Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

6 січня – 112 день народження талановитого, проте безталанного українського поета – Володимира Сосюри

Никита | 5.01.2010 01:42

14
Рейтинг
14


Голосов "за"
17

Голосов "против"
3

Бій одлунав, і червоні знамена
Затріпотіли на станції знов,
І до юрби полонених
Сам комісар підійшов...
***
...У голові твоїй макуха,хіба ж ти можеш жить сама,російсько-польська потаскухо, малоросійськая тюрма!...
***
Я не знаю, хто кого морочить,
Але я б нагана в руки взяв,
І стріляв би в кожні жирні очі,
В кожну шляпку і манто стрі


6 січня – 112 день народження талановитого, проте безталанного українського поета – Володимира Сосюри
"Мене доводили до думки про самогубство, а я не зробив цього тому, що надто багато страждав український народ, – щоб його поети стрілялися"

(з листа Сосюри до Сталіна).

На цьому листі є сталінська резолюція: "восстановить, лечить". Саме ця резолюція врятувала Сосюру від розстрілу.

Про вірш Сосюри "Любіть Україну" газета "Правда" писала, – "під ним підписалися б і Петлюра та Бандера". Це тоді, коли Поета виключали з партії.

В радянській Україні в школі діти вивчали баладу Сосюри "Комсомолець":

Бій одлунав, жовто-сині знамена

Затріпотіли на станції знов,

І до юрби полонених

Сам курінний підійшов...


.........

Є така легенда: спочатку вірш називався "Гайдамака":

Бій одлунав, і червоні знамена

Затріпотіли на станції знов,

І до юрби полонених

Сам комісар підійшов...

- Є гайдамаки мiж вами, я знаю.

Кожного кулi чекає печать.

...Стиснуто губи в останнiм вiдчаї.

Всi полоненi мовчать...


...............

Але давайте зараз згадаємо менш відомий вірш Володимира Сосюри -

Навколо радости так мало!

Який у чорта "днів бадьор",

коли ми крила поламали

у леті марному до зор.

І гнів, і муку неозору

співаю я в ці дні журби,

коли лакеї йдуть угору

й мовчать раби!


Коли розходяться з ділами

в розгоні страшному слова...

Розбий же голову об камінь,

моя Вкраїно, удова!

Як і колись, так і тепер ти

не спромоглась на гарний плід...

Не вміла жить, так хоч умерти

зумій як спід!

Ходою гнівною блукаю

в своїм краю чужинцем я.

Пожаром очі заливає

мені трагедія твоя.

Сліпій, обдуреній, забитій

невже не встать тобі від ран?

Москві та Жечі Посполитій

тебе шпурнув колись Богдан,

А потім хтів тобі Мазепа

від серця щирого добра...

Його ти зрадила і степом

пішла рабинею Петра.


Хіба ж не жах!? Своєї зброї

не маєш ти в ці скорбні дні.

У тебе так: два, три герої,

а решта – велетні дурні.

А решта – тільки безголів'я,

що на багно кричать: "Блакить!"

Якби ж я міг, якби зумів я

тебе, Вкраїно, воскресить!?

Твої шляхи -одчай і камінь,

така прекрасна, й мов на сміх

ти плодиш землю байстрюками,

багном і гноєм для чужих!...

У голові твоїй макуха,хіба ж ти можеш жить сама,російсько-польська потаскухо, малоросійськая тюрма!...

Веди ж, безумна, до загину

мене на розпач і на жуть!

Ах, я люблю тебе, Вкраїно,

І сам не знаю, що кажу!

Я ж – син, твій син, що йшов за тебе

на смерти реготи не раз,

той, що забув і Бога й небо,

аби тобі був світлий час.

Я йшов кривавими житами

і знов піду, де гул і мгла...

Лиш одного я хочу, мамо,

щоб ти щасливою була!

*****

Володимир СОСЮРА

Літо 1927 року, Одеса

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua