Після цього генерал Шапошников наказав мотострілкам розрядити автомати і карабіни і здати боєприпаси.
На запитання, що було б, якби він підкорився наказу, і танки, які стояли на мості, атакували б демонстрантів, генерал Шапошников відповів: "Погибли бы тысячи".
У 1966 році генерал-лейтенант Шапошников відправлений у відставку. Проти нього було порушено кримінальну справу за обвинуваченням в антирадянській пропаганді, в 1967 році – виключений з КПРС. Жив у Ростові-на-Дону. Помер 28 червня 1994 року. Це достовірні енциклопедичні дані.
Крім того, кажуть, що генерал Шапошников описував Новочеркаську Трагедію і надсилав ці описи з власним аналізом в Москву, зокрема в Спілку письменників. Але туди вони не доходили. Був зв"язаний з дисидентами. Вони пропонували йому видати твір за рубежем, він відмовився: "Я принимал присягу и не могу предать СССР. В борьбе за истину не вправе выходить за пределы своей страны".
І так цілком могло бути. Після 1975 року ситуація змінилася. Були ухвалені Гельсінські угоди. Зокрема, в гуманітарній області: узгодження зобов'язань з питань прав людини і основних свобод, в тому числі свободи пересування, контактів, інформації, культури та освіти, право на працю, право на освіту і медичне обслуговування.
До того ж ті зобов"язання мають пріоритет перед національним законодавством. І той, хто вимагає їх дотримання уже не є зрадником держави, а навпаки, патріотом. Були створені громадські групи для контролю за виконанням гельсінських угод. Проте влада в СРСР, яка підписала і ратифікувала Гельсінські угоди... переслідувала їх.
Зрештою, це уже історія. Та в Україні тепер чомусь дискусії на тему державного суверенітету і міжнародних зобов"язань, які входять в суперечність з ним, знову стали актуальними.
