Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Міністрові культури подарували книгу про суверенітет особистості

| 29.07.2014 08:43

2
Рейтинг
2


Голосов "за"
3

Голосов "против"
1

Суверенітет особистості у розумінні віруючих в найвищу цінність людини є вірою в себе, вірністю собі, володінням собою, здатністю та природним правом людини творити себе та суспільство, простір, час навколо себе та одушевляти суще. Прадавня традиція суверенітету особистості лежить в основі усіх задумів та дій людей, усіх світоглядних систем і наук.

Міністрові культури подарували книгу про суверенітет особистості
На установчих зборах Громадської ради при Міністерстві культури України 8 липня 2014 року редактор релігійного журналу "Мораль" Юрій Шеляженко подарував міністру культури України Євгену Нищуку книжку "Суверенітет особистості: традиції та перспективи". Таким чином Українська Душевна спільнота знову привернула увагу керівництва держави до необхідності відродження традиційних цінностей суверенітету особистості в Україні, становлення і розвитку суверенної особистості як основної суспільної інституції.

Суверенітет особистості є природним правом людини володіти собою, індивідуальною самостійністю. Концепція суверенітету особистості як виключної власності на себе кожної розумної людини (self-ownership), суспільства як договору самостійних людей давно відома в усьому світі та часто пов'язується із лібералізмом, первинністю прав людини та недискримінації в усіх суспільних відносинах, режимом максимального захисту приватної власності, економічних свобод, вільного ринку та приватної ініціативи.

У 1991 році Верховна Рада України пообіцяла у зверненні до народу з нагоди референдуму про незалежність України, що суверенітет особистості буде однією із засад конституційного ладу незалежної Української держави (Звернення Верховної Ради України до народу, схвалене Постановою Верховної Ради України від 11 жовтня 1991 року N1660-XII "Про проведення всеукраїнського референдуму в питанні про проголошення незалежності України").

Україна має виконати свій обов'язок перед громадянами, перетворюючись, як і було обіцяно, у правову демократичну цивілізовану державу, де основними цінностями будуть реальність прав і суверенітет особистості.

Суверенітет особистості у розумінні віруючих в найвищу цінність людини є здатністю та природним правом людини творити себе та суспільство, простір, час навколо себе, прирівнювати до себе та іменувати людиною будь-яку розумну одиницю, в т. ч. об'єднання, приписувати особистість та суверенітет особистості фізичним та юридичним особам, спільнотам, державі. Прадавня традиція суверенітету особистості лежить в основі усіх задумів та дій людей, усіх світоглядних систем і наук, навіть тих, які наївно заперечують суверенітет особистості, протиставляють множину однині та завідомо невдало намагаються звузити поняття і значення особистості.

Люди з відкритим розумом свідомо чи інтуїтивно створюють та культивують свою науку одноосібності, систематизуючи знання про безмежний розвиток людини, в основі яких лежить широке та аксіоматичне розуміння особистості як форми буття, здатної до самоорганізації. Ця наука допомагає нам бути господарями свого слова, життя, світогляду та щастя, якими рухає віра в себе, вірність собі, володіння собою.

Суверенітет особистості – невід'ємна частина української культури. На жаль, деякі "суспільствознавці" (точніше – соціальні фундаменталісти), коли чують словосполучення "суверенітет особистості", відмахуються: це, мовляв, щось зі сфери психології. Величезного заряду цивілізаційної, правової, філософської смислової енергії, закладеного у поняття суверенітету особистості, для них не існує. Вони звикли, що суспільство має боротися проти особистості та підкоряти її волі більшості. Вони вважають людину "біосоціальною істотою", тобто дресированою тваринкою суспільства, яка має рефлекторно відпрацьовувати у приватному житті вивчені до автоматизму "соціальні норми", або бути гвинтиком у машині соціального механізму. Займатися самодіяльністю і фантазувати заборонено, "неадекватно". Вільних людей звуть "хворими на голову" і карають. Табуйована навіть елементарна тема щасливої творчої самотності у спілкуванні та згоді зі всіма одинаками людства, бо ця тема ламає культивований соціальними фундаменталістами брехливий стереотип "Самотність – це кара і нещастя".

Віруючі в найвищу цінність людини не втомлюються нагадувати цинічним технократам, усім соціальним фундаменталістам та маніпуляторам, що людина не належить суспільству, це суспільство належить кожній людині-засновнику та рівноправному учаснику суспільного договору. Ми підкреслюємо, що суспільство належить перш за все розумним людям, а не іншим спільнотам, які також належать людям – таким, як сім'ї, церкви, еліти, корпорації, громадські організації, політичні партії, бюрократичний державний апарат. Все це елементи людських ігор, кожна з цих ігор є цікавою та привабливою, але в основі дієздатності кожного гравця лежить людяність – володіння собою, суверенітет особистості. Якщо дивитися ширше, кожній людині належить не тільки все суспільство і все людство, але й весь всесвіт. Не погоджуються з цим тільки поневолені індивідофобами "біосоціальні істоти", які не дозволяють собі вірити в себе та бути людьми повною мірою.

Духовна самооборона, боротьба з індивідофобією є одним з основних напрямків діяльності релігійних громад сповідуючих віру в найвищу цінність людини. Для нас однаково неприйнятний як світський етатизм, так і духовна узурпація влади над людськими душами та зрощування влади з церквою. От чому чиновні індивідофоби обмежують свободу віросповідання в Україні, не реєструють релігійний центр віри в найвищу цінність людини. Вони намагаються керувати церквами і через церкви думками людей в своїх політичних інтересах.

- Хотілося б поставити питання постійного втручання влади у життя релігій та зарегульованості життя релігійних організацій України, - звернувся Юрій Шеляженко до міністра культури Євгена Нищука, - Наприклад, ми знаємо, що минуле керівництво міністерства намагалося, фактично, припинити діяльність Української Греко-Католицької Церкви, а нинішнє керівництво міністерства намагається регулювати візити ієрархів деяких релігійних організацій в Україну. Зрозуміло, що все це політичні моменти. Хотілося б сказати, що Українська Душевна спільнота в цьому році двічі зверталася, зокрема, з питання припинення такого втручання та зменшення зарегульованості діяльності релігійних організацій в Україні. Це листи від 13 січня та 1 березня 2014 року, на які ми не отримали відповіді. Хотілося б зазначити, що вже кілька років Українській Душевній спільноті не вдається зареєструвати релігійний центр, тому що діяльність релігійних організацій зарегульована, неможливо навіть зареєструвати релігійну громаду, якщо менше 10-ти віруючих. Вибачте, всі релігії засновані одноосібно пророками! Я ставлю питання руба: треба припинити зарегульованість діяльності релігійних організацій державою. Ми засуджуємо втручання держави у діяльність релігійних організацій, спроби регулювання їх внутрішнього життя, тому що жодна релігія, вірна Богові, не підпорядкується ані державі, ані натовпу. Політика державного регулювання релігійної діяльності нагально потребує таких удосконалень: посилення загальних гарантій свободи віросповідання та релігійного багатоманіття, припинення абсурдних і нікчемних спроб стандартизації та уневільнення душевного життя людини. Необхідно узаконити одноосібне утворення релігійних організацій як юридичних осіб, відмовитись від критеріїв масовості та територіальності життя релігійних організацій, оскільки це дискримінує сучасні духовні рухи, які прагнуть жити в мирі, згоді та взаємному визнанні з державою, людством і усіма іншими релігіями. Вирішення цієї проблеми має бути першочерговим завданням Міністерства культури як уповноваженого органу з питань релігій.

Міністр культури Євген Нищук пообіцяв дізнатися у департаменті у справах релігій та національностей, як розглядаються звернення Української Душевної спільноти.

- Щодо ситуації, коли давали вказівки, де молитися під час відомих подій – ви знаєте, була наша заява ради церков, де це засуджувалося, - нагадав міністр, - Зрештою було знято голову департаменту. Не тільки через це, але в тому числі, скажімо так. Щодо іншої ситуації... Ми не вказували в жодній мірі, чи не приїздити Кирилу, але було висловлювання через деякі події, ви самі згадали про політичну ситуацію. Існували деякі ризики у разі приїзду Кирила – це пряме протистояння, ми б не хотіли цього. Я стою на тому, що ми не повинні в жодному разі вмішуватися у життя церкви. Разом з тим ота регуляція, дозвільна ситуація – я буду більшою мірою звертати увагу в частині роботи департаменту.

На разі Українська Душевна спільнота знову готує пакет документів на реєстрацію релігійного центру нашої релігії, який буде поданий до Міністерства культури України в порядку, встановленому Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації". Ми наголошуємо, що вічна і всеосяжна релігійна віра в найвищу цінність людини завжди та всюди існувала та існуватиме надалі, хочуть того будь-які державні чиновники чи не хочуть, однак ми дотримуємося політики відкритого одинацтва і прагнемо максимальної синергії у відносинах з кожною суверенною особистістю, в т.ч. з державою, тому прагнутимо і надалі посилити присутність наших релігійних організацій у правовому полі в Україні.

Окрім того, на установчих зборах Громадської ради при Міністерстві культури України було обрано склад та керівництво цього дорадчого органу. Головою громадської ради обрано Юрія Решетнікова, представника ГО "Інститут християнської демократії". До складу Громадської ради увійшов і Юрій Шеляженко. Своєю задачею роботи у складі комісії у справах релігій Громадської ради (склад комісії: Н. В. Білецька, М. С. Васін, Л. Венедиктова, А. М. Козачок, А. В. Коломієць, М. В. Крупський, О. М. Оганесян, І. В. Павленко, І. В. Пристинська, Ю. Є. Решетніков, Ю. В. Шеляженко), як редактор релігійного журналу "Мораль" та Хранитель віри Української Душевної спільноти, що є учасником Коаліції з протидії дискримінації в Україні, п. Шеляженко вважає захист конституційних прав на свободу совісті, свободу вираження переконань та свободу асоціацій в Україні представників релігій та сучасних духовних рухів, дискримінованих внаслідок їх малочисельності чи з інших причин.

З нашого боку зустрінуть рішучий спротив діячі деяких одіозних течій, які намагаються за планом Козьми Пруткова реалізувати в Україні "проект про введення єдиномислія" і ставляться до людей, відповідно до цього "проекту", за принципом "хто не служить, той не гідний". Ми сповідуємо цінності лібералізму, правозахисту, публічно-правового паритету суверенної особистості з іншими суспільними інституціями, мультикультуралізму, релігійного, ціннісного та світоглядного багатоманіття та захисту права на існування і реалізацію кожної людської фантазії, яка надихає людей вірити в себе, бути вірними собі, володіти собою. Ми хочемо бути і будемо ковалями свого щастя, працюватимемо на власний розвиток як одноосібні осередки суспільного блага, очікуючи від держави не хліба та видовищ, а визнання та сприяння самостійному людському розвитку і розширенню змісту та обсягу природних прав і свобод людини.

Опубліковано в релігійному бюлетені "Ідеаліст" N13 (51) .

P. S. 28 липня 2014 року відбулося установче засідання комісії у справах релігій. Перед початком засідання книжку "Суверенітет особистості: традиції та перспективи" отримав у подарунок голова Громадської ради при Міністерстві культури України Юрій Решетніков.










© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua