Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

НАТалка-полтавка або сватання на Бухарестівці

Самійло Дзвін | 4.04.2008 19:53

4
Рейтинг
4


Голосов "за"
8

Голосов "против"
4

Нове прочитання класики, не рекомендоване для вивчення в середніх учбових закладах Східної Європи, але куди ж подітись...

Такого ґвалту в Євроатлантичному селі не пам'ятала навіть баба Параска – Віктор Українець засилав сватів до НАТалки.

Віктор Українець довго і галантно залицявся до НАТалки: був частим гостем в її домівці, робив подарунки, ціна яких часами викликала нарікання його родини. НАТалчина родина, немовби, і не була проти, щоб молодята побралися. Часами НАТалчині батьки втрачали терпіння, намагаючись з'ясувати, коли ж Віктор пришле сватів. Їх нетерплячку посилювали плітки, що Віктора часами бачили з Галею, сестрою РУСлана Московченка, найвиднішого на селі жениха, якого через багатство і прикрий характер деякі НАТалчині родичі чи то побоювались, чи то недолюблювали.

РУСлан, зі свого боку, немовби і не збирався женихатися до НАТалки. Проте мав з її батьками спільну ґуральню, а тітка Параска казала, що ще якийсь ґешефт. Злі язики шептали, що мав РУСлан думку, що як побереться Віктор з НАТалкою, то усією ватагою нових і старих родичів накинуться на нього та ще, не дай Бог, пересунуть межу городу, про яку він давно сперечався з Віктором. Не доходили РУСлану ніяк руки і молотилку забрати, яку колись ще за колгоспу кинув посеред подвір'я Віктора. І молотилка вже негодяща була, і клопоту того тягти її кіньми до свого двору РУСлану не хотілось. Та й нащо свій двір захаращувати! До того ж, ще прадід РУСлана казав, що на тому місці, де прямо серед двору Віктора стоїть РУСланова молотилка, колись ще до колгоспів загубив срібного рубля. Як би там не було, але РУСлан мудро розсудив, що як засватається Віктор до НАТалки та як затіють весілля, то музика тиждень йому під хатою гратиме, а його самого, ще й не запросять.

Тітка Федора казала ще, що була й інша проблема. Дуже любив Віктора НАТалчин дід Семен. Семен, хоч подейкують, що трохи несповна був, зате був таки і найзавзятішим газдою на селі. Колись навіть хату Віктору поміг ремонтувати. Правда діло далеко не пішло, але ту сторону, що виходила на подвір'я РУСлана таки перемалювали. І то таки дуже дратувало РУСлана, бо раніше на селі ТАК хати не мазали. Та й собаки Семенові частенько гавкали на РУСлана, як той п'яний уночі повз його хату додому брів.

Конфуз почався ще тоді, як Віктор родині сказав, що таки буде засилати до НАТалки сватів. Перегризлись усі, як ті собаки. Кричали найбільше менші двоюрідні брати Віктора – Вітьок Босяк і Симон Бовдур, яких частенько з РУСланом у шинку бачили. Дядьки казали, що хтось чув, як РУСлан сп'яна їх обіцяв прикажчиками на гуральні зробити. Що тільки Вітьок з Симоном не плели: що НАТалка косоока, що сварлива буде жінка, що прадід її з їхнім прадідом до крові бились! А як дійшло таки до сватання, то упились до нестями і цілу ніч на стрісі курили і "Боже, царя храни!" волали.

Гулька, сестра Віктора, тільки фиркнула на те сватання. Сказала Віктору, що як Босяк з Бовдуром через ту НАТалку хату спалять, то забере все, що залишиться, а їх усіх повиганяє до дідька. Гульку в родині трохи боялись за тяжку руку і злий язик. А баби попідтинню до того ж шептали, що Гулька втіхаря на РУСлановій гуральні працює, а по неділям на ярмарку в районі самогон продає, бо звідкіля ж іще могла грошей взяти, щоб щодня нову чисту спідницю вбирати.

Але край усім тим суперечкам поклав дід Семен. Каже Віктору, що буде за свата, а своя ж онука йому не відмовить! Уже й хліб з рушниками приготував, як не дай Бог, у НАТалки свого нема.

В домі у НАТалки сватання те також здійняло чималу свару. Молодші брати НАТалки, дідові Семенові улюбленці, Льолик і Болик радісно кричали, що їй конче треба йти заміж, що Віктор хлопець надійний, вони з ним, значиться, в одному класі вчились. Старші брати і сестри, які вчились у школі у іншому селі, і раніше Віктора не знали, та й взагалі не любили його колгоспного минулого, казали, що то не пара. Гордій, щоправда, тихо промовчав, а Анжелка Шваб і Франц Гаврик аж тіпались, так боялись, що за те весілля РУСлан їм усім пики натовче, а Вітьок Босяк з Симоном Бовдуром йому ще й помагатимуть. Та й ґуральня, мудрствували Анжелка з Францом, для села не посліднє діло.

Льолик і Болик на те лише реготали. Розказували, що як РУСлан до них було на вулиці битися ліз, то вони пригинались, а він лише над їх головами кулаками махав. Помахав так трохи, та й замахався – пішов і напився. Та й де тому РУСланові з нами усіма силою мірятись.

Так ні до чого не договорились. Старші поважні, але ж молодих більше та й гамірні вони.

То ж як прийшли Віктор з дідом Семеном покликали усіх сусідів і РУСлана, щоб не думав, що його хтось боїться, чи не любить за його ґуральню, і цілісіньку ніч думали. Диму в хаті стояло, що не прочадіти! Кажуть, що Анжела і Франц тим скористались і втіхаря на ґуральню чкурнули, а звідти гарбуза притягли.

Цілу ніч колупали піч, а на ранок вийшла НАТалка на двір та й каже: "Люди добрі! Усі ви знаєте, що я дівка чесна. Любимось ми з Віктором страшенно. А тому, нехай усі його подарунки залишаються у мене. Даю я йому перед вами усіма каравай з гарбузовою начинкою!"

Сільські баби, які про такий каравай зроду не чули, такий здійняли ґвалт!!! "То ти дівка чи молодиця?" – кричали з одноко краю. З другого горланили: "Та вона ж за РУСлана хоче!". Вітьок з Симоном, не випускаючи з зубів цигарки, обнялись і затягли: "Взвєйтєсь кастрамі сініє ночі, Вітьку-казла НАТашка нє хочєт!"

Тоді вийшов наперед Анжели двоюрідний племінник Фон в Бок, якого поважали усі за вченість, бо в самому Цареграді на ринку торгуватись вчився, і який у Віктора в хаті званим гостем був, та й каже: "Дорога євроатлантична громадо! Компроміс єсть, по суті, результатом нєпротівлєнія сторон. Усі ми вчились в Цареграді і знаємо, що кожна дівка може стати молодицею по любові або за рощотом. А як немає любові, але є рощот, то може і не стати. Але тєорєтічєскі, якщо не страшно і без гуральні, то може стати завжди. Поскільки нікому не страшно, а ґуральня ні при чому, то тєорєтічєски дівка стає молодицею, коли виходить заміж, або коли як зберем врожай! Бо, як відомо, без врожаю відгуляти весілля неможливо. Тєм боліє, що Віктор як слід не замогоричував, а РУСлан б"ється".

Важко сказати, чи усі все зрозуміли, чи не стали сперечатися з вченістю, але після такої довгої і вумної промови євроатлантична громада почала розходитися по своїх кутках. Льолик і Болик, правда, здвигнули плечима – мовляв, так дівка вона чи сожитєльніца, а головне за кого ж таки вона вийде заміж?. Хотіли ще крикнуть, що бачили, як Анжела з гуральні гарбуза тягнула, але вже нікого не було.

Збентежений Віктор пішов додому просити Гульку, щоб врожай для весілля хороший зібрала і за його свинями почистила, бо йому треба ще подумати, де в хаті рушники розвісити, які від сватання залишились, та й взагалі, річниця Конотопської битви на носі, а у них навіть газу немає. Діда Семена повезли в реанімацію (та йому все одно скоро на пенсію), Анжела з Францом по дорозі додому заскочили до РУСлана в ґуральню (буквально на секундочку). Після них на ґуральню заскочили ще й Вітьок з Симоном, але довго не затримались, бо РУСлан поспішав на базар за гарбузами, щоб на осінь запас був.

НАТалка журливо сиділа біля вікна, розмірковуючи, що їй наступного разу подарує Віктор. Та й РУСлан обіцяв заскочити.

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua