Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

І ще раз про партизан...

Ваверчак Неля | 13.01.2010 08:13

1
Рейтинг
1


Голосов "за"
1

Голосов "против"
0

так звана "мала війна" під час Другої світової війни

Як кажуть у народі, у війні всі засоби хороші. Тому цілком закономірно, що боротьба з окупантами влітку 1941 – восени 1944 рр. набувала різних форм: радянський партизанський рух, комуністичне підпілля, діяльність структур ОУН-УПА, а також стихійний опір мас.

Значні труднощі виникали під час організації партизанського руху. Підготовку до ведення партизанських дій було відновлено із значним запізненням вже під час війни. Один із партизанських лідерів О. Федоров згадував, що "у нас в області ніхто не готував більшовицького підпілля, не працював над створенням партизанських загонів. Не думав про це, зізнаюсь, і я... Створювати підпілля! Навіть слова ці здавалися книжними, неживими".

Партизанські загони складалися переважно із партійного, комсомольського, радянського складу, співробітників міліції та органів безпеки, військовослужбовців, які опинилися в оточенні.

На початковому етапі партизанського руху дуже гостро відчувався дефіцит підготовлених партизанських кадрів, яких було репресовано у 1937-1938 pp. До кінця 1941 р. підготовку до "малої війни" пройшли лише 15% усіх тих, хто залишився на окупованій території для боротьби в тилу ворога чи був засланий за лінію фронту. Значною перешкодою розгортанню партизанського руху була катастрофічна відсутність кваліфікованих командних кадрів, військових фахівців – радистів, мінерів-підривників, шифрувальників. Нове покоління партизанських лідерів значною мірою сформувалося уже під час радянсько-німецького збройного протистояння. Відчутно ослаблювали партизанський рух відсутність координаційного центру, епізодичність постачання загонів зброєю, боєприпасами, медикаментами.

Роль значного стримуючого фактора відігравало досить жорстке ставлення з самого початку війни до партизанського руху окупаційного режиму, який намагався придушити терором народний опір у зародку. Так, у наказі начальника Верховного командування вермахту Кейтеля від 16 вересня 1941 року зазначено: "З початку війни проти Радянської Росії на окупованих Німеччиною територіях вибухнув комуністичний повстанський рух... Фюрер наказав вжити скрізь найсуворіших заходів, щоб розбити цей рух у найкоротший час... Треба при першій же нагоді вжити негайних і найсуворіших заходів для утримання авторитету окупаційної влади й запобігти розростанню руху... Справжнім засобом залякування тут може бути тільки смертна кара".

Навесні 1942 р. Сталін остаточно переконався у вагомому політичному значенні боротьби в німецькому тилу. 30 травня при Ставці Верховного Головнокомандування було створено Центральний штаб партизанського руху, а через місяць – Український штаб партизанського руху (УШПР) на чолі з Т. Строкачем.

Спираючись на підтримку місцевого населення, знання місцевості, координацію дій і матеріальну підтримку з Великої землі, партизанський рух набирає сили, сіючи серед німецьких солдатів постійне відчуття небезпеки навіть у власному тилу, вселяючи в народ, що перебував під окупацією, віру в перемогу над ворогом. Наприкінці 1942 р. німецький тил вже розхитували великі, добре озброєні й керовані з центру рейдові з´єднання під командуванням О. Федорова, С. Ковпака, О. Сабурова, М. Наумова. Особливу активність партизанський рух виявив у вирішальному 1943 p.: цього року партизани в окупаційній зоні підірвали 3688 ешелонів, 1469 залізничних мостів. "Рейкова війна" стала однією з основних форм партизанської активності, оскільки можна було завдавати потужних руйнівних ударів малими силами. Так, вибуховими пристроями, надісланими лише одним літаком з Великої землі, партизани пускали під укіс щонайменше 4 фашистські ешелони і виводили з ладу майже 200 м залізничного полотна. Рух припинявся на 2-4 доби. Тобто втрати часто були більші, ніж під час бомбардування авіацією.

Протягом війни партизанські формування України провели 19 рейдів загальною довжиною 52 тис. км. У період 1941-1945 pp. у партизанських загонах і з´єднаннях налічувалося майже 180 тис. осіб, 30% з них загинули.

Також на території України у часи Другої світової війни діяло комуністичне підпілля – сукупність створених ВКП (б) організацій опору на окупованій гітлерівцями території України. Налічувало понад 100 тисяч осіб, об'єднаних у 3,5 тисячі організацій та груп. На початку окупації України зі сформованих у той час 23 підпільних обкомів і 5 тисяч міськкомів, райкомів та партійних осередків змогли розгорнути роботу 13 обкомів і 390 міськкомів, райкомів та партійних осередків. Для створення в тилу ворога дієвої мережі підпільних організацій радянське керівництво відряджало на окуповані території спецгрупи. Від травня 1942 і до кінця 1944 за лінію фронту було направлено 40 тисяч комуністів і 11,5 тисяч комсомольців. Для загального керівництва боротьбою населення окупованих територій було створено нелегальний ЦК КП (б) У. Мережа партійного підпілля охопила майже всю територію України.

На жаль, організатори підпілля часто не враховували величезний досвід служби безпеки ворога, її технічні та агентурні можливості, рівень співробітництва з ними тих громадян, які раніше переслідувалися владою. Особливо часто підпільниками порушувалися правила конспірації, причому повсюдно.

Підсумовуючи сказане, зазначу, що "мала війна" в тилу ворога, хоч і не перетворилася на такий бажаний "другий фронт", але мала не менш важливе значення, позаяк охоплювала сфери політики та ідеології. І навіть не викликає сумніву той факт, що Рух Опору, незважаючи на всі свої специфічні риси та неоднозначність, відіграв суттєву роль у перемозі над німецьким фашизмом.










© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua