Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Принагідний нарис про киян

Киянка | 18.10.2008 17:18

2
Рейтинг
2


Голосов "за"
8

Голосов "против"
6

Що спільного між темами київського гімну та патріотичних акцій?

Принагідний нарис про киян
Те, що ця тематики притягає, як і ряд інших, суттєвих для Києва, практичну увагу киян: старих та тих нестарих, яким пощастило органічно врости в справжній київський Дух.

Що таке бути киянами?

Це, з одного боку, таке:

Я бачила восени на одній вулиці старого Києва старенького, який, ледве дибаючи, але усміхаючись, закопував власною палицею на потрібній (чималенькій) відстані один від одного каштани (йому болить, що їх в Києві меншає).

А якось навесні я бачила на алеї біля Аскольдової стареньку, яка намагалася вчити онуків старокиївській грі "весняна рева" (яку раніше описувала тут). Це виглядало кумедно і зворушливо, бо та гра вимагає молодечих ніг та гнучкості.

А в одній лікарні я зустріла стареньку, яка плакала тому, що "можу бачити старий Київ лише по дорозі в лікарню, або по телевізору, а я б віддала решту свого життя за одну прогулянку київськими пагорбами".

А колись в музеї історії Києва я стала свідком, як скромно вбраний старий приніс поділитися київськими фотками з власного старого альбому (які на Андріївському узвозі тоді коштували в розмір середньої пенсії)...

А з іншого боку:

Розпитуючи "одиночок" на патріотичних (всяких) акціях в Києві, я стикалася з рядом типових категорій, зокрема – це немолоді або середнього віку люди (переважно із старих киян), які пояснювали свою участь так:

1. я довго боровся як міг і не маю часу очікувати далі, то ж тепер...

2. я боровся в кін.80-поч.90, а потім думав, що надалі й без мене все піде гаразд, але я помилився, то ж тепер...

3. я так довго – за совка – побоювався і робив вигляд, що мене це не стосується, а тепер...

... хочу ще щось встигнути

Ці люди розуміють, що Дух Києва не (лише) в милих краєвидах та архітектурних перлинах, а в тому – що це столиця держави, яку розбудовували (намагалися розбудовувати) їх предки, про яку вони мріяли і за яку боролися. А столиця – це осердя таких дій і мрій, інакше вона лише колонізований меморіал занепащеного спадку та невтілених історичних шансів.

Зараз Києву (киянам) приписують як типову рису поміркованість (вже не кажучи за прагматизм, полікультурність, тощо). Так от – це, справді зараз багатьом сучасним киянам притаманне, – набуте вимушено, а не те, чим пишається київський дух.

Бути столичним мешканцем – це, крім вміння комунікувати та ще багато ін. – вміння наполягати на своєму, бути привабливим у своєму, вміти своє передавати, а за потреби – й наполягати на своєму, відстоювати своє. В одній київській школі, де я розповідала про це, роз'яснивши школярам значення терміну "пасіонарій", один підліток прокоментував "ага, бути столичним – це значить бути переконливо драйвовим".

Недаремно старокиївські пісні – переважно героїчні (крім побутових пересмішок), чимось схожі на билини (однак енергійніші). Але про них – іншим разом.

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua