Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Передмова до книги "Три слова"


0
Рейтинг
0


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
0

Квінтесенція ідеалу людських взаємин формулюється з допомогою всього лише трьох слів.

Передмова до книги ''Три слова''
Про три слова

Квінтесенція ідеалу людських взаємин формулюється з допомогою всього лише трьох слів.

Перше з них – займенник особовий однини в називному відмінку "Я", друге – дієслово недоконаного виду першої особи теперішнього часу "Люблю", і третє – займенник особовий однини в знахідному відмінку "Тебе". "Я Люблю Тебе".

В нашій мові друге з цих слів – у тому випадку, коли йдеться не просто про відчуття глибокої відданості, прихильності чи симпатії до кого- чи чого-небудь, а конкретно про людське почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі, має спеціальну форму. Може це в нашій мові для того, щоб уникнути фундаментальної поняттєвої плутанини, досить таки відчутно поширеної сьогодні в світі, цілком можливо саме якраз через відсутність в багатьох світових мовах такої конкретизації? Це слово "Кохаю". "Я Кохаю Тебе".

Спробуємо нагадати про силу дії трьох головних слів (хоч дана книга про інші три слова, які творять собою основу для трьох головних) на уявному прикладі дії їхнього заперечення – при наявності повної чудової певності щодо того, що вони, ці три слова, разом з усім, що вони позначають, реально є.

Отже уявімо собі, що нема, ну нема ні інтернету, ні гугла, ні всього такого іншого, що сьогодні кожному легко доступне й усіма звично використовується при найменшій потребі, у тому числі для вирішення тих чи інших мовних питань. В реальній дійсності, до речі, усі ці засоби іще зовсім нещодавно, особливо коли з точки зору не дуже молодих людей, були цілком і повністю відсутні, як це не дивно таке чути, разом із смартфонами та мобільними телефонами.

І от скажімо напише листа, на папері ручкою, як це воно і справді ще зовсім не так давно практикувалось, закохана україномовна дівчина німецькою мовою, яку вона старанно вивчає в школі, і відішле в конверті мобільно та електронно недоступному коханому хлопцю "ich liebe dich" (я кохаю тебе) – щоб вчергове через кілька днів отримати від того україномовного хлопця, який ніби як вчив в школі англійську мову, аналогічну поштову відповідь англійською мовою.

А той хлопець, наповнений такими самими відповідними почуттями, однак після не просто фейкового, а навіть можна сказати афонькіного шкільного курсу англійської з оцінкою на фейкове "відмінно" (помилково для дівчини безсумнівне "відмінно") замість "I love you" (я кохаю тебе) у відповідь напише з труднощами здобуте в словнику повідомлення: "I like you" (ти подобаєшся мені).

І от нехай перекладачі цього "I like you" для дівчини – співчутливі друзі, яким вона похвалиться, припустимо зовсім не фейкові знавці основ англійської мови, візьмуть та й і перекладуть дівчині, що хлопець цим самим повідомляє, у відповідь на її зізнання в коханні, що вона всього лише подобається йому.

Не позаздриш, чи не так, одному тільки тому положенню, в яке попаде дівчина в колі своїх друзів після правильного перекладу їй такого повідомлення, мабуть сютабельного, тобто слушного, хіба що при першому знайомстві. Це навіть не торкаючись болісного краху почуттів і взаємин. Отака сила коротеньких головних трьох слів.

Отже якщо ми згодні, що ідеал людських взаємин, це добре, то ми також мусимо згодитись, що він, якщо звісно ми розуміємо його як головні три слова, досяжний не автоматично – ніяка вершина не існує без основи, на якій вона базується.

Тому в людських мовах, окрім головних трьох слів, існують інші життєво важливі, базові слова, позначені якими речі сприяють головним трьом словам. Далі йдеться про три слова з цих базових слів, про слова "Доброзичливість", "Щастя" і "Безпека".

Слово "Доброзичливість", див. книгу "Врятувати Росію!", основні статті якої написані останніми роками і яка була опублікована в самвидаві 2021-01-22

(https://books.google.com.ua/books/about?id=5qQWEAAAQBAJ&redir_esc=y) має конче необхідний вигляд не тільки через органічну притаманність цього слова українському національному характеру, але й з огляду на все зростаючу і зростаючу ймовірність кривавої руйнації життя десятків мільйонів росіян – і звичайно що з огляду на величезну небезпеку від цього жахливо паршивого процесу для всіх навколо – для всього світу, і у тому числі, якщо не перш за все, для сусіднього українського народу.

Це саме якраз воно, слово "Доброзичливість" диктує спробувати допомогти росіянам зрозуміти фундаментальні причини нещасливості усіх без винятку підвладних Москві народів, а найголовніше і перш за все – мас обрусілих інородців, які називають себе "русскіє". Тільки розуміючи основу, корінь, стержень московської злочинної потуги, тільки тоді існує реальна ймовірність обійтися без величезних жертв на шляху до нормального гідного людського життя на гігантських російських просторах. І уникнути шляху до загибелі.

Що стосовно іншого слова, "Щастя", то книга "Філософія щастя" про нього, (https://books.google.com.ua/books?id=p0zDDAAAQBAJ)

як про найпершу мотивацію кожної людини до життя і яка була видана 2016-08-01 аналогічно в самвидаві, має дещо інше походження – яке тягнеться з початку 1980-х років, коли спільноти почали цікавити автора цих рядків.

Мирність, добро, конструктивність книги "Філософія щастя", разом з її метою виявити головні перешкоди, які не дають людині стати на шлях щастя, цілком закономірно і зрозуміло, при публікації її основних статей на загальнодоступних ресурсах, це було в 2013, викликали стандартну московську реакцію від московських посіпак, у вигляді коментарів, частенько ну дуже повних дикої чорної смертельної московською злоби. І це нормально, як без цього. У тому випадку, коли навіть найчистіша і найгарніша, але правда, постає перед наповненими заздрістю, брехнею і ненавистю представниками московської банди убивць, вони, як правило, реагують саме так.

І про слово "Безпека".

Дискусії в політичних групах новин, в основному в https://groups.google.com/g/ukr.politics, в кінці 20-го та на початку 21-го сторіччя, головним предметом яких була безпека, були справді унікальними – як стосовно передуючих їм років, коли в природі були відсутні медіазасоби, доступні на запис для так би мовити випадкових, тобто ні з ким спеціально на це не узгоджених людей, до яких належав (і досі належить) серед інших також і автор цих рядків, а для читання геть усім трохи технічно підкованим – так і стосовно сьогодення.

Сьогодні масово доступних засобів, а також майданчиків внутрі тих засобів, через блискавичний розвиток інформаційних технологій стало дуже багато, і той моноліт вільного, усім доступного інформаційного простору, який практично мав місце (принаймні в наших краях) на початку 21-го сторіччя, досить швидко перетворився на хоч і значно більше – величезне, але так дрібно сегментоване інформаційне поле, що воно насправді мабуть навіть менш придатне для концентрації суспільної уваги, аніж це було до настання ери інтернету.

Це розпорошення уваги не просто поновило, а й і за рахунок забезпечення миттєвої доступності і практично тотального охоплення суттєво посилило та збагатило на кілька років вислизнулу можливість тотального зовнішнього управління масовим доступом до суспільно важливої інформації.

І з тої причини, що в тих усім видних дискусіях відчуття відповідальності за сказані слова було незрівнянно вищим від відповідальності за локальні виливи емоцій, якими сьогодні буквально всіяні численні інформаційні поля, то ті слова від значної кількості учасників тих дискусій були максимально змістовними – усі в них усіма силами своїми намагалися навести усі доступні інтелекту кожного учасника дискусій найбільш вагомі аргументи на користь своєї думки. Звичайно що і без лайки не обходилось, але вона мала вигляд практичного визнання якщо не неправоти, то неспроможності заперечити сказане опонентом.

Та максимальна змістовність дискусій за участю протилежно мислячих опонентів дала змогу для досягнення досить таки обґрунтованої ясності в багатьох життєво важливих для безпеки українського народу питаннях. А відмова власниці "Української Правди" Олени Притули (уроджена Алёна Юрьевна Чистова) від публікації в УП статті "Убивства українських політичних і культурних діячів", яка тоді, в 2006 році, здавалося б ну так безпосередньо була стосовна до першого з двох убитих коханців Олени Притули, до засновника і автора УП Георгія Гонгадзе, додала ясності стосовно поширеності на українській землі московської редакційної політики.

Та стаття про убивства українських політичних і культурних діячів була зрештою опублікована 22 вересня 2006 р. на кількох інших, доступних ресурсах, перш за все в ukr.politics, більш як на місяць пізніше її готовності через даремне очікування відповіді від Олени Притули.

Основні підсумки тих дискусій було в 2013 підготовлено, згідно з ідеєю одного з їх учасників, як книгу – збірку статей, під назвою, співпадаючою з назвою однієї з основних її статей "Українська політологія або Атдадім Львов Палякам", і видано в самвидаві 2014-02-17 в різних місцях, головним з яких був books.google.com: (https://books.google.com.ua/books/about?id=F-r2AgAAQBAJ&redir_esc=y)

Статті в книзі "Українська політологія або Атдадім Львов Палякам", більшість з них, були написані і обговорені з усіма присутніми в форумах коментаторами, у тому числі з протилежно думаючими, роки і вже тепер навіть десятки років тому. І оскільки правдиві речі, які були названі своїми справжніми іменами, з часом не змінюються, на відміну від наповнення московської інформаційної каналізації, то усі вони і далі продовжують бути актуальними. Якщо не чим далі, тим більш актуальними. Даремні будуть надії на гідне життя, не кажучи вже про щастя, якщо в його основі не знаходиться правда.

Кожна з цих трьох книг входить в книгу "Три слова" в дещо зміненому, хоч і не суттєво, вигляді:

PDF:

http://books.google.com/books/about?id=8og7EAAAQBAJ

https://drive.google.com/file/d/1p3w94RgTUh39nmyLlWbxS6QBNiVipPtW/view?usp=sharing

epub: https://drive.google.com/file/d/12LhIEtH2CD6A1-CyjtpDPfngM58aPmEU/view?usp=sharing










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua