Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
старий Київ   старокиївські свята

Старокиївські оповідки та звичаї. Весняні магістратські гуляння

Киянка | 4.03.2008 21:20

6
Рейтинг
6


Голосов "за"
6

Голосов "против"
0

Повіяло першим весняним теплом. Загострюються чергові гарячі дискусії:) Зокрема, знову визначають, який-такий Київ:) Пропоную ще трошки побутової його історії, котра може в цьому допомогти;)

Старокиївські оповідки та звичаї. Весняні магістратські гуляння
Серед київських місцевих характерних свят, відзначань, звичаїв були магістратські (а також цехові – майстрів, купецькі, спудейські – учнів різних навчальних закладів середньовічного Києва), а з них одне з найяскравіших – весняні гуляння.

Це не було свято календарне, а співпадало хіба з давнішим київським святковим проводжанням купців у весняні подорожі – в дорогу з товарами, коли просихала земля. Оскільки значна частина гулянь відбувалася не за столом, а по стежках Київських пагорбів, які просихали у травні, та на Дніпрі, то призначали їх в першу справді погідну травневу неділю, вже після Великого посту, коли буяли квітами та свіжим зелом Гори над Подолом.

Ці гуляння були, так би мовити, відкриттям сезону:), але не тільки прогулянок, але й – пожвавлення справ після зими (після них відкривався черговий ярмарок, на гуляння запрошувалися шановні гості, що заздалегідь приїжджали туди).

Наші предки вміли не лише гарно працювати, але й весело, вигадливо розважатися гуртом, де хмільне було не розігрівачем, а скоріше втамуванням спраги під час молодецьких забав, співів, змагань та "прохідок" пагорбами.

Організаторами й господарями гулянь були члени магістрату – міської ради, яка часом мала тоді більше реальних повноважень, з якими краще справлялася, ніж останніми роками сучасна (а це були громадяни міста, які зуміли разом зі знаннями, своєю справою та достатком здобути довіру киян, які доручали їм певні міські управлінські функції), та їх домашні, й кожен міг привести з собою поважного й цікавого гостя. Готувалися ґрунтовно та зі смаком, програма була досить насичена. За смаколики та все потрібне платили в складчину, бажаючи готували різні машкари, і всі – подарунки одне одному.

Учасники сходилися після церковної служби до Магістрату (на Подолі під горами), який був зачинений. Щоб винести столи з пригощенням, треба було знайти ключ:). Охочі молодці зголошувалися шукачами, а коло пошуків окреслювалося дзвоном сусідньої Церкви – схованка була в районі чутності (тобто, від Дніпра до пагорбів). Придумували їй місце, вигадували вказівки та перешкоди (із засідками озброєної киями челяді включно) пані й панянки з магістратських родин, причому щороку це мали бути інші місця, вигадки та жарти-підманки:). Ці ж киянки складали та співали сміливцям пісню-"заспівки", де містилися натяки на те, де слід шукати, а також й хитрі збивалки-з-пантелику:). А на пошук давалося не більше години.

Можна собі уявити, як вболівали наші предки за "своїх" шукачів, котрі носилися навколо магістрату по ближнім вуличкам та садочкам, розбираючи дороговкази (свитки-загадки) чи плутаючись у підманках. Із засідками їм доводилося боротися по-серйозному, маючи лише киї та підручні матеріали, ніхто у піддавки не грався. Дозволялося лише на бігу, біля магістрату, випити водиці та... поцілувати свою дружину чи наречену:)

Щасливець чи щасливці, яким вдавалося знайти ключ (історія мовчить:), чи були поразки) та відбитися з ним від засідок, урочисто несли знахідку до магістрату, й відкривали двері, з яких виносилися наготовані столи. Між підкріплень, під час яких бажалося багато добра і щастя кожному, продовжувалися змагання та виступи, які були чимось на зразок сучасних КВНів з вікторинами, слухалися цікаві й повчальні історії своїх та закордонних мандрівників, співалися магістратські та інші київські пісні.

А ближче до вечора розпочиналися власне гуляння: учасники йшли, принаймні на початку, валкою, очолити яку разом зі своєю дамою:) мав право та почесний обов'язок переможець, який віднайшов магістратського ключа. Обходилися стежками київські пагорби, всі квітчалися, качалися на сплетених вітах дерев, що росли на схилах, грали в "весняну рЕву" (хто не пробував це змагання на спритність та сміливість "струмочками" за руки по крутих доріжках, пояснити на письмі важко, але той багато втратив: ревіли:) як весняні круториї від захвату та забиття духу), запускали на маківках київських гір "гориничів" (схоже на повітряних зміїв, тільки з "вогнями"), пісні розходилися луною.

А потім, спустившись до Дніпра, сідали в приготовані, заквітчані човни з провізією, (тоді майже в кожного мешканця Подолу були), запалювали смолоскипи, та гуляння продовжувалися на воді. Перепливали на ближчі острови, охочі купалися. А що вже плюскоту та жартів напевно було! А потім – вогнища над водою, точилися страшні, таємничі, кумедні історії і знов – пісні...

Дитиною я теж скакала по тих пагорбах, і часом дітлахи знаходили в "порах" пагорбів, що "дихали", старовинні дрібнички. Який рідний світ оточував нас на вершечках київських гір, що височіли над мереживом дахів, шпилів та хрестів! Там трави пахли запаморочливо-духмяно, й земля зі стародавніми фундаментами, здавалося, дарувала нам свій теплий потужний дух. Голос предків відчувався цілком фізично... Й досі це для мене – найкращі місця, які є святим предківським престолом. Там особливо гостро відчувається спорідненість з тими, хто жив, господарював та владарював на цій дійсно своїй землі.

Й нині, в кращі чи важчі моменти сучасної київської історії, в очах їх нащадків я бачу той зблиск київських вогнів, я впізнаю киян по їх усвідомленню власної відповідальності за не просто рідне місто, а – за рідне місто, яке розбудовувалося й формувалося як столиця держави, і є нею зараз, з усіма обов"язками, що з цього випливають.

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua