Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

"ЮВІЛЕЙ"...


2
Рейтинг
2


Голосов "за"
9

Голосов "против"
7

!6 липня 1990 року безпосередньо за ініціативою КПУ була прийнята так звана Декларація про державний суверенітет України...

''ЮВІЛЕЙ''...
Сьогодні Верховна Рада Україна зібралася в сесійній залі, щоб відзначити прийняття в 1990 році так званої Декларації про державний суверенітет. Минуло двадцять років з того часу, а що змінилося в нашому житті? А майже нічогісінько!... Хіба що виросло нове покоління – наша остання надія і яке, на щастя, лише з книжок та фільмів знає про "славне" совєтське імперське минуле, коли "жіть било луччє, вєсєлєє".

Чому так сталося, що майже нічого не змінилося? Спробую пояснити в кількох словах. Пригадайте, хто був ініціатором прийняття так званої Декларації? Правильно! Сумнозвісна комуністична партія України, члени якої смертельно злякалися тодішніх лавинних суспільних процесів, що відбувалися як в Україні, так і поза її межами. Тож щоб зберегти себе як багатолітню й недоторканну касту в суспільстві і пішли на маленьку "хитрість" – виробили Декларацію. Водночас намагалися й не безуспішно активно втручатися в роботу стихійного Народного Руху України, серед якого превалювали колишні комуністи – так зване "демократичне" крило партії. Через них і йшла невпинна злочинно-руйнівна робота справжнього народного руху, нейтралізуючи його та обеззброюючи зсередини, де особливо "попрацювали" заслані компартією "козачки" – кагебісти... Отже, це була перемога "вічно вчорашніх", бо цими ефективними діями вони фактично перекреслили люстрацію, якої найбільше боялися і яку провели в інших країнах, що відтоді значно перегнали нас у своєму поступальному розвитку...

І ні осінній стихійний студентський рух на гранітних плитах Майдану 1990 року, ні серпневі події 1991 року, ні грудневий референдум, ні навіть потужний Майдан-2004 року вже не були страшними й смертельними для української комуняцької верхівки, що благополучно розчинилася в різних "партіях" одного кольору – червоного...

...А в ті хвилини, коли я писав оці гіркі рядки, в сесійній залі ВР лунали з уст колишніх комуняк – нинішніх "вічно вчорашніх" Януковича, Кравчука, Мороза, Литвина, Зайця, Барабаша – дифірамби й лише дифірамби... Тільки на свою адресу.

Ех, людці!...

А де ж поділися ті, хто створював Народний Рух України, де мужній В'ячеслав Чорновіл, брати Горині, Левко Лук'яненко, Семен Глузман, решта інших їхніх побратимів, що гартували свої душі здебільшого в совєцьких концтаборах? Одні відійшли у Вічність не по своїй волі, декому дали масну чечевицю і в такий спосіб купили, а інші вже стомилися або зовсім немічні...

Проте чи є якась нова сила, яка здатна змінити наше життя на краще? Є! І ми невдовзі про них дізнаємося, тож марно сподіваються "вічно вчорашні", що вони вічні на нашій багатостраждальній, але такій чудовій українській землі...

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua