Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Україна і Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ)

Ігор Бурдяк | 13.05.2012 19:09

-1
Рейтинг
-1


Голосов "за"
2

Голосов "против"
3

Чи втручаються у внутрішні справи України іноземні держави, коли вимагають від неї дотримуватися зобов'язань з питань прав людини і основних демократичних свобод?

Україна і Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ)
У червні 1962 року в Новочеркаську відбувся стихійний виступ робітників проти різкого погіршення умов життя. За розпорядженням влади СРСР на придушення виступу були скеровані частини Північно-Кавказького військового округу. Одним із завдань військових було не допустити проходу демонстрантів по мосту через річку Тузлів. Генерал-лейтенант танкових військ Матвій Шапошников, радянський воєначальник, Герой Радянського Союзу, перебуваючи на посаді заступника командувача Північно-Кавказьким військовим округом, отримав наказ атакувати демонстрантів танками. Генерал відмовився виконати наказ зі словами: "Не вижу перед собой такого противника, которого следовало бы атаковать нашими танками".

Після цього генерал Шапошников наказав мотострілкам розрядити автомати і карабіни і здати боєприпаси.

На запитання, що було б, якби він підкорився наказу, і танки, які стояли на мості, атакували б демонстрантів, генерал Шапошников відповів: "Погибли бы тысячи".

У 1966 році генерал-лейтенант Шапошников відправлений у відставку. Проти нього було порушено кримінальну справу за обвинуваченням в антирадянській пропаганді, в 1967 році – виключений з КПРС. Жив у Ростові-на-Дону. Помер 28 червня 1994 року. Це достовірні енциклопедичні дані.

Крім того, кажуть, що генерал Шапошников описував Новочеркаську Трагедію і надсилав ці описи з власним аналізом в Москву, зокрема в Спілку письменників. Але туди вони не доходили. Був зв"язаний з дисидентами. Вони пропонували йому видати твір за рубежем, він відмовився: "Я принимал присягу и не могу предать СССР. В борьбе за истину не вправе выходить за пределы своей страны".

І так цілком могло бути. Після 1975 року ситуація змінилася. Були ухвалені Гельсінські угоди. Зокрема, в гуманітарній області: узгодження зобов'язань з питань прав людини і основних свобод, в тому числі свободи пересування, контактів, інформації, культури та освіти, право на працю, право на освіту і медичне обслуговування.

До того ж ті зобов"язання мають пріоритет перед національним законодавством. І той, хто вимагає їх дотримання уже не є зрадником держави, а навпаки, патріотом. Були створені громадські групи для контролю за виконанням гельсінських угод. Проте влада в СРСР, яка підписала і ратифікувала Гельсінські угоди... переслідувала їх.

Зрештою, це уже історія. Та в Україні тепер чомусь дискусії на тему державного суверенітету і міжнародних зобов"язань, які входять в суперечність з ним, знову стали актуальними.

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua