Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Як суддя Чаус ховався від фактів, мов страус

| 21.06.2010 09:09

1
Рейтинг
1


Голосов "за"
2

Голосов "против"
1

У корумпованій країні нелегко вести чесний бізнес. Ще важче при цьому зберігти своє чесне ім'я. Підприємець Наталя Попсуй, власниця затишного кафе "Есфірь" в Гідропарку, досі не може позбутися клейма обвинуваченої у нападі на працівників міліції.

Як суддя Чаус ховався від фактів, мов страус
За справедливим рішенням Апеляційного суду міста Києва сфабриковану кримінальну справу було відправлено на додаткове розслідування, однак припис суду щодо перевірки дій міліціонерів службою внутрішньої безпеки МВС України не виконується.

А Дніпровський районний суд незаконно відмовляє у відкритті провадження за скаргою Наталі Попсуй на постанову про її притягнення до справи у якості обвинуваченої.

Кругова порука у районі така міцна, що суддя Микола Чаус навіть не збирається робити вигляд, що "правосуддя по-дніпровськи" має якісь ознаки благопристойності. Він відверто ігнорує факти, а також норми кримінально-процесуального права, аби тільки не розвалити фантастичні вигадки мстивих "перевертнів у погонах".



Цю історію, мабуть, вже знають більшість підприємців у Києві. Як вже писав "Правдошукач" (див. NN011, 017), ввечорі 19 січня 2008 року четверо оперуповноважених з районного відділу департаменту МВС по боротьбі з економічною злочинністю близько 20:00 вирішили провести "позапланову перевірку" в кафе "Есфірь". Погоничі напідпитку вдерлися до кафе й влаштували дебош: напали на мангальника та застрелили собаку. Як можна здогадатись, агресію ВДСБЕЗівців викликало небажання хазяйки платити "данину", як це роблять багато інших підприємців у Гідропарку. Не отримавши "на лапу", горе-міліціянти "вилучили" для особистих потреб виручку з каси, випивку та закуску.

Через три тижні звідкись взялися "протоколи", яких на місці ніхто не складав, та "висновок" судмедексперта щодо шишки на лобі оперуповноваженого Копія Р. М. Подібну фількіну грамоту ображені "перевертні" поклали у фундамент кривої, наскрізь суперечливої "кримінальної справи". Адже досі у правоохоронних органах працює чимало здирників, які переконані, що, відкриваючи "справи" на рівному місці та закриваючи їх за певну "мзду", можна добряче набити свою ліву кишеню.

Найсумніше, що у здирників знайшлася "криша" у прокуратурі та суді. 17 березня 2008 року виконуючий обов'язки прокурора Дніпровського району Дмитро Титор постановив "порушити кримінальну справу відносно Попсуй Наталії Володимирівни, 21.05.1973 року народження за фактом умисного заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, тобто злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України".

Суддя Людмила Антипова всіма правдами і неправдами довела цю сумнівну "справу" до вироку – саботуючи технічне фіксування процесу, під час якого всі фальшиві звинувачення луснули, як мильні бульбашки. Право на захист пані Попсуй було остаточно розтоптане тим, що суддя не дала захиснику І. Татієву підготувати заключний виступ у судових дебатах.

І тут виявилося, що дніпровський острівець беззаконня – явище, не характерне для київського правосуддя в цілому. Більше є об'єктивних і добросовісних професіоналів, що піклуються про справедливість, а не про "ліву кишеню".

Криміналісти з Апеляційного суду міста Києва, судді В'ячеслав Наставний (що головував під час апеляційного перегляду), Віктор Скавронік та Віктор Ноздряков уважно вивчили обставини справи і 29 березня 2010 року скасували "липовий" вирок Людмили Антипової. Найцікавіше, що в той же час голова парламентського комітету з питань правосуддя Сергій Ківалов офіційним листом до редакції газети "Правдошукач" підтвердив чутки про свій намір призначити суддею Апеляційного суду "володарку сірників". Подейкують, що так прозвали суддю Антипову вдячні "клієнти" за дотепний спосіб "домовлятись" про "ціну рішень" – шляхом маніпуляцій з розсипаними на робочому столі сірниками. Схоже, що свіжоспечена "судова реформа" полягає якраз у тому, щоб розставити на ключові пости у храмі Феміди саме такі "передбачувані" "кадри", які завжди й недорого повернуть дишло під потрібним Банковій та Різницькій кутом і цінуватимуть гадання на сірниках більше, ніж букву закону та обставини справи.

Останніми акордами цієї корупційної симфонії стали рішення судді Дніпровського районного суду Миколи Чауса. Пан Чаус недовго шукав привід для того, щоб відмовити Наталі Попсуй у її законних вимогах скасувати постанову про порушення відносно неї кримінальної справи. Він просто написав у постанові, що відмовляє у відкритті провадження за скаргою, бо, мовляв, "суд визнає недостатнім обгрунтування порушення прав та законних інтересів Попсуй Н. В.".

Тим, хто не знає тонкощів права, ця постанова може здаватися цілком солідною. Однак будь-який компетентний суддя чи адвокат, читаючи подібну маячню, схопився б за голову. Адже в оскаржуваній постанові пана Титора, яка вже цитувалася вище, чітко сказано, що кримінальну справу порушено відносно пані Попсуй. Кримінально-процесуальний кодекс України не передбачає можливості відмови у відкритті провадження за скаргою на постанову про порушення кримінальної справи, поданою до суду особою, щодо якої було порушено кримінальну справу. Суддя Чаус, напевне, чудово про це знає – інакше б просто не отримав мантію, проваливши всі іспити. Отже, "відмовляючи" у відкритті провадження за скаргою пані Попсуй, він, за висловом коміка Райкіна, просто "включив дурочку"!

Таку постанову суддя Чаус виносив двічі. Другий раз – після отримання від адвоката Татієва докладного письмового роз'яснення правового змісту статтей 236-7 та 236-8 КПК.

Навіщо було йти на таку відверту фальсифікацію? Безперечно, щоб затягнути передачу справи до апеляційного суду. Адже таке формулювання постанови про залишення скарги без задоволення, хоч і незаконно, "звільнило" його від клопотів хоч якось мотивувати свою постанову й створило формальну підставу для феєричного припису: "постанова оскарженню не підлягає".

Щоправда, затримка була недовгою. Після подання апеляції на маразматичну постанову судді Чауса Апеляційний суд міста Києва приначив розгляд справи на 23 червня. І коли "липа" постане перед суддями цієї високої інстанції, скільки "сірників" коштуватиме Миколі Чаусу подальше носіння брудної, збесчещеної мантії?

Опубліковано в N20 газети "Правдошукач".










© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua