довго переймалися питанням – звідки в цих суворих землях з'явилися люди, що носять розпашний (південний) тип одягу, а мовознавці виявляли в мові айнів латинські, слов'янські, англо-німецькі і навіть індо-арійські коріння. Айнів зараховували і до індо-аріїв, і до австралоїдів і навіть до кавказців. Одним словом, загадок ставало все більше, а відповіді приносили все нові проблеми.

За переписом населення Російської імперії 1897 року 1446 осіб вказали своєю рідною мовою – айнську. Майже всі вони на ті часи проживали на Сахаліні. (У той час увесь Сахалін належав Росії, а Курили – Японії; південний Сахалін відійшов до Японії після війни 1904-05 рр.)

Після радянсько-японської війни 1945 року більшість айнів Сахаліну і Курил разом з японцями були виселені (частково також добровільно емігрували) до Японії. 7 лютого 1953 р. уповноважений Ради Міністрів СРСР по охороні військових і державних таємниць у пресі К. Омельченко в секретному розпорядженні вказав начальникам відділів Головліту СРСР (цензорам): "забороняється опубліковувати у відкритому друці будь-які відомості про народність айни в СРСР". Ця заборона проіснувала недовго, – вже на початку 1970-х поновилися публікації айнського фольклору. (Але до цього часу більша частина російського Сахаліну упевнена в тому, що японці забрали айнів із собою хитрістю, розповідаючи про те, які страшні росіяни прийдуть незабаром).


В даний час айнів в Росії вже майже не залишилося (на Сахаліні, за словами етнографів, ще живуть 2 похилих айни), в Японії ж, починаючи з періоду інтенсивної колонізації японцями острова Хоккайдо, айни вважалися "варварами", "дикунами" і соціальними маргиналами (японське поняття "ебісу", що використовується для позначення айнів, означає також "варвар, дикун"). В Росії ж, в 17 столітті, айнів називали "волохаті люди". Айни майже не знали землеробства і тваринництва. Вони займалися полюванням і рибальством. З метою завоювати позиції в суспільстві, вони активно японієзовувались, приховували своє походження, приймали японські імена, мову і культуру, і їхня чисельність впродовж XIX-XX ст. різко скорочувалася і скорочується.

Лише 6 червня 2008 року японський парламент визнав айнів самостійною національною меншиною.

Ось коротко те, що нам відомо про айнів.

Більш детально можна почитати на aratta-ukraine










© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua