Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Демократія: найкраще і найтрудніше?

Ігор Бурдяк | 9.06.2011 11:40

4
Рейтинг
4


Голосов "за"
5

Голосов "против"
1

Ми маємо великі труднощі з визначенням напряму розвитку України як держави – самі не впевне-ні в тому, що демо-кратія є добрим шляхом для нас. Чому б не монархія, диктатура, деспотія?

"У нас є добрі шанси зрости у демокра-тію. Адже ми – християнська культура, тобто маємо всі ідеологічні підстави бути демократами. Одначе демократія мусить виховатися. Яка в нас головна трудність? Вона в тому, що триста років живучи під окупаціями, ми втратили почуття відповідальності. А демократія – то відповідаль-ність кожного громадянина за загальне доб-ро. Ми втратили це почуття, ми забули його, бо триста років нами керував хтось інший, хтось чужий. Хтось, на кого ми покладали відповідальність за все. І знаходили в тому втіху, бо мали кого ганити за всі свої негаразди. Дійсно, окупаційна влада була для нас чужа і чинила вороже. Але тепер ми так само не почуваємося причетними до визначення власної долі, хоча влада в нас уже своя, рідна.

У нас є шанс на становлення справж-ньої демократії. Тільки мусимо собі дати певний час. Ми мусимо вчитися бути демократами, послідовно до цього йти. Мусимо старатися. Це нелегка проблема, бо декому здається, що нарід можна виховати тільки маючи диктатора. Часом мріємо про такого собі ідеального диктатора, який людей провадить, а за п'ятдесят років скаже: ну, досить, ви вже виросли, ви виховані, досить диктату, будемо жити інакше. Але таке рідко стається в історії. Зазвичай диктатори добровільно не резигнують – їм завжди здається, що ще не час, що вони ще не завершили свого діла. Людина любить владу, їй важко від неї відмовлятися.

Отже, єдиний спосіб, який залишається, – робити свої помилки, але шукати, розвиватися в напрямі демократії. Найбільш зріла демократія – британська. Але коли вона починалася? У ХІІІ столітті!

То, може, ми вже запізнилися? Часом можна почути, що в нас ніколи не було демократії, що ця традиція для нас чужа. Але пригадаймо нашу княжу добу. Вона була дуже цікава. Князі не були одноосіб-ними диктаторами – окрім князя були бояри, а також були монахи. От вам приклад з життя Теодозія Печерського: коли князь робив щось не так, не по -Божому чинив, Теодозій зачиняв перед князем двері монастиря. Маніфестував йому: княже, ти не робиш добре. Хіба це не можна трактувати як наші власні витоки демократії?

Окрім того, в нас була така інституція, яка називалася віче. Часами вона була доб-ра, часами глупа, але це був прояв волі народу, з якою князь мусив рахуватися. Тобто він не був абсолютний диктатор – він мусив мати згоду, підтримку бояр чи віча.

Потім настало татарське лихоліття, яке зруйнувало ці надбання руського періоду. І знову якісь ознаки народовладдя ми бачимо вже за козаччини – вибори гетьмана січового чи державного. Маємо примір такого гетьмана, як Іван Мазепа, – людини, яка нічим не поступається найкращим володарям Західної Європи. Але пізніше знову почалися окупації – і ми знову ці наробки втратили.

Демократія не є набором ознак якоїсь владної групки – вона мусить бути побудована на цілому народі. А ми зараз не маємо, не набули ще тої степені відпо-відальності, яка має підтримувати демократію. Відповідальності цілого народу за власну державу, країну, власну долю. Ви пригадайте – ми ж щойно вилізли з 70 років комуністичного врядування. А перед тим були царі--самодержці. І нарід у тому виростав. А ще були польські пани, королі, які робили що хотіли.

Ми не є знищені. Але нам треба час, щоби змінитися. Стати кращими. В нас іще надто багато того, що було сформовано за окупацій. А зміни в людині – це дуже тривалий процес, який потребує поколінь. Отже, і нам треба кілька поколінь, щоби ті діти виросли до відчуття, що доля моєї держави залежить від мене".
(Кардинал-емерит Любомир Гузар)

Кардинал бачить демократію не лише як подальшу перспективу, а й як інструмент, з допомогою якого ми маємо утверджувати державність. "Глупі" рішення "віча" можна поправити президентським вето. А "глупі" вето можна подолати конституційною більшістю парламенту.

На жаль, в нас ситуація не та. Всі державні рішення залежать лише від однієї гілки влади. А тому "глупства" нікому поправляти.

Дехто із блогерів хоче такого "ідеального диктатора", яким був Аугусто Піночет.

"Коли у чилійській столиці Сантьяґо ховали колишнього диктатора Авґусто Піночета, половина країни сумувала в жалобі, половина раділа.

Кілька днів після смерті частина чилійців навіть танцювала на вулицях Сантьяґо. Очевидець пише про вагітну на сьомому місяці жінку, яка стрибала, радіючи разом із натовпом.

У той самий час близько 60 тисяч інших чилійців проходили повз труну свого мертвого кумира зі сльозами на очах.

Такі речі називаються розкол, роздвоєння, або, якщо хочете різкіше, шизофренія країни.

Це нібито так далеко від України, але ближче, ніж можна було би подумати."
(Кирило Оровецький)

Піночет мав значну підтримку суспільства, бо економічні реформи були вдалі. Економічні реформи були вдалі, бо політику Піночета підтримували США.

Україна таких перспектив НМД не має з кількох причин:

1. На відміну від українців чилійців не розділяє історія, мова, віра. Це означає, що в нас диктатурою буде охоплена не лише соціально-економічна, а й більш чутлива культурно-духовна сфера. Для пригнічення незадоволеної половини суспільста потрібно буде значно більше енергії, ніж в Чилі. Чи знайдеться в держави стільки енергії?

2. "Українського Піночета" може підтримати хіба-що Росія за умови підпорядкування інтересів України її інтересам.

3. За умови диктатури в Україні неможлива жодна співпраця з ЄС, а значить і неможливі ефективні економічні реформи.

Тому я згоден з висновком Кирила Оровецького:

"Отже, вихід у наших політиків один: домовлятися."

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua