Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
Натовп   його психологія   керування натовпом   висновки...

Гюстав Лебон "Психология толпы" – настільна книга Леніна.


3
Рейтинг
3


Голосов "за"
5

Голосов "против"
2

"Психологія толпы" – книга про мистецтво керувати натовпом. О, вождь світового пролетаріату прекрасно її освоїв!

Натовп – об'єднана спільною ідеєю група людей, котра перебуває в стані емоційного збудження. Він має містичну здатність втягувати в себе людей – кожен у натовпі відчуває силу із-за їхньої багаточисельності, відчуття безкарності. Зникає особистість, почуття та думки нівелюються, виникає своєрідна єдина душа натовпу. Натовп примушує думати та діяти як усі. Іншими словами, натовп пересічний, навіть більше того – тупий, не зважаючи на наявність в ньому освічених, високоморальних людей.

В натовпі індивіди "заряджають" один одного своїми почуттями, думками, діями. Особистість кожного зникає отож люди стають здатними на все зомбі, керованими роботами. Люди у натовпі здатні на будь-які вчинки – їм властиві як буйство, ентузіазм, жорстокість так і героїзм, самопожертва, хоча наодинці кожен із них, чітко усвідомлюючи реальність, свідомо такого би не вчинив...

Натовп часто спонтанний, легковірний – йому властивий як високий героїзм, так і низьке злодійство.

Для натовпу не існує неймовірного отож воно й вражає його найбільше. Театральні видовища завжди мають великий вплив – часто натовп перестає відчувати різницю між подіями на сцені та реальністю отож вожді завжди цим й користуються.

Аналіз поведінки натовпу при воєнних діях та стихійних лихах показує, що навіть освічені, добропорядні люди часто перетворюються на мародерів, вбивць, ґвалтівників. Зазвичай у час екстремальних подій виправдання перед власним сумлінням таке: власники загинули отож це вже нічиє. Усе одно ж пропаде. Як не я візьму, то візьмуть інші. Нас багато отож усіх знайти та покарати неможливо тощо. Це феномен натовпу.

Натовп не знає відтінків – він усе бачить у чорно-білому кольорі. Підозра відразу набирає риси очевидності, антипатія – ненависті. Звідси й агресивність, котра відразу виливається в насильство. Оскільки натовп постійно впадає в крайнощі, він може або прийняти ідею в цілому й відноситись до неї як до абсолютної істини, або ж її повністю відкинути. Іншими словами, натовп не аналізує, а вірить, йому не властиві сумніви. Саме тому натовп авторитарний та нетерпимий, він не переносить сумнівів, заперечень. Відповідно що й авторитарність та нетерпимість натовп легко, радісно сприймає з боку вождя.

Всі знають: без вожака не може існувати зграя, отара, табун худоби, диких звірів. Так само й людська спільнота.

Лідери не обов'язково повинні володіти інтелектом чи здатністю передбачення. Їм іноді досить бути обмеженими, тому що інтелект примушує задумуватись, вагатись. Лідери же люди дії, фанатики ідеї. Переслідування лише стимулюють їх, інстинкт самозбереження руйнується й часто вони навмисне прагнуть мучеництва. Часто саме такі гіпнотично "заводять" натовп.

Особистий магнетизм (харизма) вождя значить дуже багато й без цього неможливо досягнути мети.

Безликий, безвільний натовп інстинктивно тягнеться до людини наділеної сильною волею.

Роль вожаків заключається у створенні віри. І не важливо якої – релігійної, соціальної чи політичної. Оскільки народні маси за рамками своєї спеціальності ні про що не мають чітких уявлень, ними завжди будуть керувати вожді.

Натовп завжди бажає створити ідола, кумира, божество й беззаперечно йому поклонятись отож кожен лідер завжди прагне за будь яку ціну цим кумиром стати. Будь для народу божеством або будеш ніким. Іншими словами: не можеш бути ідолом – йди геть.

На натовп не діють звичні, "замусолені" слова отож лідер повинен придумувати нові визначення набридлих понять та явищ. Потрібно спочатку вловити настрої натовпу, підлеститись й, увійшовши в довіру, змінювати його переконання, поведінку. У виступах не можна жорстко йти проти вікових традицій народу, потрібно намагатись знайти компроміс між традиціями та новаціями. Публіці потрібні ілюзії й лідер має їх створювати а не руйнувати. Потрібно натхненно обіцяти, сипати словами "демократія", "рівність", "воля", "добробут", щастя" й обіцяти, обіцяти, тримати натовп у піднесенні. Давно помічено: виступи ораторів часто нелогічні, нечитабельні, але саме такі виступи діють на натовп.

Якщо потрібно примусити натовп кинутись на барикади чи пограбувати палац, то кращим тут буде особистий приклад. Якщо ж необхідно примусити слідувати якимсь ідеям то тут інший універсальний рецепт – короткий, безапеляційний лозунг. Багато разів повторена думка являється доказаною, істинною й врізається глибоко в підсвідомість.

Натовп прагне підкорятись, і якщо зникне один лідер, вони радісно підкориться іншому, сильнішому.

Маси поважають силу, а доброту вважають ознакою слабкості. Натовп повстає тільки проти слабкої влади. Шануючи нового тирана натовп топче відкинутого, тому що той виявився слабшим. Якщо ж сила влади міняється, натовп переходить від рабства до анархії і навпаки.

Натовп консервативний, отож зроблені ним переміни ефемерні, часто пов'язані лише з перейменуваннями, зміною вивісок. Насправді натовп відчуває жах перед кардинальною зміною традицій. Із-за цього технічний прогрес при правлінні натовпу неможливий й поволі він починає прагнути рабства (сильної руки).

Натовп не може породити жодної ідеї. Ідея зароджується в вищому середовищі, оволодіває якимсь індивідуумом, той створює групу й стає вожаком, (дисидентом). Група (секта) переносить ідею в народ. Народ підхоплює її, робить загальновідомою істиною й вимагає від верхів перемін, реформ. Настає момент коли низи не можуть жити по-старому, а верхи керувати по-новому і... І це вже ми проходили. І не тільки ми. Історія, знаєте, повторюється...

P.S. От в Росії за останні сто років натовп був монархічний, потім революційний, соціалістичний на шляху до комунізму, демократичний. І це ще не кінець...

Натовп консервативний, отож зроблені ним переміни ефемерні, часто пов'язані лише з перейменуваннями, зміною вивісок. Насправді натовп відчуває жах перед кардинальною зміною традицій. Із-за цього технічний прогрес при правлінні натовпу неможливий й поволі він починає прагнути рабства (сильної руки).

Блискукче! Один до одного про нас!

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua