Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Чому, коли я заспівав гімн України в Брюселі, мені потискували руку?!


3
Рейтинг
3


Голосов "за"
8

Голосов "против"
5

Уже декілька років деякі народні депутати України зомбують свідомість українців "Європейською хартією про мови меншин або регіональні мови". Вони давно оголосили її чинною в Україні, хоча ратифікація Хартії відбулася тільки напередодні 2000 року.

Чому, коли я заспівав гімн України в Брюселі, мені потискували руку?!
Микола СУХОМЛИН, Харків

Уже декілька років деякі народні депутати України зомбують свідомість українців "Європейською хартією про мови меншин або регіональні мови". Вони давно оголосили її чинною в Україні, хоча ратифікація Хартії відбулася тільки напередодні 2000 року. Той, хто детально знайомий з нею, може впевнено констатувати, що Хартія приліплена до України, як горбатий до стіни (хоча сама по собі не містить нічого лихого). Хартія опрацьована для країн усталеної демократії і покликана для збереження і втілення в життя ідеалів і принципів, що є спільним надбанням Європи. Я попросив висловити свою думку щодо політичних спекуляцій навколо засад Хартії заступника голови обласного відділення Конгресу української інтелігенції М. Солоненко.


- Колоніальний стан і його наслідки в Європі відомі хіба що з книжок, – починає він свою оповідь, – тому в цих країнах мало відомо про наші проблеми, наші прагнення позбутися наслідків недавнього колоніального стану. Ми ще тільки започатковуємо надбання в Україні власних ідеалів і принципів, а їх збереження і утвердження, як оголошує Хартія, справа майбутнього. Формування мовних груп в Україні відбувається насильницькими, а не природними чинниками. Фіксація подібного становища є фактично увічненням наслідків колоніалізму. Недолугість негайного застосування Хартії в гуманітарній сфері нічим не розумніша за введення в Україні інших європейських стандартів життя.

Скажімо, в Європі мінімальна погодинна платня будь-якого робітника не може бути нижчою за 15 DM. Дуже добре! Чи хтось проти подібної платні? Те де її в біса взяти?

Та ще гірше те, що за спинами недолугих школярів від політики стоять злостивці. Вони ладні за будь-яку ціну гальмувати процеси формування національної свідомості, що є фундаментом національної державності, незворотності процесів державотворення.

Хартія передбачає збереження і розвиток культурного багатства і традицій Європи, тоді як антидержавники мають на меті асиміляторські плани, яких вони не досягли за часів імперії. Хартія проголошує абсолютно конкретні завдання в мовній царині – охорона історичних регіональних мов або мов меншин Європи, деякі з котрих знаходяться під загрозою відмирання.

"Борці" за регіональні мови і мови меншин під цим прапором ведуть війну за конкретну російську мову, тоді як російська мова і не підпадає під ознаки мов, що потребують її захисту. Невже вона гине? Невже величезний російський етнос уже не в змозі утриматись від асиміляції? Все якраз навпаки. Російська мова в руках імперіалістів стала інструментом асимілювання інших етносів, кількість яких тільки за радянські часи досягла близько сотні. Ось де незворотні втрати надбань цивілізації! Українська мова потребує великих захисних зусиль держави і патріотів-реаніматорів. І Хартія якраз цього не заперечує, бо навіть для мов держав, яким ніщо не загрожує, передбачається, що охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні зашкоджувати офіційним мовам і необхідності вивчати їх.

Не забаганкою, а обов'язком кожного громадянина є вивчення і знання мови власної держави, якщо він вважає її власною. Для більшості країн знання державної мови є умовою набуття громадянства. Доречно зауважити, що найзатятіші українофоби самі знають українську не гірше за українців, але зневажають її з особливим завзяттям і цинізмом, заважають знати і користуватися нею іншим.

Незаперечним постулатом для кожної країни є єдина мова Збройних сил, але й він не для нас. Деякі викладачі одного харківського військового вузу часто з'являються на всіляких збіговиськах борців проти державної мови.

Боротьба проти української мови, як бачимо, стала боротьбою проти державного суверенітету і під прапором тієї ж Хартії. І це в той час, коли Хартія вбачає культурне і мовне розмаїття в рамках національного суверенітету і територіальної цілісності.

Кожна суверенна держава і тільки вона має право визначати межі застосування Хартії, обсяги її ратифікації. Хартія лише визначає мінімальні норми. Так, частина третя Хартії передбачає визначення державою близько 50 відсотків положень. Наші ж "навантажили" Україну майже на всі сто відсотків. Обмежить Україна виконання Хартії рамками потреб власного суверенітету – є привід паплюжити державу перед світом, підривати міжнародну співпрацю, власну економіку, добробут.

Деякі горлопани-депутати обстоюють права і свободи інших держав на беззастережне втручання в наш інформаційний простір і в сферу мовної політики. Хартія має однозначне тлумачення, що права і свободи подібного штибу необхідно пов'язувати з обов'язками та відповідальністю в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності...

Безпека – поняття багатогранне і не вичерпується лише військовим чи оборонним аспектом. Безпека стосується і політики, і економіки, і інформації, і т. д. і держава має виняткове право на власній території визначати, що і якою мірою загрожує чи сприяє її суверенітетові.

Насамкінець зауважу, що всі рекомендації Хартії подаються не в категоричній і беззастережній формі, як це "тлумачать" злостивці. Рекомендації постійно супроводжуються пом'якшеннями: "по можливості", "у розумній мірі", "коли виправдано життям"... ("або, або... або"). Ніде Хартія не протиставляє себе суверенним правам держав, що визнаються найвищим міжнародним органом – ООН.

Саме ця особливість Хартії є певним бар'єром проти різного роду злостивців. Доведення до громадян змісту і духу ратифікованих документів не можна віддавати на поталу безвідповідальних політичних крикунів, а вважати відповідальною державною справою офіційних державних органів.

Від автора:

Минулого року мені разом з кількома російськими науковцями довелося побувати в Брюсселі. Увечері догомонілися до того, що вийшли на вулицю затемно. Воно б і нічого, але відшукати потрібну нам вулицю видалося вкрай важко. Адресові дошки написані французькою мовою та розташовані настільки високо, що, мабуть, працюють лишень як дороговкази для пташок. Запитати таксистів – справа марна. Вони, як виявилося, знають місцевість ще гірше за нас. Російська колега нарешті надибала перехожого і англійською мовою запитала про розташування потрібної нам місцини. При цьому кілька уточнюючих речень кинула нам російською. "Бельгієць", котрий почав відповідати англійською, на кілька секунд перейшов на чистісіньку російську, а потім знову повернувся до мови Туманного альбіону.

Після "дорожнього пояснення" мені закортіло з'ясувати: чому він не продовжив мовити російською? – Так, я володію нею, бо народився і мешкав у Москві, – відповів мені Андрій. – Але росіян тут не поважають і коли чують російську мову, одразу ставляться до тебе по-іншому. І, повірте, вони праві. Бо так, як поводять себе російські туристи – нахабно та безкультурно – варто ще пошукати. І, чесно кажучі, я тут живу, як в іншому світі, нехай не рідному, проте вихованому і справді дружньому... Слухав і соромно було. Бо в тій же Польщі і Чехії купа проблем, і депутати Європейського парламенту, з якими мені довелося спілкуватися, хапалися за голову. Яка Україна? Який вступ? Нам би з ними розібратися – стільки головного болю...

І наостанок. Я всюди розмовляв українською через перекладача. Був єдиним представником України. Проте це не завадило європейцям на знак поваги "увімкнути" гімн України та потім з цікавістю спостерігати, як я співаю. А потім я все ніяк не міг допетрити: чому після нашої розмови вони міцно стискають мою долоню, при цьому легенько плескаючи по плечу. Прояснив ситуацію мій давній знайомий поляк Анджей. – Європейці раніше дивувалися вам: приїздять з України, а спілкуються... мовою іншої країни – Росії. Це незрозуміло для них. Бо ви обличчя іншої держави, України. Невже ви досі не розумієте цього?! – зауважив він.


Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua