Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Велика Вітчизняна чи Друга світова? Радянська Армія чи УПА? – Для мене тут немає протиріччя

Никита | 5.05.2010 01:57

9
Рейтинг
9


Голосов "за"
11

Голосов "против"
2

Є такі моменти, де назви ВВВ (Велика Вітчизняна війна) уникнути неможливо. Так склалося історично, і це вже не можна відмінити. Мій дід і його молодший брат – ветерани і інваліди ВВВ. Брат ще живий, а пам"ять діда я глибоко шаную. Тому, коли мова йде про них, я називаю цю війну ВВВ. Тому що так записано в документах: "інвалід ВВВ".

Велика Вітчизняна чи Друга світова? Радянська Армія чи УПА? – Для мене тут немає протиріччя
Події, що почалися 22 червня 1941 року і закінчилися 9 травня 1945 року і в яких брав участь СРСР, – тобто саме цей відрізок Другої світової, – можна називати ВВВ. Я так думаю.

Мій дід підлітком пережив Голодомор у селі в Кіровоградській області. Родина вижила завдяки тому, що батько робив не в колгоспі, а в радгоспі, і йому, як робочому, давали пайок. Окрім того, один з родичів робив на олійні. Там макуха залишалася у вигляді таких великих кругів-колес. Олійня була розташована на пагорбі, і от інколи вночі цей родич просто пускав ці макухові колеса вниз, і вони застрягали в кущах. Батько приносив додому таке пахуче колесо, і діти гризли цю макуху.

А в інших дворах по хатах лежали цілі вимерлі сім"ї.

У 1941 році діда призвали на війну. Він воював до 1944 року, коли був комісований внаслідок поранення і ампутації кисті правої руки. А до того був ще й контужений.

Після війни повернувся у рідне село і все останнє життя працював директором і вчителем сільської малокомплектної школи. А другим учителем у цій школі працювала його дружина – моя бабуся. Вона мені розказувала: коли народився мій батько (у 50-х роках), декретна відпустка була два місяці, і після цього бабуся вийшла на роботу. Брала немовля з собою на уроки і годувала його груддю під час шкільної перерви. Можливо, тому мій батько потім у школі завжди вчився дуже добре і був відмінником...

...Змалечку мене привозили до діда з бабою на літо, а після Чорнобиля я жив у них весь рік і ходив там до школи. Дід читав мені "Кобзаря", коли я ще сам читати не вмів – так він намагався навчити свого київського онука читати і розмовляти українською мовою.

Ще з тих пір пам"ятаю я такі вірші:

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра...

******

Схаменіться! будьте люди,

Бо лихо вам буде.

******

Не дуріте самі себе,

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають,

Чужі люди проганяють...

***

Внаслідок контузії дід погано переносив яскраве світло, навіть електричне, і не міг дивитися телевізор. У хаті в нього був тільки радіоприймач.

І взимку я отримував листа, де було написано: "...Слухаю по радіолі, як партія і уряд "дбають" про селян. Брехня, брехня, все брешуть! Насправді вони нищать українське село! З огидою виключаю радіолу!..."

...А потім, літом на канікулах, я дізнавався подробиці: як саме нищили кіровоградські яблуневі сади... як нищили "неперспективні" кіровоградські села...

До чого я все це пишу?

Я глибоко шаную пам"ять свого діда – ветерана і інваліда Великої Вітчизняної війни. 9 травня для мене залишається Днем Перемоги, оскільки це було святом для нього.

І я глибоко шаную бійців УПА, які боролися проти радянської влади, за незалежну Україну.

Для мене тут немає протиріччя.

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua