Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
Перші землероби   трипільці   кімерійці

Шлях довжиною десять тисяч років: Діти Слова.1

gayduchik | 23.05.2008 23:39

5
Рейтинг
5


Голосов "за"
6

Голосов "против"
1

"І ви знову починаєте все з самого початку,
немов щойно народились, незнаючи нічого про те,
що діялось у древні часи у вас самих, на вашій землі."
Платон "Тімей"


ДІТИ СЛОВА

"Віра є тим, що наповнює смислом

людське існування, що пов'язує його

з визначальністю буття."

Ясперс


1. ЕФЕКТ ЗАСНОВНИКА

Якщо широка популяція із строго визаченим розподілом варіантів

генів розпадається, то виділена з неї субпопуляція може мати

нехарактерний для широкої популяції розподіл генів.

Але з цієї миті і надалі ця субпопуляція буде мати

саме такий, нехарактерний розподіл генів.

Це явище генетики називають ефектом засновника.


Останній льодовик немов би "стер" з планети весь той довгий період пошуку і розвитку життя осмисленого. Відхід льодовика знаменував новий період у розвитку ноосфери – становлення Цивілізації.

Отже, приблизно 10 тисяч років тому рівень інтелекту дав змогу людині зрозуміти вигоду від перших приручених тварин. Практично в той же час людина виявила рослину, насіння якої почала використовувати в їжу. Навчилась сіяти зерно цієї рослини, збирати врожай, переробляти його і, головне, пекти хліб. Лук винайшли трохи раніше. А вдосконаливши його бойові якості, людина отримала грізну зброю і оглянулась навколо. Людині стало недосить тільки добувати харчі.

В долині Ваді-ен-Натуф, на території сучасної Палестини, археологами зафіксовано одне із перших поселень землеробів, яке було засновано приблизно 10 тисяч років тому. Це був один з найважливіших поворотів в історії розвитку нової цивілізації.

Землеробство означає не тільки осілий спосіб життя, але й перебудову взаємовідносин всередині роду і формування з кількох родів общини, яка займалася спільною працею. Свідомість людини наповнилась новим змістом: ти сам повинен зробити те, чого не можеш знайти в природі. Накопичення виробничого досвіду дало поштовх до пошуку нових форм організації господарства і розподілу праці, і, як результат, почав збільшуватись об'єм виробництва. Розрізнені общини почали гуртуватись у племена, об'єднані спільною мовою і менталітетом. Збільшення об´ємів виробництва привело до розвитку виробничих сил суспільства, які складаються із техніки та людей, що використовують цю техніку, з'явилась потреба постійного збільшення енергетичних ресурсів, а в якості джерела енергії тогочасна людина могла запропонувати тільки саму себе. Або ж іншу людину. І, нарешті, саме становлення землеробства та приручення тварин привели до розколу суспільства неоантропів. Землероби, ставши на новий шлях розвитку, були приреченими до пошуку нових систем збереження і захисту матеріальних ресурсів.

Отже, пошук системи збереження матеріальних ресурсів в суспільстві землеробів привів до побудови першого укріпленого міста – Єрихону. Нова цивілізація побудує ще багато міст, вкладаючи в них всю силу свого інтелекту, однак Єрихон залишиться першим і найзагадковішим.

В Єрихоні, жителі якого були землеробами, починає активно розвиватись ремісництво. Цікаво, що єрихонці ще 9 тисяч років тому вміли поводитися з глиною і знали, що треба випалювати вироби із неї, аби зміцнити їх. Однак посуд виготовляли із м'яких порід каменю, оздоблювали його оригінальним орнаментом і навіть вміли ремонтувати, "зшивати", його. З глини виготовляли тільки стилізовані статуетки, портретні композиції (на одному із чоловічих зображень виділялися поголене підборіддя і пишні вуса) та дитячі іграшки. Розвиток землеробства і ремісництва, а особливо початок мистецького оздоблення виробів, сприяв піднесенню інтелекту і збагаченню мови. А звідси – перші спроби філософського осмислення власного буття. Примітивні ритуальні обряди, які виконували ще древні мисливці, систематизувались і переросли в релігію. І в Єрихоні було побудовано перший храм, який і сьогодні вражає своєю загадковістю (план цього храму був відновлений через 4 тисячі років у... Еладі).

Впродовж століть новітня технологія обробітку землі активно поширювалась в Передній Азії та на півночі Африки. Землероби, освоюючи нові придатні для обробітку землі і асимілюючи родові гурти, що проживали на цих землях, сформували етнічну категорію з одною мовою, звичаями і релігійними обрядами. Вони почали чітко усвідомлювати відмінність між собою і тими, хто не входив до їхньої спільноти.

Вони ще ставили круглі в плані будинки, але в різній місцевості використовували різні матеріали (так на острові Кріт землероби будували величезні купольні двохповерхові будинки з каменю).

В другій половині 6 тисячоліття до н.е. суспільство землеробів у древньому Єрихоні пережило масштабну кризу, яка дала поштовх до їх першого великого переселення.

Міграція землеробів відбувалась в трьох напрямках. Східний, індоіранський, – через Месопотамію в Іран і в долину Інду. Частина цих мігрантів трансформувалась у легендарний народ ар'я (арійці), інша заснувала знамениту "цивілізацію долини ріки Інд" (на той час ця долина була вкрита лісами і мала надзвичайно родючі землі). Західний – узбережжям Північної Африки, через Середземне море до Європи і на північ, аж до Британських островів. Північний – через Босфор на Балкани, а звідти, понад Дунаєм, на Рейн і Віслу.

Частина колоністів, що рухалася з Балкан, відхилилась на схід і наприкінці шостого тисячоліття до н.е. вийшла на береги Дністра.

Археологи назвали пришельців племенами буго-дністровської культури. Крім невідомої для аборигенів технології обробітку землі, вони принесли з собою і новітню на той час технологію виготовлення посуду із глини. Фахівцями, зафіксована також поява нових засобів виробництва і зброї (дерев'яні рала, серпи з ріжучими вставками із кременю, камінні сокири і великі ножі, наконечники списів із кременю), і нової технології обробітку камінної сировини – розпилювання, свердлування і шліфування. На відміну від палеолітичних кроманьйонців, які проживали на той час на цих землях, носії буго-дністровської культури ставили наземні стаціонарні будівлі, прямокутні в плані, технологія будівництва яких, з використанням дерева і глини, зберігалась на території України до ХХ століття включно.

"Представники буго-дністровської, дунайської та інших південно-західних культур належали до середземноморського антропологічного типу. Вони відрізнялися порівняно низьким зростом, вузьким пропорційним обличчям і широким та прямим чолом. Обличчя жінок вузьке, добре профільоване, часто з витонченими рисами." (4)

Однак, крім племен буго-дністровської культури в тогочасному Подніпров'ї проживали племена сурсько-дніпровської і дніпрово-донецької культур.

Племена дніпрово-донецької культури формувалися на основі пізньокроманьйонських родових общин мисливців і займали територію Лівобережжя, до Середньої течії Сіверського Донця і північну частину Правобережжя. Їхні перші стоянки датуються кінцем п'ятого тисячоліття до н.е... Основою господарства вже сформованих племен було тваринництво.

Племена сурсько-дніпровської культури (від острова Сурське на Дніпрі, де було знайдено першу стоянку цієї культури) сформувалися на основі родових общин неоантропів-рибалок. По виготовленню засобів рибальства із кісткової сировини та їх асортименту ця культура не має собі рівних серед культур на території України. Селилися общини сурських племен переважно вздовж Східного русла Дніпра, починаючи від теперішнього Дніпропетровська і далі на південь, в Приазов'я. Очевидно, що технологію виготовлення камінних сокир та глиняного посуду сурські племена запозичили в племен буго-дністровської культури, хоч виготовлений ними посуд був значно грубішої форми, з гострим дном і своєрідним орнаментом, властивим винятково цій культурі.

"Представники пізньокроманьйонських племен сурсько-дніпровської та дніпрово-донецької культур були людьми високого зросту, не менше 170 см, з потужним торсом. Чоло пряме, обличчя вилицювате." (4)

З 4 тисячоліття до н.е. після змішування різноетнічного населення, на Україні фіксується поява нової культури, яку назвали трипільською. Трипільці сформували етнічну структуру із спільною мовою, релігією, культурою і общинною формою ведення господарства, в якій визначені, обрані, особи займались розподілом матеріальних ресурсів, зберігаючи при цьому повну рівність всередині общини.

На кінець 4 тисячоліття до н.е. племена трипільської культури поширили свій вплив далеко на північ і схід, потіснивши чи асимілювавши племена дніпрово-донецької культури.

Наприкінці першої половини 4 тисячоляття до н. е. дніпрово-донецькі племена починають просуватися в причорноморські лівобережні степи і проникають далеко на південь, аж до Приазов'я та північного Криму. Колонізація розпочалася з кривавих сутичок з дніпрово-сурськими племенами, про що свідчать поховання того періоду. Згодом дніпрово-донецькі і сурсько-дніпровські племена сформували спільну середньостоговську культуру (перші пам´ятки цієї культури були знайдені на Дніпровському острові Середній Стіг, звідки й походить назва), пройшовши тривалу трансформацію під впливом трипільської культури.

В 4 тисячолітті до н.е. в середовищі середньостогоських племен проходить реорганізація господарства, основою якого в них залишається тваринництво (середньостоговці випасали величезні табуни коней). Але розподіл праці та вдосконалення технології обробітку сировини дали поштовх до становлення ремісництва, як окремої галузі виробництва. А з посиленням міжплемінних зв'язків з'являється господарча спеціалізація окремих родових гуртів.

Проникнення в середовище середньостоговських племен культури, релігії та системи ритуальних обрядів трипільців (про що свідчать залишки культової споруди в степу під Мелітополем, відомої сьогодні як Камінна могила) поволі сформувало одну, спільну з трипільцями мову, общинний спосіб ведення господарства і позбалений прихильності до приватної власності менталітет. Але основна маса середньостоговців вела кочовий спосіб життя, що виділяло їх в середовищі трипільських племен.

Володіючи величезними табунами коней, озброєні луками з високими бойовими якостями середньостоговці були хоробрими воїнами і впродовж десятків століть успішно стримували натиск різних племен, що просувалися в Причорноморські степи з-за Дону. До кінця 3 тисячоліття до н.е. середньостоговці остаточно трасформувались у народ-воїн, для якого постійні військові походи були способом життя, а господарство і ремісництво – необхідний додаток для успішного здійснення походів.

В середині 3 тисячоліття до н. е. з Кавказу через Керченську протоку в Крим і в Приазов'я проникають племена кеми-обинської культури (від кримського кургану Кеми-Оба, що неподалік Білогорська, де і були вперше досліджені матеріальні пам'ятники цієї культури). Вони принесли з собою в Північне Причорномор'я оригінальну культуру поховання – в камері під курганами.

Для поховальної камери викопувалась чотирикутна яма, стіни викладались добре підігнаними камінними плитамими і розписувались різнокольоровими візерунками. Після цього камера перекривалась плитами, обмазувалась глиною і засипалась землею. Навколо цієї споруди по колу викладався камінний кромлех, після чого все засипалось землею, а на вершині кургану встановлювалася антропоморфна стела, на якій умовно позначалась голова людини та окремі деталі рук і ніг, або продовгуватий, необтесаний камінь-менгер. Одне із таких поховань досліджено в Запоріжжі, в районі Кічкас.

В чистому вигляді кеми-обинські племена проживали в Криму до кінця 2 тисячоліття до н. е., а в Приазов'ї змішалися з середньостоговцями.

Наприкінці 3 тисячоліття до н.е. пізньотрипільські племена проходять етап консолідації, в результаті чого з'являється однотиповість у матеріальній культурі на всій території їхнього розселення, від Волині до Десни. Це була перша спроба створення держави. Але, як і в древньому Шумері, державне утворення виявилось недовговічним.

Середньостоговці, з невідомих причин, не брали участі у формуванні цього першого державного утворення.

Загибель трипільської культури частина істориків схильна пов'язувати з просуванням із глибин Азії в Європу легендарного народу "бойових топірців", ударною силою яких були бойові колісниці. Але... "велику цивілізацію не скорити ззовні, поки вона не зруйнує себе зсередини" (Уілл Дюрант).

В 3 тисячолітті до н. е. в степи Лівобережжя проникають войовничі південно-сибірські племена ямної культури.

Під натиском ямних племен ослаблені внутрішніми протиріччями лівобережні середньостоговстькі племена відступають на гігантський острів поміж Східним і Західним рукавами Дніпра, спорудивши на дніпровських островах і кручах мережу прикордонних сторожових укріплень. Приазовські середньостоговські та кеми-обинські племена відходять спочатку у Нижнє Придніпров'я, а потім зайняли степи поміж Дністром і Дунаєм, де вони трансформувалися в племена усатівської культури (назва від села Усатове, що на Одещині, де вперше досліджено пам'ятники цієї культури). Біля усатівських поселень, захищених потужними оборонними спорудами, крім традиційно трипільських безкурганних могильників, з'являються і курганні поховання, на зразок кеми-обинських, з кромлехами і камінними скульптурами. Наприкінці 3 тисячоліття до н. е. на усатівських курганних похованнях з'являються антропоморфні стели нової культури – кімерійської.

Ямні ж племена, які зараз модно називати "арійцями", якийсь час в чистому вигляді трималися в Нижньому Подніпров'ї, але до середини 2 тисячоліття їх витіснили звідти кіммерійці. В степу і лісостепу Лівобережжя ямні племена, після довгих і кровопролитних воєн, ще наприкінці 3 тисячоліття до н.е. були поглинуті племенами катакомбної культури.

"...так было установлено, что антропологический тип мезолитического населения степной Украины формировался на основе местных форм позднего палеолита в процессе длительного контакта со сходными вариантами Средиземноморья... Что касается населения степной части Украины эпохи неолита, то оно было представлено антропологическим типом большой своеобразной европеоидной рассы, не имеющим аналогий среди синхронных антропологических типов Восточной и Западной Европы." (8)

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua