Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Уявіть ситуацію: ви потрапили в провал у просторі та часі й опинились... у 1932 році!


-4
Рейтинг
-4


Голосов "за"
5

Голосов "против"
9

Україна, голодомор, роздуми...

Уявіть типову ситуацію: ви із друзями вирішили виїхати на природу. Набрали бухла, хавчика й сіли на потяг. Вийшли на станції поблизу лісу. Йшли, милувались природою й, вибравши мальовниче місце в долині, вирішили перекусити. Небо потемніло, подув вітер й на вас насунула хмара голубого туману. Перекусивши, ваша компанія рушила далі. Стежка вивела на околицю села й ви звернули увагу на бідні селянські хати, трупний сморід та абсолютну тишу. Несподівано позаду прогуркотів... тепловоз із великим портретом Сталіна попереду. (!)

- Знімають кіно, – зробив припущення хтось із компанії.

Аж тут виявилась причина нестерпного запаху: навкруги, то тут, то там валялись непохованими брудні, опухлі від голоду трупи людей! Всі отерепіло заклякли від подиву та жаху. Аж тут самий начитаний із вас ошелешує здогадкою:

- Хлопці, ми провалились у просторі та часі й потрапили в епоху сталінського голодомору!!!

В шоковому стані зайшли в найближчу хату. Голі стіни. Біля вікна стіл та ослони. Аж тут із кутка почувся стогін. Всі кинулись на звук й побачили виснаженого, помираючого селянина. Той простогнав: "Люди, ви хто і звідки?"

- Ми українці. Оце ось провалились у просторі та часі й із 2009 року потрапили сюди. Дядьку, скажіть де ми й який рік на календарі.

- 1932 рік. Грудень місяць, Україна. А тепер ви скажіть: у 2009 році Україна вільна, народ щасливий?

- Ой, дядьку, потім про це. Скажіть чому такий голод?

- Спочатку увійшли "червонозоряні визволителі" й під гаслами рівності, братерства та волі стали роздавати бідним панську землю. Голота кинулась записуватись у партію – влада ж то пролетарська... Та з часом політика партії змінилась – Сталін об'явив колективізацію. Відібрали землю та худобу у багатших й вивезли тих, так званих куркулів у Сибір. Потім стали все вигрібати у всіх інших селян. Забирали все до зернинки а те, що не змогли вивезти, закопували у землю біля станції, худобу тримали голодною у вагонах доки та не загинула з голоду. Уповноваженим із міста допомагали місцеві активісти. Селяни доїли приховані припаси й стали вимінювати одяг та прикраси на харчі. Коли й те закінчилось, стали їсти котів та собак. Потім перейшли на слимаків, равликів, черв'яків, траву, корінці. У декотрих від голоду затьмарювався розум й ті стали їсти людей. Так вимирали цілі села. Сьогодні виживають тільки партійні активісти, та ті щасливчики, котрі мають родичів у містах – ті зі своїх робітничих пайків підгодовують своїх.

- Як же нам в цей час вижити? – поцікавився один із компанії.

- А ніяк не вижити. У колгоспі працюють за трудодні – галочки у табелі. Правда, там в обід дають ріденьку юшку, котра не поповнює витрачених сил. І не вкрадеш – навіть за декілька знайдених колосків судять. Й у місто не пройдеш – військові кордони скрізь. А якщо й якось пройдеш, то ніде на роботу без паспорта не приймуть...

- Мо якось зберемо команду та будемо боротися? – несміло запитав один.

- Марна, хлопці, справа. Немає вже здатних до опору, всі знесилені, розчаровані, залякані, продажність всюди та скрізь. Партійці та завербовані НКВСниками вчителі отруїли молодь – вони вже не діти селян а жовтенята, піонери, комсомольці, вони вже передова молодь, помічники партії, провідники світлих ленінських ідей...

- А може ми, молоді накачані хлопці повбиваємо активістів та й повернемо награбоване, встановимо справедливу владу в регіоні?

- Не здумайте, дурненькі, робити того. Наступного дня сюди з міста наїдуть сотні озброєних вояків й репресують все село.

- А мо зберемо добровольців й підемо в ліс партизанити?

- Сотні озброєних вояків оточать ліс, прочешуть й знищать вас, так званих "ворогів народу". Вцілілих вивезуть в Сибір. Он в Росії повсталих селян Тамбовської губернії війська душили танками, викурювали із лісів отруйними газами.

- І що, невже на Україні не було серйозного спротиву?

- Був, хлопці, був. Та що сотня, дві кіннотників може вдіяти проти численної армії з пронепотягами, артилерією, авіацією та танками?

- Коли ж, дядьку, ми українці допустились помилки?

- А тоді, коли впустили більшовиків на свою територію.

- Чому ж так легко, безперешкодно впустили?

- А прийшли ж то ті, так звані визволителі, як друзі трудового народу під гаслами: Влада – народу, Земля – селянам, Хліб – голодним. От українці й повелись на ту мульку. А як роздивились що воно до чого то вже стало пізно...

- А як же світова спільнота на цей беспредєл реагує?

- В газетах та радіо кричать про успіхи колгоспного села. Європу сталіністи завалили дешевим конфіскованим у селян зерном, отож там думають, що совєти продають залишки зі свого ситого столу. Іноземним же журналістам демонструють "зразково-показні" колгоспи...

- Хлопці, – вигукнув один, – у нас єдиний вихід – вступити в партію й там на своїх посадах усіляко допомагати селянам, таємно шкодити комуністичній владі.

- Тепер то я розумію яке то у вас в 2009 році життя у вашій вільній Україні... – простогнав селянин.

- Може вам, дядьку, хліба дати? У нас ще й ковбаса залишилась...

- Ні, хлопці, дякую. Мені вже одна дорога – до померлих батьків, братів, дружини, дітей... Відчуваю, вже скоро зустрінемось. Тим запропонованим куском хліба ви тільки продовжите мої муки... А втім вам від мене мудра порада: вертайтесь в долину у той голубий туман – мо повернетесь у свій горілчано-ковбасний рай...

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua