Честь і бізнес – речі несумісні

Вчорашня пресконференція Пенчука – "борця" за справедливість розставила все на свої місця. Цим ще раз було підтверджено, що честь і бізнес є антиподами. І тут згадалася притча з Євангелія: "Скоріше верблюд пройде через вушко голки, ніж багач в Царство Небесне".

То ж коли кривив душею пан Пенчук? Тоді коли викривав безчесні дії Колесникова? Чи на вчорашній прес-конференції, коли казав, що робив це під тиском і за прямою вказівкою колишнього Міністра МВС Ю.Луценка? Хоча правда він сказав що протиріччя його і Колесникова залишилися, але ці протиріччя можна вирішити за столом переговорів... Ось в цих словах його я дуже не певний. Не вирішити йому ці протиріччя шляхом переговорів. Бо ці протиріччя не правові, а моральні. А мораль це не те що можна, або повисити, або понизити під час переговорів. Мораль суспільства не може бути половинчатою. Мораль, як і особиста моральна складова людини -честь, або є, або вона відсутня.

Не можна бути напівчесним, як не можна бути напівбагатим. Але в сучасному світі багатство твориться на обмані інших: клієнтів, партнерів то що... Правда є і інше багатство, що переходить в спадок. Проте коли воно не вкладається в справу то обовязково з часом втрачається (витрачається). А вклавши гроші в справу ви зобовязані грати по правилам бізнесу – інакше збанкрутуєте. А сучасний бізнес – безчесний. Це постійне змагання за місце під сонцем. І при цьому колосальні амбіції. Неамбітних бізнесменів не буває. бо тоді це не бізнесмен, а простий клерк в якійсь структурі – суспільній чи приватній, все рівно...

Всі бізнесмени, а особливо ті що заробили більше мільйона у.о., яких я знаю особисто, давно поклали свою честь на поличку в своєму домі чи офісі. Я не хочу сказати, що вони підлі, чи сволочі... Ні. Вони звичайні люди. Але на відміну від простих людей, вчених і не дуже, мало коли кажуть ні, якщо справа стосується розвитку їх справи. Якщо в звичайного смертного є межа через яку він ніколи не переступить, навіть під загрозою смерті. То в бізнесменів такої межі немає. І такї якості як особиста честь – в них також немає. Правда в них є таке розуміння – як дане слово, але це вже не те старе гусарське чи купецьке слово честі. Це скоріше слово страху – недотримавши яке бізнесмену загрожує назавжди втратити до себе довіру світу грошей і підприємництва. Добре це все чи погано. Погано однозначно. Бо без честі немає моралі. А немає моралі – немає мети в продовженні життя людства. Немає моралі – немає віри в Бога.

А тепер повернемося до Пенчука. Чому він це робить? Страх? Безперечно. Невіра в тих хто обіцяв його захистити? Безперечно. Але головне не це. Головне що він попав у безвихідне становище. І кидається в ньому від однієї крайності до іншої. А це наука для всіх, хто став на шлях збагачення будь якою ціною. Хоча я не певний, що вони чомусь з цього навчаться. Бо наука і є мораль. А без моралі – псевдонаука. Ніби і розум є, а приглянешся – безодня, пуста безодня... і темрява.