Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Козацьке МЗС, або Як Хмельницький товариство обирав

Тунік Євген | 24.10.2009 23:45

3
Рейтинг
3


Голосов "за"
6

Голосов "против"
3

Українське державотворення пройшло довгий та непростий шлях. І важливою його складовою завжди була зовнішня політика, яка тією чи іншою мірою визначала майбутнє країни. Історія розвитку дипломатичних відносин України з іншими державами сягає глибини століть, але найбільш яскраво вона проявляється за часів Гетьманщини Богдана Хмельницького.

Сучасний український політикум переживає не найкращі часи. На думку приходять постійні чвари та суперництво між вищими ешелонами влади, що неабияк позначається як на внутрішній, так і на зовнішній політиці.

Щодо другої, то міжнародні зносини України з іншими державами вже давно вийшли за рамки звичайного розуміння зовнішніх відносин. Вони стали предметом впливу тієї чи іншої політичної сили, переформатувались у чітко виражені інтереси правлячої верхівки. До того ж українська внутрішньополітична ситуація тепер відіграє все більшу роль у зацікавленості чи незацікавленості іноземців Україною, формує їх світогляд стосовно нашої держави і визначає їх ціннісні орієнтири. На жаль, нині ми не можемо похвалитися внутрішньою стабільністю, тому і про зовнішню маємо лише мріяти. Це чітко демонструють наші взаємини із Росією, ЄС та Америкою, які зараз є головними центрами експорту українських зовнішніх інтересів.

Чотири століття тому картина була дуже схожою на сьогоднішню: Росія найбільшою мірою впливала на загальну ситуацію в Україні, а ЄС та США можна було б асоціювати із тією великою Європою, якої так довго прагнули, але так і не відкрили наші українські керівники. Віки змінили небагато, і зараз на шаховій дошці під назвою "Україна" змагаються ті ж самі гравці, які успішно продовжують давно розпочату ними партію.

Але хотілося б дослідити корені зовнішньої політики нашої держави, які найкраще проявилися за часів Козацької держави Гетьмана Богдана Хмельницького і є яскравим проявом ведення умілої української дипломатії. Саме звідси йдуть і великі перемоги, і великі невдачі, що зараз лежать більмом на оці для незалежної України.

Зовнішня політика Хмельницького нам видається найкращим зразком ведення закордонних справ держави. Ми часто нарікаємо на те, що сьогодні нам заважають спокійно жити та співпрацювати з іншими "великі" сусіди. За часів Гетьманщини ні Річ Посполита, ні Оттоманська імперія, ні Московське царство не бажали бачити у своєму регіоні нову сильну державу. Але гетьману вдалося зорганізувати та стабілізувати ситуацію всередині країни, а також налагодити її зовнішні відносини, що за тих умов видавалося майже не реальним.

Хмельницький уміло використовував усі хитрощі, які дозволили б йому поліпшити становище Української держави на міжнародній арені. Це яскраво демонструють вже події 50-х років XVII століття, коли Польща намагалась втягнути гетьмана у війну з Туреччиною, а татарський хан – використати козацького ватажка у війні з Московщиною. Саме тоді Б. Хмельницький відновив свій союз із Туреччиною, чим звів нанівець усі поривання неспокійних сусідів. Присягнувши на вірність Османській імперії, Хмельницький зірвав назріваючий московсько-польський союз. Він був націлений проти Османів, а Україна у випадку його укладення могла стати полем воєнних дій супротивників.

Гетьман брав до уваги як елемент зовнішньої політики і популярні на той час союзні шлюби. Свідченням цього є одруження старшого сина Хмельницького Тимофія з донькою волоського господаря Лупулла Роксаною, скріплений у селі Рашків 21 серпня 1652 року. Завдяки цьому гетьман хотів встановити контроль над Волощиною, але завадою стала лише передчасна смерть сина Тимофія у вересні 1652 року.

Грандіозність планів гетьмана виявляється в його новому задумі, який передбачав розвал Польщі та Криму за допомогою Москви. Це також допомогло б Гетьманщині вийти з-під васальної залежності Туреччини і зміцнити своє положення на політичній карті Європи.

"Березневі статті" 1654 року (інші назви – "Статті Богдана Хмельницького", "Березневі статті Богдана Хмельницького", "Статті війська Запорізького", "Переяслівські статті") стали міждержавною угодою Московії і Гетьманщини. Вони були майже рівноправними для обох країн, оскільки на даному етапі розвою двохсторонніх відносин повністю задовольняли інтереси сторін.

Вже із 1655 року під час кампанії проти Польщі виявляється неабияка конкуренція і суперечності між Москвою та Чигирином, кожен з яких претендував не лише на самостійність зовнішньополітичних зносин, але й на домінування в регіоні. Саме тому розрив із Москвою ставав неминучим, а останнім поштовхом до нього став Віленський мирний договір, підписаний у вересні 1656 року, між Москвою і Польщею без урахування інтересів Гетьманщини. Цей союз обертався проти нового союзника України – Швеції.

Саме ця угода примусила Б.Хмельницького змінити напрямки української зовнішньої політики. Тепер вони орієнтувалися на інтереси новоствореної коаліції держав на Сході Європи (Швеція, Литва, Україна, Прусія, Семигород, Молдавія та Волощина). Зовнішня політика цих держав у більшій мірі сходилася з українською, тому для Хмельницького вибір на їх користь був найбільш приоритетним, до того ж об'єднання мало на меті протистояти великодержавним тенденціям з боку Москви та Польщі.

Для Швеції коаліція була вкрай важливою, оскільки після Віленського перемир'я 1656 року московський цар повинен був посісти польський престол, а це означало крах всіх надій шведського короля Карла-Густава на загарбання польських територій. Тому Україна – ворог Польщі та зраджений васал Москви, була для Швеції надзвичайно важливим і потрібним союзником.

Пруссія завдяки козацькому повстанню під проводом Хмельницького мала можливість визволитися з-під впливу Польщі. Тому союзництво з Україною для неї стало стратегічним та необхідним. Разом із Швецією вони складали північну групу антипольської та антимосковської коаліції.

У південну групу союзу входили Україна, Семигород, Молдавія та Волощина. Інтереси останніх трьох полягали в здобутті повної незалежності від Османської імперії та повноцінного виходу на європейську політичну арену.

Об'єднавчою ланкою між північною та південною коаліціями була Литва. Вона прийняла протекцію Б. Хмельницького, який обіцяв захищати її в разі воєнного зазіхання зі сторони Москви.

Через деякий час Хмельницький планує створити новий європейсько-азіатський блок держав, ядрами якого повинні були б стати Україна та Швеція, але важливу роль також би відігравали Англія, Венеція, Австрія, Персія, Волощина, Молдавія, Семигород. До неї також повинна була б увійти Москва, оскільки інтереси гетьмана перемістилися на боротьбу із Туреччиною і відкладалося на певний час розірвання українсько-московського союзу.

Єдиною важливою перешкодою, яка завадила втілити в життя зовнішньополітичні плани Хмельницького стала його смерть. Наступники Великого гетьмана вщент розбили всі його поривання, а їх інтереси щодо міжнародного союзництва не виходили за рамки орієнтації на Москву чи Польщу.

Що ж нам диктує сьогодення? Чому сучасна Україна не шукає собі більш вигідних та надійних партнерів у світовому просторі, а знову і знову наступає на старі граблі? Приходять на думку ідеї про побратимство та дружбу. Але яка дружба може бути після століть цькувань та узурпацій, що продовжуються і сьогодні?

Приклад держави Богдана Хмельницького – ідеальний варіант розвитку України у XXI столітті, який, нажаль, не може втілитися в життя. І вищому українському керівництву не потрібно їздити світом, наймати передових менеджерів та запрошувати іноземних спеціалістів, щоб вони вказали шлях, який зробить Україну повноправним гравцем на міжнародній арені. Потрібно лише відкрити велику скарбницю історії нашого державотворення та знайти в ній тих особистостей, які за декілька років зробили для України більше, аніж ті, що без користі панували на її землях століттями

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua