Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

"Народна правда" – справді народна?


6
Рейтинг
6


Голосов "за"
9

Голосов "против"
3

Про "етичні норми".
Про політику.
Навіть про історію: "Є у нас там і Тризна – де княгиня Ольга справляла тризну по Ігорю, коли, напоївши деревлян, по сигналу Ольги вирізали їх київські дружинники".


Хотів піти звідси по-англійськи.

Але вирішив сказати декілька слів.

В етичних нормах "Народної" "правди" записано: "У публікаціях і коментарях прохання уникати образ, наклепів щодо користувачів сайту і третіх осіб. Такі статті і висловлювання, особливо позбавлені змісту, будуть видалятися модератором".

На жаль, виявляється, як мене повідомила "Народна правда", нею ж написані етичні норми не є для неї законом.

На жаль, в коментарях, від людей, які тут називають себе патріотами України, мені довелось прочитати занадто багато образливого, занадто багато висловлювань таких, які зачіпають навіть не мене особисто, а й померлих моїх батьків.

Причому висловлювання ці, як правило, ідуть від незареєстрованих читачів. Люди бояться показати своє ім'я, і, користуючись цим, дозволяють собі переходити межі.

Я вже тут писав, що я живу в Донецьку. Через свої проукраїнські переконання я тут не маю перспектив стати, наприклад, депутатом. Хоча з 1994 року йшов кандидатом спочатку від НРУ, потім УНП до всіх рівнів рад – зрозуміло, без ніякої перспективи – тільки заради того, щоб донести до людей те, що Україна вже є, і вона буде.

Між іншим, коли на довиборах до обласної ради в 2004 році я був висунутий обласною організацією УНП, на моєму окрузі був зареєстрований також син покійного Євгена Щербаня, Руслан Щербань. Щоби в сільському районі поблизу Маріуполя мати стовідсоткову гарантію пройти, він був висунутий заводом імені Ілліча. Тому що половина сіл в тому районі входить в агрокомплекс заводу, туди люди просяться мало чи не на колінах, на директора заводу Бойка Володимира мало не моляться.

Проти мене був застосований весь комплекс заходів використання адмінресурсу, сам Бойко відкрив тоді в районі навіть два стадіони, не кажучи вже про проведення і обіцянки проведення газу, води тощо.

Щербань їздив на двох чорних Мерседесах, один з номером АА1001АА, другий – АА1002АА. Хлопці з його свити пробували мене шантажувати, погрожувати.

Навіть в селі, де жила мати, агітатори їй говорили: Герасимчук гол как сокол, а Щербань разом з Бойко вам тут все зробить...

Але на виборах на тій дільниці, між іншим, в агрокомплексі заводу, де я був сам присутній і змусив рахувати все правильно, я набрав 54%. В своєму селі – 80%. Ще в деяких селах був непоганий результат. Але там, де можна було завалити результат вкидуванням тощо – там це зробили. І все ж в загальному підсумку я отримав 21%. Ідучи в Донецькій області від УНП і розказуючи людям про УНП!

В 2002 році був головою обласної координаційної ради блоку "Наша Україна", в 2004 році – довіреною особою Віктора Ющенка на Волновахському окрузі. Тоді в другому, вирішальному для донецьких турі, 20 з 23-х тоді округів Донецької області, свої результати за Ющенка різко опустили. І тільки три округи – їх підняли, в тому числі і Волноваський, піднявши кількість голосів за Ющенка майже вдвічі. Так, мені погрожували, я попадав під ноги озвірилих молодиків з боксерського клубу Єлисеєва – але я завжди відстоював своє право на свою думку.

В 2005 році, вважаючи, що патріотичні сили перед парламентськими виборами 2006 року повинні бути об'єднаними в один міцний кулак, не бажаючи опинитися в ролі кунівців зразку 1998 року, коли ті набрали три з половиною відсотків голосів, відтягнувши їх (в жорсткому протиборстві) від НРУ, але в парламент не потрапили, – я прийняв запрошення тодішнього голови обласної організації "Батьківщини" стати членом цієї партії. Мене обрали заступником голови обласної організації. Трохи дещо встиг зробити, створив декілька міцних партійних осередків. Але коли мені там осінню 2005 року уже новий голова сказав, що я повинен бути не вище його пояса, і займатися суто технічною роботою, я мусив відповісти, що на таку роботу можна знайти просто на вулиці дуже багато людей – і мусив іти з політики.

Можливо, я був неправий, але завжди вважав, що тільки командою, спільно, можна чогось досягти. А партія, яка перетворюється на підприємство, де є директор і технічні виконавці без права голосу – я думаю, що то вже не партія.

Так от, повертаючись до теми "Народної" "правди".

Ті люди, які вважають, що мають право, сховавшись, на когось плюнути, когось образити, фактично б'ючи в спину, причому корстуючись чомусь підтримкою модератора – мені вони нагадують, вибачте, боязливих шавок. Не людей, не чоловіків – шавок.

Я ніколи не боявся стати лицем до лиця – але в такій ситуації, коли людина, яка, ще раз наголошую, називає себе патріотом, а тебе ким завгодно, включаючи російське ФСБ – ну вибачте. Перед ким випрадовуватись?

Я змушений іти і з цього сайту. Я дякую всім, хто мене тут підтримував. Кр-к, Правнук,

Ренесанс UA, kat09, taddei, Александра, Iurko S., Геннадий, навіть Самійло Дзвін і Хорунжий, Стрілець, Sane, Anatole, Valeriy, Веддаарди – я вам дякую за ті слова підтримки, які я читав від вас – хоч була і критика. Але якщо критика зважена, конструктивна – то хто її буде проти вислуховувати?

Киянине, не сумуй, буде в тебе дівчина. Мої земляки – Сезам, ПАНКРОТ, Werwоlf – дякую вам. Мене вам легше всього знайти – на сторінці 19 обласного передплатного каталогу. В Україні – це інформаційний лист-додаток N3 до всеукраїнського каталогу.

Олекса Косар, ви мужня людина. Тримайтеся так і далі. Ваше слово тут потрібне.

Олена Олійник – бажаю Вам знайти мужнього і сильного чоловіка.

Дякую Хандусенко – своя, але в міру коректна, точка зору.

Странник, Ekain – не знаю, що вам сказати. Екаїн міняти свій нік не хоче, Страннік взагалі має російський нік – для мене це не зовсім зрозуміло.

Борис Когатов – привіт Великобританії.

Beware – до вас далеко. Не доїдеш.

А я от збираюся на Різдво до Бар'єру рівненського. Чуєш, Правнуче? Якщо все буде добре.

Я ж народився в селі Біловіж Рівненської області, на околицях якого є Ігорів брід, є назва урочища Завишень – де мої, виходить, пращури, за ноги підвісили до двох зігнутих дубів князя Ігоря. За те, що багато захотів. Могила князя – під Коростенем. А загинув він – під Біловіжом.

Є у нас там і Тризна – де княгиня Ольга справляла тризну по Ігорю, коли, напоївши деревлян, по сигналу Ольги вирізали їх київські дружинники.

Я не знаю, чи буду я сюди ще писати.

Зараз знову, мабуть, почитаю про себе багато цікавого.

Добре, бувайте...

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua