Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Про Закарпатських художників. Дещо про їх життя і смерть.

Пайташ | 20.07.2007 12:25

-4
Рейтинг
-4


Голосов "за"
7

Голосов "против"
11

Короткі описи з життя художників та краю, побудовані на офіційних автобіографічних даних.

Про Закарпатських художників. Дещо про їх життя і смерть.
Нещодавно мною було опубліковано світлини деяких вибраних картин видатних закарпатських художників, корифеїв і класиків закарпатської художньої школи. Але назвати цю школу закарпатською можна тільки умовно, бо кожний з цих художників виховувався на принципах закладених у школах західних художніх шкіл, на принципах шкіл російських художників, на принципах шкіл світових корифеїв.

Сьогодні, для більш допитливіших, що цікавляться мистецтвом, а надаю короткі біографічні описи цих художників. Біографічні описи написані мною. (Це для тих хто не любить передруків). Зрозуміло, що не без використання дат і фактів офіційних біографій.


Адальберт Ерделі.

У досить великому, по закарпатських мірках, селі Загаття 25 травня 1891 року народився майбутній художник. В 1911 вступив до Будапештської академії мистецтв, де отримав державну стипендію як подаючий надії і їде у Кечекметську (на території теперішньої Угорщини) художню колонію-школу для обдарованої молоді.

А вже з 1916 працює викладачем рисунку в Мукачівській реальній гімназії.

У 1925 році переїжджає в м. Ужгорода (Унгвар), де продовжує педагогічну діяльність у вчительській семінарії. В 1929 друзі допомогли йому організувати велику персональну виставку в м.Прага.

Виставка робить його знаним в Європі і з 1929 по 1931 художник працює у Парижі. А після повернення в другій половині 30 років 20ст. Повертається до Ужгорода і разом з художником Й. Бокшаєм організував "Товариство діячів обрахотворчого мистецтва Підкарпатської (Пудкарпатської) Русі". З 15 січня 1946 р. в Ужгороді А. Ерделі і Й. Бокшай розпочали заняття в новоствореній ними "Академії мистецтв". Проте діяльність цієї Академії, її волелюбні принципи і самобутність не сподобалися більшовицькій владі і після державної комісії діяльність Академії припинена, а на її базі з 1 березня 1946 р. починається робота Ужгородського державного художньо-промислового училища, що є вже державним учбовим закладом і підпорядковувалося законам держави і комуністичній моралі. В училищі художник здійснює свою викладацьку діяльність аж до своєї смерті

у 1955 році. Закарпатці увіковічнили пам'ять художника, назвавши художнє училище його іменем, а вже в часи незалежної України училище стало художнім коледжем.

Бокшай Йосип Йосипович.

Одноліток художника А.Еерделі, його майбутній колега і товариш народився 23 жовтня 1891 року у високогірному великому і старовинному селі Кобилецька Поляна на Рахівщині. Вже в 1910 р., після закінчення гімназії, вступив на педагогічне відділення Будапештської академії мистецтв, де навчався до 1914 року. Але відразу після навчання його мобілізують в австро-угорську королівську армію і відправляють на російсько-австрійський фронт першої світової війни. Дійсно Бог був для нього охоронцем. Бо війна могла зробити свою паскудну справу і Закарпаття могло б мати на одного художника менше. Але Бог милував і у 1918 художник повертається на Батьківщину. Переїжджає в Ужгород де рацює вчителем малюнку в Ужгородській гімназії. І вже в 20-х роках виставляє свої твори на виставках у містах Чехословацької республіки – Празі, Брно, Братіславі. Першою його найвідомішою презентацією творчості була персональна виставка у Празі в 1926 році. З 1946 по 1951 рік – викладає в Ужгородському державному художньо-прикладному училищі. А в 1951 р. Йосипа Бокшая запрошують до новоствореного інституту прикладного та декоративного мистецтва у Львові де він працював до 1957 р. Помер у 1975 р.

Федір Федорович Манайло.

Цей художник, що ще, як розказують про нього сільські друзі, ще з дитинства мав бізнесову, підприємницьку жилку і жагу до колекціювання старовини свого краю. Народився він у 1910 році в селі Іванівці Мукачівського району. Село знаходиться на рівнині в долині р.Латориця. І в 1928 році, після закінчення Мукачівської гімназії вступає в Празьку вищу художньо-промислову школу. В вже в 1932 р. вперше виставляється, як художник, у Празі. Після закінчення навчання у 1936 р. повернувся в отчий край і активно включився в художнє життя. Так як його художній стиль символістський він дуже скоро вписався в школу радянського художнього символічного реалізму і у 1945 прийнятий в члени Союзу художників УРСР. З того ж року викладав в Ужгородському державному художньо-прикладному училищі. Надзвичайно активна творча діяльність припадає на кінець 40-х початок 50-х років. Завдяки своїм енциклопедичним знанням в галузі закарпатського народного мистецтва розробляв костюми для Закарпатського народного хору, а в 60-і брав участь у створенні фільму "Тіні забутих предків", як художник-консультант по інтер'єру та масовим сценам. У 1972 йому було присвоєно звання Заслуженого художника УРСР, а в 1978 – Народного художника УРСР.

Помер художник у 1978 році. В його будинку (в частині будинку), який був його власністю ще в радянський період (понад 400 кв.м. площі) розміщено меморіальний музей його імені.

Глюк Гаврило Мартинови

Народився цей художник 19 травня 1912 р. в місті Мараморош-Сігет столиці Мараморошської жупи. Після війни обманом представниця румунської розвідки дала підписати радянському коменданту міста (своєму любовнику) документи, що радянський уряд дарує це місто з околицями за р.Тисою Румунії, як тодішньому союзнику Радянського Союзу. (Після війни коменданти окупованих міст мали дуже великі права). Коменданта, зрозуміло, за це, розстріляли, але місто Закарпаттю (тоді Пудкарпатській Русі) повернуте не було. Навчався майбутній закарпатський художник у Будапешті, в угорського художника Іштвана Сені. В 1931-1933 рр. здобуває художню освіту у Вищій школі образотворчого мистецтва міста Будапешт. Після навчання проживає в Бухаресті, де на нього значний вплив мали твори румунських художників Ніколеє Григореску та Йона Андреєску. В 1947 переїжджає жити на Закарпаття. Прийнятий до Спілки художників СРСР. З того часу бере участь у багатьох міжнародних виставках у 1956році у Венеції (Італія); у 1960 році у Нью-Йорку (США), у Мехіко (Мексика) та у Парижі (Франція); а у 1970 – у містах Фінляндії, у містах Канади, та у містахВенесуели (в останніх двох державах на запрошення та за організації української діаспори); а у 1981 роц в містах Іспанії. За час творчої діяльності нагороджений багатьма медалями тодішньої влади та медалями виставок. Йому було присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв. Помер художник у 1983 р у 70-десяти річному віці.

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua