Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Дві точки зору на події в Західній Україні в 1939-1950 рр.

Ігор Бурдяк | 16.03.2012 18:35

1
Рейтинг
1


Голосов "за"
4

Голосов "против"
3

Чого історик Россолінський-Лібе може навчитися в офіцера КДБ? Автор Ігор Лосєв.

Чимало ЗМІ особливу увагу приділили скандальній події, що відбулася в посольстві Федеративної Республіки Німеччини, де аспірант Гамбурзького університету Г.Россолінський-Лібе прочитав лекцію в найкращих традиціях радянського АГІТПРОПУ часів Сталіна. Гість ототожнив український національно-визвольний рух періоду Другої світової війни з фашизмом і нацизмом. Саме так робили радянські пропагандисти, а антиукраїнські угруповання в сучасній Україні пасуться на цьому полі й сьогодні. За Сталіна у великій моді був вислів "українсько-німецькі націоналісти", звучить оригінально, майже як "корейсько-італійські", хоча, звісно, порушуються закони логіки й беруться під сумнів засади здорового глузду. Сперечатися з Россолінським-Лібе – це все одно, що сперечатися зі слідчими НКВС, які не сумніваються, що, наприклад, польське прізвище – явний доказ співпраці з розвідкою "панської Польщі". Серйозний історик, який вивчає конкретне питання, зобов'язаний ознайомитися з максимальною кількістю документів, фактів і свідоцтв, що висвітлюють його. Причому не лише тих, які укладаються в його схему, а й тих, що випробовують її на міцність. Принцип "якщо факти суперечать моїй теорії, то тим гірше для фактів" тут непридатний. А всі потоки голослівних звинувачень нам знайомі з часів СРСР, і тут Россолінський-Лібе нічим новим не збагатив сталінську "історіографію". Але ж за ці роки в науковий обіг було введено чимало публікацій, достовірних джерел. Аби було бажання з ними працювати...

ОФІЦЕР КДБ ВИЯВИВСЯ ЧЕСНІШИМ, НІЖ ЗАХІДНИЙ ІСТОРИК

Наприклад, ще 2002 року в Москві була видана книжка спогадів відставного полковника КДБ Г.З. Саннікова "Большая охота". Санніков брав участь у боротьбі з УПА в Західній Україні, а будучи ще молодим офіцером допитував захопленого в полон останнього командувача повстанців Василя Кука-Леміша. Ось яким він запам'ятався чекістові: "Я поважав цю людину, свого противника, за його ідеологічну стійкість, за непокірність долі, за безстрашність і мужність". А ось про полководницькі якості Кука: "Він розумна людина. Освіти військової жодної й у армії ні дня не служив, а почерк дій його загонів у минулі роки говорить сам за себе – наче ними керував кадровий військовий". Зрозуміло, Георгій Санніков в ті часи пред'являв полоненому "аргументи", які нині використовує гість німецького посольства в Україні. Щоправда, нині чекіст навів і контраргументи свого опонента: "За твердженнями Леміша, не менші звірства по відношенню до оунівців або їхніх помічників з числа місцевого населення були й з боку держбезпеки. У нього була своя аргументація. Навіть на пред'явлені йому фотодокументи про звірства бандерівців він говорив: "Йшла кривава братовбивча війна, жорстокість була з обох боків", – і наводив свої приклади. Прикладів про жорстокість з нашого боку в Леміша було більш ніж достатньо".

Россолінський-Лібе висував давно нам відомі звинувачення на адресу греко-католицької церкви. А ось що пише про цю церкву та її архіпастиря полковник КДБ: "Я не пам'ятаю жодної службової довідки, жодного документа за весь час роботи в церковному відділі КДБ України, де б колишній граф не поминався інакше, як фашист у рясі, німецький пособник, гітлерівський холуй, агент гестапо... і так далі, котрий двічі виїжджав до нацистської Німеччини, де добивався аудієнції у фюрера. Лише через багато років я дізнався про те, що ретельно приховувалося й чого не міг знати в ті далекі роки навіть працівник секретно-політичного підрозділу радянської держбезпеки. Я дізнався, що Андрій Шептицький врятував сотні людей від смерті в період німецької окупації Західної України. Він дійсно виїжджав до Німеччини, де зустрічався з найвищими чинами рейху й просив... скасувати наказ про фізичне знищення євреїв, особливо інтелігенції. Що саме він, митрополит Шептицький, виступав проти тих конфесій, які стверджували, що "лише ми молимося правильно, лише наша віра істинна..." Полковник Г.Санніков пише, що в соборі Святого Юра Шептицький сховав і врятував сотні єврейських дітей. Зокрема, врятований ним хлопчик Давид Кахане стане згодом відомим рабином ЦАХАЛ (Армії оборони Ізраїлю). Шептицький, як стверджує полковник Санніков, "звернувся до греко-католицьких монастирів з проханням, якщо нацисти знайдуть єврейську дитину, то один чернець має взяти всю провину на себе (тобто бути страченим), щоб решта не загинули. Усі до єдиного ченці сказали Шептицькому, що кожен з них готовий на це...".

Офіцер КДБ уже в наш час ставив питання, що лежало в основі вражаючої мужності українських повстанців: "Що змушувало практично ніколи не здаватися оунівців? Що змушувало їх гинути з піснями "Ще не вмерла Україна", "Ой ти, Галю"? Які пружини починали діяти, коли останньою думкою пораненого, вже вмираючого оунівця було рішення підірвати себе гранатою, але при цьому притиснути її рукою до обличчя й висмикнути чеку в останні секунди ще жевріючої думки – так знівечити обличчя, щоб ніхто не міг впізнати й використати в своїй роботі проти підпілля?... Що ж це за сила така?"

Так, офіцер радянської держбезпеки виявився чеснішим і об'єктивнішим за західного історика.

А свою й своїх колег боротьбу проти УПА полковник Санніков резюмував так: "Ми виграли цю війну, але не перемогли..."

У моєї колеги по Києво-Могилянській академії батько був радянським військовим прокурором у Західній Україні, протистояв УПА, був поранений осколком повстанської гранати й носив його в собі довгі роки. Якось вона повідала: "А ти знаєш, що сказав мені батько перед смертю? Він сказав: "А я перед ними схиляюся, не можу забути, як вони стояли за своє..." Утім, мандруючому пропагандистові Россолінському-Лібе це не цікаво. А ми повинні знати, що ідеологічні провокації проти нашої країни були, є й будуть.

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua