Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Леся Українка. "На полі крові" (Євангеліє від Іуди)

Никита | 29.03.2010 02:10

11
Рейтинг
11


Голосов "за"
12

Голосов "против"
1

В українській літературі свято Воскресіння Христового (і події, пов"язані з Воскресінням) привертали увагу багатьох митців. "На полі крові" Лесі Українки – п'єса про Юдину зраду, одна з найтонших спроб літературного аналізу цього образу у світовому мистецтві. Спроба зрозуміти, як ЦЕ відбувається. Коли людина спочатку всім серцем повірила,

Леся Українка. ''На полі крові'' (Євангеліє від Іуди)
а згодом розчаровується у своєму вчителі і – продає його.

А потім шукає собі виправдань і пояснень, – і знаходить їх логічно і розумом, – але в душі безмежно страждає.

Згідно з апокрифічною версією Юда, продавши Христа, не повісився,а купив за отримані гроші клапоть безплідної землі біля Єрусалима. Ця земля і стала його пеклом, його покаранням. Він приречений тут на самотність.

"Учитель обдурив мене" – з цієї причини, за версією Юди, почалася його зрада. Учитель обіцяв Царство Боже – і Юда повірив Йому і пішов за Ним. Але виявилось -

Він був такий, як всі! Авжеж, як всі!

Не кращий анітрошечки! Любив він

вино і пахощі. Любив, щоб завжди

жінки йому вродливі слугували, -

вони за ним ходили цілим роєм,

а він їм дозволяв, щоб ноги мили

йому коштовним нардом і волоссям

розкішним, як буває у блудниць,

вони йому ті ноги витирали.

О, ти його не знав!

......

Хотів би знати я, що б ти зробив,

якби тобі текли, крізь пальці гроші

і розтікалися по всіх усюдах,

лишаючи тобі сухі долоні -

і так щодня! Я дбав про харч, про хату

для гурту цілого і про старців,

що меткою за нами волочились,

а сам голодний, збіганий, як пес,

їв облизні та думкою, як дурень,

мав багатіти... День у день промови,

якісь темно-прозорі, наче прірва, -

аж світ макітрився мені від них!

Я їм не бачив ні кінця, ні краю...

Уже я знав, чого ті речі варті:

"Я заспокою вас... Я вас потішу..."

Аякже, сподівайся! Він здалека

спокоєм і потіхою манив,

а скоро хто було розвісить вуха

і справді піде з ним, як я дурний,

тому таке ярмо він клав на шию,

що аж; додолу гнуло....

............

Прочанин (здвигає плечима):

Погана чутка йде про тебе в людях,

що ніби ти його поцілував,

як зраджував.

Юда (уперто):

І він мене теж зрадив!

......

А може ж, я таки його любив?

А може ж, я хотів з ним попрощатись?

...........................

На полі крові - Леся Українка

1909 р.

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua