Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Стихійне лихо (З хронік завтрашнього (?) дня)

К.Оцький | 21.12.2009 12:39

0
Рейтинг
0


Голосов "за"
0

Голосов "против"
0

Зима настала як завжди неочікувано

Київським градоначальникам

присвячується

1.

Зима настала як завжди неочікувано. Тобто за календарем вона прийшла вже давно, проте якось не відчувалася. Нарешті пішов сніг. Він падав увесь вечір і ніч. А вранці, підійшовши до вікна, Маляренко побачив, що все навколо: дахи будинків, дороги, тротуари та дерева вкрилися важкою білою ковдрою. По небу швидко бігли хмари, відкриваючи час від часу крижану блакить. Від одного погляду на неї ставало холодніше. Внизу, на проїжджій частині вулиці було незвично просторо. Тролейбусні дроти провисли під товстим шаром снігу і тролейбуси стали. За ніч вітер встиг намести під їхніми колесами невеличкі кучугури, деякі сягали ступиць. Автобусів і, тим більше, маршруток також не було видно. Дорогою вільно гуляла поземка. Лише інколи крізь її злий шурхіт пробивалися потужні джипи, розвалюючи по обидва боки пухкі снігові хвилі. Решта машин у дворі й вздовж тротуару застигли під товстими ватяними шапками – наче прикидалися грибами.

Серце Маляренка почало радісно калатати. Не втрачаючи ані хвилини, від підтягнув до вікна мольберта і встановив на ньому підрамник з давно вже заґрунтованим полотном.

Маляренко був художником. Він працював удома, оскільки майстерню свою здав під склад знайомому бізнесмену.

Лазурові плямки на небі затягнуло і в повітрі знов повели хороводи сніжинки.

2.

Апаратна нарада в міській адміністрації розпочалася з двогодинним запізненням. Запізнилися не лише завідувачі відділів, які зазвичай діставалися до роботи власним або комунальним транспортом, а тепер змушені були йти пішки, але й багато з заступників – їхні водії також не змогли вчасно виїхати з гаражів. Потім ще довелося чекати на міського голову – виявилося що і він застряг по дорозі.

Тож зрозуміло, що перше питання, ламаючи затверджений планом роботи на півроку порядок денний, лунало немов набат: "про боротьбу зі сніговими заметами". Перший цієї зими снігопад був кваліфікований як стихійне лихо.

Учасники наради одразу ж сформували Штаб із боротьби з цим лихом і накреслили стратегічні завдання.

Перше засідання Штабу відбулося тут-таки, позаяк його членами виявилися практично всі присутні.

Начальник Штабу – перший заступник міського голови, – озираючись час від часу на шефа, виголосив полум'яну промову, головний зміст якої зводився до поганого стану міського бюджету і необхідності вишукати додаткові засоби для організації боротьби зі стихією, що так раптово звалилася на голову.

Під враженням від сказаного учасники засідання прийняли рішення про заснування спеціального фонду боротьби зі снігом під символічною назвою "Чисті підбори".

3.

Маляренко закінчив прорисовку і став похапцем вичавлювати на палітру фарби. Він поспішав, бо знов визирнуло сонце і на кучугурах почали вигравати мальовничі блакитні тіні. До того ж, внизу біля під'їзду двірничка баба Катря гребла своєю лопатою так, що біля будинку вже оголилися потворні сірі заплати асфальту. Добре хоч, що сніг все ще сіявся і затягував ці рани.

Тролейбуси не ходили як і вранці. Втім, тепер людей на витоптаній від снігу зупинці вже не було: очевидно, змирившись з причудами стихії і звично увійшовши у важке становище транспортників, сподівалися на власні ноги.

4.

Друге засідання Штабу ознаменувалося виступом начальника міського Управління шляхового господарства. З цифрами в руках він як два плюс два довів усім, що сніг у місті прибирати ні до чого, оскільки немає чим.

Слухачі довідалися, що більша частина снігоприбиральної техніки була віддана одним з попередників нинішнього мера в оренду якомусь авіапідприємству, яке спочатку використовувало ці машини як підйомники багажу пасажирів, а потім, у свою чергу, здало фермерам для збирання помідорів, яких торік уродило силу-силенну. Після цього техніка перейшла ще комусь, а потім ще й ще. Розшукати її сліди не вдалося. Тож єдину надію головний міській шляховик покладав на надсучасну канадську прибиральну техніку, яку влітку вдалося дуже вдало закупити просто з виставки, що проходила у Сінгапурі. Міська адміністрація так пишалася новими машинами, що навіть виставила їх на площі напроти своєї будівлі й усі бажаючи (звісно, під пильними поглядами спеціального міліцейського посту) могли познайомитися з ними зблизька. Проте й ці машини не могли виїхати на вулиці, тому що грошей на закупівлю необхідних для їхньої роботи обсягів пального в шляховиків немає, а якщо б і були, то однаково не було б що купувати, бо бензину та солярки в місті залишалося всього на два дні, а нового через замети на підступах до міста підвезти не вдалося.

Наступним слово отримав начальник Головного управління культури. Він запропонував увазі присутніх програму заходів з підйому морального духу та поліпшення морального самопочуття ліквідаторів лиха та пересічних мешканців міста. В низці цікавих розваг місцеві фахівці з питань культури запланували шоу-показ авангардної моди "Вибрики зими" та проведення грандіозного гала-концерту за участю суперзірок близького і далекого зарубіжжя. Пожвавлення в залі викликала звістка про те, що один з мегазірок сусідньої держави – солодкоголосий Лель – уже дав факсом згоду на участь у концерті за символічну для міста суму. Яку саме – начальник головного управління культури не уточнив, але зауважив, що подібні суми для оплати праці артистів оргкомітет у своєму розпорядженні має.

Програма викликала неабияке зацікавлення присутніх і обговорення її затягнулося майже до кінця робочого дня. Тим більше, що снігопад припинився, а значить, з'явилася надія поновлення хоч якоїсь роботи міського транспорту.

5.

Однак наступного ранку на зупинках замість тролейбусів і маршруток городян чекали свіжі плакати з закликами до перевиборів міської влади, і навіть листівки можливих кандидатів, що було прямим порушення законодавства, оскільки офіційної виборчої кампанії ще ніхто не оголошував. Утім, у листівках кандидати від усіх політичних сил сходилися в думці, що якби їх свого часу городяни вибрали на посаду мера, місто було оперативно очищено. Не збігалися лише терміни: ліві клялися, що зробили б це за день, більш помірковані праві – що за два. А один незалежний кандидат навіть ризикнув стверджувати, що якби його обрали міським головою, чи хоча б депутатом міськради, такого снігопаду не було б взагалі.

6.

Маляренко відривався від роботи лише задля того, щоби, не відчуваючи смаку, чого-небудь перекусити. Він поспішав – боявся, що через закінчення снігопаду ось-ось з'явиться ціла армія колег баби Катрі й чарівна картина зимового міста з її жемчужним колоритом буде безжально спотворена жерстяними двірницькими скребками. Втім, армія ця все не появлялася, бо снігопад почався в неділю, тож працівники мітли та лопати не змогли виїхати до місця свого постійного проживання і роботи з сіл, які вони за звичкою називали "домом".

Маляренко цього не знав і знати не міг, тому не зупинявся ні на хвилину. Баба Катря своєю наполегливістю його просто лякала: вона вже дісталася тролейбусної зупинки і люди, чомусь з опаскою, ступали тепер на присипану піском асфальтову твердь. Утім, надвечір знов повалив лапатий сніг і наче резинкою стер всі сірі плями, що залишила на тротуарі і під будинком лопата баби Катрі.

Він працював як автомат, навіть не згадуючи про відпочинок. Повернулося забуте зі студентських років відчуття насолоди від роботи. Знов, як колись в художній школі а потім в академії він творив власний світ, хоч і подібний до того, що ніжився під іскристим коцем за вікнами, але все ж таки іншій, казковий.

Час від часу небо знов затягували хмари, що несли в собі міріади легких сніжинок. Все навколо на кілька хвилин заповнювалося мерехтливою метушнею, що, втім, швидко заспокоювалася. Крижаний вітер нагорі розривав похмуре сукно непогоди, в проріхи визирало сонце, і на нарядних білих вулицях в усміхненому світлі починали вигравати тіні будинків, машин, голих дерев і пішоходів.

7.

Наступного дня депутати Київради зібралися навіть раніше звичайного. Більшість з них були надзвичайно стурбовані закликами до показової розправи з попередниками нинішнього міського голови, що почали ширитися Інтернетом. В підписаних химерними ніками повідомленнях згадувалися всі без винятку мери за останні три десятиліття: двоє партократів, які керували столицею на зорі незалежності держави, "народний мер-будівельник", "посланець Всесвіту" та його наступники.

Після довгих обговорень і взаємних обвинувачень народні обранці дійшли висновку, що факти, про які писали анонімні викривальники, слід ретельно перевірити і дати їм належну оцінку. Саме такий підхід є найдемократичнішим і дасть нарешті киянами достовірну інформацію про те, хто насправді є винуватцем сьогоднішніх негараздів. На виконання цього рішення міськрада терміново створила тимчасову слідчу комісію, що спільно з правоохоронними органами повинна була розслідувати зловживання і злочини попередньої влади. В основному до неї увійшли члени промерської більшості, що складалася з представників Новоліберальної партії та руху "Громадянсько-активна частина городян". Цю депутатську більшість злоязикі журналісти одразу після формування скоротили до двозначного "Налигач". Хоча за правилами української граматики слід було казати "Ноліпгачг", назва ця миттєво прилипла до прихильників міського голови, що яскраво свідчило про низький рівень освіти його супротивників та їхні розумові вади.

8.

Снігопад посприяв і змінам у роботі Парламенту. Оскільки починався сесійний тиждень, народні депутати мали повернутися до столиці і стати до роботи у вівторок. Однак виявилося, що сніг позамітав не лише вулиці Києва, а й залізничні колії на під'їзді до нього. Спеціальними плуговими снігоочіщувачами його відгортали обабіч, але доки машини проходили свої ділянки, кучугури намітало знов і знов. Не змогла зарадити справі й цивільна авіація. По-перше, час від часу налітали снігові шквали, які геть ламали графік польотів, і, по-друге, навіть коли якийсь лайнер сідав на звільнену від снігу смугу, доїхати від аеропорту до столиці однаково не було жодної можливості. Тому вперше в історії держави була проведена інтернет-сесія парламенту, першим рішенням якої було внесення змін до Регламенту, якими така форма роботи унормувалася. Вона так сподобалася депутатам, що було прийнято рішення практикувати її і надалі.

До речі, під час цієї сесії від одного з представників регіонів держави пролунала пропозиція про перенесення столиці в місто, яке вже колись виконувало ці функції й несправедливо з точки зору пересічних його жителів було їх позбавлено за часів тоталітаризму. Обґрунтовував депутат свою пропозицію поганим кліматом нинішньої столиці і неспроможністю її влади справитися з найменшими капризами стихії. Втім, того ж дня радіо донесло звістку про такий само снігопад, який обрушився на "стару столицю" з такими ж само як і для столиці теперішньої наслідками, через що беззастережної депутатської підтримки ця пропозиція не знайшла.

9.

Наступний ранок привітав місто сяянням снігів і виблисками емалевої блакиті неба, що майже повністю відчистилося від хмар. Городяни протоптували в снігу стежки і наче бувалі полярники штурмували високі кучугури, що курилися під легким крижаним вітерцем.

Баба Катря невтомно шворкала лопатою уже на пристойній відстані від під'їзду. Схоже, вона намірялася просунутися ще далі, можливо навіть до мегамаркету. Однак невдовзі з неба знов посипало і їй, хоч-не-хоч, довелося повернутися, щоб поновити зроблене.

10.

Комісія Київради спрацювала блискуче: звіт про перші результати її діяльності муніципальні засоби масової інформації опублікували вже за три дні. Оприлюднені факти виявилися навіть жахливішими, ніж це очікувалося. Сумами розкрадань звиклих до усього киян здивувати було важко, але навіть їх зачерствілі душі заціпило від інформації про те, що один з колишніх мерів любив поласувати людськими немовлятами. Отак з'ясувалося: його улюблений контраргумент у суперечках з політичними супротивниками, що вони, мовляв, скоро його в поїданні дітей звинуватять, після якого навіть запеклі вороги змовкали, цинічно ґрунтувався на чистісінькій правді.

У справу втрутилися правоохоронні органи, почалося офіційне слідство. До заміського будинку пожирателя немовлят направили оперативну групу, але через снігові заноси дістатися до нього відважним сискарям вдалося лише на третій день після наказу. Злочинця оголосили в розшук. Невдовзі виявилося, що тому якимось чином вдалося потрапити до спортивного аеродрому, де на нього завжди чекав повністю заправлений пальним літачок АН-2 (краще відомий в народі як "Кукурудзник") і на ньому вилітити в невідомому напрямку. А ще за добу в Інтернеті з'явилося відео з кіпрської вілли злодія, в якому він гнівно відмів звинувачення у людожерстві й розповів, що дійсно полюбляв їсти маленьких чоловічків. Але, звісно, не справжніх, а з шоколаду, які для нього у вигляді прикраси для торту робив на замовлення кондитер з однієї приватної фірми. На півдні ж колишній мер опинився після панічної телеграми його садівника, якою той повідомляв про невідому тропічну хворобу, що охопила колекцію його улюблених троянд. Тепер він самовіддано бореться з пошестю і після того, як її здолає, обов'язково повернеться до Києва, щоб сам на сам зустрітися зі своїми обвинувачами.

Представники "Налигача" в ефірі муніципальної телекомпанії зустріли цю інформацію сардонічним реготом. Таким само гучним сміхом зустрічали вони й слабкі спроби відмести звинувачення з боку інших "колишніх", Точніше, їхніх адвокатів і якихось напівбожевільних громадських захисників, оскільки як на гріх жодного з самих звинувачених саме тепер в країні не було: хтось лікувався за кордоном, хтось поїхав в гості до приятелів, а хтось – навіть читав лекції з місцевого самоврядування в західних університетах.

11.

По всьому виходило, що нова київська влада отримала такий спадок, що їй ще довго доведеться витягувати місто та його жителів із цупких лабетів безгосподарності. Для подальших розслідувань у головних міських управліннях силових структур були створені спеціальні підрозділи, а в штатні розписи включені додаткові посади, починаючи з генеральських. Робота над вивченням трагічного минулого була визнана головним завданням силовиків. Меру доповіли, що городяни затихли в очікуванні нових фактів.

І факти не забарилися. В суботу в урочистій обстановці в холі мерії, куди як виняток допустили всіх бажаючих, відкрилася виставка з викривальними матеріалами. На ній гордовито красувався золотий унітаз з помешкання одного з колишніх мерів, фотографія кімнати, обклеєної доларами, що знайшли на дачі іншого, оздоблений слонової кісткою каділлак ручної роботи з гаража третього, приблизно три тисячі пустих пляшок з-під французьких коньяків з кухні четвертого і багато ще всіляких зловісних цікавинок.

Правду кажучи, відвідувачів на виставці виявилося не так уже й багато, бо, в зв'язку з тим, що Хрещатик став єдиною в столиці вулицею, де сніг був в основному прибраний, міській голова власним розпорядженням ввів платню за проходження і проїзд по ньому. Від неї було звільнено лише працівників міської влади, редакції українського радіо, урядових організацій, Центрального універмагу та деяких розташованих тут магазинів, перелік яких був визначений додатком до розпорядження. Спочатку гроші линули до міського бюджету потужним потоком, але він невдовзі перетворився на чахлий ручай, а згодом – взагалі майже всох. Кияни почали обходити Хрещатик навколишніми вулицями, хоча це й було вкрай незручно. Ті ж, кому все таки кортіло побувати в центрі, воліли нахабно підкуповувати міських контролерів, замість того, щоб платити в спеціально обладнані каси. З'явилася неформальна такса за прохід, яка була вдвоє меншою за встановлену мером, але цілком влаштовувала нечесних муніципальних службовців і майже цілком – схильних до непокори київських мешканців. Новації ці відволікли увагу потенційних відвідувачів виставки, і в перші дні її роботи хол величної будівлі адміністрації був напівпустим.

Організаторам довелося шукати вихід з негарної ситуації, і невдовзі він був знайдений. Начальник Головного управління освіти міськдержадміністрації видав спеціальний наказ, згідно з яким усі міські школи мусили організувати ознайомлення з експозицією учнів з першого до дванадцятого класів включно. Завдяки цьому навіть виник певний ажіотаж, оскільки хол адміністрації не завжди міг вмістити гамірну і неслухняну дитячу масу, що час від часу нищила окремі експонати.

А комунальні засоби масової інформації так майстерно висвітлили виставку в своїх передачах і щедро ілюстрованих статтях, що в місті не залишилося жодної людини, яка б не дізналася правди про людей, які стільки років його очолювали.

12.

Ще за кілька днів з'ясувалося, що вся надсучасна снігоприбиральна техніка, купівлею якої так пишалися працівники Управління шляхового господарства міста, була не лише закуплена в Сінгапурі, але й вироблена в одній з країн Південно-Схіної Азії. Машини ціле літо простояли просто на Хрещатику перед мерією і молоді матусі навіть почали лякати неслухняних дітлахів її страшними лезами. Однак зима засвідчила, що ці її леза є цілком придатними для розгрібання пінопластової крупки, що на промислових виставках слугувала замість снігу, але не витримують і години роботи в реальних умовах. Винуватців неякісних закупівель швидко вирахували – ними виявилися дрібні службовці з двох управлінь адміністрації – фінансового і шляхового. Ці зловмисники, користуючись надзвичайною зайнятістю їхніх безпосередніх керівників та вищих міських посадовців, провернули оборудку на кілька мільйонів доларів і розраховували, що цього ніхто не помітить. Над ними влаштували показовий суд, який транслювався в прямому ефірі муніципального телеканалу, і засудили до вищої міри покарання – довічного ув'язнення.

13.

Днем пізніше депутати міськради знов зібралися на чергову позачергову сесію.

Перший з промовців не залишив каменя на камені на заходах по боротьбі зі стихійним лихом, до яких вдалася адміністрація, і висловив сумнів у тому, що покарано справжніх винуватців закупівлі неякісного обладнання. Його підтримали й інші представники опозиції, хоча доля засуджених їх хвилювала не так сильно. В раді намічався справжній переворот, який захопив усіх.

Урешті-решт депутати скинули секретаря Київради – ярого прихильника групи "Налигач" і, за сумісництвом, зятя міського голови, а потім, обравши нового, ухвалили низку документів. У них було накреслено прості та зрозумілі шляхи виходу з тупику, створеного через нездатність чинної влади управляти містом. Першим пунктом значилося формування нового Штабу з боротьби зі стихійним лихом. Окрім того, пропонувалося встановлення суворого депутатського контролю за витрачанням коштів із позабюджетного фонду "Чисті підбори", відправлення представницької делегації Київради за вивченням досвіду в країни Середземномор'я, де, як відомо, випадків, щоб снігові заноси майже зупинили життя міських громад, практично не буває, та ще два десятки важливих і корисних пунктів. Серед них було й рішення про формування комісії з заохочення ліквідаторів стихійного лиха, яка в кулуарах отримала неофіційну назву "нагородної".

До речі, рішення голосувалися пакетом і міськрадівські ліві не помітили спочатку, що при підготовці останнього документу працівники Секретаріату примудрилися включити до списку нагородної комісії лише представників правого крила депутатського корпусу. З'ясувалося це лише наступного дня. Здійнявся страшенний скандал, що вихлюпнувся навіть на сторінки міських газет. Частина депутатів спробувала було провести ще одну позачергову сесію, однак кворум, необхідний для її відкриття, зібрати так і не вдалося.

Огидна сцена розігралася й на засіданні Штабу, присвяченому заслуховуванню представників районів міста.

- Знахабнілі місцеві чиновники, – як пояснював увечері в інтерв'ю кореспонденту міського радіо начальник Штабу, – вимагали перерахувати на оплату залученої до прибирання техніки частину грошей, акумульованих на рахунку фонду "Чисті підбори", не бажаючі зрозуміти небезпеки дроблення коштів.

14.

Майже всю ніч Маляренка мучили жахи. За ним бігали друзі, в яких він колись позичав гроші, й вимагали повернути несусвітні суми, про які він геть забув. Потім ввижалося, що до квартири завітали працівники колекторської компанії і праскою намагаються стягнути гроші за якийсь невідомий йому кредит. А вже під ранок наснилося, що він знов – студент останнього курсу Академії, завтра у нього захист диплому, а до роботи він навіть не приступав.

Маляренко прокинувся у холодному поту, підійшов до дверей на балкон і широко їх розчахнув, щоб запустити до кімнати свіжого повітря. Вже майже розвиднилося і він побачив, що прийшла відлига. Доріжка під вікнами почорніла і вздовж бордюру побіг каламутний ручай. По вулиці мирно котився у справах тролейбус і десь здалеку донеслися гуркіт і дзвони перших трамваїв.

Однак Маляренка це вже не хвилювало. Він підійшов до мольберту зі встановленим на ній підрамком, обережно торкнувся пензлем фігурки перехожого на полотні й розмашисто підписався в кутку картини. З його пліч ніби гора впала: трудова угода з міськдержадміністрацією, що так довго висіла на ньому, з його боку була виконана. "Зима" увінчувала цикл "Пори року в Києві", призначеного для прикрашення залу приймань мерії. Залишалося тільки отримати належні йому гроші.

Він поїхав до центру, проте перемовитися з кимсь словом йому не вдалося – весь апарат адміністрації готувався до вшанування ліквідаторів стихійного лиха.

Назад Маляренка на своєму "Ланосі" довіз начальник його рідного ЖЕКу, що жив у тому ж будинку, що й він.

- Список на нагородження возив, – пояснив він Маляренку, – за перемогу над снігами.

- Це правда, баба Катря наша – просто герой праці, – погодився Маляренко, – з ранку до ночі асфальт шкребла. Заслужила.

- А її, Петрівну-то, якраз міська комісія й не затвердила б, – заперечно похитав головою начальник ЖЕКу, – бо нагороджувати будуть менеджерів. Що двірнички, лопатою возити кожен може. А ти їхню роботу зорганізуй. Тому мене висунули. А вона, взагалі-то, свій трудовий шлях знаєте де починала? Ким працювала?

Маляренко не знав.

- Прибиральницею в райкомі партії, ось ким! – переможно вимовив начальник ЖЕКу. – То як її нагороджувати, вона ж партократка!










© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua