Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Коли можна сподіватись на Ваш перший мільярд?

Урльоб | 6.08.2007 03:09

4
Рейтинг
4


Голосов "за"
5

Голосов "против"
1

Достаток і сповнення мрій – такими колись були життєві цілі обивателя. Хто ж сьогодні ще молодий, має добру освіту і достатньо честолюбства, має шанс стати дійсно багатим, навіть дуже багатим. Що не є обов'язково запорукою щастя, вважає Нільс Мінкмар у своїй статті в "Франкфуртер Альґемайне Цайтунг". Частина перша

Якось знавав одного мільйонера старого ґатунку. Він був у віці сімдесяти років, носив дешеві сірі костюми та прості окуляри – студент-пенсіонер на семінарі по філософії "Мислитель Мартін Гайдеґер". Ніщо в ньому не привертало мою увагу, доки один з моїх хвацьких однокурсників не прояснив мені:" Дивися, цей старий має мільйони й мільйони". Він прошепотів це так, як шепочуть про когось, хто має принаймні жовтуху. Мене це не надто зацікавило. Я відповів щось на кшталт: "Міг би й для інституту щось заспонсорувати", хоча мушу сказати, що моя думка була не зовсім далекою від правди, коли пізніше зауважив перебільшену увагу професорів до цієї персони.

Мільйонери, не кажучи вже про мільярдерів були у ФРН до падіння стіни чимось дивакуватим, чиє життя коливалось між блиском не занадто полум'яної німецької розкоші та тягарем бути багатим – тут згадувались Арнд фон Болен і Гальбах (останній нащадок родини Крупп, відомий гламурним життям) , викрадення Откера (того самого, доктора) . Того, хто хотів би переконати нас змінити фах в інституті таким чином, щоб у перспективі стати мільйонерами, ми би просто висміяли: бо це означало би жити неправильним життям і, на додаток, це й не видавалося можливим.

Ось така історія з неіснуючого сьогодні світу, коли німецьке суспільство в розподілі статків нагадувало цибулю: невелика кількість дуже бідних, найбільший середній та знову ж малий прошарок надбагатих. На протязі вже довшого часу крайні шари почали укрупнюватись: збільшується заборгованість населення і водночас група людей з мільйонними і мільярдними доходами, чисельність яких на протязі одного року з 2005 по 2006 майже подвоїлась з 55 до 100. Але що дійсно нам відомо? В той час, коли державі прекрасно відомо про майже кожен зароблений євро найманих працівників, статки надбагатих можна тільки оцінювати. Вони в різних відношеннях вже давно вийшли з під нагляду держави.

Merrill Lynch вказує в своєму World Wealth Report, що в минулому році у Німеччині додалося 31 тисяча новоспечених мільйонерів. Всього ж їх наразі 798 тисяч, причому до списку попали тільки ті, що володіють понад мільйоном доларів у грошовій масі, їхня нерухомість до уваги не бралася. Після Японії і США у Німеччині живе найбільша кількість багатіїв, і також тут вони розвиваються до докласовій системі: класично багаті, які завдячують своїм багатством вдалому розвитку ринку капіталів, та супербагаті, які проявляють дивовижну економічну та соціокультурну динаміку. Вони не є звичайним мотором росту для, наприклад, ринку мистецтва чи сектора нерухомості, а виконують функцію рольового прикладу для всієї держави. Що ж може бути кращим, ніж бути багатим?

Про це мріють не тільки підлітки. Працівники середньої ланки, приватні підприємці і все більше студентів вищих навчальних закладів сказали би вам про цю мрію, сидячи в літаку, листаючи гламурний журнал на колінах. Багато з них вже працюють над цією мрією – стати багатим, а може й дуже багатим.

Бо, на відміну від минулого, тепер відкрились нові можливості. Хто колись, працюючи юристом міг, виходячи зі свого прогнозованого доходу, розраховувати на певний добробут і доробитися, скажімо, до власного та дачного будинку і двох автомобілів, тепер бачить перед собою чітку можливість: якщо бути добрим в математиці і адвокатське бюро на злитті та перекупівлі компаній, то можна на протязі декількох років піднятися у сферу справжнього багатства.

Заробляти добряче бабло стає мантрою фрустрованої еліти.

Лікарі, замість того щоб потіти над боротьбою з раком, можуть перейти у якості радників до інвесторських компаній у відділи фармації, історики мистецтва можуть радити колекціонерам і страховим агенціям і добряче заробляти на сумах, які рухаються на цьому ринку. Навіть літературні агенти, які спеціалізуються на сенсаційній літературі типу мемуарів Кейса Річардса, бачать гроші в таких числах, які раніше ніколи не були відомі ринку. Бо сьогодення подарувало також літературі ікону надбагатства: Джоан К. Роулінґ, яка пройшла шлях від отримувачки соціальної допомоги до найбагатшої після королеви жінки Англії. Таким чином колишній панк, що нелегально заселяв порожні квартири і якого занесло в царину живопису, тепер мусить ствердити, що вже й благополучні колекціонери не можуть витримати цін, які диктує міжнародний ринок на його картини. Та й сам митець вже не знає, куди з тими мільйонами.

Успішні галеристи здобувають сенсаційні нерухомості одну за одною, як на зло всі в центрі Берліну, і всі опиняються ввечері в ресторані "Grill Royal", щоб дещо безпорадно ствердити, що Берлін зараз виглядає так само, як Дюссельдорф.

Заробляти добряче бабло стає мантрою фрустрованих еліт, які заклинають у собі Дітера Болена. Такі випадки частішають: один колега полишив роботу в медіях, щоб написати посібник по популярному виду спорту, підраховуючи мені, що у випадку, якщо тільки кожен третій, хто займається цим спортом у Німеччині купить його книгу, то грошей від неї вистачить, щоб більше ніколи не працювати. Потім він виливає цілий потік гарячих словечок в адресу своїх колишніх колег по роботі. Ненависть, а не прагнення щастя є його справжньою рушійною силою. Звичайно, що таке іноді ставалось: міфічний виграш в лото, який дає підстави сказати шефові власну думку про нього. Але таке трапляється так само, як добра фея – далека надія важко працюючих прошарків населення. А тепер це еліти країни, які працюють над своїм персональним доступом до дверей входу у таблицю найбагатших.

Далі буде

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua