Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Проект новітньої Конституції держави Україна.

Проект новітньої Конституції держави Україна.


-1
Рейтинг
-1


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
1

Автор даної роботи, Остапович Володимир Володимирович.
На підставі аналізу життєвого досвіду, автор абсолютно переконливо утвердився в тому, що життя людини не є якимось стихійним та безвідповідальним вирієм подій, складових його суті.


 Проект новітньої Конституції держави Україна.
Сучасна науково – обґрунтована світоглядно – ідеологічна концепція розвитку України.

Проект новітньої Конституції держави Україна.

Про автора та від нього.

Автор даної роботи, Остапович Володимир Володимирович.

На підставі аналізу життєвого досвіду, автор абсолютно переконливо утвердився в тому, що життя людини не є якимось стихійним та безвідповідальним вирієм подій, складових його суті. Кожне життя людини є не чимось іншим, як виконанням нею персональної відповідної програми дій, свого роду "прописаної" їй ззовні. При цьому у житті людини не може бути нічого випадкового. Навпаки, усе що трапляється у її житті, є обумовленою програмною закономірністю з тим чи іншим її вираженням в існуючій реальності.

Саме з таких позицій перед автором даної роботи завжди поставали питання стосовно сенсу життя людини, пізнання непізнаної сторони суті цього сенсу, пошук дороги до Великої Істини.

Постійно переймаючись пошуком логіки вчинків людини у процесі її життєдіяльності, автору довелося підійти до визначення певних фундаментальних підвалин, які лежать у матричній площині самого процесу її буття. Відповідно, це дало йому можливість на підставі глибокого аналітичного мислення синтезувати певні висновки, які сформували низку новітніх наукових пізнань щодо самої природи буття людини та характеру її вчинків.

У процесі цих досліджень, автором були виявлені певні закономірності, які притаманні як розвитку самої Світобудови, так і людського суспільства зокрема.

При цьому була встановлена, як аксіома, причино обумовлена наслідкова закономірність усіх явищ, пов'язаних з вчинками людства у процесі його життєдіяльності. Тому питання стосовно одвічного прагнення людиною до щастя та щасливої її долі не покидало і автора.

Завдячуючи глибинному пошуку відповіді і на це питання, автором були визначені ті масштабного характеру причини, які в т.ч. обумовили причинну скошеність стану свідомості планетарного людства та призвели його до повного занепаду і цілковитої деградації.

То ж чи може людина ніби Розумна, за цих обставин зробити свою долю щасливою?.

Звісно, ні!.

Опираючись на отримані відповідні знання, автором ще на старті президентських виборчих перегонів 2004 року були встановлені і описані ті існуючі у людських стосунках фундаментальні причини, котрі і тепер, залишившись не розв'язаними, не дають підстав створити гармонійні умови для щасливого майбутнього народу країни.

Підтвердженням цьому є сам процес подальшого зубожіння народу, орієнтований на кінцеве його падіння у пучину безодні. Це є очевидним фактом без усіляких сумнівів. І жодна влада, жоден президент, не ліквідувавши умови існування цих причин, не виведуть свій народ із цієї пастки.

Не усвідомлення цих причин представниками влади тільки створює ілюзію про певну благочинну відповідність їх вчинків. А це у свою чергу вказує на те, що не усвідомлюючи більшого, людина, маючи очі, усе ж таки залишається сліпою, і надалі, крокуючи цією стезею, як не прикро, але свідомо вибирає собі не втішний вирок.

За подібних обставин тільки підсвідомий ілюзорний підхід може стати певним аргументом для певних мрійників про те, що щоб там не було, а краще "моя хата з краю". Такий підхід для людини з природно скошеною структурою стану свідомості, досить часто вважався кращим, але чи так це насправді, питання уже навіть не риторичне. Причина та наслідок у їх неперервній взаємодії реально відображує помилковість такого мислення у полі об'єктивного буття.

Автору з дитинство також досить часто приходило багато думок про булатну сталь.

У результаті, йому в подальшому прийшлося займатися цією темою на професійній основі. Так колектив, у якому працює автор даної роботи, реалізував у т.ч. і його мрію про булат.

Постійне прагнення автора до пошуку як новизни у чомусь, так і нового загалом, орієнтувало трудовий колектив у першу чергу до науково – творчої роботи.

Торкаючись булату, то він для автора у свій час також був легендарним, загадково непізнаним і містичним, як це є і понині для багатьох людей, що проявляють до нього підвищений інтерес. Але, працюючи над розкриттям його таємниці, усе виявилося значно простіше. І змістовна суть цього "простіше" полягає у самій звичайній простоті, пов'язаній з деяким іншим, відмінним від нинішніх уявлень сучасної науки підходів стосовно теорії металознавства та процесів металургії.

Завдячуючи булатній тематиці, її авторам прийшлося мати справу з уже існуючою у наукових колах теорією фрактальності. Тому автори відродженої технології виробництва булату обгрунтовано назвали структуру булатної сталі природним рукотворним фракталом.

Такий зв'язок виявився небезпідставним та цілеспрямував авторів булату до пошуку більш грунтовнішого розуміння суті фрактальної теорії.

Робота у цьому напрямку принесла несподівані результати. Фактично, від простого словникового визначення терміну фрактал, що узагальнено означає дрібний, зігнутий, ломаний, чим подібне його пояснення нічого не визначає, авторам далося можливим з позиції математики підійти до тлумачення цього терміну, як системи у цілому.

Виходячи з цього, ми дали на наш погляд більш аргументоване тлумачення суті цього терміну. Згідно йому, під фракталом у першу чергу необхідно розуміти певну цілісну систему, складові структурні підсистеми якої у певному сенсі подібні системі цілісній.

І мабуть тут досить визначним стало те, що автори при цьому спромоглися, завдяки математичному описанню, визначити ще й так званий фрактальний принцип та його реальне відображення у житті людини.

У свій час багато філософів та математиків світу стверджували, що саме мовою математики Бог утвердив життя на Землі. І таке ствердження нам довелося досить широко обґрунтувати у його сучасному розумінні. Принаймні, тут фактично мова йде про те, що завдяки математиці та сучасній обчислювальній техніці далося визначити змістовну суть такого алгоритму, який є свого роду будівничим структури як усієї Світобудови, так і кожної її підсистеми зокрема. Отже, під цим необхідно усвідомлювати роботу Вселенського Розуму, як цілісного Природного інтелекту загалом за певною програмою того, кого зазвичай називають Творцем.

Це у свою чергу лягло у основу створення сучасного обгрунтованого загального уявлення про суть Бога – Творця, що до нинішнього часу базувалося на різноманітних абстрактних картинках про нього, створених свідомістю людини.

На підставі цього було визначено фрактальний принцип, як узагальнений спосіб реалізації Задуму Бога – Творця у розбудові ним самоподібних складових систем цілісної Світобудови, тобто його вотчини, а також похідні від нього інші принципи, що лежать у основі програмної керованості цією вотчиною.

Отримання таких результатів створило передумови для визначення загальних закономірностей і відносно матричного поля буття людини.

Звідси стало очевидним і те, що людство на протязі останніх віків, ніби сліпі кошенята, моделювало собі такі умови існування, за яких можливим було б задоволення лише різноманітних власних земних інстинктів.

Але, виходячи із циклічного відображення реальності у структурі живої Природи, що також випливає із фрактального принципу, подібний курс розвитку людства необхідно вважати таким, який підходить до завершення часу свого існування.

Мабуть тому нині людство й зіштовхнулося з виникненням глобальної кризи, яку у першу чергу необхідно сприймати як загально – корегуючу об'єктивної реальності та діяльності людини зокрема.

І тільки після цієї корекції воно зможе перейти у іншу циклічно відображену реальність.

Тому у нинішній час, в межах дії принципу з самоорганізації Природних систем, пошук шляхів для підтримання у світі існуючих умов буття людства, надбав піку актуальності.

Наша країна при цьому також не стала винятком, що нам тепер і доводиться спостерігати.

У зв'язку з цим, автор даної роботи, спираючись на досягнуті знання, переконливо стверджує, що усілякі флуктуації у пошуку рецептів виходу із даної кризи не принесуть жодних успішних результатів, якщо вони не будуть базуватися на реальному визначенні причинності цих подій та, такому ж науковому підґрунті.

Коли ми ще й надалі бажаємо подібних сліпих експериментів, то такі дії будуть черговим жертвоприношенням благами народу і його майбуттям в угоду оточуючій людину навколишній реальності. Ось тільки права на це ми уже не маємо.

Мабуть тому у країні нині й розпочалися різноманітні реформаторські імпровізації з пошуку шляхів виходу із патової ситуації.

На глибоке переконання автора, намічені нинішньою владою реформаторські кроки ні до чого путнього країну і її народ не приведуть, оскільки вони базуються на існуючих світоглядно – ідеологічній та економічній платформах, змодельованих на основі тисячолітніх псевдо ілюзорних уявлень людини. Тому такі кроки у цілому не зможуть кардинально вплинути на процеси необхідного до вимог часу шляху розвитку.

Для того, щоби здійснювана нинішньою владою у країні система реформ не виявилася "працею мавпи", необхідно у першу чергу визначити їх новітні глобальні орієнтири, а також мету розвитку, які мають бути реально науково – обґрунтованими. І тільки потім, та на підставі цього, здійснювати відповідні як стратегічні, так і тактичні дії по реформуванню країни.

Досягнутий автором на підставі синтезу історично – релігійних і філософських теорій та відповідних досягнень сучасної науки глибинний рівень пізнань, дозволив йому сформувати сучасну науково – обґрунтовану світоглядно – ідеологічну концепцію новітнього шляху розвитку нашої країни.

Тому прийняття у країні запропонованої автором нижче викладеної ідеологеми з її розвитку, дійсно створить такі базисні умови, на основі яких стане можливим консолідувати розпорошене суспільство у єдиний здоровий і гармонійний організм.

Автор також вважає, що відображена у даній роботі нова ідеологема носить глобальний характер та має бути використана світовою спільнотою загалом.

Опираючись на деякі її основні положення, у країні має бути розроблена і новітня науково – обґрунтована концепція економічного розвитку, яка також може стати базисною для економік країн світу.

Стосовно самої роботи, то вона автором викладена з використанням сучасних наукових термінів і підходів. Звідси, її розуміння у певній частині може для багатьох читачів бути ускладненим.

Виходячи з цього, матеріал у роботі автором, з метою її кращого усвідомлення, викладено з деяким відмінним, але повторенням. При цьому комбінації різних тематик іноді спеціально викладені не послідовно, а переплітаються між собою таким чином, щоб читач у цьому зміг угледіти їх прямий взаємозв'язок як єдність усіх здійснюваних у життєдіяльності людини процесів.

Анотація щодо проекту майбутньої Конституції держави Україна.

Мета пропозиції полягає у повній реалізації системи народної влади, в основу якої покладено верховенство владодавця, тобто народу.

Саме такий принцип дозволить створити істино замкнений (створений на основі наукових досліджень) та справедливий інформаційно – енергетичний комплекс країни за участю представників усього суспільства. Управління країною здійснюватиметься по повному колообігу за принципом так званого "демократичного централізму", а по суті – системи централізованого народовладдя, тобто "знизу до верху, та – зверху до низу".

Забезпечення реалізації нової структури системи влади країни Україна є абсолютною та виключною вимогою часу.

Саме тепер, як ніколи раніше, настав той час, коли кожній людині потрібно чітко усвідомити наступне. Нині існуюча модель системи влади у країні принципово збудована з єдиною метою, суть якої передбачає підтримання умов існування рабовласницької форми правління та переслідує ключову мету з розподілу та присвоєння суспільних благ на користь вузького клану її творців.

Ця система влади з можливими інваріантами її інтерпретації є такою, яка збудована на псевдо замкненому, тобто такому, що базується лише на уявленнях її творців без будь якого наукового обґрунтування, інформаційно – енергетичному контурі.

Реалізація її та їй подібних систем управління, можлива тільки в періоди обмежень, накладених на свідомість людини зовнішніми Природними чинниками. Саме така, та подібні їй існуючі світові моделі управління країнами, по своїй суті є паразитарними та свідомо узурпують у народів право на участь в процесах управління, використовуючи їх при цьому як енергетичне джерело для власних вузькокланових матеріальних накопичень.

Таке явище за своїм проявом є природним і лежить у площині певних, діючих з зовні обмежень, накладених на свідомість людини щодо можливості сприйняття нею реалій оточуючого світу.

Природа функціонування таких явищ носить циклічний характер.

Відповідно до цього, під час того чи іншого циклу з його історично відомими у т.ч. проміжками часу, в рамках Природних принципів з самоорганізації, саморегулювання і розвитку як постійної та неперервної функції Природної еволюції, реалізуються умови суспільного співіснування людства у якості психотипу "раба" або, психотипу "Людини Розумної та Мудрої".

Нинішній циклічний період співіснування людства якраз відноситься до Природно обмежених можливостей людини з притаманним їй психотипом "раба", час якого підходить до свого циклічно визначеного завершення. І оскільки циклічний прояв носить неперервний та змінний характер, котрий витікає із спірального принципу розвитку усіх об'єктів Світобудови, то це означає що на зміну існуючому циклу, прийдешнім настане цикл чергового історичного проміжку часу з уже Природно знятими обмеженнями такого стану свідомості усього планетарного людства.

За подібних умов на зміну психотипу людини " вбивці – раба" прийде психотип нової якості людини, а саме "Людини Розумної і Мудрої", цілковито усвідомлюючої свою істинну Божу приналежність з відповідним характером її поведінки і співіснування у сукупній спільноті планетарного людства.

І саме у такі перехідні періоди зміни циклів завжди закономірно настає криза колективної свідомості людства загалом, похідними проявами якої є ідеологемні, політичні та економічні підкризи.

При цьому, одночасно, потрібно виходити із того що планетарне людство необхідно розглядати як певну нелінійну динамічну систему з відповідним циклічним характером прояву його свідомості. Саме тому воно, як підсистема, у складі нелінійних динамічних систем більш високого порядку, у своєму розвитку неминуче є безпосередньо підпорядкованим прояву дії їх, тобто Вищих, еволюційних програмних принципів.

Отже, реалізація циклічної природи умов буття людства є закономірною і на рубежі зміни циклів завжди виникає криза його свідомості як неминучий Природний фактор.

Наслідком цих змін, в не залежності від волі самого людства, стає руйнація усіх не відповідних новим прийдешнім умовам буття як стану структури його свідомості так і самих фізичних рамочних меж умов реального існування.

Тому зараз, виходячи з цього, людство усе більше наближається до відчуття глухого кута на своєму шляху розвитку, що постало перед ним у якості світової проблеми.

За даних обставин зміна умов існування в матричному полі буття людства та, відповідно, зміна форм систем влади, є нагальним фактором з яким воно зіштовхнулося. І усілякі пошуки шляхів виходу із існуючої ситуації будуть марними без усвідомлення причин вичерпності як існуючих світових систем моделей влади, так і порочності нинішнього світобачення самим людством.

Таким чином, саме новій людині, в рамках дії принципів з самоорганізації і саморегулювання щодо багатогранно відображених умов її буття, уже такі форми систем моделей влади будуть не потрібні, оскільки для владування ситуації з метою досягнення корисних інтересів певними кастами людства, загальні умови ближчим часом мають стати аргументовано відсутніми.

За нових обставин Людині уже істинно Розумній і Мудрій необхідністю стане наявність таких умов, за яких вона зможе ладувати на планеті власного буття.

Основною метою існування нової людини стане створення загальних умов саме для ладування нею на Землі та продовження роду людського на шляху його еволюції у складі еволюційного процесу з розвитку самої Світобудови.

Для забезпечення цих умов, через певний та не такий значний проміжок часу, людство усвідомлено має підійти до розуміння як новітніх вимог часу, так і встановлення у своїй взаємодії тих стосунків, які мають бути відповідними процвітанню на землі Людських та Божих цінностей, а не сьогоденних звіриних інстинктів, сформованих на основі псевдо – концепції Богообраності. Адже у такому випадку постає справедливе питання, а де ж тоді знаходиться загальна та істинна Божа любов і світлість?

Але навіть у цикл своєї Природної обмеженості людина здатна збагнути те, що для її щасливої долі на Землі у співтоваристві людства мають бути утворені тільки рівні можливості для самореалізації кожного. Тільки утворення людством рівних можливостей для усіх, що є даром Божим для кожного без винятку, стане запорукою настання на землі циклу щасливої золотої доби, а по іншому – Земного Раю.

Стислий біглий аналіз існуючих на протязі багатьох тисячоліть, притаманних циклу реальних Природних обмежень, усіх рабовласницьких форм моделей влади при уже частково розплющених очах, відкриває ту завісу, за якою криються суто приватні інтереси певних владних кланів у складовій структури людства та їх надумані звірині інстинкти, націлені на задоволення власних похітливих амбіцій.

Для досягнення цієї мети ними тисячоліттями сліпо розбудовувалася імперативна (владна) світова інтегральна піраміда рабовласницької моделі системи влади з відірваною верхівкою у вигляді псевдо "всевидячого" ока.

Саме ця відірвана верхівка і стала справжнім престолом творців усіх форм земного рабства, починаючи від її відкритих форм і до існуючої та ретельно завуальованої у наш час. І глибинна суть існуючої рабовласницької системи полягає у тому, що у співтоваристві людей в певний час були утворені такі умови, які завдяки саме тотальній приватній формі власності, у т.ч. і праві на життя людини, поділили людство на рабів та їх власників.

Інструментом для утримання цієї системи стали шматуючі єдине цілісне людство на окремі складові частки псевдо релігійні уяви про Світобудову та гроші як товар, які перетворилися для людини у її найвищу "божественну" цінність.

Тому саме зараз, передуючи часу завершення свого існування як системи у структурі діючої рабовласницької інтегрованої піраміди, нехтуючи усім цінним для людського життя, здійснюються усілякі нелюдські вчинки з метою остаточного тотального перерозподілу матеріальних багатств світу на користь усе меншої кількості володарів планетного людства.

З цієї причини, інтегровані у структуровану світову рабовласницьку піраміду, економіки країн світу останнім часом уже втрачають можливість на виживання.

Без наркотично діючого інфляційного долара, як інструменту світового рабського поневолення, нині не можуть обійтися загальна маса країн світу.

Наша країна Україна нині також є взірцевою від такої наркотичної залежності.

Тільки цього достатньо, щоб спрогнозувати близький кінець завершення циклу тотального рабства оскільки дорога, котрою крокує нинішнє людство, з прискоренням веде його до катастрофи, у т.ч. і шляхом самоліквідації ним самого себе.

Але масштаби цієї катастрофи можуть бути різними і залежатимуть вони у першу чергу від самоусвідомлення людиною власного та істинного її призначення у вирії вічного життя.

І дійсно, останнім часом, не залежно від волі людства, здійснюється реструктуризація стану його колективної свідомості у сторону визначення істинних орієнтирів.

Усе більше з'являється нових здобутків у досягненнях сучасної науки, пронизуючої світлом в т.ч. суть глибинного змісту людського буття, тощо, що таким чином створює передумови для переосмислення людиною існуючих цінностей. А це у свою чергу уже є показником для нового самовизначення людиною самої себе, та здійснення нею у зв'язку з цим необхідних відповідних дій.

Однією із найважливіших задач сьогодення є усвідомлення загальною масою людства порочності існуючих у нинішній світовій практиці систем моделей влади, внутрішня суть яких продукує рабовласницькі умови буття та призводить до знешкодження життя як такого.

Таке усвідомлення створить умови для формування нового підходу з визнання протилежного бачення щодо моделювання інших умов буття людства. Адже, системи моделей влади є тонко матеріальним продуктом, створеним саме свідомістю людини та існують задля досягнення відповідної мети її творців.

І тут потрібно чітко усвідомлювати те, що нині причиною усіх негараздів є не люди, які знаходяться при владі, а причинною є цей самий продукт свідомості людства, ім'я якому – система влади, збудована на псевдоідеологічних концепціях.

Саме вона продукує собі подібних та відповідних людей.

Отже, тільки змінивши модель системи влади у країні, внутрішньо зорієнтовану на збалансовані та гармонійні умови співіснування усього її народу, можна очікувати бажаного результату.

Основним документом з реалізації цієї мети стане новий варіант саме тієї Конституції, який найкращим чином збалансує підхід для створення гармонійних умов ладу у співіснуванні народу країни, а у подальшому, і усього планетарного людства.

Даний проект Конституції держави Україна формулює абсолютно новітній, у т.ч. і сучасний науково – обгрунтований підхід щодо пропозиції моделювання форми системи влади у країні. Запропонований підхід щодо створення нової моделі системи влади, для стану свідомості нинішньої людини є не звичним, але саме він чітко окреслює ті загальні контури, у межах яких дається можливим її збалансувати та гармонізувати без жодних скритих пороків.

Відповідно до запропонованого у роботі механізму створення моделі системи влади у країні, її народ дійсно матиме те, чого вартий насправді, що на відміну від нинішніх правил владування, не може бути жодним чином здійсненим. Адже і понині наш народ і усе людство загалом, владно зігнані у стійло з встановленими для них відповідними правилами гри та обмеженими правами на самовизначення і самореалізацію. А це по своїй природі протирічить здоровому глузду при оцінці очевидних речей.

Саме тому, при створенні даного проекту нової Конституції країни, у його основу були покладені синтезовані розширені аналітичні дослідження сучасної наукової новизни у різних галузях науки, особливо математики, фізики в т.ч. квантової, біології, хімії, філософії, медицини, історичних джерел, а також, позиційних підходів з відомих філософських концепцій, віросповідань і релігійних течій.

Усе це разом сьогодні сприяло визначенню новітньої для даного часу парадигми мислення, що у свою чергу стало визначальним при створенні проекту даної Конституції країни.

Тому у ній в першу чергу, для створення нового підходу щодо основ державотворення, було використано ту сучасну концептуальну наукову точку зору, яка визначає людське суспільство як фрактальну (самоподібну, самовідповідну) нелінійну динамічну систему. Така система постійно знаходиться у стані детермінованої природи розвитку, тобто такої, що стверджує причинну зумовленість усіх явищ Природи, суспільства та мислення.

А це є досить важливим фактором, оскільки структура та механізм дії свідомості людини підпорядковані деяким єдиним програмним принципам, які є узагальнюючими для існування і розвитку усіх систем та об'єктів Світобудови.

Ось саме чому у подібному контексті необхідно розглядати дану анотацію щодо запропонованого проекту Конституції та розкриття підходу до її створення.

Глибокі наукові дослідження з цього приводу підводять нас до визнання наявності певних закономірностей, характерних природі існування різних нелінійних динамічних систем.

До таких закономірностей сучасна наука у першу чергу відносить принципи з їх самоорганізації, саморегулювання, взаємодії та розвитку. А це означає, що кожна нелінійна динамічна система, в т.ч. і людське суспільство, у процесі власної еволюції, підпорядковуються прояву дії вищого порядку принципів з самоорганізації та саморегулювання, які у свою чергу витікають із фрактального принципу.

Тут під фрактальним принципом слід розуміти певний математичний алгоритм, похідний із так званої та добре відомої людству "золотої пропорції", який продукує природоутворення самоподібних систем у структурі Світобудови.

Отже, звідси, під "золотою пропорцією" слід також уявляти певну умовну програму, завдяки якій реалізується Божественний Задум, тобто процеси утворення різноманітних природних систем, їх лінійну ієрархічну структуру, троїчний принцип як принцип "Святої трійці", умови буття та еволюційного розвитку, тощо.

А це уже в свою чергу говорить про те, що спочатку було не "Слово", а першопричинним був "Задум".

Саме мабуть тому сьогодні, як і у прадавні історичні часи, науковцями усе більше стверджується нерозривний зв'язок "золотої пропорції" із розумінням всезагальної гармонії котра наскрізь пронизує Усесвіт, та вбачається у цьому принцип пропорційного відношення цілого до його складових часток.

Ось чому саме це також взято за основу при створенні запропонованого проекту Конституції.

І обгрунтування такого підходу лежить у наступній площині мислення.

Фрактальний принцип з його математичним алгоритмом сьогодні багатьма науковцями вважається таким, завдяки якому реалізуються процеси утворення нелінійних динамічних систем на усіх рівнях від мікросвіту до макрокосмосу. Про це в т.ч., як і про математичну мову Творця світу, ще у далекі праісторичні часи писали такі відомі філософи та математики як Платон, Піфагор, Евклід, Сократ, Фібоначчі та інші.

Йоган Кеплер також у свою чергу любив стверджувати те, що Бог створив велику Гармонію світу, яку дозволив людині розуміти мовою математики.

Піфагорійці ж у свій час теж, спостерігаючи за живою Природою,відмічали те, що самі різні її явища і взаємозв'язки відображають однакові математичні властивості. Опираючись на ці спостереження, вони прийшли до висновку що саме математичні властивості відображують суть явищ і що ця суть скрита у числі і числових відношеннях.

Тому і сучасна наука, не залишаючись осторонь, віднині впритул наблизилася до розуміння та розкриття таємниць цієї гіпотези. Нею, при вивченні суті "золотої пропорції" і було з'ясовано той небесний алгоритм, який є самоутворюючим фрактальної подібності та генеруючим фрактальний принцип, животворящою природою якого цілковито пронизано усе суще у Світобудові.

Іншими словами про це можна сказати, що у наш час вдалося у певній мірі дослідити те, як саме математичною мовою узагальнено описується механізм утворення, поведінки та розвитку жорстко – детермінованих нелінійних динамічних Природних систем. І у основі матеріалізації вираження цієї мови знаходяться так звані рекурентні ряди тих чи інших числових послідовностей, відомих сьогодні як, наприклад, ряди Фібоначчі, Люка, Піфагора, тощо. Рекурентна числова послідовність раціональних чисел цих рядів у нашому щільно упакованому світі витікає із тих першопричинних початкових умов, які покладені Творцем у основу процесів творення з їх ірраціональним вираженням у тонко – упакованому матеріальному світі.

Це і є той єдиний ланцюг, єдина небесна Програма, котра пов'язує дві різні по своїй суті та абсолютно споріднені форми упаковки інформації і енергії у багатогранно виражені форми організації живої матерії, відображеної як їх єдністю, так і усе пронизуючою взаємодією в межах цієї ж Програми.

Наші пращури у свій час узагальнено ще називали ці світи Навою, як тонко упакованим матеріальним світом у структурі якого проявлено наш світ Ява, як щільно упакована форма матеріального світу, а зв'язок або ж програму, що пов'язує ці світи у єдине ціле – Правою.

У цьому, згідно їх поглядам, полягала суть принципу триєдності Світобудови, тобто суть Святої Трійці як всеузагальнюючого будівничого принципу.

Аналогічно, саме з таких позицій розглядав принцип організації об'єктів Світобудови, як єдність протилежного за допомогою третього, тобто того, що зв'язує їх у єдине ціле, визначний філософ Гегель. Згідно йому, триєдність можливо уявити як тезу, антитезу та синтез (програмна дія), що у Платона: "третім є єдність двох".

У древній китайській філософії такий підхід відображено символом великого так званого переділу ТАЙ ЦЗИ, складового із Інь та Ян, і нині вважається що саме у цьому символі зашифровані фундаментальні принципи Світобудови.

У фізиці цим принципом відображено, наприклад, цілісне ядро, тобто таке, що утворене єднанням завдяки електромагнітному полю протона з нейтроном і т.п.

Животворча печатка Творця, як реалізація принципу Святої Трійці, у тому числі самим прямим чином реалізована і у суті природи походження людини.

Як саме задумана та реалізована природа людини, виходячи з принципу Святої Трійці та мови математики, розглянемо у контексті за вище описаною аналогію.

Людина по своїй суті є цілісною, тобто такою, у основі природи життєдіяльності якої існує, завдяки прояву Вищої Природної Програми, єдність щільно упакованої форми матерії, тобто тіла, з тонкою формою упаковки матерії, тобто Душею. Душа і тіло людини поєднані у єдине ціле енерго – інформаційним контуром (коконом, аурою, полем), який функціонує саме завдяки реалізації цієї Вищої Природної Програми та відображує єдність матеріального і духовного. Таким чином, Душа і тіло людини у їх цілісному енерго – інформаційному каркасі за дії вищого ієрархічного рівня Програми і є відображенням принципу Святої Трійці. Тільки це уже є принципом Святої Трійці ΙΙ роду.

Фрактальний же принцип прояву Святої Трійці Ι роду реалізується окремо як для тіла, так і для Душі.

Для народження нового цілісного тіла людини необхідні два початки, тобто жіноча яйцеклітина та чоловічий сперматозоїд, прагнучі до поєднання знову ж таки, завдяки прояву відповідно Вищої Програми.

Це і є відображенням принципу Святої Трійці I роду, про що у Біблійному переказі сказано як про створення тіла із праху земного.

Тут під земним потрібно усвідомлювати щільно упаковану форму організації матерії.

Отже, слідуючи Біблії, тіло людини є тимчасового походження, оскільки воно створене із праху (мінералів) та в прах земний і повертається.

Аналіз математичного алгоритму з утворення фрактальних об'єктів Світобудови дозволив визначити принцип утворення і такого тонко упакованого матеріального об'єкту, який прийнято називати Душею.

Його суть полягає у тому, що у так званому тонко упакованому матеріальному Світі, котрий ще сьогодні наукою називається Хаосом, дві протилежні за ознакою частинки у процесі пошукових флуктуацій прагнуть до єднання за своєю внутрішньою відповідністю. Ці частинки у науці ще називаються атракторами, тобто центрами кристалізацій. Кожна із них функціонує у своєму енергетичному за потенціалом плюс та мінус (+, -) полі. Їх єднання відбувається на розподільчій енергетичних полів межі. Поєднавшись за принципом відповідності у єдине ціле та з програмним для дії завданням, тонко матеріальний об'єкт під назвою душа за спіральним принципом цілеспрямовується у своєму русі в сторону щільної форми організації матерії.

Отже, і утворення душі здійснюється за принципом Святої Трійці I роду.

І як показало математичне моделювання, Душа, після виконання своїх програмних задач у певному фізичному тілі людини, як правило, окрім особливих умов, не розпадається на свої складові частки. Вона у своїй цілісній формі відправляється на певний період часу через координатні вісі хрестового розвороту вищого об'єкту Світобудови, під яким для неї потрібно вважати Сонце, у потойбічний тонко – матеріальний світ, який ще наші пращури називали Навою.

У Біблії цей процес описується, як дорога душі до раю чи пекла.

І це потрібно вважати часткою істини, але тільки з одним доповненням. Душа у потойбічний світ переходить тимчасово і позиціонується відповідно скоєному людиною в процесі її життя у тій частці тонкого за формою упаковки та дуального за складом матеріального світу, яку прийнято називати раєм чи пеклом. Але, оскільки еволюцію потрібно розглядати, як постійний процес, то з часом душа знову за принципом відповідності вибирає собі обличене земне тіло людини для подальшого продовження власного еволюційного процесу.

Таким чином, як тіло так і Душа людини утворюються завдяки дії принципу Святої Трійці I роду у єдності інформаційно – енергетичних складових чоловічого та жіночого початків. Цілісна ж людина Світу є проявом принципу Святої Трійці ΙΙ роду і являє собою єдність матеріального та духовного у нашому земному розумінні, тобто земного тіла і небесної Душі.

І саме математичне моделювання об'єктів Світобудови з використанням фрактального принципу, дозволило розгледіти механізм такої взаємодії як характеру поведінки нелінійних функцій, описаних рекурентними формулами.

Згідно йому, певні першопочаткові ірраціонально виражені умови Творця, трансформуються за описаною вище програмою у тонко – матеріальну складову Світобудови і лише звідти проявляються у нашому щільно упакованому світі.

Тут під терміном " проявляються " необхідно розуміти кінцеву завершеність Творцем організації щільної форми упаковки матерії з утворенням раціонально вираженого натурального числа "одиниці" у якості того чи іншого, в залежності від першопочаткових умов, об'єкта матеріального світу.

Саме таким чином і за подібних обставин вбачається механізм як раціоналізації усього сущого у нашому щільно упакованому світі, так і взаємопов'язаності вселенських подій.

Ось чому і у створеному свідомістю людини біблійному писанні, мова йдеться про те, що "як на небі так і на землі". Тільки під небом тут реально потрібно усвідомлювати паралельний та ієрархічно вищий за статусом тонко – упакований матеріальний світ, як складову триєдиного цілісного світу. Наш світ є не тільки одним із щільно виражених у його складі.

Саме тому цей тонко матеріальний світ за його проявом потрібно сприймати як своєрідну "Конституцію" для щільно – упакованого світу, тобто такого, у якому повноцінно реалізується природа, наприклад, земного людського буття.

Підтвердженням цьому стали результати математичного моделювання об'єктів Світобудови, як нелінійних динамічних систем, з використанням фрактальних принципів.

Згідно з ними, для об'єктів, збудованих за допомогою рекурсії, властива внутрішня самоподібність та стійкість до випадкових чи систематичних похибок. Окрім цього, як з'ясувалося у процесі досліджень, рекурентність – необхідна властивість гіпотетичних автокреаційних систем, тобто таких, котрі будують самі себе, аналогом чому є і людське суспільство.

Загальні висновки, котрі витікають з дослідження концепції фрактальності та окремих її елементів, визначили певні, властиві фрактальним об'єктам, характеристики.

Загальна їх суть наступна:

- жорстка ієрархічна структура;

- наявність центрів або атракторів;

- масштабна взаємодія та зворотній зв'язок між атракторами і усіма елементами;

- сильна чутливість до початкових умов та, відповідно, керованість;

- підвищена стійкість та пристосованість до зовнішніх умов;

- дрібна "неевклідова" розмірність.

Окрім цього:

- людину потрібно вважати цілісним фрактальним об'єктом, який знаходиться у невпинному циклічному розвитку в межах таких постійних зворотніх переходів, як "щільно – матеріальний стан, → духовний чи тонко – матеріальний стан";

- фрактальний принцип формує кожному об'єкту програмні межі коридору інваріантності буття;

- існують тільки певні умови, за яких об'єкт, збудований за фрактальним принципом, в межах 37-40 циклів руйнується та переходить у стан динамічного хаосу, звідки знову його частки розпочинають рух до нового чергового утворення.

У свій час наші далекі пращури на протязі багатьох тисячоліть жили в умовах подібних об'єктивних пізнань оточуючого навколишнього світу.

І коли виходити із постулату циклічної природи умов розвитку об'єктів Світобудови, котра в свою чергу є складовою спірального принципу, як нелінійної функції, то у певні історичні часи мабуть людству це було також достатньо відомо. Ймовірно, воно мабуть знало що, наприклад, ряд Фібоначчі, як часткове відображення неперервної нелінійної функції, раціоналізовано наступною рекурентною числовою послідовністю, а саме наступними значеннями натуральних чисел з їх енергетичними за ознакою потенціалами 0, +1, -1, +2, -3, +5, -8, +13, -21, +34 і т.д. Співвідношення між цими числами на певному етапі встановлюють виникнення жорсткої детермінованої природи в умовах "золотої пропорції" з визначеним сучасною наукою її модулем "φ", який ірраціонально виражається близько числового значення 1,618...

Володіючи знаннями, аргументуючими просторову гармонію, праісторичне людство у свій час аналогічно застосовувало його в усіх сферах своєї діяльності, починаючи від створення предметів побуту, культури і закінчуючи процесами державотворення.

Таке явище пояснюється тим, що поряд з лінійною формою мислення, у них ще було добре розвиненим образне нелінійне мислення. А це означає що у циклічній природі умов буття людства, воно, як нелінійна динамічна система, разом з місцем свого перебування, тобто нашою планетою, ще не знаходилося у тій частці Світобудови, коли на умови його існування, тобто стан його свідомості, до кінця були накладені Природні обмеження щодо властивого їй розширеного світосприйняття. Еволюція свідомості людини від тих часів до нашого, тільки вступала у нині існуючі умови тотального Природного обмеження її можливостей.

Саме з цих причин людство надбало лінійну форму мислення за якої інформація та її переробка сприймаються мозком людини послідовно, та завдяки мовам, зміст їх також послідовно висловлюється.

Виходячи з цього, рішення сучасною людиною відносно бачення очевидних речей, також приймаються нею на основі лінійності логіки мислення.

Звідси, перебуваючи в умовах замкненого та Природно обмеженого інформаційного контуру, людство створило собі такі умови існування, які тільки у лапках можливо назвати земним "раєм". І істинну суть такого "раю" дійсно можливо виразити тільки антонімом цьому слову.

Іншим суттєво властивим підтвердженням розширеного світосприйняття нашими предками є безліч символьних зображень на предметах побуту населення трипільської доби, написах Кам'яної Могили, тощо, котрі зображують, наприклад, спіральний алгоритм розвитку фрактальних об'єктів, дуальну циклічно виражену єдність цілісного, суть трійці, будову Усесвіту, дорогу душі та інше.

Знаючи також, що планета Земля, обертаючись навколо Сонця у складі Галактики "Молочний шлях", по відношенню до центру Метагалактики, постійно знаходиться в інформаційно – енергетичній взаємодії з дванадцятьма сузір'ями небесного зодіакального кола, вони використовували цей "небесний алгоритм" взаємодії відповідно у практиці свого буття.

Ось звідки походять терміни "коло" та "колообіг" під якими потрібно усвідомлювати саме спіральної форми оберт навколо та одночасно впродовж вісі циклів, або ж її як вісі розвитку чи часу у координатних (хрестових) розворотах простору об'єктів Світобудови.

У відповідності до своїх знань, та враховуючи програмну дію принципу з самоорганізації, саморегулювання, розвитку та взаємодії природних систем, похідних від "золотої пропорції або золотого співвідношення", ними подібно створювався і орган управління громадами під назвою "коло", котре складалося із 13 осіб. Адже саме це число у числовій послідовності ряду Фібоначчі у співвідношенні чисел 13 до 8 та 21 до 13 починає приводити модуль ряду "φ" до відповідності значенню 1,618..., тобто встановленню на далі в процесі розвитку системи "золотої пропорції" та гармонізації земних процесів.

З іншого боку, тринадцятим, а насправді саме першим, тут є той один, котрий більш визначальний по суті від інших, та на своєму інформаційно – енергетичному рівні у якості одиниці визначення виражений ірраціональним числом (далі по тексту). У небесній Сварзі для Землі таким потрібно вважати Сонце з системою його планет, а фрактально подібно для Сонячної системи, ним є центр Галактики, до складу якої вони входять і т.д.

Усе це ще раз стверджує на наявність прямої ієрархії у структурі самої Світобудови.

Тому ще раз, стосуючись ролі Сонця, то воно дійсно є свого роду ретранслятором інформаційно – енергетичних потоків для інформаційно – енергетичного поля Землі.

Ці потоки генеруються у основі тим сузір'ям зодіакального небесного кола, під впливом якого воно у складі Галактики знаходиться у поточний епохальний період часу, синтезуючи одночасно у вигляді шумів не значні інформації потоки і від інших.

Таким чином, наше Сонце потрібно ще розглядати як певний ретранслятор, через котрий здійснюється взаємообмін інформаційно – енергетичних потоків між ієрархічними рівнями структури Світобудови, або ж, у доступнішому нам розумінні, процес єднання матеріального з духовним у їх взаємодії, чи здійснення переходів із стану в стан, тощо.

Приклади цьому у історично відомому періоді часу.

Епоха Овна відобразила у життєдіяльності людства свою програму впливу на його розвиток і умови еволюції.

Це була епоха, коли свідомістю людства було синтезовано релігійну ідею єврейського бога Яхтве. Реалізація ідеї була ніби здійснена через пророка Мойсея.

Самого же Мойсей на багатьох картинах зображено як люту та ненависну людину з овечими рогами на голові.

Це і стало відображенням впливу на свідомість людства через такий небесний ретранслятор як наше Сонце, епохи зодіакального сузір'я Овна, зображеного у зодіакальному колі у якості тварини з рогами.

Отже саме таким чином здійснювалося відпрацювання небесної програми з розвитку людства під впливом даного сузір'я.

У свою чергу, епоха зодіакального сузір'я Риб привнесла у свідомість людства новий тип взаємодії.

Сама ж зміна епох характеризувалася жорсткою ворожнечею у середовищі людей, що у цілому притаманно кожному рубежу при змінах епох у цикли накладених на свідомість людства зовнішніх Природних обмежувальних чинників.

Доречно, щось подібне з наростання антагоністичних настроїв між людьми, здійснюється і зараз, тобто у час переходу до епохи Водолія.

Що ж людству привнесла епоха зодіакального символу сузір'я Риб.

Вона у цілому привнесла подальше загострення взаємостосунків між людьми, доводячи їх до вищого ступеню антагонізму.

Символом епохи стало створення ідеології християнства з Богом Іісусом Христом.

Нині під суттю Христа необхідно вбачати знову ж таки наше Сонце, через яке здійснюється взаємодія людства на нашій планеті з сузір'ям Риб.

І оскільки для людства ця епоха стала у його життєдіяльності найпідступнішою, то й символ з зображенням її суті у вигляді хрестика з розп'ятим Іісусом, тобто Сонцем, є узагальнюючим символом домінанти смерті над вічним життям. При цьому егрегор, як продукт діяльності свідомості людини, у певній частці голографічної матриці Вселенського Розуму, став відповідно дієвим для людини і у зворотному напрямку.

Сама ж ідея християнства та створення міфічного образу Бога Іісуса Христа, також є продуктом творіння свідомості людини, оскільки і вона виникла в цикл Природних обмежень.

Аналогічне відображення прояву людської свідомості, котра вбачала подібний підхід, знаходимо і в міфічних образах різних історичних періодів таких ніби синів Божих як Будда, єгипетські Бог ночі Гор (правитель Місяць) та Бог дня Сет (правитель Сонце), грецький Діоніс, персидський Митра, тощо, котрі в міфології ще уособлюють собою Сонце, і їх 12 учнів чи апостолів (12 зодіакальних сузір'їв) з ідентичною історією життя і воскресіння.

У всіх випадках ці міфічні образи месій, як процес творіння свідомості людини, завжди вважалися Учителями для своїх учнів і людства взагалі, що по своїй суті було відображенням стану структури його свідомості відносно власних абстрактних уявлень.

Епоха ж Водолія, на відміну від вище приведених, відрізнятиметься за суттю з точністю до навпаки.

Це буде перша епоха, коли на черговому спіральному витку розвитку з стану свідомості людства будуть зняті обмежувальні Природні чинники і людина при цьому стане усвідомлено подібною тому, кого у свій час своєю мовою вона назвала Богом. З настанням цього часу як світ, так і події в ньому, перестануть бути містифікованими.

Отже, саме у такому аспекті необхідно усвідомлювати ієрархічний статус Землі по відношенню до Сонця з його животворящими процесами. Адже завдяки йому на нашій планеті здійснюється раціоналізація ірраціонального.

Ось чому саме праісторичне людство завжди уособлювало у Сонці культ Божества.

Отже, мабуть з цієї причини з образом Сонця уособлювалися образи так званих Великих Учителів людства.

І чи не звідси нам історично відомо й те, що ранні, у т.ч. русинські князівські системи структури влади також використовували цей принцип в управлінських функціях державою.

На князівській раді князь завжди сидів у центрі, ліворуч і праворуч від якого у колі сиділи по шість інших учасників ради. За часів правління Ярослава Мудрого саме так і було, що історії добре відомо.

Аналогічну цьому картину ми можемо спостерігати на іконних зображеннях Іісуса Христа з його дванадцятьма апостолами.

Термін "Дванадцять колін Ізралієвих", тобто як дванадцять колін і Ізраїль, що у сумі складає число тринадцять, також є результатом творіння структури свідомості людства і відображає суть прояву цього ж небесного алгоритму, тощо.

Отже, звідси можна зробити той висновок, що розуміння суті фрактальності у далекому минулому людині було присутнє.

І не випадково склад нашого сонячного року теж відображено 12 місяцями, що разом із Сонцем у сонячному році в сумі відповідає числу 13.

Подальший аналіз суті числа 13 у даному контексті є цікавим і для сучасної науки.

З позиції математичного аналізу характеру поведінки нелінійних динамічних систем, число 13 є результатом рекурсії, тобто складання двох попередніх чисел програмного ряду Фібоначчі. Не важко визначити, що числу 13 відповідає усього 7 циклів розвитку на спіральному витку.

Але що це може значити взагалі, та яке підґрунтя у даному випадку тут можна взяти для аналізу?.

З погляду сучасної науки на цю тему поки що вести розширену предметну розмову ще зарано. Для усвідомлення її потрібен час та наукові факти які можуть бути отримані у подальших фундаментальних та прикладних дослідженнях.

Зараз за основу аналізу числа 7, котре дійсно цікавить науковців, можна лише використати більше існуюче підґрунтя, котре генами донесене до нашої свідомості із глибини віків.

Згідно йому, ми досить часто можемо чути такі фрази, як за сім днів Бог створив Землю та життя на ній, сім небес, сім нот в музичній октаві,сім кольорів веселки, сім чудес, сім днів тижня, сім рівнів пекла, тощо.

Гіпотетично, можливо уявити що саме за сім циклів, згідно зазначеній вище програмі, завершується утворення певного фрактального об'єкту Світобудови, після чого він вступає у процес свого еволюційного розвитку, та від свого початку і до кінця існує в рамочних межах цієї ж програми.

Річ у тім, що в координатних осях хрестового розвороту простору кожного фрактального об'єкту Світобудови, координатна вісь"Х" згідно спіральному принципу та математичному алгоритму, є віссю розвитку у часі, а з наукової точки зору, - лічильником циклів. Саме на ній, наприклад, для Землі раціоналізується в натуральних числах його відлік, циклічність якого виражено годинами, кількістю діб, років, тощо.

У іншому вимірі, який наука називає тонко – матеріальним, а релігії та віри потойбічним, подібний відлік відмінний від нашого за значенням одиниці його виміру.

Саме тому, мабуть, жива Природа обрала для свого багатоликого вираження реалій об'єктивного світу у нашому розумінні термін "цикл".

Ось чому природа нашого буття носить циклічний характер, та по своїй суті є проявом єдності протилежного, тобто вираженням природної суті дуальності.

Усе це ми спостерігаємо та переживаємо у нашому житті. День – це цикл, ніч – також цикл, що у своїй сукупності виражено цілісною добою, як натуральною одиницею з її внутрішнім змістовним значенням.

Природа цілісного року також циклічна. Літо, від днів весняного до осіннього сонцестояння, також цикл, наповнений для людини світлістю, теплом та комфортом, а для Природи новим оживанням і життям. Зима, також цикл, але виражений за суттю прояву з точністю до навпаки.

І для нас, землян, 7 циклів що відповідає числу 13, несе у собі теж певний зміст, у тому числі і так званий містичний, як неусвідомлений нинішньою людиною.

Багато авторів теорій з метафізичним підходом до Світу та його будови, відносно цього питання, у свою чергу також стверджують певне власне бачення. Так, згідно тлумаченням деяких із них, у створенні нашого Світу приймало участь саме сім інших, ієрархічно вищих, небесних тіл (світів).

Ось чому мабуть і існує термін "сім небес", прописаний у нашій генетичній пам'яті.

Людина також, як вінець Божого творіння, окрім фізичного тіла, має ще зовнішню оболонку (енергокаркас, кокон, ауру), яка додатково складається з шести добре відомих тонко – матеріальних тіл, що цілісно робить його, як кажуть, семичасним, тобто семирівневим.

Внутрішній енергетичний каркас людини також складається із семи чакр.

А тепер про те, як подібний підхід може бути ув'язаним з поглядами сучасної наукової думки.

Спробуємо ототожнити подібний підхід зокрема щодо останніх досягнень по дослідженню природи інформації та пов'язаної з нею такої субстанції, як вода.

Звідси, стосуючись води, признаної сучасною наукою і релігіями зокрема, інформаційною матрицею матеріального світу, то у даному випадку теж простежується певна закономірність, котру можна вважати такою, яка є підпорядкованою впливу так званого "небесного алгоритму". Адже нам добре відомо, що єдність матеріального і духовного є суттю єдиного цілого та знаходиться у стані постійної взаємодії.

Тому під духовним тут потрібно розуміти тонко – матеріальну форму організації живої матерії, котра за своїм ієрархічним статусом вища від земного рівня у цілісному складі об'єктів Світобудови.

Нинішня наука цю форму організації матерії ще називає голографічною матрицею. І така голографічна інформаційно – енергетична матриця знаходиться у тісній та постійній взаємодії з інформаційною матрицею нашого матеріального світу, тобто водою, постійно видозмінюючи інформаційний стан її кластерної структури.

Таким чином, завдяки колообігу взаємно -зворотніх процесів, здійснюється інформаційний обмін між небесним та земним.

І нині наукою дійсно доведено що вода з її матричною кластерною структурою, окрім інформаційного, ще є і енергетичним носієм у природі біологічного міжклітинного обміну. Нею встановлено що у основі функціонування природи життєздатності лежить саме енергетичний обмін між молекулами, зумовлений переносом енергії окремими електронами завдяки енергії іонізації атомів і молекул.

Так передача інформації у центральній нервовій системі людини також здійснюється завдяки електричним імпульсам. Для того, щоб електричний імпульс виконував свою інформаційну функцію, його енергія має бути для цього достатньою.

На сьогодні експериментально встановлено, що гранична межа потужності рецепторів центральної нервової системи людини дорівнює 13,6 е.в./сек., та є тією константою, яка характерно відповідна забезпеченню здійснення енергетичних процесів з функціонування оперативної пам'яті мозку людини.

Відповідно, наукою також експериментально встановлено, що потенціали енергії іонізації елементів, котрі утворюють молекулу води, тобто водню та першого електрону кисню, майже співпадають і за своїм числовим значенням становлять 13,5 – 13,6 ел. вольт.

Отже, виходячи із того, що нині вода вважається матеріальною основою (носієм інформації) оперативної пам'яті мозку людини за умов, коли температурні межі дозволяють зберігати її кришталеву гратку, ці числові значення є енергетичними константами в енергетичних перетвореннях при кодуванні, сприйманні і передачі нею інформації.

У свою чергу, дослідженнями механізму функціонування оперативної пам'яті мозку людини та його можливостей в умовах циклічної Природної обмеженості, встановлено що він, тобто мозок, на протязі життя може досягти за умов плідної праці практично 7 циклічних рівнів складності інформації. При цьому визначено, що надбання вільної інформації з моменту народження людини, відмінно від нуля. А це означає що мозок людини опирається на накопичену раніше генетичну інформацію. Початок накопичення геноінформації відповідає значенню V=0 в момент t=-∞, тобто цей початок знаходиться у глибині епох, уходячи своїм корінням до початку виникнення життя на Землі.

Отже, "що на небі, те й на землі", вислів небезпідставний. Інь та Ян або Нава та Ява, як небесне та земне, чи не прадавній аргумент в сторону постійної прямої міжієрархічної взаємодії об'єктів Світобудови.

То ж чи не тут існує поки що не до кінця з'ясований нинішньою людиною взаємозв'язок між інформаційною характеристикою природи циклічності та 7 циклами зокрема. І чи не в тому потрібно шукати момент істини, що сім земних циклів є похідними від 7 циклів небесних як тонко матеріальних, котрі у відповідному прояві самоорганізовуються, саморегулюються та реалізуються в реальних умовах буття людини.

І ще раз, повертаючись до так званої "математичної мови Творця", то тут необхідно відмітити і те, що принцип роботи цифрових технологій сучасної техніки здійснюється завдяки реалізації інваріантності цієї мови з використанням такого матеріального носія, як монокристалу кремнію.

Одночасно, нинішньою наукою на базі фрактального аналізу також суттєво та сенсаційно досліджено природу економічної динаміки (економічної синергетики) у аспекті якісної теорії нелінійних диференційних рівнянь. Завдяки цьому, досліджено характер і закономірності ефективності поведінки ринків капіталу, що дозволило створити певні нелінійні технології та їх практичне застосування при вирішенні економічних проблем, у т.ч. і руху капіталу.

Ретельні дослідження цього питання встановили ще одну надважливу закономірність. Її суть полягає у тому, що характер поведінки свідомості людини та характер поведінки ринку капіталів витікають з фрактального принципу та описуються тією ж "математичною мовою" з її першопочатковими умовами, як вотчиною Творця.

У контексті обґрунтування даного проекту Конституції з концептуальних позицій філософії, релігій, віросповідань та науки, ще раз повернемося до терміну "Права", який, як небесну Програму, сприймали наші пращури.

Згідно певним літературним джерелам, вони, розуміючи визначальність для їх життєдіяльності взаємозв'язку з ієрархічно вищим небесним рівнем, славили "Праву".

Їх вірою на той час було Відо – Вістичне Православ'я.

Ось звідкіля мабуть необхідно шукати суть походження термінів "Православ'я" та "правда", що відносно першого, ніяким чином не в'яжеться з християнською доктриною. Відносно ж другого, то суть цього терміну пов'язана з інформаційною природою щодо можливостей світосприйняття та, відповідно, відображення людиною реалій об'єктивного світу в умовах циклічного прояву та його впливу на стан її свідомості.

Звідси,виходячи з сучасної інформаційної теорії, функціонуванню суспільної, як нелінійної динамічної системи, структурним елементом котрої є людина, властиво пристосовуватися до впливу оточуючого світу і здійснювати в межах, присутніх її свідомості та волі, доцільні дії з метою впливу на цей світ, тобто, у першу чергу на процеси життєдіяльності.

Цей процес і прийнято називати функціонуванням у такій системі, зміст якого являє собою єдність двох протилежних по своїй суті процесів.

З однієї сторони, людина, знаходячись під впливом оточуючого її світу, пізнає його та формує своє уявлення про нього. Всяке формування уявлень людиною про світ, є не чим іншим, як моделюванням, суть якого полягає у створенні нею певних абстракцій (символів, образів, обрядів, релігій, ідеологій, систем влади, тощо) з наступним створенням із цих абстракцій ідеальних систем та прийняттям таких за системи реального буття.

При цьому, кожна подібна модель несе у собі відбитки ідеології, котру проповідує людина, створивши цю модель.

З іншої сторони, людина на основі сформованих системних уявлень відносно оточуючого світу та цілей, які вона переслідує, впливає на цей світ, реалізує системи своїх уявлень у скоєних нею вчинках, створюючи нові ідеальні та матеріальні системи, чим змінює або руйнує старі, раніше існуючі.

Звідси, процес функціонування людини у суспільній системі являє собою циклічне повторення перетворень систем зовнішнього по відношенню до людини в системі її внутрішнього світу (свідомість), а потім перетворення систем внутрішнього світу знову у системи зовнішнього.

Тому, узагальнено, під інформацією слід розуміти характеристику відображеної структури системи чи її функціонального потоку (Хурсін Л.О. "Початок теорії систем суспільного типу" К., "Світ", 2001, 276с.).

Таким чином, під терміном "правда" слід розуміти відображення структурою оперативної пам'яті мозку людини предметів інформаційного аналізу у їх функціональному потоці.

Звісно, за умов Природних обмежень та, відповідно, лінійності логіки мислення, правда в такому разі у кожного стає тільки своєю. Тому, тут можливо скільки завгодно бити себе кулаками об груди, стверджуючи власну правоту, а насправді бути дуже далеко від неї.

І саме за подібних умов, людство завжди отримувало те, чого само варте у даному часі.

Інша справа, коли рукотворний фрактал Творця у складі планет Сонячної системи і Галактики відносно центру Метагалактики на протязі тисячоліть переходить точку хрестового розвороту координатних осей зодіакального небесного кола та позиціонується у просторі позитивного енергетичного потенціалу Світобудови. Цей період пов'язаний з настанням епохи (ери) Водолія.

Згідно фрактальній подібності це відповідає настанню циклу дня або циклу літа, коли свідомість людини у складі живої природи стає пробуджено активною.

У такий період часу для землян настає цикл Галактичного або ж Сварожого (від слів небесна Сварга) Дня.

За цих умов Природно знімаються майже усі обмеження, накладені на можливості функціонування мозку людини і він у своїй масі починає повноцінно, після великого сну (відпочинку у протяжному циклі Великої Ночі), працювати.

Тільки у цьому разі, у т.ч. і за В. Вернадським, настає час Зоряного Людства.

Тільки тоді воно дійсно зможе називати себе саме "Людством Розумним і Мудрим", адже від психотипу "раба" за даних умов, воно переходить у стан психотипу свідомого "Співтворця".

Мислення нової людини при цьому стане образним, а передача інформації повноцінно здійснюватиметься голографічними мислеформами (телепатія), що ми сьогодні можемо помічати у провісників нової ери, так званих дітей "індіго", поки що при цьому не до кінця розуміючи їх.

Мова, як така у нашому розумінні, зникне і з'явиться лише на наступному спіральному витку еволюції свідомості під час настання чергового циклу великої Галактичної Ночі. Тоді знову чергові так звані "святі писання" про причину виникнення мов будуть писати аналогічно, як про це, наприклад, зашифровано у вигляді легенди, сказано у нинішній Біблії.

Отже, з настанням чергових нових умов буття людства, правду ніхто нікому доказувати не стане бо за рахунок образного мислення людині це не буде потрібно взагалі.

А зараз підходить до свого завершення епоха форми консервативної лінійної логіки мислення з похідними із неї тими наслідками, яких надбали самі.

Тому саме зараз і настав час нинішній людині самовизначатися у тому, мандрувати їй надалі по стезі Божої світлості, чи попасти під дію тих існуючих певних умов, за яких об'єкт, збудований за фрактальним принципом, в межах 37-40 циклів руйнується та переходить у стан динамічного хаосу. А звідтіля, його частки знову на протязі мільйонів років розпочинають рух до нового чергового утворення в образі людини.

Завершуючи анотацію щодо нового проекту Конституції держави Україна, ще раз акцентуємо увагу на тому, що умови буття людського суспільства необхідно розглядати як цілісну у складі Світобудови нелінійну динамічну систему, котра постійно еволюціонує в циклічних умовах розвитку.

При цьому, існують певні Вищі Природні Програмні принципи, котрі лежать у основі існування людської спільноти планети Земля.

Відповідно, жодна, нині діюча Конституція, що базується на псевдоуявленнях людини про природу Світу, ніяким чином не зможе цілеспрямувати людську спільноту до її подальшого гармонійного розвитку.

Це стосується як варіанту основного документу країни, запропонованого у свій час Президентом Ющенком В.А., так і інших варіантів, суть змісту яких не до кінця ув'язується з механізмом прояву гармонійності Природних процесів.

Епохальний цикл рабовласників, імператорів, царів, гетьманів, президентів, тощо, підходить до часу свого завершення.

Прийдешнім є настання таких умов, коли повноцінно та в умовах рівних можливостей, буде реалізовуватися право кожної людини на її життя.

Саме таку суть та механізм її звершення передбачено проектом даної Конституції.

Основна її мета, – створення відповідних умов, які б забезпечили перехід людства від свідомо сприйнятого ним стану "раба" до стану Розумної і Мудрої Людини. І з настанням такого часу, людству уже земні конституції, віри, релігії, держави та інші рамочні форми його утримання, не будуть потрібні взагалі.

Тому, даний проект Конституції потрібно вважати таким, який є проміжним на шляху еволюції людства до його нового стану та, відповідно, створює умови для звершення цього процесу.

І оскільки даний проект Конституції не несе у собі прихованих "темників" та дійсно спрямований на створення рівних можливостей людству на стезі до Божественної Світлості, то за реальних об'єктивних умов його впровадженню у життя здійснюватиметься достатньо перешкод.

Але до цього необхідно відноситися виважено, реально розуміючи що світ наш полярно дуальний, де зло та добро є одночасними його складовими. І відповідно, у зла та добра мають бути свої слуги.

Самі ж зло та добро, не земного походження. Вони на Землі є тільки відображенням потойбічного стану вищого за ієрархічним статусом тонкого матеріального та такого ж дуального у прояві Світу з його складовими вотчинами, котрі ще пойменовані людством як Чорнобог та Білобог. А люди усього навсього, своїми вчинками їм лише служать.

Тому, даний проект Конституції для народу країни і стане своєрідним тестом на визначення "Хто є Хто".

Проект Конституції держави Україна.

У основі проекту даної Конституції прийнято за аксіому наступне:

Людина – цілісна та складова частка Світобудови.

Людина, як основа, з критерієм її життя є індивідуальним самостійним проявом Бога – Творця з незалежним з одного боку, та взаємопов'язаним з іншого характером співіснування.

Людина є взірцем вищого прояву на планеті Земля, котра уособлює в собі єдність щільноматеріального, тобто тіла, та тонкоматеріального – тобто Душі, складових і у кожному житті виконує своє особисте завдання.

Структуровані ознаки в умовах суспільного співіснування людської спільноти:

Нація – етнічна ознака певної сукупної спільності людей.

Народ – системна сукупна спільність людей у домінанті національної ознаки, котра обіймає для свого проживання певну історико – географічну частку планети Земля.

Країна – встановлена та міжнародно визнана історико – географічна частка (край) планети Земля де проживає певний народ.

Громада – регіональна спільність людей що проживає на певній адміністративно – територіальній частці краю країни та у своїй сукупності складає її народ.

Держава – надбудова з структурованими гілками влади, що є тонкоматеріальним системним продуктом, створеним свідомістю народу країни, та призначена для вирішення його поточних завдань.

Світобудова – цілісна система взаємнопов'язаних природних утворень, що є проявом Бога – Творця, та його суттю.

Земля – цілісне природне утворення у складі Світобудови, місце проживання структурованої людської спільноти з ознаками націй та народів, об'єднаних у окремі країни з відповідним державним самоустроєм.

Принцип – алгоритм, природна функція якого є структуроутворюючою для кожного об'єкта Світобудови.

Визначено діючі принципи які обумовлюють закономірності розвитку природних систем:

Самоорганізація, саморегулювання та розвиток – основні системні принципи, котрі лежать у основі динамічних процесів існування Світобудови та її природних систем.

Дуальність – природний принцип, який характеризує єдність протилежного у їх єдиному складовому цілому.

Цілісність – природний принцип, який відображає дуальну ознаку єдиного але парного за проявом цілого тонко – та щільноматеріального у їх непреривному взаємозв'язку.

Гармонія – природний принцип, що генерує відповідне збалансоване співвідношення проявів духовного і матеріального для забезпечення процесів оптимального еволюційного розвитку природних систем у динаміці їх руху.

Єдність – природний принцип, у межах якого реалізується дуальна природа цілісності об'єктів Світобудови.

Відповідність – принцип, у основі якого лежить діяльність, пов'язана із дотриманням тих норм та правил, які витікають із загальних принципів з самоорганізації, саморегулювання та розвитку цілісних природних систем Світобудови.

Інші визначення:

Лад – відповідно структурований стан свідомості людини, який визначає її вчинки такими, котрі є збалансовано гармонійними, відповідають принципу цілісності та забезпечують умови процвітання у людському середовищі високого рівня Звичаєвої етичної моралі.

Розвиток – постійний рух цілісних динамічних природних систем, у тому числі і людського суспільства, з метою його еволюції та набуття нової відповідної інформаційної якості у структурі Світобудови.

Звичай – основа етики, менталітету, традицій та культури народу, джерело його Духу, що визначає норму поведінки та правил.

Конституція – основний нормативний документ, котрий визначає мету існування громадянського суспільста країни та забезпечує механізм її звершення.

ВІЧЕ – пряма участь кожного громадянина країни у власному волевиявленні відносно тих питань, котрі винесені на розляд органами відповідних гілок влади держави Україна або з ініціативи місцевих громад.

Рівні ВІЧЕ визначаються відповідно до ієрархічно структурованого укладу системи гілок влади держави Україна, та її адміністративно – територіальному устрою.

Особливі умови:

Даний проект Конституції держави Україна є таким що відображає відповідність основним принципам які обумовлюють аксіоматику процесів існування природних систем. Тому, основні положення проекту даної Конституції є фундаментальними та змінам не підлягають.

При цьому, умови існування людської спільноти, як нелінійної динамічної системи що знаходиться у стані постійного еволюційного розвитку, в межах дії природних фундаментальних принципів є постійно змінними.

Звідси, приведення до відповідності умов існування людської спільноти відносно змінних зовнішніх об'єктивних обставин, які витікають із базових вищих фундаментальних Природних принципів, відображених даним проектом Конституції, здійснюється прийняттям поточних регуляторних нормативних актів держави Україна.

Такі нормативні акти повинні базуватися на основних положеннях постійно діючої Конституції країни.

Основна мета існування держави Україна.

Держава Україна являє собою структуроване системне утворення, створене свідомістю народу країни, який проживає на відповідно визначеній та міжнародно визнаній історико-географічній частці планети Земля.

Учасником держави Україна та її засновником є кожен мешканець народу країни, що постійно проживає на її території.

Мета існування держави Україна передбачає забезпечення гармонійних умов буття для еволюційного розвитку кожного громадянина країни у структурі громадянського суспільства відповідно до тих принципів, які трансформуються Світобудовою і лежать у лоні самоорганізації, саморегулювання та розвитку Природних систем.

Реалізація мети держави Україна, як волевиявлення її народу, здійснюється завдяки гілкам влади.

Народ країни є носієм та розпорядником мети держави Україна і здійснює її досягнення через представницькі та виконавчі органи гілок влади.

Вищою цінністю держави Україна є кожна людина у складі народу країни, як її засновник.

Складові мети держави Україна.

Утворюючими мету держави Україна є ті духовні та матеріальні цінності, які визначають основи постійного добробуту, ладу і процвітання її народу.

До складових цінностей мети держави Україна, які забезпечують постійні гармонійні умови буття її народу, відносяться наступні:

1. Суспільна мораль як духовна цінність та основа Звичаю.

Суспільна мораль визначається як норма взаємовідносин між людьми та відносин людини з оточуючим її довкіллям.

Складовими суспільної моралі є моральні принципи, як запорука стабільності процесу життєдіяльності народу та держави Україна.

Основними моральними принципами Звичаю народу держави Україна є наступні:

- любов, як свідомий стан кожного громадянина держави у взаємостосунках з людьми та оточуючим довкіллям, загальним проявом якої є доброзичливість, взаємоповага, ввічливість, щирість, совісність, сердечність, співчутливість, милосердність, радісність.

- відкритість, як показник моральної зрілості людини, запорука чесності, правдивості та справедливості.

- гармонійність як усвідомлення балансу моральних та матеріальних цінностей, що є основою фізичної і духовної досконалості, відповідальності, відповідності, відчайдушності, вимогливості, відданості, творчості та працьовитості.

- сімейність як джерело витоку народу країни, основа суспільства держави Україна.

2. Багатство як матеріальні цінності: земля, корисні копалини, природні джерела енергії, лісові, повітряні та водні ресурси, рослинний і тваринний світ, предмети, виготовлені людиною чи за її допомогою.

Усі матеріальні цінності є виключною власністю місцевих громад та їх господарських утворень, а у своїй сукупності – народу держави Україна.

Пріоритет цінності життя людини над іншими видами цінностей є основним пріоритетом держави Україна.

Основною балансоутворюючою цінністю є праця людини яка перетворює дані їй природою багатства у предмети вжитку та духовного зростання.

Визначена міра вартості праці кожної людини винагороджується грошовою одиницею держави Україна, призначеною для внутрішнього обігу.

У здійсненні міжнародних стосунків використовується грошова одиниця держави Україна для зовнішніх розрахунків.

Для задоволення поточних потреб населення країни у міжнародних стосунках її громадян та організацій громадян, здійснюється внутрішня конвертація грошових одиниць держави Україна.

Структура системи влади держави Україна.

У основу структури системи влади держави Україна покладено принцип народовладдя. Цим принципом встановлюється пряма норма верховенства народу в державотворчому процесі з управління країною. Вершиною та розпорядником системи влади вважаються первинні місцеві регіональні громади, які за рішенням ВІЧЕ утворюють структуру централізованої саморегулюючої системи влади країни.

Структура системи влади держави Україна відображає представницький принцип і гарантує прийняття прямої та безперервної участі у народовладді кожним громадянином місцевих громад країни.

Представницький принцип реалізує механізм формування централізованої системи влади держави з низу до верху, починаючи від створення місцевих Рад регіональних громад та формування від їх представників вищих проміжних регіональних Рад включно до державної Ради країни Україна.

Одночасно, цей принцип реалізує здійснення виконавчих функцій органами виконавчої влади з управління країною з верху до низу на підставі директивних рішень державної Ради країни Україна.

Державний адміністративно – територіальний устрій країни Україна

та принцип його формування.

Згідно принципу відповідності та з метою оптимізації управління державою Україна, у країні встановлюється наступний принцип формування її адміністративно – територіального укладу:

1. Первинними регіональними осередками в устрої держави Україна вважаються місцеві територіально – адміністративні сільські, селищні, міські без районованого поділу Ради громад та місцеві за районованим поділом Ради громад районованих міст.

У свою чергу, місцеві Ради громад міст з районованим поділом, за представницьким принципом утворюють міські Ради місцевих громад, формуючи таким чином подальшу вертикаль представницької гілки влади у структурі системи влади країни.

Ці первинні регіональні адміністративно – територіальні осередки у образі місцевих Рад громад є першопочатковими та базовими у формуванні системи представницької структури гілок влади держави Україна.

Вони не обмежуються у кількісному представництві і по своїй суті є джерелом формування місцевих громад та їх Рад. Тому, у процесі життєдіяльності країни та відповідно до вимог часу, первинні адміністративно – територіальні устрої місцевих громад, на підставі рішення не нижче районних ВІЧЕ або Рад, можуть зазнавати змін як відносно кількісного складу так і їх якісної суті.

2. Наступним організаційним рівнем адміністративно – територіального устрою у структурі держави Україна є район у образі районної Ради місцевих Рад.

До складу району і районної Ради місцевих Рад відносяться оптимально та адміністративно самовизначені місцеві громади у образі місцевих Рад громад та відповідна міська Рада громад чи міська Рада місцевих громад.

3. Наступним організаційним рівнем адміністративно – територіального устрою у структурі держави Україна є край у образі крайової Ради районних Рад.

До складу крайової Ради районних Рад відносяться оптимально та адміністративно визначені громади у образі районних Рад місцевих громад.

Крайові Ради районних Рад за внутрішнім поділом оптимально самовизначаються і повинні включати до свого складу 12 (дванадцять) адміністративно – територіальних районів з відповідними міськими Радами місцевих громад без адміністративно-територіального районованого поділу чи з таким.

4. Завершеним організаційним адміністративно – територіальним устроєм у структурі держави Україна є сама країна Україна з її населенням.

До складу країни визначено входять 12 (дванадцять) адміністративно – територіальних країв у образі крайових Рад районних Рад та у своїй сукупності складають державну Раду країни Україна.

5. Столиця держави Україна у складі країни вважається окремим 13-м (тринадцятим) самостійним утворенням що входить до складу державної Ради країни Україна.

Столична Рада за внутрішнім поділом оптимально самовизначається та не повинна перевищувати у своєму складі 13 (тринадцяти) первинних районованих адміністративно – територіальних місцевих Рад громад.

6. Цілісно завершеним адміністративно – територіальним устроєм держави Україна вважається такий устрій, який складається із 12 (дванадцяти) крайових Рад районних Рад та столичної Ради місцевих Рад.

Відповідний до розділу порядок прийняття рішень та вирішення протиріч.

Поділ на адміністративно – територіальний устрій держави Україна здійснюється за принципом самоорганізації та приймається рішеннями первинних Рад місцевих громад. Надалі, ці рішення, по їєрархії з низу до верху, розглядаються та стверджуються рішеннями Рад вищих рівнів включно до державної Ради країни Україна.

У разі виникнення розбіжностей щодо встановленого адміністративно – територіального устрою, відповідно рішенню одного з вищих рівнів Рад, рішення нижчого ієрархічного рівня Рад відправляється на компетентне доопрацювання з метою приведення його до вимог державної структурованої адміністративно – територіальної відповідності.

Питання щодо внесення подальших змін у існуючий адміністративно – територіальний устрій країни Україна ініціюється на вимогу будь якого рівня Ради держави Україна та здійснюється за вище описаним принципом.

У разі виникнення причин, які унеможливлюють прийняття відповідного рішення стосовно адміністративно – територіального поділу на певних рівнях Рад, це питання вирішується на ВІЧЕ громад тих Рад, на рівні яких виникли ці протиріччя.

У разі ініціативи державної Ради країни Україна по частковому чи повному перегляду адміністративно – територіального укладу, питання має бути вирішене тільки шляхом проведення всенародного ВІЧЕ народом України.

Питання, винесене на ВІЧЕ будь якого рівня, вважається прийнятим тільки тоді, коли за нього віддано 62 (шістдесят два) відсотки голосів учасників ВІЧЕ.

ВІЧЕ вважається дійсним за умови, коли участь у ньому прийняло не меньше 62 (шістидесяти двох) відсотків громадян, які мають право голосу.

Організаційна структура системи влади держави Україна.

Організаційна структура системи влади держави Україна здійснюється за принципом парності і являє собою єдність представницької та виконавчої гілок влади.

Представницька гілка влади є законодавчим розпорядником для виконавчої гілки влади держави Україна.

Структура представницької системи влади держави є спорідненою та за принципом парності також складається із двох її незалежних гілок. Перша із них забезпечує виконання представницької управлінської функції державою Україна, інша – її судової функції.

Порядок утворення організаційної структури представницької управлінської та виконавчої гілок системи влади держави Україна.

Скорочення назв у розділах, які прийняті до вжитку за основу:

Первинна місцева Рада громад → (назва за місцем) місцева Рада.

Міська Рада місцевих громад → (назва за місцем) міська Рада

Районна Рада місцевих громад → (назва за місцем) районна Рада.

Крайова Рада районних Рад → (назва за місцем) крайова Рада.

Столична Рада місцевих громад → столична Рада (назва за місцем).

Державна Рада країни Україна → державна Рада України.

Районний Суд від місцевих громад → (назва за місцем) районний Суд.

Крайовий Суд районних Судів → (назва за місцем) крайовий Суд.

Столичний Суд районних Судів → столичний Суд (назва за місцем).

Державний Суд країни Україна → державний Суд України.

Виконавчий Комітет з питань законодавства держави Україна → виконавчий Комітет з питань законодавства України.

Комітет міністрів держави Україна → Комітет міністрів України.

Порядок утворення організаційної структури представницької системи влади країни Україна:

1. Порядок утворення первинних осередків місцевих Рад громад у структурі системи влади країни.

1.1. У встановлений термін, на виборчій основі шляхом ВІЧЕ місцевих громад, визначених згідно адміністративно – територіальному устрою країни, одночасно обираються Голови представницьких гілок влади первинних місцевих Рад громад.

1.1.1. У тижневий термін обрані Голови Рад місцевих громад міст з районованим поділом, обирають Голів міських Рад місцевих громад.

1.1.2. У цей же термін обрані Голови Рад місцевих громад столичного міста на своєму засіданні та із свого числа обирають Голову столичної Ради країни Україна.

Обрані Голови місцевих Рад одночасно набувають повноважень з їх постійного представництва у складі районних Рад.

Обрані голови міських Рад міст з районованим поділом, у залежності від статусу міста згідно адміністративно – територіальному укладу країни, одночасно набувають повноважень з їх постійного представництва відповідно у складі районних чи крайових Рад.

Обраний Голова столичної Ради одночасно набуває повноважень з його постійного представництва від неї у складі Державної Ради країни.

1.2. Обрані Голови місцевих Рад, як представницькі розпорядники влади первинних місцевих громад, самостійно формують структуру виконавчих органів Рад, призначають на контрактній основі керівних представників до їх складу та визначають їх повноваження.

1.3. Обрані Голови міських Рад міст з районованим поділом та столичної Ради, у свою чергу, формують структуру виконавчих органів Рад, визначають їх повноваження та подають на затвердження загальними зборами цих Рад.

1.4. Призначення керівних представників до виконавчих органів цих Рад є виключною компетенцією обраних Голів Рад.

1.5. Повний кількісний склад виконавчих органів місцевих, міських з районованим поділом та столичної Рад, а також їх працівників, призначених для виконання своїх обов'язків на контрактній основі, формується у залежності від масштабного фактору питань які підпадають під сферу їх впливу.

1.6. Обрані Голови первинних місцевих Рад громад, у міру завдань Рад, на контрактній основі призначають своїх перших заступників, заступників та секретарів Рад.

1.7. Обрані Голови міських Рад міст з районованим поділом та столичної Ради, згідно затвердженим рішенням загальних зборів цих Рад, на контрактній основі самостійно призначають своїх перших заступників та заступників. Секретарі цих Рад призначаються Головами Рад на підставі рішення загальних зборів зазначених Рад.

1.8. Голови первинних місцевих Рад громад у своїй діяльності підзвітні загальним зборам (ВІЧЕ) місцевих громад.

1.9. Голови міських Рад міст з районованим поділом та Столичної ради у своїй діяльності підзвітні загальним зборам Рад місцевих громад, що входять до їх складу.

2. Порядок утворення осередків районних Рад із складу місцевих та міських Рад громад у структурі системи влади країни.

2.1. У наступний тижневий термін, обрані за районованим адміністративно – територіальним устроєм голови місцевих, міських та міських з районованим поділом Рад, відповідно до адміністративно – територіального устрою країни, на своєму засіданні (загальних зборах) створюють представницький орган з управління районами – районні Ради місцевих громад та із свого складу простим відкритим голосуванням обирають Голів цих Рад.

Обрані Голови районних Рад у своїй діяльності підзвітні загальним зборам Голів Рад що складають районну Раду.

Загальні збори районних Рад таким чином є вищим представницьким органом влади району.

2.2. Голови районних Рад формують структуру та склад виконавчих органів районних Рад і подають їх на затвердження загальними зборами цих Рад.

Повний кількісний склад виконавчих керівних представників органів управління районних Рад також формується у залежності від масштабного фактору питань, завдань та обсягів і сфер діяльності, що відносяться до компетенції районної Ради, як територіально – адміністративного устрою.

Кількісний склад для призначення на контрактній основі керівних виконавчих представників органів управління районних Рад визначається з подання їх Голів та затверджується рішенням загальних зборів цих Рад.

2.3. Обрані Голови районних Рад, згідно затвердженим рішенням загальних зборів цих Рад, на контрактній основі призначають своїх перших заступників і заступників. Секретарі цих Рад призначаються Головами Рад на підставі рішення загальних зборів зазначених Рад.

Повноваження першого заступника, заступників та секретаря вносяться для розгляду та прийняття рішення загальними зборами районних Рад.

2.4. Обрані Голови районних Рад одночасно набувають повноважень з їх постійного представництва від районної Ради у крайовій Раді.

3. Порядок утворення осередків крайових Рад із складу районних та міських Рад громад у структурі системи влади країни.

3.1. У наступний тижневий термін, обрані за крайовим адміністративно – територіальним устроєм голови районних, міських і міських з районованим поділом Рад, відповідно до адміністративно – територіального устрою країни, на своєму засіданні (загальних зборах) створюють представницькі органи з управління краями – крайові Ради районних Рад та із свого складу відкритим голосуванням обирають Голів цих Рад.

Голови крайових Рад у своїй діяльності підзвітні загальним зборам Голів районних Рад, що складають крайову Раду.

Загальні збори крайових Рад таким чином є вищим представницьким органом влади краю.

3.2. Голови крайових Рад формують структуру та склад виконавчих органів крайових Рад і подають їх на затвердження загальними зборами цих Рад.

Повний кількісний склад виконавчих керівних представників органів управління крайових Рад також формується у залежності від масштабного фактору питань, завдань та обсягів і сфер діяльності, що відносяться до компетенції крайової Ради, як територіально – адміністративного устрою.

Кількісний склад для призначення на контрактній основі керівних виконавчих представників органів управління крайових Рад визначається з подання їх Голів та затверджується рішенням загальних зборів цих Рад.

3.3. Обрані Голови крайових Рад, згідно затвердженим рішенням загальних зборів цих Рад, на контрактній основі призначають своїх перших заступників і заступників. Секретарі цих Рад призначаються Головами Рад на підставі рішення загальних зборів зазначених Рад.

Повноваження першого заступника, заступників та секретаря вносяться для розгляду та прийняття загальними зборами крайових Рад.

3.4. Обрані Голови крайових Рад одночасно набувають повноважень з їх постійного представництва від крайових Рад у складі державної Ради України.

4. Порядок утворення столичної міської Ради із складу місцевих Рад громад, визначених за районованим адміністративно – територіальним устроєм столичного міста у складі країни...

4.1. Обрані за районованим адміністративно – територіальним устроєм столиці країни Україна Голови їх первинних районованих місцевих Рад, на своєму засіданні (загальних зборах), в термін згідно пункту 1.1.3., створюють представницький орган з управління столичним містом – столичну Раду місцевих громад.

Голова столичної Ради у своїй діяльності підзвітний загальним зборам Голів первинних столичних місцевих Рад, що складають столичну Раду.

Загальні збори столичної Ради країни Україна таким чином є вищим представницьким органом столичного міста країни.

Голова столичної Ради одночасно делегується для виконання повноважень від столичної Ради у Державну Раді країни Україна.

Загальні збори столичної Ради місцевих громад таким чином є вищим управлінським органом влади столиці країни Україна.

4.2. Голова столичної Ради формує виконавчі структуру та склад столичної Ради та подає їх на затвердження загальними зборами столичної Ради.

Повний кількісний склад виконавчих керівних представників органів управління столичної Ради також формується у залежності від масштабного фактору питань, завдань та обсягів і сфер діяльності, що відносяться до компетенції столичної Ради, як територіально – адміністративного устрою.

Кількісний склад для призначення на контрактній основі керівних виконавчих представників органів управління столичної Ради визначається з подання Голови столичної Ради та затверджується рішенням її загальних зборів.

4.2. Обраний Голова столичної Ради, згідно затвердженим рішенням її загальних зборів, на контрактній основі призначає своїх перших заступників і заступників. Секретар столичної Ради призначається її Головою на підставі рішення загальних зборів Ради.

Повноваження першого заступника, заступників та секретаря вносяться для розгляду та прийняття рішення загальними зборами столичної Ради.

5. Порядок утворення державної Ради країни Україна.

5.1. На протязі 10 календарних днів від часу проведення виборів Голів крайових Рад, обрані голови цих Рад та Голова столичної Ради у своєму кількісному складі з 13 (тринадцяти) осіб на своєму засіданні (загальних зборах) створюють державний представницький орган з управління країною – державну Раду України. З свого числа, шляхом відкритого голосування під час проведення загальних зборів учасників державної Ради країни, вони обирають Голову державної Ради України.

Голова державної Ради України таким чином є главою держави Україна та у своїй діяльності підзвітний загальним зборам представників державної Ради України.

До компетенції глави держави Україна відносяться питання, пов'язані з виконанням ним представницьких функцій від імені громад народу країни у здійсненні внутрішньої та зовнішньої політики держави.

Загальні збори представників державної Ради країни Україна вважаються вищим представницьким управлінським органом влади країни Україна.

5.2. Голова державної Ради України у свою чергу формує виконавчі структуру та склад державної Ради України та подає його на затвердження загальними зборами державної Ради України.

Повний кількісний склад виконавчих керівних представників органів управління державної Ради також формується у залежності від масштабного фактору питань, завдань та обсягів і сфер діяльності, що відносяться до компетенції державної Ради України.

Кількісний склад для призначення на контрактній основі керівних виконавчих представників органів управління державної Ради визначається з подання її Голови та затверджується рішенням загальних зборів цієї Ради.

5.3. Обраний Голова державної Ради України, згідно затвердженим рішенням загальних зборів Ради, на контрактній основі призначає своїх перших заступників та заступників.

Державний секретар Ради призначається Головою Ради на підставі рішення загальних зборів державної Ради.

Повноваження першого заступника, заступників та державного секретаря виносяться Головою Ради для розгляду та прийняття рішення загальними зборами державної Ради країни Україна.

5.4. На підставі рішення загальних зборів державної Ради, її Голова затверджує "Типові положення про органи місцевого самоврядування".

5.5. Для створення та підтримання у відповідності до вимог часу поточної нормативно – правової бази країни, на підставі рішення державної Ради України, її Головою утворюється виконавчий Комітет з питань законодавства держави Україна.

Голова державної Ради країни за рішенням її загальних зборів, призначає Голову виконавчого комітету з питань законодавства України, котрий у свою чергу формує повний склад Комітету та на контрактній основі призначає своїх перших заступників, заступників та секретаря Комітету.

5.6. З метою споріднення у взаємодії гілок влади країни, до складу виконавчого Комітету з питань законодавства держави Україна додатково включається представницька посада заступника Голови Комітету від Голови державного Суду України.

Призначений представник від Голови державного Суду України у якості заступника Голови виконавчого Комітету з питань законодавства, у встановленому порядку, формує склад свого представництва у структурі цього виконавчого Комітету.

5.7. Голова державної Ради України від імені учасників державної Ради України формує та представляє на затвердження загальних зборів державної Ради України структуру та склад Комітету міністрів України, як виконавчої гілки влади країни.

5.8. Голова державної Ради України від імені учасників державної Ради України також формує та представляє для затвердження на загальних зборах державної Ради України структури та склад наступних профільних виконавчих органів при державній Раді України:

5.8.1. Міністерство збройних Сил та прикордонних військ держави Україна;

5.8.2. Міністерство закордонних справ держави Україна;

5.8.3. Міністерство внутрішніх справ держави Україна;

5.8.4. Комітет з державної безпеки країни Україна.

5.8.5. Центральний Комітет з проведення виборів та ВІЧЕ, тощо.

Призначені керівники цих відомств діють на підставі положень про дані відомства і у своїй діяльності підзвітні та підпорядковуються державній Раді України у особі її Голови.

6. Голова державної Ради України набуває повноважень головнокомандувача збройних сил країни Україна та гаранта її безпеки.

7. Голова державної Ради України, від імені учасників державної Ради України, розробляє та представляє для затвердження на засіданні учасників загальних зборів державної Ради України "Положення про перехідні умови до нової Конституції держави України".

Основні напрямки з формування виконавчої гілки влади держави Україна.

1. Комітет міністрів держави Україна у особі його Голови є вищим виконавчим органом країни у здійсненні нею економічної політики.

2. Голова Комітету міністрів держави Україна призначається на посаду за рішенням державної Ради країни Україна з подання її Голови та виконує свої обов'язки на контрактній основі.

3. Голова виконавчого Комітету міністрів України у своїй діяльності підзвітний та підпорядковується державній Раді країни Україна у особі її Голови.

4. Голова Комітету Міністрів України на міжнародному рівні від імені держави Україна представляє вищий виконавчий орган країни у здійсненні нею зовнішньо – економічної діяльності.

5. Голова Комітету міністрів України формує та представляє Голові Державної Ради України на розгляд та відповідне затвердження учасниками загальних зборів державної Ради України наступне:

5.1. Структуру і склад Комітету міністрів країни;

5.2. "Положення про Комітет міністрів України та галузеві міністерства";

5.3. Структури та склад підвідомчих Комітету міністрів України відомств, фондів та інших організацій;

5.4. Положення про ці відомства, фонди та організації;

5.5. Структуру і склад Державного банку України та "Положення про його діяльність".

5.6. Структуру та склад Комітету з розвитку підприємництва у країні та "Положення про його діяльність".

5.7. Інше.

6. Голова Комітету міністрів України на контрактній основі призначає:

6.1. Своїх перших заступників, заступників, секретаря Комітету міністрів та профільних міністрів;

6.2. Голову державного Банку України;

6.3. Погодження кандидатур для призначення на зазначені посади та звільнення з них здійснюється з подання Голови комітету міністрів України за згоди державною Радою України.

7. Призначення кандидатур на посади перших керівників підвідомчих Комітету міністрів України відомств, фондів та інших організацій, а також їх звільнення з займаних посад, здійснюється з подання керівників відповідних міністерств Головою Комітету міністрів України за згоди державної Ради країни.

Порядок утворення організаційної структури представницької судової гілки влади держави Україна.

Структура судової гілки влади держави Україна є самостійною гілкою влади у структурі державної влади країни.

Основна мета існування судової гілки влади у структурі держави Україна – здійснення на підставі чинного законодавства судочинної діяльності.

Судова гілка влади у державі Україна формується за представницьким принципом.

Згідно цьому принципу, у країні встановлюється наступний порядок утворення органів судової гілки влади:

1. У одночасно встановлений термін, на виборчій основі шляхом ВІЧЕ місцевих громад, визначених згідно адміністративно – територіальному устрою країни, обираються Голови районних Судів.

Таким чином районний Суд є первинною судовою інстанцією судової гілки влади країни.

1.1. Обрані Голови районних Судів самостійно формують у відповідності до вимог чинного законодавства (Типових положень) структуру та склад Суду.

1.2. У залежності від масштабного фактору відповідно до адміністративно – територіального поділу району та прямої необхідності, ними в міру потреби відкриваються регіональні представництва районного Суду на адміністративних територіях району.

1.3. Обрані Голови районних Судів у своїй діяльності підзвітні усім рівням адміністративно-територіальних громад, що входять до складу районів.

1.4. Обрані Голови районних Судів одночасно набувають повноважень з їх постійного представництва у складі крайових Судів.

2. У цей же термін, на виборчій основі шляхом ВІЧЕ місцевих громад столичного міста країни, обирається Голова Суду міста-столиці України.

2.1. Обраний Голова Суду столичного міста самостійно у відповідності до вимог чинного законодавства (Типових положень про судочинну діяльність) формує структуру та склад столичного Суду.

2.2. У залежності від масштабного фактору відповідно до адміністративно – територіального поділу міста-столиці та прямої необхідності, ним в міру потреби відкриваються представництва Суду на адміністративних територіях міста-столиці.

2.3. Обраний Голова столичного Суду у своїй діяльності підзвітний усім рівням адміністративно-територіальних громад, що входять до складу міста-столиці.

2.4. Обраний Голова Суду міста-столиці одночасно набуває повноважень з його постійного представництва у складі державного Суду країни Україна.

3. У наступний встановлений термін, обрані за крайовим адміністративно – територіальним устроєм Голови районних Судів, відповідно до адміністративно – територіального устрою країни, на своєму засіданні (загальних зборах) створюють наступні вищі представницькі органи судової гілки влади – крайові Суди та із свого складу шляхом відкритого голосування обирають Голів цих Судів.

3.1. Обрані Голови крайових Судів самостійно формують у відповідності до вимог чинного законодавства (Типових положень) їх структуру та склад Суду.

3.2. Обрані Голови крайових Судів у своїй діяльності підзвітні загальним зборам Голів районних судів.

3.3. Обрані Голови крайових Судів одночасно набувають повноважень з їх постійного представництва у складі державного Суду України.

4. У наступний встановлений термін, обрані за адміністративно – територіальним устроєм країни Голови крайових Судів та Голова Суду міста-столиці, на своєму засіданні (загальних зборах) створюють вищий представницький органи судової гілки влади країни – державний Суд України та із свого складу шляхом відкритого голосування обирають його Голову.

4.1. Таким чином, вищим судовим органом у країні вважається державний Суд країни Україна на чолі з його обраним Головою.

4.2. Обраний Голова державного Суду країни Україна у відповідності до вимог чинного законодавства (Типових положень про судочинну діяльність) самостійно формує його структуру та склад.

4.3. Обраний Голова державного Суду України у своїй діяльності підзвітний загальним зборам Голів крайових та столичного Судів.

5. Голова державного Суду країни Україна із складу своїх заступників призначає у якості свого постійного представника кандидатуру на посаду заступника виконавчого Комітуту з питань законодавства держави Україна при державній Раді України.

Порядок прийняття рішень представницькою гілкою органів влади держави Україна та представництво у Радах.

1. Голови місцевих Рад приймають відповідні рішення з подачі відповідальних керівників органів цих Рад одноосібно за виключенням тих питань, котрі відносяться до компетенції усієї громади.

У разі неможливості тимчасово виконувати свої обов'язки Головою місцевої Ради, виконувачем його обов'язків тимчасово стає перший заступник Голови Ради або один із його заступників.

Це положення розповсюджується на усю структуру представницьких управлінської та судової гілок влади держави Україна.

2. Відповідні рішення від районних до державної Ради та Суду України, які виходять за компетенцію обов'язків Голів цих Рад та Суду, приймаються простою більшістю голосів на загальних зборах Рад та Судів. При цьому, на засіданні загальних зборів Рад та Судів, мають бути присутніми не менше 75% їх учасників.

3. Рішення голів районних і вищих за рівнем Рад та Судів під час голосування при рівному розподілі голосів є визначальним. Прийняття рішень з окремо визначених питань можуть бути легітимними, коли загальні збори Рад та Судів проводяться у повному складі.

4. Рішення завжди вважається прийнятим тільки тоді, коли за нього віддало не менше 62% голосів учасників.

Засідання представників загальних зборів Рад та Судів усіх рівнів проводяться не менше одного разу кожного місяця.

На вимогу Голів відповідних Рад та Судів або на вимогу відповідних 38 % учасників Рад та Судів, дострокові засідання загальних зборів цих Рад чи Судів мають здійснюватися не пізніше, ніж за 7 (сім) днів з моменту оприлюднення інформації про їх скликання.

Взаємодія та порядок розв'язання суперечок між гілками системи влади держави Україна.

Взаємодія між гілками влади визначається чинним законодавством держави Україна.

Усі нормативні акти з законодавчих питань подаються Головою виконавчого Комітету з питань законодавства України для розгляду та затвердження державною Радою України за умови, коли вони будуть погоджені з представником Голови державного Суду України при виконавчому Комітеті з питань законодавства.

Усі Постанови Комітету міністрів України вважаються такими що прийняті за умови затвердження їх державною Радою України та попереднього ознайомлення з ними постійними представниками на засіданні Комітету Міністрів України від:

1. Міністерства збройних Сил та прикордонних військ держави Україна;

2. Міністерства закордонних справ держави Україна;

3. Міністерства внутрішніх справ держави Україна;

4. Комітету з державної безпеки країни Україна;

5. Державного Суду України, тощо.

У разі виникнення питань, які унеможливлюються для вирішення між гілками влади, з них проводиться всенародне ВІЧЕ.

Терміни повноважень представників гілок влади держави Україна, порядок заміщення посад та звільнення з них.

1. Термін повноважень обраних Голів Рад і Судів усіх рівнів структури влади держави Україна складає 7 років.

2. Виходячи з умов виконання обраними Головами Рад та Судів усіх рівнів представницької функції у вищих рівнях Рад і Судів, виконання їх прямих обов'язків на місцях покладається на призначених ними перших заступників.

У разі коли з певних причин виконання обов'язків першим заступником тимчасово унеможливлюється, виконання цих обов'язків покладається на одного із інших заступників Голови відповідної Ради чи Суду.

3. Зняття з посади Голови Ради або Суду будь якого рівня здійснюється на:

3.1. Підставі рішення ВІЧЕ відповідного адміністративно – територіального рівня;

3.2. Підставі рішення Суду;

3.3. За інших законодавчо визначених умов.

4. Зняття представників з посади Голів Рад або Судів будь якого рівня на підставі рішення ВІЧЕ, здійснюється за умови виконання ними обов'язків на займаній посаді протягом половини визначеного терміну.

5. Зняття з посади Голови Ради або Суду будь якого рівня за рішенням Суду здійснюється на підставі рішення того Суду судової гілки влади України, рівень якого не нижче від рівня Голови Ради чи Суду представницької гілки влади. Зняття з займаної посади у цьому випадку може здійснюватися у будь який час терміну з виконання повноважень.

6. Компенсація на місцях для продовження здійснення повноважень відповідно вибувшого Голови Ради чи Суду або за інших умов, здійснюється за рахунок обрання нового кандидата по тій же гілці системи влади з виконанням ним делегованих повноважень до закінчення поточного виборчого циклу.

Основні положення про центральний Комітет з проведення виборів та ВІЧЕ.

1. Голова центрального Комітету з проведення виборів та ВІЧЕ призначається на посаду Головою державної Ради України та у своїй діяльності підзвітний державній Раді України у особі її Голови.

2. Голова центрального Комітету з проведення виборів та ВІЧЕ розробляє і представляє у відповідному порядку для затвердження державною Радою України структуру та склад підвідомчого Комітету, свого першого заступника і заступників.

На одного із заступників Голови Комітету покладаються повноваження з питань організації та здійснення виборів, на іншого – питання з організації та здійснення ВІЧЕ.

3. Для здійснення своєї діяльності, центральний Комітет з питань проведення виборів та ВІЧЕ по ієрархії співпрацює з усіма рівнями підпорядкованих йому відділень з питань виборів та ВІЧЕ, створених при усіх рівнях Рад країни.

4. До компетенції центрального Комітету з проведення виборів та ВІЧЕ відноситься наступне:

4.1. Організація здійснення у країні процедури виборів до усіх рівнів Рад та Судів;

4.2. Організація проведення у країні процедури всенародного ВІЧЕ громадян країни Україна;

4.3. Здійснення статистичного обліку громадян що мають право голосу;

4.4. Інше, законодавчо визначене.

5. До питань які підлягають розгляду виключно на всенародному ВІЧЕ, відносяться ті, що визначені чинним законодавством держави Україна.

6. До виключно визначених питань які приймаються тільки рішенням ВІЧЕ відносяться:

6.1. Внесення змін до діючої Конституції України;

6.2. Питань, пов'язаних з внесенням змін до адміністративно – територіального устрою держави Україна;

6.3. Питань, пов'язаних з внесенням змін до процедури проведення виборів та ВІЧЕ.

7. Ініціація проведення ВІЧЕ здійснюється згідно чинному законодавству України на підставі вимог:

7.1. ВІЧЕ місцевих громад – за протокольно оформленим рішенням громад місцевих Рад або голів місцевих Рад;

7.3. ВІЧЕ міських Рад місцевих громад – за рішенням учасників загальних зборів міських Рад або громад місцевих Рад міст з адміністративно-територіальним поділом;

7.3. ВІЧЕ районних Рад – за рішення учасників загальних зборів районних Рад або відповідної кількості місцевих громад у складі цих Рад;

7.4... Віче крайових та столичної Рад – за рішення учасників загальних зборів крайових та столичної Рад або відповідної кількості місцевих громад у складі цих Рад;

7.5. Всенародне ВІЧЕ громадян країни Україна – за рішення загальних зборів державної Ради України або відповідної до вимог чинного законодавства кількості рішень місцевих громад країни чи загальних зборів Рад в межах усіх їх рівнів;

7.6. ВІЧЕ визначеного рівня Рад за рішенням відповідного Суду України.

8. Вибори до Рад та Судів рахуються такими які здійснилися, коли у них взяло участь не менше 62 (шістдесяти двох) відсотків громадян, які мають право голосу.

9. Обраними вважаються ті кандидати до відповідних гілок системи влади держави України або прийнятим те рішення ВІЧЕ, за які було віддано не менше 62 (шістдесяти двох) відсотків голосів громадян що мають право голосу.

10. Питання вважається прийнятим для розгляду на ВІЧЕ за умов його ініціації у кількості 38% представників від місцевих громад.

11. Питання вважається прийнятим для розгляду на ВІЧЕ за прийнятим рішенням загальних зборів Рад відповідних рівнів, ініціюючих його проведення.

Основні положення про перехідні умови щодо проекту даної Конституції держави Україна.

З метою поетапного введення у дію основних положень нової Конституції держави Україна, в разі її прийняття, до неї приймаються наступні попередні положення про перехідні умови.

Термін дії цих положень гіпотетично може бути дійсним протягом 25 років, тобто відповідати середньостатистичному періоду зміни одного покоління.

Такий підхід ґрунтується на поки ще не готовності як загальної маси населення країни, так і стану економіки до подібного плану реформ. Тому справедливим тут є аксіоматичне усвідомлення того, що у нинішній час народ країни має саме те, чого насправді вартий сам. Основними причинами цьому є консерватизм логіки мислення народу країни, не здатність в міру складеного світобачення до осмислення запропонованого підходу більшою часткою категорії людей похилого віку та відверте протистояння подібним реформам тими структурами, які узурпували владу і народну власність.

Але процес прискореного переходу до основних положень проекту даної Конституції у залежності від доброї волі і бажання з одного боку як самих реформаторів, а з іншого – народу, неодмінно можливо здійснити у більш стислі терміни.

Тому, зазначені терміни у нижче приведених положеннях можуть бути значно скороченими.

Тим паче що самі, оточуючі людство нові об'єктивні реалії, вимагають у цьому напрямку від нього невідкладних та рішучих дій.

Звідси, перебіг подій щодо прийняття проекту даної Конституції за основу, що має бути прийнято всенародним референдумом, визначатиметься самими вимогами часу.

У зв'язку з цим, нижче приведені як терміни перехідних положень так і їх суть, можуть бути реалізованими у значно стислі терміни.

В основу перехідних положень до проекту даної Конституції включено наступне:

1. Всезагальним народним референдумом (ВІЧЕ) чи іншим шляхом, певній структурній організації з відповідним лідером або безпосередньо тільки лідеру (визначатиметься у залежності від об'єктивних обставин), надається, а при невиконанні обов'язків, відбирається, право у виконанні функцій Глави держави.

Підтвердження або зняття його повноважень здійснюється на підставі контрольного рішення ВІЧЕ через кожні, наприклад, 3,5 роки, що відповідає половині терміну виконання обов'язків Глави держави та особливо важливо на початковому етапі реформ.

Перші сім років Глава держави виконуватиме свої обов'язки у якості Президента країни.

2. Всезагальним народним референдумом обирається Голова центрального Комітету з проведення виборів та ВІЧЕ, котрий на підставі типових положень про цей Комітет формує його структуру і склад та регіональні представництва.

Саме цей, як незалежний Комітет, необхідний для підтримання системи влади країни в період дії перехідних умов.

3. Для реалізації волевиявлення народу Главою держави, на базі існуючого адміністративно-територіального устрою країни, з верху до низу формується пряма представницька гілка управлінської системи влади країни.

Механізм її формування наступний:

3.1. Прямими указами Президента країни формується структура та склад Адміністрації Президента України;

3.2. Прямими указами Президента країни призначаються Голови столичної та обласних Рад народних громад. Статус Автономної республіки Крим набуває статусу Кримського краю з відповідно призначеним згідно указу Президента України Головою Кримської крайової Ради.

3.2.1. Призначені Голови столичної, Кримської крайової та обласних Рад входять до складу державної Ради при Президентові країни.

3.2.2. Призначені Голови зазначених Рад, на підставі розроблених адміністрацією Президента України тимчасових "Положень про органи місцевого самоврядування", формують їх структури та склад.

3.3. Призначені згідно пункту 3.2. керівники цих адміністративно-територіальних підрозділів країни своїми розпорядженнями призначають:

3.3.1. Голова столичної Ради – Голів районних Рад столичного міста, котрі утворюватимуть столичну Раду при її Голові.

3.3.2. Голова Кримської крайової Ради – Голів районних, належних до статусу краю та Голову міської Ради визначеного крайового міста, котрі утворюватимуть крайову Раду при її Голові.

3.3.3. Голови обласних Рад – Голів районних Рад та Голів міських Рад, визначених за статусом обласних міст країни, котрі утворюватимуть обласні Ради при їх Головах.

3.3.4. Призначені Голови зазначених Рад, на підставі розроблених адміністрацією Президента України тимчасових "Положень про органи місцевого самоврядування", формують їх структури та склад.

3.4. Призначені Голови районних Рад у свою чергу призначають Голів міських Рад міст без районованого та з районованим поділом, а також Голів сільських і селищних Рад. Призначені Голови цих рівнів Рад формують на підставі "Положень про органи місцевого самоврядування" їх структури і склад та входять до складу районних Рад при їх Головах.

3.5. Відповідно призначені Голови міських Рад міст з районованим територіально-адміністративним поділом крайового, обласного та районного статусу призначають Голів районних Рад у складі міської Ради, котрі згідно "Положень про органи місцевого самоврядування" формують їх структури та склад. Призначені Голови районних Рад міст з районованим поділом крайового, обласних та районних рівнів, входять до складу відповідно цих міських Рад при їх Головах.

4. Здійснення загальних процесів управління країною відбуватиметься у формі прямої дії Указів Президента країни та Постанов Комітету міністрів України. Їх суть буде націлена як на збереження суверенітету країни та її цілісності, так і на зростання добробуту народу та його культурологічної і духовної зрілості. При цьому, головний акцент ставитиметься на потенційне відродження нації і народу країни в усіх необхідних напрямках.

5. До першочергових завдань Глави держави країни Україна відноситимуться наступні:

5.1. Встановлення жорсткої контрольної функції та відповідальності у державотворчому процесі з управління країною.

5.2. Ліквідація інституту Верховної Ради країни та утворення на базі професійно кваліфікованих спеціалістів Комітету з законодавчих питань країни.

Закони України мають готувати спеціалісти професіонали, а не усілякого ґатунку так звані "народні депутати". Народним депутатом можна вважати таких, які обрані безпосередньо народом, а не за закритими списками. При обранні депутатів за закритими списками їх статус визначається як статус депутата Верховної Ради.

5.3. Терміново ліквідувати існуючу судову систему влади у країні та спільно з центральним Комітетом країни з проведення виборів і ВІЧЕ здійснити наступне:

5.3.1. Утворити спочатку на базі існуючого адміністративно-територіального устрою країни нову форму системи представницької судової гілки влади за таким механізмом її формування, який визначено у розділі "Порядок утворення організаційної структури представницької судової гілки влади держави Україна".

Після здійснення адміністративно – територіальної реформи у країні, система судової гілки влади буде завершено приведена у відповідність до вимог проекту даної Конституції.

5.3.2. Привести у відповідність до вимог " Основних положень про перехідні умови до проекту Конституції держави Україна" виборче законодавство країни.

5.4. Поетапна реформація на протязі перших 7 (семи) років інституту Президенства країни у Державну Раду України.

5.5. Утворення Комісії з проведення у країні адміністративно-територіальної реформи та впровадження її у процес життєдіяльності на протязі 7 (семи) років.

5.6. На базі впровадженої нової адміністративно-територіальної реформи, здійснити процес формування нової, запропонованої проектом Конституції, форми представницької системи влади країни.

5.7. Проведення у країні банківської та грошової реформи. Цим у першу чергу передбачити функціонування мережі відділень Державного банку України з обслуговування населення та господарських Товариств.

Такий підхід ліквідує усілякі варіанти імпровізацій з обкрадання населення країни за ніби існуючих державних гарантій. Держава має стати як гарантом цінності національної валюти так і гарантувати народу країни стабільність її обігу.

Гроші ж у свою чергу мають перестати виконувати функцію товару та бути інструментом для шахрайства. Природна функція грошей – бути еквівалентом мірила цінностей у товарному обміні та оцінці праці людини.

У країні мають існувати безінфляційні гроші.

Термін "кредит" з його змістовною сутністю має зникнути з лексикону народу країни. Банківська система країни має здійснювати не кредитну, а інвестиційну безвідсоткову політику, чим повноцінно та комплексно відображатиме як волю держави, так і волю народу.

5.8. Проведення у країні нової податкової реформи.

Податки по своїй природі мають бути такими, щоб з однієї сторони стимулювати виробничий фактор, а з іншої, – забезпечити потреби держави у виконанні нею її функції.

У країні має існувати один податковий збір з прибутку для господарських Товариств у розмірі 38%, та один податковий збір з доходу громадян у розмірі 13%.

У свою чергу, місцеві бюджети повинні залишати для розвитку регіонів 62 % податків, а до державного направляти 38%.

Рівень зарплат працюючих громадян та рівень пенсій, стипендій, тощо, мають носити диференційну природу але рівень диференціації повинен знаходитися у гармонійному співвідношенні.

Такий підхід вивільнить із рутинної статистичної та бухгалтерської роботи цілу армію у першу чергу жінок, природна функція яких не бути годувальниками, а бути родинним оберегом у структурі сім'ї, нації, народу.

З другої сторони, це дасть змогу працюючій людині збільшити пенсійну частку віку, яку вона може використати для цілеспрямованого творчого відпочинку та розвитку.

Ліцензування та дозвільна система для господарських Товариств державою, у особі Комітету міністрів країни, має здійснюватися з позиції державної доцільності та бути законодавчо визначеною. Такий вид діяльності з боку держави носитиме регуляторний характер, націлений у першу чергу на збалансування окремих видів виробництв і надання послуг та, тим чи іншим чином, стосуватиметься національної безпеки країни.

5.9. Виведення економіки країни з інтегрованої світової рабовласницької піраміди та її прямої залежності від інфляційного долара.

5.10. Створення умов для першочергового відродження національної економіки на базі інтеграції науки з виробництвом.

5.11. Активне здійснення у країні інноваційної політики. У виробництво та виробництві мають бути задіяні нові інноваційні технології. Впровадження їх у життя з боку держави носитиме пріоритетний стимулюючий характер.

5.12. Підняття до належного рівня стану та розвитку вітчизняної науки, освіти, культури, етичної моралі, фізкультури та спорту.

5.13. Забезпечення у країні якісного та гарантованого безкоштовних медичного обслуговування і освіти.

5.14. Спрямування діяльності державної політики та засобів масової інформації країни на здійснення основної мети держави Україна з формування тих духовних і матеріальних цінностей, які визначатимуть основи постійного добробуту, ладу і процвітання її народу.

5.15. Активне проведення у країні політики з розвитку підприємництва. Державою мають створюватися усі умови для ініціалізації громадян у реалізації їх мети. Пряма державна підтримка із забезпечення розвитку підприємств має носити стимулюючий та гарантований характер з одночасним виконанням нею контрольної функції.

5.16. Активне стимулювання регіональної політики, націленої на відродження колиски нації – села та малих міст. Інфраструктура сіл та малих міст має передбачати як розвиток підприємництва, так і сфери побуту населення. Напрямок розвитку регіональної політики є одним із найактуальніших завдань держави Україна. Сільськогосподарське підприємництво має стати одним із пріоритетів у розвитку регіональної політики.

5.17. Належне забезпечення у країні гарантованих природних прав і свобод її громадян та створення рівних можливостей для самореалізації кожним громадянином країни у складі держави.

6. Власність.

6.1. Земля є виключно власністю громадян держави Україна і знаходиться у відомчому та господарському розпорядженні територіально-адміністративних Рад громад країни. Земля у країні вважається Божим дарунком людям для виконання ними постійної еволюційної функції. Тому, у країні земля ні за яких обставин не може бути товаром. Людина повинна господарювати на Землі, розумно користуючись її дарами.

6.2. Майно та фінансові заощадження господарських товариств є власністю колективів цих товариств. Господарська діяльність трудових колективів здійснюється в умовах самоорганізації, котрими визначаються як механізм ієрархії розподілення повноважень у кожному колективі, так і винагорода за працю.

6.3. Приватною власністю є власність громадян України, що набута ними у процесі їх трудової діяльності чи переданою у спадщину членами родини. Обов'язком держави є забезпечення передачі громадянам країни земельних наділів відповідно законодавчим нормам для їх життєдіяльності та господарювання.

6.4. Приватною власністю на засоби виробництва є власність, котра використовується громадянином країни для здійснення особистої чи родинної підприємницької діяльності без права найму працівників.

6.5. Введення колективної форми власності на основні фонди та засоби виробництва здійснити під час повного терміну дії перехідних умов на підприємствах, що знаходяться у повній державній власності та заново створених за державні кошти чи кошти колективів учасників.

Ефективність дії колективної форми власності визначити протягом дії перехідних умов до нової Конституції країни.

6.6. Національна грошова одиниця є власністю кожного громадянина, господарського колективу та держави. Місцем зберігання грошових заощаджень є Державний банк України з його філіями в усіх адміністративно-територіальних устроях громад народу країни.

7. Соціальне забезпечення громадян країни у разі їх непрацездатності здійснюється диференційовано із регіональних територіально-адміністративних соціальних фондів, наповнюваних за рахунок регіональних бюджетних відрахувань у залежності від особистих доходів кожного працівника.

8. Ідеологія та зовнішня політика.

8.1. У основі буття сукупної спільноти громадян держави Україна визначальною є етична мораль. Вона встановлює взаємостосунки духовно – матеріального балансу між громадянами країни і державою.

8.2. Зовнішня політика держави Україна базується на нейтралітеті стосовно відносин з іншими державами та гарантує безпечні умови життєдіяльності власного народу від втручання зовні.

8.3. Зовнішня економічна політика держави Україна базується на засадах взаємоповаги та взаємовигідного співробітництва.

9. Поточні питання поля інтересів держави Україна та її громадян вирішуються прийняттям відповідних норм та правил на підставі Указів Глави держави Україна чи законодавчо визначених постанов інших державних органів влади країни.

Такий запропонований крок відносно перехідних положень, стане у певній мірі частковою перевіркою пропозиції, передбаченої проектом Конституції та етапом для усвідомлення народом країни нової суті з процесів державотворення.

У зв'язку з цим, його здійснення в умовах хаотичного стану загальної ситуації у країні, можливо тільки за рахунок рішучих та в т.ч. справедливо жорстких дій з боку представників реформаторської влади.

Деякі тлумачення основних положень даного проекту Конституції держави Україна.

Звісно, дана пропозиція варіанту основного закону країни носить абсолютну новизну.

Звідси, усвідомлення її суті значною часткою населення країни може бути ускладненим, адже у довготривалій пам'яті людини досить міцно закарбувався сучасний підхід щодо бачення загальноприйнятих та змодельованих у суспільстві очевидних речей. А враховуючи також і те, що енергетична (психологічна) природа людини носить консервативний та споживчий характер, то для звичайного мешканця країни за існуючих обставин переймання питанням самовиживання є надважливим.

Цей фактор у сучасному стані суспільства створив передумови для відсторонення народу країни як від аналізу об'єктивної ситуації, так і від бажання сприйняття ним наукової новизни у т.ч. Але саме останнє, у певних напрямках свого розвитку, сьогодні починає особливо проливати світло на визначення тих існуючих закономірностей, котрі є фундаментальними та визначальними для життєдіяльності людини. Адже, саме вони констатують ті базові умови, які по своїй суті підкреслюють нерозривний зв'язок людини з законами, а вірніше, принципами, які лежать у лоні існування самої Світобудови.

Тому зараз такі напрямки науки як синергетика, кібернетика, інформатика, тощо, розпочали відкривати існуючі певні закономірності в самоорганізації природних систем з позиції їх цілісності та взаємодії.

Отже, виходячи із подібної ситуації, для більшої частки верств населення країни з метою усвідомлення нею окремих положень проекту даної Конституції, виникає потреба у їх тлумаченні.

І тут у першу чергу виникатиме багато питань відносно прийнятих числових виражень які ніяким чином не потрібно сприймати за догму. Їх природа витікає із вищого, ірраціонально вираженого, неперервного програмного інформаційного потоку з його дискретно відображеною раціоналізацією у нашому світі.

Тому саме прийняті у даному проекті числові вираження і є такими, які констатують свого роду базові точки, відображаючі процеси творіння, розвитку та просторової гармонії у еволюційному процесі усього сущого.

Одним із таких буде питання, чому саме проектом передбачено 12 районів у складі краю або 12 країв у складі держави. Інше, чому податок з доходів громадян складатиме саме 13%, а не, наприклад, десятину.

Основні пояснення цьому приведені вище. Тому зараз нам буде достатньо бачити такий підхід, розглядаючи його з позиції "Золотої пропорції" або ж як відношення цілого до його часток у співвідношенні цієї пропорції.

Останні наукові дослідження принципу "Золотої пропорції" особливо констатують свою увагу на проявах такого підходу майже в усіх явищах природи, розглядаючи його саме як програмний принцип або "руку Творця", виражену у нашому світі мовою математики.

Але мабуть поки що потрібно вважати таку мову закодованою для розуміння її суті нинішньою людиною. Хоча при цьому відомих своїх Великих Учителів з їх апостолами чи учнями у такому математичному вираженні людство чомусь сприймає цілковито, як цілковито сприймає і те, що небесне коло також чомусь утворене 12 зодіакальними сузір'ями.

І мабуть небезпідставно сучасна наука констатує свою увагу на тому, що як структура так і топологія Усесвіту закодовані з допомогою тільки двох чисел, тобто раціонального числа 1 і ірраціонального числа "φ" в межах опису процесів їх розвитку, як виконання програми Фібоначчі.

Тому, у даному проекті ці числа прийняті такими, що лежать у площині Природної програмної гармонії та на які праісторичне людство досить часто опиралося в процесі своєї життєдіяльності. Це пов'язане з тим, що саме вони відображають природу раціоналізації у нашому матеріальному світі із ірраціонального вічного, як функцію умов буття.

У вічовій практиці управління нашими далекими предками застосовувався аналогічний принцип. Вони свій орган управління ще називали колом, яке складалося із 13 осіб як дванадцяти та одного, котрий завжди вважався свого роду утворюючим центром, що у сучасній науці називається атрактором вищого порядку.

У даному варіанті проекту Конституції такий підхід запропоновано як оптимальний задля гармонійності процесів у здійсненні господарського та економічного управління від регіонів до держави включно.

Виходячи з цього, проектом передбачено склад краю із 12 районів та його центру у якості крайового міста, що у сумі виражено числом 13.

Те ж саме стосується і державного адміністративно-територіального устрою країни з її складовим поділом на 12 країв та місто-столицю. Тобто, тут під числом 13 необхідно вбачати ту інформаційну змістовну суть, яка є досягнутою граничною, коли рекурентний ряд числової послідовності так званої програми Фібоначчі по модулю "φ" набуває значення гармонійного співвідношення у своєму вираженні і становить1,618..., чого у попередніх співвідношеннях чисел цього ряду не існує.

Отже, відомий нині науці і досліджуваний нею у різноманітних проявах буття ряд Фібоначчі (1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21 і т.д.) та інші рекурентні ряди, як фактично так і в більшому розумінні, вважається рукотворною програмою побудови фракталу, яким і є в т.ч. на Землі людська спільнота.

Аналогічно, виходячи з принципу "Золотої пропорції" як гармонійного співвідношення цілого до його складових часток, проектом Конституції передбачено як систему оподаткування господарських товариств так і пропорційний розподіл податків у бюджетах ієрархічної адміністративно-територіальної структури органів державної влади країни.

Такий підхід бачиться доцільним і у легітимності вище описаного представництва при прийнятті рішень. Його суть полягає саме у такому розподілі прибутків або прийняттю рішень, коли ціле по відношенню до його частки співвідноситься у своєму поділі за принципом саме "Золотої пропорції".

Програма Фібоначчі по своїй суті вважається такою, що математично описує суть процесу утворення цілісної одиниці не тільки з її голим математичним значенням як числа 1 (один), а у дійсності відображує багатогранний сутнісний зміст цього числа (міра кількості, міра ваги, міра часу, міра тиску, міра вартості, тощо). І оскільки утворення цілісного числа 1 (один) реалізується програмою Фібоначчі, то і поділ його на часки у гармонійній пропорції має відноситися як пропорція його складових часток, тобто 0,618..., і 0,382..., що, округлено, у відсотках складатиме 62 та 38%%.

Таким чином, узагальнюючи подібний підхід, будемо вважати його таким, який у загальних людських стосунках генеруватиме гармонійні основи співіснування, що буде відповідним створеній Богом – Творцем величній Гармонії Світу.

Деякі коментарі відносно адміністративно – територіального устрою країни та принципу його формування.

З метою саме оптимізації у здійсненні управлінських процесів в державі Україна, запропоновано описаний вище процес самоустрою країни.

Згідно йому, першопричинними або першопочатковими адміністративними осередками у формоутворюючій територіальної структури країни визначаються первинні адміністративно встановлені територіальні помешкання громад.

До таких закономірно входять сільські, селищні, міські без районованого поділу поселення громадян та, саме з метою оптимізації у виконанні адміністративної управлінської функції у країні, міські територіальні райони великих міст. Приклад останнього, Печерський район м. Києва. Такий підхід створює оптимальну можливість з реалізації за представницьким принципом вертикалі нової системи влади держави України.

Інші приклади.

1. Адміністративні помешкання громадян з незначною щільністю населення, як правило, утворюють адміністративний район та його районну Раду. До його складу входять адміністративно визначені сільські та селищні Ради, а також міська Рада міста без районованого адміністративного поділу. У випадку, коли місто складається із декількох районів, тоді ці райони складають міську Раду, що загально картинку районного та міського устрою не змінює. Це є відображенням існуючого принципу місцевого самоврядування але тільки з тією відмінністю, що кількісно районних утворень у складі краю на підставі нового територіального поділу має бути дванадцять.

2. Крайовий адміністративно – територіальний устрій передбачає наступний механізм його формування. До складу краю входять дванадцять районів та визначено за статусом крайове місто. Приклад: м. Симферопіль, Кримського (Таврійського) краю.

Оскільки нинішня Автономна республіка Крим за своїм складом є найбільше показовою для аналізу, спробуємо на її прикладі детальніше розгледіти структуру нового бачення такої у вигляді краю.

Зазвичай, первинні територіальні осередки за адміністративним визначенням з їх приналежністю до відповідного міста з районним статусом, утворюють адміністративно – територіальний район, наприклад, Первомайський.

Адміністративно – територіальний статус міст залишається без змін. Місто Симферопіль, що має районований поділ, з однієї сторони вважається утвореним із первинних адміністративно – територіальних утворень, тобто його районів, що складають міську Раду. З іншого боку, це місто набуває статусу крайового і у сукупності усіх районів краю, котрих має бути не більше тринадцяти, вважається крайовим містом, наприклад по назві, Кримського (Таврійського) краю.

3. Адміністративно – територіальна структура міста Києва є такою, що утворена за принципом утворення міст з районованим поділом.

4. Саме місто Київ за адміністративним визначенням набуває статусу столичного і разом з дванадцятьма краями є утворюючим державу Україна.

Звісно, прив'язка адміністративних територій з метою оптимізації до числа дванадцять, приведе до перерозподілу нинішнього адміністративно – територіального устрою країни. При цьому виникне потреба у об'єднанні деяких районів чи їх часток у новий регіональний статус.

Це ж саме і стосуватиметься перерозподілу адміністративних територій нинішніх областей. На їх базі мають бути створені нові оптимально визначені краї. Наприклад, Карпатський край, Подільський край, Причорноморський край, Наддніпрянський край і т.п.

Звичайно, назви в т.ч. країв та їх адміністративно – територіальні межі мають бути відпрацьовані авторитетними комісіями.

Для громадян країни такі зміни не мають скласти жодних незручностей.

Робота державних органів країни має бути збудована таким чином, щоб необхідні довідки чи вирішення будь яких питань у основі здійснювалося на місцях їх проживання. Для цього немає ніяких перешкод, має тільки бути бажання їх вирішувати подібним чином.

Деякі коментарі відносно здійснення процесів державотворення у країні Україна.

Даний проект Конституції держави Україна є таким, який з однієї сторони передбачає наявність умов, які є незмінними у процесі як життєдіяльності людини, так і здійсненні нею процесів державотворення, а з іншої сторони, передбачає певні зміни.

Перше пов'язане з тим, що для людини існують певні програмні межі буття, які ще людство умовно називає "Законами Божими". Друге витікає з того, що людське суспільство потрібно розглядати як нелінійну динамічну систему що знаходиться у стані постійного розвитку та еволюції.

У зв'язку з цим, динамічність системи у свою чергу передбачає поточну корекцію умов життєдіяльності.

Виходячи з цього, система влади країни Україна, передбачена даним проектом Конституції, має забезпечувати з однієї сторони непорушність тих основ буття людини, які є фундаментальними, а з іншої, – здійснювати регуляторні процеси у країні відповідно до змінних поточних умов буття людства.

У відповідності до цього, даний проект Конституції збудований таким чином, завдяки чому у державотворчих процесах в країні здійснюватиметься миттєва реакція на усі рішення органів державної влади.

Сучасна наука такі процеси ще класифікує на принципи з самоорганізації та саморегулювання, які лежать у основі існування природних систем.

За подібних обставин відповідні поточні завдання та їх рішення ініціюватимуться на усіх ієрархічних рівнях системи влади країни з одночасним їх приведеним вирішенням на рівні держави. При цьому, представницька гілка структури системи влади країни ініціює постановку завдань для вирішення, вирішує їх через відповідні виконавчі Комітети, та приймає по ним рішення до виконання.

Комітет міністрів України у здійсненні господарської політики країни свої рішення для виконання доводить у зворотному зв'язку до виконавчих органів представницької гілки влади, оскільки підприємства країни є власністю відповідних громад.

Комітет міністрів України здійснює пряму управлінську функцію державним банком України, визначеними відомствами, фондами, таможнею, тощо.

Комітет з державної безпеки, Міністерство оборони і прикордонних військ та Міністерство внутрішніх справ України є вертикально інтегрованими та підпорядковуються Голові Державної ради країни Україна.

Судова гілка влади держави Україна є абсолютно незалежною від інших гілок влади у країні. ЇЇ основне завдання – здійснювати справедливу судочинну діяльність відповідно до діючого у країні законодавства згідно позовів громадян, підприємств та органів системи державної влади.

Виключне економічне значення для країни матиме утворення Виконавчого Комітету з питань законодавства замість Верховної Ради України.

Забезпечення країни поточною законодавчою базою здійснюватиметься завдяки контрактній праці висококваліфікованих фахівців у області юридичної діяльності, господарства та права. Результати їх діяльності підпадатимуть обов'язковому затвердженню Державною Радою країни.

Проект Конституції також передбачає і взаємодію гілок влади, наприклад, інтеграцію судової гілки влади та Виконавчого Комітету країни з питань законодавства, тощо, що приводитиме їх взаємодію до єдності процесів у полі інтересів народу.

Проект даної Конституції як витік новітньої суспільно – національної ідеї України.

Для початку усім тим, хто не байдужий до реальних об'єктивних умов сьогодення, необхідне аналітичне самовизначення.

У чому полягає суть такого самовизначення?

Мабуть суть такого самовизначення полягає в першу чергу у тверезій оцінці оточуючої людину об'єктивної реальності. Звідси, чому ж тоді нам усім сьогодні не усвідомити одного, – невже людина у своїй основі прийшла в цей світ для страждань?. А чи можуть у середовищі людей бути створені такі умови, коли людина стане відчувати себе щасливою?.

Дехто вважає, що таких умов не може бути взагалі. Таких людей на нашій планеті Земля не досить багато. Але саме від них у значній мірі постійно залежав той стан рабоідеалізації свідомості людства, який у його матричній структурі ієрархічно та на базі далеко не Божих у розумінні цього терміну людиною приватних вузько матеріальних устремлінь, визначив відповідне місце кожному.

І дійсно, як експеримент Бога – Творця, такий період у еволюційному поступі людства, свідомість якого інтегрована у Вселенську Свідомість, став об'єктивною реальною дійсністю у вселенській голографічній грі. Суть цієї гри лежить у площині прояву Вселенського Розуму як Єдинородного Бога – Творця і чому вона у певних циклах відображена саме такою жорсткою боротьбою у яку втягнуті зараз усі ми, це питання мабуть у повній мірі не відноситься до компетенції земного людства.

Мабуть цим пояснюється те, що спочатку було не Слово, а спочатку був Задум. Але це твердження відноситься більше до напрямку філософських дискусій, оскільки у існуючих умовах буття людині іншого не дано згідно тому ж Задуму Бога – Творця. І з подібної ситуації, у першу чергу, людина самотужки має знайти вихід сама.

Отже!. Абсолютно помилковими є уяви тих, хто вважає, що і надалі еволюція йтиме тим же самим шляхом, міра відображення якого визначається саме їх уявленнями. Але облишимо дискусії відносно цього питання, зробивши при цьому тільки спроби усвідомити елементарні речі, наприклад, у тому що в складі доби на зміну ночі завжди приходить день і навпаки, або подібно тому, як на зміну зимі приходить літо.

З позиції, відображеної фрактальним принципом, таке явище потрібно вважати самоподібним у природі короткочасних та довготривалих циклічних проявів в структурі такої нелінійної динамічної системи, якою є багатолико проявлений Вселенський Розум.

Звідси, якщо у певному довготривалому циклі розум людини спить, що власне, як об'єктивна реальність існує зараз, то з часом йому на зміну неодмінно прийде цикл пробудженого стану свідомості. З настанням такого циклу свідомість людства буде здатною визначити та визнати шлях свого попереднього розвитку тупіковим і, відповідно, націлити свій подальший розвиток у напрямку Вселенської Гармонії.

Усвідомлення цього має стати першим кроком на шляху до власного самоусвідомлення кожним очевидних речей.

Система тому і вважається динамічною, що вона знаходиться у стані постійного розвитку, як власної неперервної еволюції. Динамічна система ще також називається нелінійною тому, що її розвиток не описується лінійною функцією. Він описується нелінійною функцією, відображенням якої є спіральний характер динаміки руху з циклічною природою прояву умов буття у матричному полі Творця.

Це є аксіомою до усвідомлення якої загальній масі людства також потрібно наблизитися щонайшвидше.

Важливо!. До пошуку моменту Великої Істини людина прагла завжди. Кращі сини людства на протязі історично відомого нам у останні декілька тисячоліть періоду розвитку, в умовах діючих Природних обмежень, дійсно, прагнули до розуміння Божої світлості як пізнання непізнаного. Але, згідно тому ж Задуму Творця, у цей період свідомістю людства управляли сили темряви тонко – матеріального або потойбічного світу.

Тому і та Істина, у пошуках якої знаходилися її шукачі, могла бути тільки скошеною і з цієї причини носила відтінок з приставкою "псевдо". Іншого просто бути не могло, оскільки оточуюча людину об'єктивна реальність усе приводила у відповідність до стану циклічної природи багатолико вираженого прояву Творця. І момент справжньої Істини потрібно шукати саме у цьому.

Відповідно, від початку часу з пошуку Великої Істини, її шукачі поєднувалися у общини, створюючи таким чином низку організацій, які ще пересічне людство нині називає масонством чи іншими за назвами таємними організаціями. У процесі пошуку цієї істини вони дійсно надбали тим чи іншим шляхом певних знань, які і форматизували їх уяви як про Світобудову, так і ті принципи, які ніби правлять світом.

Одного тільки їм не дано було усвідомити. Суть цього усвідомлення полягає у тому, що людина по своїй природі завжди підвладна у домінуючій основі потойбічному впливу Вищих Сил світла або ж Вищих Сил темряви, як складових цілісної вотчини Бога – Творця. І саме такі сили, свідомо чи підсвідомо, у різні часи обожнювалися свідомістю людини.

Таким чином, під цілеспрямованим проводом Сил темряви, ці люди в угоду їм розпочали моделювати загальні умови буття людства такими, які породили на певний час різні форми систем влади з відкритим або ретельно завуальованим, як нині, паразитуючим по суті рабовласницьким характером співіснування. Адже, хто тут може заперечити тому, що держава (як форма самоорганізації) по своїй природі є тонкоматеріальним продуктом, створеним (змодельованим) саме свідомістю людини.

Мабуть ніхто також не зможе заперечити і того, що так званий геніальний винахід людства під назвою гроші, у першу чергу також є тонкоматеріальним продуктом, створеним його свідомістю та надалі відображений ним у щільно – матеріальне вираження.

І гроші тут ще до того, що замість виконання ними функції міри вартості, у руках уже володарюючих світом різних масонських структур, вони перетворилися на товар.

Таким чином, гроші, виконуючі функцію товару, стали інструментом рабського поневолення планетарного людства. І до тих пір, поки світова валюта буде знаходитися у приватних руках, вона ніколи не буде здатною істинно відображати як міру вартості товарів, робіт і послуг, так і міру вартості людської праці.

Нинішній долар є не чим іншим, як наркотичним засобом для поневолення економік країн світу та позбавлення волі людства. І коли ми не зможемо позбавитися його впливу, виникнуть такі зовнішні об'єктивні умови, які призведуть до його тотального падіння з найстрашнішими наслідками для кожного.

У зв'язку з цим та враховуючи шахрайську позицію у світі долара, людству для виведення себе із стану кабали і спасіння, мабуть прийдеться згадати про одну із Божих для нього настанов, – всепрощення гріхів своїх. Зараз настає саме той час, коли доларовим спекуляціям задля володіння світом приходить природній кінець, що стає очевидним. Тому кращим рішенням у цій ситуації має бути тільки істинне рішення, прийняте свідомістю людини.

Істинна ж природа грошей у першу чергу має відображати міру вартості життя та праці людини, чим їй і має слугувати. У другу чергу, вона також має бути прив'язаною до визначення міри вартості товарно – матеріальних ресурсів країн світу. Це і має лежати у основі забезпечення країн збалансованою кількістю власної грошової маси.

Прив'язка оцінки міри кількості національних грошових одиниць країн світу до їх золотовалютних запасів, що виконується нині за міжнародної домовленості лідерів зовні ніби не баченої світової влади, це у ближчому майбутньому крах світової економіки.

Тому цей фактор також має усвідомити людство, прагнуче стати істинно Розумним і Мудрим, та бути ліквідованим ним самостійно.

Усвідомленим людиною до кінця має бути і те, що основою рабовласництва є приватна форма власності на основні фонди, засоби виробництва, тощо. Саме завдяки їй у нинішньому світі здійснюється перерозподіл матеріальних благ, створених загальною людською працею на користь вузького кола людей, володарів цієї власності.

І знову ж, повертаючись до грошей, працюючих у структурі приватних банків країн світу.

Накопичивши на власних рахунках кошти як громадян так і підприємств, приватні банки ці гроші перетворили на товар, спекулюючи на відсотковій політиці, конвертації валют, нічим не підтвердженій їх обіговій масі, особливо це стосується долара, тощо. За таких обставин приватна банківська сфера перетворилася на спекулятивний апарат, подібний раковій пухлині на тілі людства. У жодному випадку, помірна чи ненаситна у різних країнах відсоткова банківська політика, неодмінно по своїй суті є паразитуючою. Вона є основою руйнівних інфляційних процесів у економіках всіх без виключень країн світу.

Гроші, як еквівалент міри вартості у першу чергу людської праці, повсюди мають носити безвідсоткову політику і бути інструментом інвестування.

Гроші, як енергетичний еквівалент праці людини, мають знаходитися у державних національних банках країн світу, адже, тільки держава, що функціонує у ракурсі інформаційно – енергетичної природи суспільства, може нести повноцінну відповідальність за розпорядження цим енергетичним еквівалентом.

У противному разі, як внутрішні шахрайські операції з національними валютами так і відношення їх до долара, будуть і надалі загострюватися, нівелюючи їх цінність з метою концентрації долара в руках усе меншої кількості його розпорядників.

Це також є одним із шляхів до тотальної глобалізації та подальшого поневолення планетарного людства, фінішним результатом чого стане Природна корекція результатів діяльності можливо й людини розумної, та одночасно, далеко не мудрої.

Інше. У життєдіяльності людства неймовірно важливе місце відіграють різноманітні віросповідання на основі яких свідомістю людства створені абстрактні релігійні уяви про оточуючий її реальний світ.

Подібне явище також необхідно вважати таким, яке обумовлено відображенням стану свідомості людства у циклічно відображених періодах умов його буття. Іншими словами, за часів коли на свідомість людини не накладені Природні обмеження, їй тоді не потрібні ніякі абстрактні релігійні уявлення. Людина у такий період свого життя є відповідною Богу – Творцю з абсолютним усвідомленням цього та у процесі своєї життєдіяльності свідомо виконує функцію Співтворця, як відлуння його суті на нашій планеті.

Інша справа у разі накладених на свідомість людини Природних обмежень, як свого роду експерименту Творця.

За таких обставин людина втрачає можливість повноцінно та цілісно сприймати світ, а відповідно і оцінювати свою поведінку у ньому. Тому це у свою чергу приводить її до не контрольованих нею вчинків у структурі людського суспільства.

Звісно, щоб за подібних умов людство цілковито не перетворилося у дике стадо канібалістів, йому у різні історичні часи з метою утримання його поведінки у відповідних межах коридору буття і доводилися більше чи менше відповідні знання про світ та його цінності. Відповідно, таке явище ставало закономірною основою з утворення різноманітних віросповідань і релігій.

У подальшому ж певною часткою людства ці знання, з метою особистого матеріального зиску, перетворювалися у різні релігійні інтерпретації, суть яких полягала у тому, щоб на їх підставі остаточно закабалити свідомість мас. З цією метою були створені Тора, біблійні Ветхий та Новий завіти, Коран, тощо.

Фактично, ці релігійні вчення стали основою рабської кабали для усього людства. Сповідуючи їх, людина стала рабом, тому і по нині у структурі Творця вона не усвідомлено виконує функцію співтворця царства темних сил.

То ж чи не до такої діяльності потрібно віднести сьогодні і те, що християнство у своєму служінні дійшло до вищого ступеню нігілізму, накладаючи анафеми на діяльність неугодних її ідеологічному режиму людей або, одночасно, благословляючи бійців армійських підрозділів по обидві сторони поля битви на проведення військових дій за "праву справу", тощо.

Звідси й виникає питання до кожної людини, яким силам за подібних умов вона тоді служить. Звісно, кожен має дати відповідь на це питання самостійно у залежності від стану як власної волі, так і здатності до аналізу і синтезу очевидних речей. Але, без усіляких сумнівів, нести персональну відповідальність за подібне у причино-наслідковій природі явищ в структурі самої Світобудови, особливо прийдеться пасторам нинішніх релігійних конфесій.

Мабуть і це у першу чергу необхідно щонайшвидше усвідомити людині, прагнучій стати Розумною та Мудрою.

Зараз ми знаходимося на межі Великих циклічно виражених Перемін для Землян. Ці переміни обумовлені Програмною дією кінетики космічної механіки і зупинити їх людині, як би того вона не бажала, не під силу.

Не помітити настання таких змін нині можуть лише прив'язані та зомбовані сліпці.

З цього приводу, усілякі кабалістичні теорії типу "Плоди дерева життя" і т.п., збудовані завдяки накреслювальній геометричній концепції, створеній свідомістю людини у Евклідовому просторі, не відповідають моменту Великої Істини, оскільки вони є відображенням скошеного раціонального структурою людського мозку із ірраціональної природи Усесвіту.

Момент Великої Істини не може походити із продукту діяльності свідомості земної людини взагалі, а тим паче в часи її Природних обмежень.

Момент Великої Істини, це здатність людини відчувати та сприймати Програмний прояв дії Бога – Творця у нашому світі, що фактично та по своїй суті є розумінням істинного значення терміну Православ'я у його різноманітно вираженому прояві. Момент Великої Істини є задумом Творця, вираженим у Світобудові ієрархією свідомості з її пам'яттю на усіх ієрархічних рівнях, належних самій Світобудові.

Ми у Всесвіті не одні та не єдині. І нині наш рівень розвитку не є достатньо високим. Для представників вищих ієрархічних спіральних витків ми є нині безглуздими дітьми, не на жарт граючими у відповідну підсвідому гру.

Тому, світ істинно не може бути сприйнятим та відображеним як кабалістична концепція.

Істинно Світобудову можливо відобразити тільки як ієрархічну структуру, збудовану за принципом, котрий нині дається описати рекурентними формулами, що дозволяють моделювати нелінійні динамічні системи – спіральні фрактальні об'єкти на множині комплексних чисел.

Тільки такий підхід дає можливість сприйняти увесь просторово – часовий континуум як єдиний фрактальний об'єкт, складові елементи котрого є атракторами фракталів наступних, більш низьких ієрархічних рівнів. Фактично, у цій площині пошуку моменту Великої Істини, дається можливим розгледіти модель роботи Вселенського Розуму як автокреаційного об'єкту, у якого кожен послідовно наступний рівень є функцією двох попередніх (Програма Фібоначчі). І саме в рамках виконання так названої програми Фібоначчі потрібно вбачати механізм, який вжив Творець, кодуючи структуру і топологію нашого Усесвіту.

І людина тут також, як цілісний фрактальний об'єкт, в своїх морфологічних і функціональних пропорціях несе гармонію яка виявляється через модуль "φ" цієї програми (Золота пропорція).

Отже, вище наведені основні причинні фактори є обумовлюючими похідної від них ретельно завуальованої рабовласницької системи співіснування у нинішній людській спільноті.

Звісно, на даному спіральному витку еволюції Свідомості у нашому світі, згідно Вищій, умовно назвемо Небесній Програмі розвитку, такий хід історії підходить до свого завершення. Як нині стало загально визнаним, людство вичерпало свої потенційні можливості з підтримки стану змодельованих ним раніше умов буття та співіснування.

Таке визнання існує сьогодні як на рівні керівників провідних країн світу, так і у структурах різноманітних таємних общин. Їх таємні ідеологічні доктрини уже не мають жодних перспектив та усе більше визнаються як псевдоідеології. Саме тому нині вони потерпають повний крах, хоча з своїми позиціями прощатися ще не поспішають.

Окрім того, світ настільки стрімко почав змінюватися, що серед загальної маси людства нашої планети усе більше стає тих людей, стан свідомості яких починає активно пробуджуватися та усвідомлювати що діється довкола.

Таким чином, усе більша частка людства з їх ієрархічно відповідним земним статусом, починають визнавати що шлях котрим воно нині крокує, спрямований не просто у глухий кут, а більше у прірву небуття.

Звідси питання, чого надалі очікувати людству, якщо не прийняти термінових та рішучих дій, – не потребує відповіді.

У Світобудові існують вічні та непорушні принципи з самоорганізації та саморегулювання її складових Природних систем. Тому властивістю живої природи є можливість самостійно приводити усе до відповідності. Відомі всесвітній потоп чи льодовики, закономірно належні кожному еволюційному спіральному витку розвитку, - річ не випадкова. Вони є суттю прояву у певні моменти відповідної корекції в рамках тих же принципів з самоорганізації та саморегулювання Природних систем до того чи іншого циклічного стану (періоду буття).

Але для людства це не кращий варіант. Самі маємо усе виправити та привести до тієї відповідності, яка є вимогою часу згідно цим Природним принципам.

Ось для чого у першу чергу необхідно усвідомити усе те, про що мова йшла вище.

А тепер про дорогу до загальнолюдського щастя.

З вище викладеного стає очевидним, що шлях, котрий обрало собі у відповідний період часу людство, не є гармонійним у власних взаємовідносинах. Більше того, такий шлях розвитку будемо вважати по суті апокаліптичним, оскільки людство, йдучи ним, тим і займалося, що в угоду певним кастам і силам, постійно та самостійно знешкоджувало само себе власними руками та розумом. Мудрість при цьому місця не мала.

Тому, особливо зараз, з настанням часу великих перемін, апокаліптична тенденція у вчинках людства все більше загострюється, що стає усе відчутнішим для більших верств населення. Звісно, цієї тенденції не уникнути, але усе залежатиме безпосередньо від відповідних вчинків людини, оскільки вона у любому випадку є творцем даної реальності.

Тільки розумне і мудре людство, переосмисливши суть змісту власного буття, спроможне направити шлях свого подальшого розвитку у потрібному руслі.

Для цього у першу чергу воно має визнати те, що в міру певних обставин ним же власна свідомість у певний час була опущена у так звану темницю для розуму.

Саме тому людству необхідно визначитися, що йдучи подальше подібним шляхом, воно дійде до повної та цілковитої розрухи.

Саме звідси витікає потреба у кардинально нових варіантах виходу із існуючої ситуації.

Усе це обумовлює визначення того, що тільки людством у межах наявних принципів з самоорганізації та саморегулювання, мають бути прийняті відповідні дії, які трансформуватимуть існуючу об'єктивну реальність у новий напрямок (спіральний виток) руху та розвитку.

У зв'язку з цим та на підставі вище викладеного, народом країни має бути однозначно усвідомлено і визначено наступне:

1. Кореневу свідомість українського (руського) народу, як і планетарного людства загалом, під впливом як зовнішніх так і внутрішніх чинників на протязі тисячоліть було замкнено до в'язниці для Розуму, слідством чого для нього стало створення рабовласницьких умов буття, що існують понині.

2. Для утримання людства у стані неусвідомленого раба, були створені різні псевдо – ідеологемні доктрини у вигляді різноманітних віросповідань та релігій. Такий фактор став визначальним у формуванні людством власних світоглядних поглядів на життя. Нині така ситуація постійно провокує ідеологічно розподілену людську свідомість до конфронтації її стану та, відповідно, до постійної сліпої ворожнечі.

3. Для утримання непорушних основ рабовласництва, на протязі цього часу свідомістю людини були змодельовані такі форми систем влади з відповідними моделями державного самоустрою, які змінюючись на ту чи іншу, силоміць утримували загальні маси у стані підвладних рабів.

Нинішня модель системи влади у нашій країні по своїй суті є абсолютно обумовлюючою процвітанню системи рабовласництва. Ця модель системи влади є спорідненою, тобто такою, що є інтегрованою у світову піраміду системи влади, володіючою планетним людством задля задоволення матеріальних інтересів та панівного становища вузького кола світових правителів. Тому, дотримуючись надалі подібного стану речей, вести будь яку мову про світле майбутнє нашого народу, адекватно, що постійно вішати "лапшу" на вуха рабів.

4. Матеріальною базою, як оплотом рабовласництва, кожен українець має вважати приватну форму власності на землю, основні фонди, засоби виробництва, тощо.

Якщо найближчим часом у нашій країні буде знято мораторій на продаж землі, спікулятивний та панівний у світі долар, як мавр, зробить свою справу. Тоді кожному українцю те й залишиться, що у здійсненому він зможе звинувачувати тільки сам себе. У землі має бути не власник, а точніше, рабовласник. У землі має бути господар, господарник, що було на протязі багатьох віків, коли ненька Україна, як орійська землеробна країна, годувала продуктами землеробства пів світу.

Продавати Богом дану нам Землю, це рівнозначно що продати власну матір, випестившу у своїй колисці нас, власних дітей. Але при цьому потрібно ще й знати те, що у наших матерів є також матір ім'я якій Земля, адже людина, а вірніше її матеріальна складова воістину утворена із праху земного, тобто з мінеральних елементів у складі землі.

Тому, як великому диву, можна дивуватися тому що ж насправді могло трапитися з станом свідомості людства, яке абсолютно переконливо вважає такі дії за норму.

Невже виправданням цьому може бути світова нелюдська практика, як прояв іудейства з продажу Божої Душі за срібло (земні матеріальні цінності).

5. Основою існування кожного об'єкту Світобудови є єдність його складових з різною формою упаковки Творцем у матерію інформації і енергії. Ця єдність, або цілісність, відображена протитечією ентропії інформаційно – енергетичних правообертальних потоків, які ще відомі людині під назвою Інь та Ян, діючими за прикладом взаємодії як плюс "+" та мінус "-", тощо.

Таке явище і є проявом дії фундаментального принципу єдності. Людина постійно знаходиться у стані існування, відображеного наявністю протитечії ентропії цих потоків, що по суті є життєдайною формою буття у єдності матеріального, тобто земного та ідеального, тобто вищого небесного, або ж його як духовного.

Але й понині вона не змогла усвідомити цього, в результаті чого нею був визначений чисто технократичний шлях розвитку з ідеалізацією та абсолютизацією його матеріальної складової.

У той же час людина розпорошила свої знання та уявлення про інший, вищий та неодмінний атрибут її буття. І це стосується саме духовного, його ж ідеального, яке має тільки одну Істину, а не різноманітні уяви про неї.

І саме цей фактор став ключовим у розтині єдиного цілого на частки. Саме за таких умов у людській свідомості сформувалося різне бачення того єдиного, яке вважається Еталонно – Ідеальним або Істинно – Божим.

Звідси, про яку Соборність і який лад у людській спільноті може йти мова взагалі.

6. Дуальна природа нашого світу обумовлює те чи інше інформаційно – енергетичне багатовиражене відображення продукту діяльності мозку людини.

У цій багатовираженості животворящим є той стан свідомості людини, який націлений на Любов та реалізацію її творчого потенціалу.

Існування ж людини у зоні низьких частотних вібрацій, тобто таке, яке наповнене концентрацією негативних емоцій, виконує руйнівну для життя функцію.

Загальний стан свідомості нинішнього людства і знаходиться зараз у своїй основі в подібній площині буття.

Отже, наявність принаймні таких об'єктивних реалій у життєдіяльності людини, буде неодмінною умовою для її подальших страждань.

Але, чи можуть на Землі бути створені такі умови, коли людина відчує себе дійсно щасливою?.

Звісно що так!.

Райські чи пекельні умови буття, – це у першу чергу результат відповідного господарювання людством на власній планеті з відповідним станом його свідомості.

Звідси постає наступне питання, а що для цього потрібно здійснити народу України?.

У першу чергу народ країни має визнати те, що шлях котрим він останнім часом крокував, є фальшивим і ця фальшивість обумовлена загальними діючими факторами, приведеними вище.

Наступним завданням для українського народу має стати визначення істинної та величної мети свого буття і шляху її реалізації.

Така мета має бути визначена на основі тих закономірностей і діючих принципів, які є фундаментальними для самої Світобудови і діють у її площині в межах просторової гармонії.

Звідси, коли говорити про модель системи влади майбутнього, то її потрібно вбачати такою, яка діє не розпорошено відцентрово, як це є нині, рвучи ціле на шматки, а доцентрово, тобто так, щоб усі гілки її влади працювали на єдиний результат, визначений волею розпорядника влади, тобто народом країни.

Народ країни надалі не може бути джерелом влади для усіляких "гадів", котрі п'ють з нього і при цьому постійно у це джерело гадять.

Народ країни має стати єдиним та дійсним розпорядником державної системи влади у власній країні.

Система влади у країні має бути не такою, коли її фундаментальні основи націлені на розпорошення національного багатства народу країни, як це є нині і що без рішучих дій зміненим не може бути.

Система влади у країні має стати відповідальною за основну мету існування народу у структурі держави.

Тому взаємодія гілок влади і її представників у структурі громадянського суспільства мають базуватися на дотриманні фундаментального Принципу Єдності. Причому, цей принцип має підтримуватися на підставі усвідомлення його народом, а не на умовах диктатури. Тому, у країні має функціонувати саме така модель системи влади, яка абсолютно виключатиме усілякі, не відповідні здоровому глузду, форми насильства над свідомістю народу країни.

Наступним, виключно важливим фактором, має стати визнання того, що відсутність єдиної науково – обгрунтованої ідеологічної концепції відносно світоглядних основ буття у структурі свідомості народу країни, є обумовлюючим фактором наявності загального хаотичного стану.

Зараз народ країни розподілений принаймні на дві основні категорії.

До першої відносяться завершені на підставі дії різних догматичних релігійних вчень і віросповідань раби, котрі вкрай необхідні нинішній рабовласницькій моделі.

До другої, зростаючої у часі, відносяться усі ті, світоглядне бачення яких базується на принципах просторової гармонії.

А оскільки усім відомо що Істина може бути тільки одна, то у даній ситуації можливий жорсткий конфлікт інтересів. Зараз він на усіх рівнях починає тільки визрівати. І церква у тому числі тут стала прикладом, відкриваючи в черговий раз своє істинне обличчя на шляху до власної самоліквідації та подальшої трансформації у бік усьому причинного Православ'я. Результатом цього падіння стане утвердження у людській спільноті нової світоглядної ідеологеми під назвою Православ'я без будь яких приставок.

У зв'язку з цим, у країні має бути відпрацьована і усвідомлена науково – обґрунтована концепція світоглядних основ, опираючись у т.ч. на яку, народ країни зможе впевнено крокувати до власного щастя. І доти, поки цього не усвідомити та не здійснити, ні про яку Соборність нічого вести мову. Це є аксіома, як аксіомою є і те, що за подібних умов жоден Президент країни ні за яких обставин не зможе навести у ній лад, прийнявши на себе після закінчення терміну каденції як карму, масу народного гніву.

Даний проект Конституції України розроблено саме на підставі глибокого аналізу і синтезу матеріалів, пов'язаних з однієї сторони із існуючими релігійними та філософськими уявленнями про світ, а з іншої, – на використанні результатів сучасних передових наукових досліджень в різних напрямках науки, у т.ч. і власних.

Проект цього варіанту Конституції є таким, у якому для кращого усвідомлення його суті спочатку викладена світоглядна концепція з відповідним її науковим обґрунтуванням, що для людини має стати визначальним відносно змісту та природи її буття.

Усвідомлення цієї концепції у свою чергу дозволить усвідомити і суть проекту даної Конституції як такої, що несе в собі відповідно нові передумови для гармонійного співіснування у громадянському суспільстві народу країни.

Суть даного проекту Конституції полягає у тому, що він відображає у нашому світі причинний характер дії Вищих Природних Принципів, як ієрархічно Вищої для людства Програми, створює дані для людини Богом – Творцем рівні потенційні можливості з її самореалізації у кожному конкретному житті, дозволяє здійснювати управління країною в межах саморегулювання і контролю, не містить жодних "темників" для його різночитання, тощо.

Таким чином, усвідомлений зрілою часткою народу країни увесь позитив щодо даного варіанту проекту Конституції України має усі підстави вважатися таким, у якому вперше з наукової позиції обґрунтовано ідею новітньої суспільно – національної світоглядно – ідеологічної основи та одночасно є тим нормативним документом, прийняття якого у якості Конституції спричинить розвиток суспільства у напрямку гармонії, добробуту і щастя.

Саме цей напрямок розвитку суспільства сприятиме розумінню людиною своєї істинної планетарної місії, щоб у подальшому не паразитувати, а ладувати на нашій, Богом даній планеті Земля.

Сучасна світоглядно – ідеологічна концепція розвитку України та Світ навколо неї.

У свій час Декартом було сказане наступне: "Назвіть речі своїми іменами і світ позбавиться половини помилок".

Тому зараз, як ніколи раніше, необхідно усвідомити те, що нині не безпричинно тоне увесь світ. Цей факт стає усе більше суспільно визначеним.

Істинну причину такого явища потрібно вбачати у тому, що дана галактична цивілізація з її складовими та структурованими у неї в т.ч. історично відомими нам поточними цивілізаціями, на черговому спіральному циклічно відображеному витку свого розвитку підійшла до завершення власної еволюції. Цей факт необхідно сприймати як аксіому.

Людство у майбутньому, яке буде утворене на підгрунті нинішнього, має започаткувати наступний спіральний виток розвитку нової цивілізації, як подальшого розвитку власної свідомості у структурі еволюції Вселенського Розуму.

Тому на початку свого існування воно у першу чергу націлить власні знання у сторону ідеального, тобто високо – духовного шляху розвитку, що дозволить йому одночасно бути високорозвиненим і у його матеріальній складовій.

У основу духовного розвитку нової цивілізації буде покладена нова наукова парадигма, яка зуміє розкрити істинну суть Православ'я.

Тому, саме Православ'я для нової цивілізації стане не вірою, чи ще гірше, – релігією, а стане істинним світоглядним Знанням.

Але, щоб перейти до такого стану умов буття, стара система має бути остаточно зруйнованою. Саме такий процес ми нині і спостерігаємо та чого нинішньому людству не уникнути ніяким чином.

Місія України у цьому процесі давно програмно визначена. Тому вона зараз і є флагманом у падінні існуючої світової цивілізації.

З іншого боку, вона є визначено новою точкою опори майбутньої високодуховної цивілізації та її подальшого еволюційного розвитку.

У зв'язку з цим, нам нині немає чого рівнятися на те і тих, що і хто, слідом за нами, також руйнується.

Звідси, Україні і українцям нині вкрай необхідно зосередитися на власному усвідомленні очевидних речей та перейти від стану падіння до стану істинного зростання.

Підніметься Україна, підніметься і увесь Світ.

У зв'язку з цим, визначимо аналітичне підґрунтя і аргументи для такого ствердження.

Основним аргументом у даному випадку є факт загальної духовно – моральної деградації стану свідомості людської спільноти загалом, що може бути вирішено тільки на підставі усвідомлення новітньої науково – обґрунтованої світоглядно – ідеологічної концепції відносно основ світобачення та відповідної програми колективних дій.

А тепер про підґрунтя для аналізу.

Відомі аргументи, як історичні факти, так і аналітичні дослідження, при цьому також матимуть місце.

Найголовнішим тут є той фактор, що сформована нині новітня світоглядно – ідеологічна концепція та шлях її реалізації не може розглядатися тільки для України.

За таких умов Україна у першу чергу має стати певним атрактором, тобто центром кристалізації навколо себе тих країн, які є спорідненими та мають спільне національне коріння. Тут у першу чергу мова йде про історичну корінну сумісність народів України, Білорусі, Росії, Прибалтійських країн, тощо.

У далекому минулому наші країни були одним єдиним народом і називалися русинами чи русичами, хоча насправді ними були ще багато народів інших країн. Але в міру закономірних обставин під час циклу життєдіяльності цього колись Величного Народу в умовах Природних обмежень, передбачено визначився його занепад з розпадом державницького устрою. Таке явище було саме Природною закономірністю.

У результаті цього держава русинів на протязі тисячоліть руйнувалася з утворенням на її основі багатьох інших самостійних країн, аж до їх нинішнього стану.

Історія Росії при цьому особливо наглядна.

Під час всеохоплюючої духовно – моральної деградації людства, це лихо не могло не охопити і руський народ.

Місто Москва було створено на теренах Русі саме в період цієї тотальної деградації і з урахуванням характеристики поточного часу та визначено за ідеологічною ознакою, відображало імперські амбіції її творців у самому прямому розумінні.

Маленьке територіальне утворення на території Великої Русі стало центром агресії і імперських уподобань. Через ріки пролитої людської крові (звісно, це також Божий промисел але тільки якого Бога), московська держава від часу свого започаткування переросла нині у потужного імперського монстра.

І подібне теж було об'єктивною вимогою часу навіть з тієї причини, що інші аналогічні монстри також існували поруч. Тому таке явище було балансуючим фактором у природі взаємовідносин деградованого людства.

Реалізація цієї картинки також, відповідно, витікає із матричної площини Світобудови з її як дуальною складовою так і з дуальним характером прояву. І тільки з позиції сучасних наукових досліджень таке явище вже пояснюється досить просто.

Суть його полягає у тому, що первинне матричне поле Творця, як дві півкулі у їх єдиному цілому, за енергетичним потенціалом, а відповідно і інформаційним полігамним проявом, носить дуальний характер з ознаками плюс "+", та мінус "-".

Кожна із цих півкуль також утворена аналогічно але тільки з однією різницею. У енергетичному полі півкулі з ознакою плюс "+" у основі домінує позитивна енергія, а в іншому, навпаки. Але це є їх загальною енергетичною ознакою.

Окрім цього кожна із цих півкуль має власні перехідні енергетичні ознаки з тим же їх дуально відображеним інформаційним станом. Так,півкуля із загальним мінусовим потенціалом поділяється на дві чверті, у координатних точках якої енергетичне значення їх потенціалів послідовно відображено перехідними значеннями від мінус – плюс до мінус – плюс.

Таке явище як Задум Творця, з однієї сторони є необхідною умовою динамічності системи та механізму взаємодії у його полі первинних інформаційних атракторів.

З іншої сторони,такий розподіл її інформаційного поля відображує його контрастно виражену дуальну природу. Тобто, саме за таких умов добро і зло, як любов і ненависть, тощо, завжди протистоять одне одному і є при цьому реальним відображенням подій у нашому світі.

Виходячи саме з такої умови відносно принципу відображення подій у нашому світі та повертаючись до протистояння між собою людства під час довготривалого циклу з його Природних обмежень, не важко віднайти аналогію цьому явищу у подіях, описаних вище. Тому, наявність узагальненої позитивної ознаки у якості добра при нинішньому сліпому протистоянні людства і є балансуючим фактором поміж загального часу торжества Сил Зла.

Інше.

З розвитком Російської імперії у просторово – часовому континуумі, країні для самовираження, звісно, терміново була потрібною власна мова.

Це призвело до того, що російська мова у значній мірі створювалася компіляційним шляхом, а не шляхом природної еволюції, який більше притаманний, наприклад, українській чи білоруській мовам.

І оскільки людство у цей циклічно відображений період часу перебуває у стані тотальної деградації, то відповідно й мова, термінове створення якої здійснювалося нав'язаним шляхом з відтінком імператорського впливу, виявилася не чимось іншим, як штучним есперанто.

ЇЇ утворення у основі здійснювалося як на базі багатьох інших мов, так і без будь якого змісту придуманих слів. Тому у значній частині слів нинішньої російської мови присутнє за тлумаченням таке їх походження, яке носить або компрометуюче цю мову трактування, чи ж не маюче ніякого змісту, окрім як надуманого, у цьому сенсі взагалі.

Тому з позиції доброзичливості, не будемо робити детальний аналіз з цього питання у даній роботі, а зупинимося лише на аналізі деякої його частини, у тому числі і з позиції граматики. Інше нехай роблять фахівці.

Отже, чому нині громадяни Російської Федерації називають себе "русскими" або "русским народом"?.

Згідно граматики, у залежності від назви країни в основі походить і загальна назва народу. Тому, від назви країни Росія, де коренем у слові є його частка "рос", народ країни має називатися росіянами або, в противному разі, країна тоді має носити назву Русія та відповідно, Русійська чи Руська Федерація.

У свою чергу термін "русские" єдиний у світі такий, що у відмінниках відповідає на питання "який", а не "хто". Ця обставина також є нонсенсом у світовій практиці.

Розглядаючи дану проблему з цієї ж позиції, виникає питання чи існує тоді насправді "русский язык". Звідси, відносно "русский", уже не може виникнути жодних питань. Відносно ж "языка", то під цим словом нині потрібно розуміти фізіологічну частку тіла усіх біологічних істот планети. І навіть посилання на те, що за часів Київської Русі північні народи (нині територія Російської Федерації) називали себе "языки", не є зараз підставою для логічного трактування його, тобто язика, як мови. За допомогою язика можна тільки розмовляти, вести мову, тощо.

Тому, трактування терміну "русский язык" українською мовою як "російська мова", є абсолютно відповідним суті істини.

Торкаючись також аналізу суті тлумачного (змістовного) походження слів у російській мові, то ради справедливості тут потрібно відмітити те, що певна частина їх дійсно є еволюцією Санскриту, а інша ніби притягнута за вуха для грубої і брутальної дискредитації цієї мови у часі, що нині і з'ясувалося.

Звісно, нинішній російський народ не повинний у цьому, але вимоги часу ставлять перед ним завдання як з приведення власної мови до відповідності, так і відмови від її конвертації на терени інших країн. Таке розуміння задачі ближчим часом має бути загально визнаним братніми народами.

Звідси, виходячи як і з цього, а також опираючись на сучасні наукові дослідження, сприймемо за істинні наступні аргументи.

Усе в людському суспільстві, завдячуючи генетичному апарату людини, збудовано на системі мислення.

Згідно обґрунтованій сучасною наукою теорії хвильової генетики, хромосоми молекули ДНК запам'ятовують інформацію вібраційним шляхом. Тому сучасна наука і розглядає наш генетичний апарат як постійно вібруючу голограму. Нею ж також встановлено й те, що послідовність нуклеотидів ДНК є мовоподібною.

Наші гени словесно – хвильові, тобто вібраційні, тому по своїй природі вони спроможні як до квантової нелокальності, так і матричної нелокальності взагалі та, відповідно, у т.ч. і до телепортації інформації.

Таким чином, людина як своєрідний біологічний комп'ютер, завдяки оперативній (короткочасній) пам'яті власного мозку постійно трансформує інформаційно-енергетичні потоки, перетворюючи їх у неоінформацію (нео – нову).

Під час циклів Природних обмежень вона це здійснює за допомогою мови в межах лінійної логіки мислення, а в умовах їх відсутності, обмін інформацією здійснюється за рахунок образного (телепатичного) нелінійного мислення.

Таким чином потрібно вважати, що саме з цих причин російський народ називає нині себе "русским народом", тобто тільки завдяки природній властивості генетичного коду молекули ДНК зберігати у своїй пам'яті інформацію.

Отже, генетичне коріння походження наших братніх народів і дає усі підстави вважати себе русичами чи русинами.

І нині тільки республіка Білорусь є єдиною серед наших народів країною, котра відобразила своєю назвою причетність до русичів як Біла Русь.

Тому з позиції існуючого нині бачення, мабуть тільки народ цієї країни зараз має повноцінне право називати себе русичами чи русинами.

Але у часі загальна ситуація має змінитися на іншу, котра абсолютно назріла і уже є об'єктивною вимогою. Суть цієї вимоги полягає у терміновому відпрацюванні народами наших країн умов для свого нового поєднання з відповідною корекцією при цьому і мовного питання.

Зараз, питання об'єднання наших народів чи ні, уже навіть піднімати не потрібно, підготовча робота у цьому напрямку розпочалася і цей процес не зупинити.

Зараз потрібно тільки підняти одне питання, тобто на яких умовах та на яких світоглядно – ідеологічних основах буде відновлено країну Русичів.

І це питання має виключне значення. Суть такого значення полягає у тому, зможемо усі ми разом чи ні за даних обставин досягти істинної мети. Тому саме від цього залежатиме питання бути успішній реалізації такого задуму, чи нас очікує кінцева розруха.

Для визначення істинного шляху до реалізації Великої Мети, проаналізуємо існуючі передумови.

Нині на міждержавному рівні України та Російської Федерації уже розпочалася певна підготовча робота з приводу об'єднання братніх народів.

У якості підготовчої роботи з цього приводу у структуру свідомості наших народів уже запущено відповідну інформацію. І вона дійсно з часом тим чи іншим чином має спрацювати. Але тільки часу для реалізації цієї мети залишилося досить мало.

Саме тому діяти потрібно вірно та так, щоб народи наших країн зуміли усвідомити подібний крок як вимогу часу.

Аналіз існуючих нині негативних об'єктивних передумов, які історично склалися у наших стосунках, дає усі підстави переконливо стверджувати, що опираючись на них ми нічого путнього у перспективі не отримаємо. Об'єктивність цих передумов багатогранно виражена, тому, відповідно, має бути приведена до істини у вимозі поточного часу.

Для цього, спочатку проаналізуємо, що ж ми намітили утворити.

З позиції мов та граматики це також є досить важливим. Так за російською версією об'єднання наших народів має носити назву "Союз славянских государств", що українською мовою відповідає "Союзу слов'янських держав". На перший погляд ніби зауважень, чи будь яких суперечностей, цьому не існує. Але насправді, вони таки є. Так з боку граматики, на російській мові термін "славянских" походить від слова "Слава", а українською – від слова "Слово", що по суті несе у собі різний інформаційний зміст. Тому тільки за змістом суть цього терміну до вжитку у наших мовах втрачає усілякий сенс.

При цьому сам російськомовний термін "государство" походить від слова "государь", що означає визначену безмежну владу одного над масами.

З позиції бачення сучасної науки під цим необхідно вбачати певну ієрархічну фрактальну подібність Богу – Царю (коментує у т.ч. Псалтир), не усвідомлюючи при цьому того, що у Істинного Бога – Творця царських амбіцій бути не може, оскільки ми є його сутністю або прямим відображенням (підходить також термін – діти або продовження) на планеті Земля.

Таким чином, уже у самих назвах майбутнього утворення закладається інформаційна похибка, нехтувати якою ми нині не маємо жодного права.

Тепер про деякі інші об'єктивні реалії.

Оскільки Московська, а потім Російська Імперія по відношенню спочатку до Київської Русі, а потім і до України, завжди займала ворожу та загарбницьку позицію, цей фактор із пам'яті українського народу не викреслити ніколи.

Ситуація аналогічна тій, чому і понині не стерти із пам'яті російського народу вжиток "русские".

Тому, якщо робити спробу об'єднання за нинішніх реальних умов буття, відразу потрібно вбачати виникнення потужного народного опору з боку проукраїнських верств населення та внутрішніх конфліктів.

Звісно, силовим варіантом такий опір зламати можливо але ці дії з боку влади уже будуть називатися диктатурою з відтінком фашизму. А це означає, що настав той час, коли подібним шляхом уже йти ніяким чином не можливо задля того, щоб не загубити справу.

І тепер про іншу обставину, яка існування майбутнього союзу ставить під великий сумнів.

Тут потрібно усвідомлено визнати те, що в існуючій рабовласницькій моделі буття людства з викладеними у попередніх розділах її основами, новий "Союз..." неодмінно надбає форми типу Закритого акціонерного Товариства на користь існуючих, та у той же час руйнуючих основу буття як власного, так і народів, фінансово – олігархічних кланів. А тому під сумнівом тут необхідно вбачати те, з чим ближчим часом погодиться і більша частка суспільства, що людство є складовою часткою Природних Систем. І вище мова уже йшла про доказані сучасною наукою принципи з самоорганізації і саморегулювання, належних Природним Системам, які завдяки їм усе приводять до певної структурованої відповідності. Звідси, особливо зараз, людині вкрай необхідно усвідомити саме те, що Природа не мстить людині за її вчинки, вона на них тільки адекватно реагує. На наявність такого явища просто необхідно звернути увагу.

Одночасно, потрібно визнати наявність ще однієї досить важливої об'єктивної обставини, котра у певній мірі перешкоджатиме утворенню так необхідного усім союзу братніх народів. І стосується вона того, чому й досі народи різних країн світу займаються різночитанням непізнаної людиною суті Бога, фактор чого є досить визначним для розбудови світлого майбутнього усього людства на нашій планеті.

Тому, невже нині так важко усвідомити, що вкорінені певними силами з людським обличчям у структуру свідомості людства різні релігійні течії, впродовж віків призвели його до повної деградації і навіть фанатизму. Оправданням цьому не може бути й те, що задля відстоювання власних релігійних переконань, дане Богом – Творцем людині життя втрачає усілякий зміст. А таке явище і нині є нормою у нелюдських стосунках між людьми.

Таким чином, торкаючись питання у т.ч. християнської доктрини, котра є досить вагомою при відновленні прабатьківщини русинів, відмітимо що вона є абсолютним баластом, належним свідомості штучно розподіленого світоглядного бачення народів наших країн.

Не усвідомлення істинної суті першопричини буття у образі єдиного і багатолико проявленого Бога – Творця, що є аксіомою, штучно розподілило Божих "розумних" людей на ворогуючі утворення, лишивши їх при цьому усілякої мудрості.

Але і цей фактор ближчим часом буде приведено до спільного знаменника.

Ось з приблизно такою ідеологемною доктриною братні народи наших країн підходять до свого союзу.

Тому, саме за подібних обставин, доречно й нагадати ще один досить вагомий історичний факт із історії нашого народу, який мав місце у життєдіяльності наших пращурів. Нині достеменно відомо що на теренах Київської Русі її народ на протязі тисячоліть сповідував Відо – Вістичне Православ'я, суть якого полягала у веденні людьми способу життя, співзвучного з загальною Природною гармонією.

Їх віра, як і віра нинішніх християн, також була непохитною. Але за закономірними обставинами, похідними з циклічної природи умов буття, на Русі наставав час великої смути.

Прийдешньою цій смуті стала християнська віра, яка Святим князем Володимиром впроваджувалася вогнем, мечем і кривавими ріками.

Мабуть у подібному і полягає суть християнської святості. То ж чи не у тім полягає і святість княгині Ольги, провісниці християнства, яка представників власного народу таврувала клеймом тризуба і відправляла до Візантії у рабство.

Після встановлення на Русі християнства, прадавня віра наших предків була охрещена у язичництво (чи не від російського слова "язык" з його властивістю висловлювати усе, що на розум прийде).

Ось ці аргументи і є зараз такими, які по своїй суті у певній мірі перешкоджатимуть здійсненню світлоносної мети колись єдиного руського народу. Але навіть при цьому їх абсолютно не потрібно сприймати за перешкоду.

Успішність вирішення поставленої мети залежатиме тільки від сприйняття викладеної у даному матеріалі пропозиції в першу чергу лідерами країн наших братніх народів та, відповідно, тією часткою населення, яка уже усвідомлює, так і ближчим часом усвідомить її суть.

Зараз якраз настає той час, коли у першу чергу лідери наших країн мають визнати абсолютну безперспективність подальшого розвитку за існуючих умов. Адже, існуючий приклад з утворення Європейського Союзу на поточній ідеологічній і правовій платформі виявився неефективним і ближчим часом питання, відносно його існування, буде поставлено під великий сумнів.

Тепер якраз створюються ті умови, коли у першу чергу саме від лідерів братніх країн залежатиме майбутнє наших народів.

Тому, саме нині лідери наших народів мають перейнятися питанням своєї власної відповідальності за їх подальшу долю, від чого залежатиме також доленосне майбутнє усього людства. А це уже глобальна політика.

Отже, запропонована у даному матеріалі новітня концепція розвитку суспільства має стати базовою як для наших країн зокрема, так і прийнята ближчим часом за основу при утворенні держави наших об'єднаних народів.

Подальше функціонування такого об'єднання має здійснюватися за умови перетворення міждержавних кордонів у регіонально – функціональні.

Організаційна форма об'єднання має стати перехідною від "Союзу країн "Свята (допустимо – Біла) Русь" до повноцінної країни " Свята Русь".

Саме таку назву країни необхідно вважати доцільною, оскільки її майбутній народ при нині скошеній структурі власної свідомості, зініціює новий духовно – світлоносний напрямок свого розвитку.

Перехідний період з об'єднання країн має бути вирішеним у термін до 25 років.

На протязі цього терміну кожна із країн, учасниць майбутнього Союзу, згідно Конституціям, прийнятим на підставі доопрацьованого даного проекту Конституції, має здійснити відповідні до їх положень реформи.

Нині, в міру об'єктивних обставин, мабуть найбільше підготовленою до здійснення цих реформ є республіка Білорусь. Для Президента цієї країни, в т.ч. виходячи із його положення у часі, проект даної Конституції можна вважати за такий, який є йому вкрай необхідним безпосередньо.

Одночасно з розпочатими внутрішніми реформами у кожній окремій країні, має розпочатися початкова робота відносно утворення на їх теренах спільної союзної держави.

Центром майбутньої країни Свята Русь потрібно визнати одне із міст України як центру Європи. Ймовірніше, спочатку мова йтиме про місто Київ.

Таким чином будемо вважати, що з утворенням країни Свята Русь, у подальшій історії як народу Русів, так і народів інших країн, розпочнеться світлоносна доба розвитку.

Іншого вибору на поточну перспективу, розумна, оточуюча людину об'єктивна реальність їй не дає.

На завершення, будемо вважати, що відображена у даній роботі новітня світоглядно – ідеологічна концепція та розроблений на її основі проект Конституції України є такими, що найкращим чином відображають цілісність картини світу і процесів, здійснюваних у ньому. На підставі саме такої новітньої ідеологеми розумне людство з часом зможе розв'язати усі свої проблеми, надбавши при цьому мудрості, йдучи на протязі тисячоліть тернистим шляхом до Великої Істини.

А щоб глибше усвідомити розумінням цієї Істини, то у ній необхідно вбачати ту першопричину з її еталонним станом, ім'я якій Бог – Творець з реалізованим ним багатогранно вираженим проявом ієрархічної структури Світобудови.

Звернення до Президента України.

У ст. 3 нині діючої Конституції України сказано наступне: "Держава відповідає перед людиною за свою діяльність".

Саме від суті змісту, принаймні цієї фрази, мені хотілося б звернутися до нині діючого Президента країни В.Ф. Януковича.

Шановний пане Президенте!

Серед свідомої частки населення країни просити будь яких коментарів стосовно дієвості даного пункту Конституції, немає ніякого сенсу.

Мабуть визнання вищою мірою цинізму відносно такої відповідальності, буде визначено досить м'яко.

Подібний стан речей у країні є проявом тотальної фальші, оплотом існування якої є рабовласницька модель буття у структурі народу, та яка ніякого права на подальше існування уже не має.

Запитувати Вашу думку стосовно дієвості даного пункту Конституції не коректно. Будемо вважати це питання таким, яке з Вашого боку, як гаранта Конституції, є також усвідомленим та стане завданням для його логічного вирішення.

У свій час видатний вчений А. Енштейн висказав наступну геніальну фразу: "Неможливо вирішити проблему на тому ж рівні, на якому вона виникла, потрібно стати вище цієї проблеми, піднявшись на наступний рівень. Ти ніколи не вирішиш проблему, коли будеш думати так само, як ті, хто її утворив."

Нині ця фраза стала крилатою, особливо у науковому світі.

Тут під рівнем потрібно розуміти той рівень знань та стан свідомості який людина надбала чи може досягти у разі наполегливої праці.

Звісно також, коли людина над собою цілеспрямовано не працює, тоді рівень стану її свідомості деградує і вона як система досить швидко зникає. Це відповідає принципам розвитку нелінійних динамічних систем і є природною закономірністю для усього того, що належне нашому світу.

Тому, саме з позиції, висловленої А. Енштейном, автору даного проекту Конституції далося можливим концептуально усвідомити причинні фактори, які лягли у основу поточної деградації стану людської свідомості. Кінцевим результатом цього, у разі не прийняття відповідних мір, стане повний розпад структури нинішньої цивілізації. І як кажуть, не доведи Боже нас до подібного стану речей, адже тоді народ країни очікуватиме повний довголітній хаос з усіма негативними наслідками.

Але подібного явища поки що ми можемо уникнути.

Тому, саме з позиції усвідомлення причинних факторів деградації, автору далося сформувати новітню науково – обґрунтовану національну ідеологію, якої досі у країні не існувало взагалі і яка лягла у основу написання даного проекту Конституції.

У даному матеріалі концепція цієї ідеології викладена як висновок у самих загальних але достатніх для розуміння, рисах.

Саме тому, автор цього матеріалу переконливо вважає що Ви, шановний Вікторе Федоровичу, не випадково у цей час стали Президентом країни, та як сильна і вольова людина, рішуче можете піти на самі непопулярні кроки відносно устоїв існуючої системи та досягти при цьому величної мети.

З позиції так званого верхнього щабля (за А. Енштейном, - рівня) автор вбачає визначене Богом – Творцем виконання Вами Величної Земної Місії у цьому житті. І саме Величної Земної тільки тому, що ближчим часом наша країна Україна має стати тим локомотивом, який має витягти із кігтів рабства усю земну цивілізацію.

Це не просто слова, це наше з Вами Небесне завдання. Його тільки до кінця потрібно усвідомити.

Людство уже собі часу не залишило для вирішення іншим шляхом створених ним проблем.

З іншого боку, стан його свідомості є настільки розпорошеним, що самостійно воно також не спроможне у своїй масі бути здатним в межах самоорганізації вирішити ці проблеми.

А об'єктивна реальність від людської спільноти вимагає саме цього.

Тому йому зараз потрібні провідники, які цілеспрямовано провели б його до світлоносних умов буття.

Таке у історії людства під час перехідних умов за існуючих Природних обмежень, накладених на стан його свідомості зовні, завжди було закономірним явищем.

Мені не потрібно Вас переконувати у Божій визначеності Вашої історичної місії. Ви це уже давно маєте знати самі. Зараз перед Вами тільки постало питання, яким чином це здійснити.

Ставши Президентом України, Ви відразу приступили до певних реформ тільки з тієї причини, що вбачили певну порочність в діючих умовах як системи влади країни, так і наявність їх у народно – господарському комплексі. А це уже говорить про те, що Ви визначено прагнете до змін ситуації у країні на краще.

Взятий Вами курс на жорстку централізацію системи влади у країні вкрай потрібен але виправданим він може бути лише у одному випадку. Такий випадок може настати тільки за умови, коли у країні визначено її істинний шлях розвитку для досягнення справедливої мети.

У всіх інших випадках це призведе до виникнення тоталітаризму.

Лідер країни завжди мусить бути відповідальним перед народом за результати своєї роботи у якості керівника країни. Тому існуюча система влади у країні має забезпечувати цю відповідальність.

Історії добре відомо, що собою являє безвідповідальна і централізована у одних руках влада. Ми усі живі люди, тому усі являємося, наприклад, уразливими до власного психо – емоційного стану чи інших як внутрішніх, так і зовнішніх подразників. А за цим стоїть доля народу країни і його майбуття.

Уже з оцінки тільки такого наявного фактору потрібно усвідомити порочність подібної форми управляння, як системи влади.

І саме тому, жодні розпочаті реформи, не принесуть ніяких результатів, коли спроба їх проведення здійснюватиметься з позиції того рівня, на якому вони виникли.

У зв'язку з цим, будемо вважати, що іншого шляху, а саме як істинного, у Вас і народу країни, окрім як викладеного у проекті даної Конституції, поки що не існує.

Тільки запропонований підхід щодо суті існуючих тисячолітніх проблем, у змозі забезпечити відтворення саморегулюючих принципів у життєдіяльності країни. Країна не може повноцінно існувати за умов сліпого ручного управління. Тільки певна та відповідна система управління та норми взаємостосунків у цілому, зможуть утворити у країні повноцінний саморегулюючий механізм відносин з мінімальним втручанням у його роботу будь кого. До цього нам усім необхідно нині прагнути.

З часом такий підхід буде підтриманим усією світовою спільнотою.

Перейміться цим. Зверніться з цього приводу безпосередньо до народу. Будьте переконані, що він Вас безсумнівно підтримає. А це уже мандат від народу на звершення його мети. Це також і його сила, яка може бути передана Вам.

Саме у такому разі, на відміну від Ваших попередників, Ви зможете не ввійти, а в'їхати в Історію Людства на Білому коні.

Іншого істинного вибору у Вас як перед народом, так і перед Богом, бути не може.

Сенсом життя людини має бути терниста дорога до Божої Істини, осилити яку можливо тільки, йдучи стезею Честі та Гідності.

Автор проекту даної Конституції готовий усіляко сприяти Вам впевнено крокувати по цій стезі задля майбутнього щастя народу нашої країни.

Автор цієї роботи готовий за Вашої підтримки прикласти усі зусилля для встановлення історичної та Божої справедливості у частині відновлення функціональних теренів наших народів, як майбутньої країни Свята Русь.

Успіхів Вам і нашому Народу у досяжності спільної Величної та Правдивої мети.

Звернення до народу України.

Інформаційний стан річки життя роду людського постійно змінний.

Усе в житті людства знаходиться у стані неперервних змін. На це варто тільки звернути увагу, щоб подібне явище стало помітним свідомістю кожного. Порою те, що було аксіомою життя для загальних мас учора, сьогодні, уже в умовах реального буття, може бути відображено з точністю до навпаки.

Таке явище ще раз стверджує те, що людина у оточуючій її дійсності є Природно обмеженою відносно істинного сприйняття об'єктивної картини світу. Але, знаходячись у динаміці руху та постійно здійснюючи інформаційно – енергетичні перетворення, вона розширює межі власних пізнань.

У цьому процесі досить важливу роль відіграє сучасна наука з новітніми результатами її досліджень. Особливу увагу тут необхідно звернути на метафізичну сторону процесів, дослідження яких здійснюється в т.ч. сучасною квантовою фізикою.

Завдячуючи саме цьому напрямку науки, нею встановлено існуючу у структурі Світобудови певну квантову нелокальність.

Розглядаючи також Світобудову, як певну голографічну матрицю, у якій флуктуаційні процеси у так званій "вселенській голографічній грі" здійснюються завдяки динамічній природі квантів енергії з їх відповідним інформаційним змістом, сам Усесвіт необхідно вбачати по суті як нелокальний взагалі.

Суть цієї нелокальності полягає у поточній інваріантності комбінаційних імпровізацій, виражених так чи інакше у об'єктивній реальності з її детермінованою природою. Сама ж детермінована природа передбачає загальну визначеність усіх процесів від їх початку, як альфи і до кінця, як омеги, що лежить у основі Великого Задуму Творця, складовою часткою у багатогранних проявах якого є одночасно кожен із нас.

Мабуть тому життя людини необхідно вбачати саме як гру у Вселенському голографічному спектаклі на усіх його ієрархічних складових рівнях.

Глибинний же зміст цієї гри необхідно розглядати як суть постійного еволюційного процесу самого Вселенського Розуму в усіх його проявах. Людина, а точніше її душа, при цьому по своїй суті є активним носієм інформаційної пам'яті голографічної матриці в усіх її переходах із стану в стан, вічно мандруючи безмежними просторами Усесвіту.

Але, знаходячись у поточному часі в зоні Природних обмежень, подібного вона реально не відчуває. Тільки окремим, у певній частині одарованим Природою представникам людства, дана можливість вибіркового відчуття цієї реальності. Подібне відчуття нині носить поки що фрагментарний характер і привнести людству повноцінні глибинні знання по суті не спроможне.

Обмежувальний фактор Вищого Розуму тримає усе під власним контролем, здійснюючи свого роду роль режисера – постановника. Саме за подібним сценарієм реалізується детермінована природа Великого Задуму Творця. І мабуть тому, з метою неодмінності реалізації у великому процесі цього Задуму, відображена метафізичною стороною локальна картинка усвідомленого людиною, досить часто небесною режисурою переводиться в стан нелокальних імпровізацій. А це означає, що навіть ніби при так званому ясному баченні, реально події у досягненні тієї ж мети можуть розгортатися зовсім іншим напрямком.

Усе це до того, що природа людської еволюції в т.ч. є досить жорсткою і при цьому, в загальному плані, наперед визначеною.

Звідси, людині розумній не потрібно відпускати процеси, пов'язані з її життєдіяльністю, у самостійне русло. Людина постійно, а особливо тепер, неодмінно має тримати руку на пульсі. Надія на когось чи щось, – залишається у більшості тією ж надією. А сам процес життєдіяльності при цьому триває. Ось тільки куди він нас заведе, питання глибоко риторичне.

Глибоко риторичним є питання і відносно ставлення Президента країни до проекту даної Конституції.

Тому тут необхідно чітко усвідомлювати те, що даний проект Конституції є викликом цьому світу, а вірніше, встановленим у ньому правилам гри. І такий виклик може здійснити тільки досить сильна, мужня, вольова та мудра людина, здатна в ім'я Великої Істини, а не тільки чисто тілесних інтересів, наважитися на подібний крок.

Виходячи з цього та знаходячись у поточний період часу перед його великим викликом з боку об'єктивної реальності, народ країни має чітко усвідомлювати те, що йому Вищими силами встановлені відповідні правила гри. Реалізація цієї гри в умовах об'єктивної істини здійснюється у межах вічно діючих принципів з самоорганізації і саморегулювання, які є атрибутом Вселенського Розуму.

Тому, в рамках певного стану свідомості людство завжди як у малому, так і у більшому, здійснює процеси власної життєдіяльності у межах дії цих небесних принципів.

Ось чому поточний епохальний період часу усе більше підводить свідомість людства до визначення і визнання як очевидних речей, так і прийняття в рамках самоорганізації і саморегулювання відповідних дій.

З боку розумної об'єктивної реальності це для людства стає нагальною вимогою часу.

Настав час активно пробуджуватися усьому народу країни. Адже, поки він пасивно дрімав, його обібрали з ніг до голови.

Фінішним результатом для самого майбуття українського народу стане зняття мораторію на продаж землі.

Після цього народу країни, окрім як власного життя, уже дійсно втрачати буде нічого, адже сьогодні ним уже все майже втрачено.

Надбання народом країни такого результату витікає з абсолютної деградації стану його свідомості у поточному періоді часу. Саму природу подібного явища потрібно вважати похідною прояву Великого Задуму Вищого Розуму, передбаченого структурними переходами у його власній еволюції.

І тільки усвідомивши подібне, кожен громадянин країни зможе адекватно оцінювати стан об'єктивних речей, націлюючи при цьому власну свідомість на визначення істинного сенсу буття. При цьому кожен повинен також абсолютно визнати й те, що загальні умови буття, які надані йому Вищим Розумом, мають бути рівними для кожного.

Тільки наявність рівних можливостей для повноцінної реалізації кожною людиною світу власних програмних задач, дозволить створити гармонійні матричні умови для загального співіснування людства. Але стан його свідомості при цьому уже має бути абсолютно відмінним від нинішнього.

Тому, виходячи з такої оцінки, народ країни має бути твердо переконаним і у тому, що усілякі в країні реформи у поточних умовах буття, жодним чином не розв'яжуть ті проблеми, які виникли перед ним у результаті його діяльності. І це стосується кожного, у т.ч. і самих реформаторів.

Стосується також і з тієї причини, що за результати реформ їх творцям обов'язково прийдеться нести відповідальність як в умовах реального буття, так і перед Вищим Розумом.

Славетний Народе України!

У нинішній час певними силами стан твоєї свідомості заперто у темницю для Розуму.

Тому саме зараз ти стоїш перед питанням буття – небуття.

Але вихід з цієї ситуації є і пов'язаний він насамперед з самим тобою.

У штучно створених для тебе умовах буття за рабовласницькою системою, тобі зараз, як ніколи раніше, настав час жити за власним розумом.

Досить жити за правилами, встановленими згідно міжнародному зговору міжнародними рабовласницькими інституціями. Саме цим зговором міжнародними рабовласниками реалізується їх споконвічно мета з кінцевої узурпації влади і заволодіння матеріальними багатствами світу.

Тотальна глобалізація – шлях до здійснення цієї мети. В програмних задачах з її реалізації ними нині майже завершена концентрація у власних руках світових капіталів, виробництв, тощо. Але цей процес, як фальшивий і загально руйнівний, набирає ознак з його подальшого цілковитого краху.

За подібного характеру розгортання подій, мабуть саме тобі Вищим Розумом визначено бути провідником як нової істинної духовності на нашій планеті, так і започаткувати на ній новітні гармонійні умови існування у співтоваристві людей.

Мабуть саме ти маєш привести до відповідності нелокально виражені картинки об'єктивної дійсності, які обумовили виникнення загального хаотичного стану, у локальни й театр гармонії.

Для здійснення цього у тебе є все необхідне. Тому у поточному часі тобі потрібна для цього тільки велика і добра власна воля.

Проект даної Конституції країни мабуть чи не єдиний, що здатний покликати тебе до наведення в умовах власного співіснування повноцінного ладу.

Тільки терміново усвідомивши його раціональність, ти зможеш реалізувати споконвічну мрію людства про щасливу долю.

Для цього, в межах дії принципів з самоорганізації і саморегулювання, тобі невідкладно потрібно приступити принаймні до встановлення на усіх рівнях локальних зв'язків з підготовки розбудови майбутньої системи влади, як форми самоорганізації, передбаченої даним проектом Конституції країни.

У стрімко змінних умовах буття ти також маєш постійно відрізняти істину від великої фальші, приймаючи при цьому відповідні рішення та здійснюючи необхідні дії.

Нині той темп великих перемін, котрий розпочав здійснюватися у структурі планетарного людства, ближчим часом поставить його перед мірою невизначеності. І такий час не за горами. Тому процес руйнації старої, віджившої по собі форми самоорганізації людей, здійсниться подібно тому, як розвалюється карточний будиночок. При цьому, приклад розвалу Радянського Союзу, є тому наглядним.

Мабуть саме за подібних обставин, знаючи що робити, ти будеш спроможним терміново здійснити істинні реформи у своїй життєдіяльності.

Успіхів тобі, славетний народе України!.

Післямова.

У теперішній час людині важко уявити що означає її цілісність або що таке триєдність світів, тощо.

У неї цілком відняли можливість навіть аналітично мислити та об'єктивно оцінювати оточуючу реальність.

Від часу накладених Природною системою на її свідомість обмежувальних факторів, вона закономірно почала у своїй загальній масі деградувати. Тому особливо зараз їй не до таких думок. Основне завдання нинішньої людини пов'язане з інстинктом самозбереження, тобто виживанням будь яким чином у все складніших день від дня умовах буття.

Подібна тенденція без кардинальних змін буде продовжуватися і надалі.

Відсутність нині у людини можливості аналітично мислити та об'єктивно оцінювати оточуючу реальність пов'язана саме з цим.

Але, якщо принаймні на мить, у погоні за виживанням призупинитися та оцінити що було учора і що маємо сьогодні, різниця стане вражаючою.

Учора було краще і так день від дня.

Таким чином стане помітною загальна тенденція до підсвідомого віднімання, за сприяння певними силами, самого права на життя у нашого народу.

Звісно, за подібних умов народу країни не до самовдосконалення у розумінні сенсу життя, не кажучи уже про якусь там цілісність чи триєдність світів.

Але саме обізнаність людини принаймні у цих питаннях, дозволила б їй у значній мірі запобігти існуючим негараздам та виправити подальший шлях власної еволюції.

Загальна маса людей не знає того, що цілісність, це не тільки єдність за допомогою енергетичного кокону душі і тіла людини.

Не знає вона і такого терміну, як фрактальний принцип, відповідно якому реалізується єдність як тіла з душею, так і одвічне функціонування людини принаймні у триєдності світів.

Існуючі філософські гіпотези на цей рахунок почали підтверджуватися у новій якісній формі ростками сучасної науки, знання якої у цьому напрямку також поки що у певній мірі штучно стримуються. Але ці знання стали неоціненними. Особливо це стосується так званої математичної мови Творця світу, як описання принципу розбудови фрактальних об'єктів Світобудови та їх взаємодії, не кажучи уже про наукові досягнення в області квантової фізики, медицини, тощо.

Усе це до того, що людина має знати істинну природу свого функціонування.

Причинність такого функціонування у першу чергу пов'язана з Душею людини, отримуючою черговий еволюційний досвід у даному земному житті.

Саме тому Душу потрібно вважати атрибутом Вічності у її постійних переходах із стану в стан у структурі Світобудови. При цьому, Душа може отримувати свій черговий еволюційний досвід тільки за умови, коли вона перебуває у щільно – упакованій формі матерії якою для неї є, наприклад, земне тіло людини.

Але як тіло так і Душа, мають власні програми розвитку у результаті чого вони можуть бути поєднані у єдине ціле тільки за принципом відповідності.

Ці програми як Ян та Інь (у їх східній інтерпретації), тобто, як матеріальне і духовне, є відображенням протитечії ентропії правообертальних нелінійних інформаційно – енергетичних потоків, поєднаних у єдине ціле. У результаті цього людина набуває стану цілісної завершеності та стає готовою до виконання чергової власної життєвої функції.

Саме ці програми і є утворюючими тонко – матеріального енергетичного кокону (аури) навколо тіла людини у межах якого функціонує її Душа, заохочуючи при цьому власні потреби із своєї структурованої єдності в її матеріальній і духовній складових.

Виконання Душею власної життєвої функції здійснюється у просторово – часовому континуумі. Просторова складова континууму для Душі цілісної людини є матричним полем, вираженим триєдністю світів.

Суть триєдності світів також полягає у єдності таких форм організації живої матерії, якими є наш щільно – упакований світ, котрий ми можемо вочевидь сприймати органами відчуття і тонко – матеріальний (у вжитку – потойбічний чи паралельний), які є спорідненими завдяки вищому ієрархічному рівню світу Прави у структурі світів Світобудови. Між цими світами існує тісна та неперервна взаємодія котру потрібно вбачати як роботу Вселенського Розуму над власною еволюцією.

Умови життєдіяльності людини напряму залежать від цієї взаємодії, тільки це поки їй невідомо.

Саме за подібних умов, Душа людини у складі її цілісного тіла, як структурована частка, що належна Світобудові, також здійснює власний еволюційний процес.

Матричне поле цілісної Світобудови за енергетичним потенціалом у розподільчих секторах свого координатного простору є перехідним від ознаки плюс "+" до ознаки мінус "-", та, навпаки. Звідси, цілісну Світобудову необхідно сприймати як дві півкулі, кожна із яких має узагальнено визначену протилежну ознаку.

Згідно фрактальній теорії, аналогію цьому потрібно вбачати і подібно будові нашої Землі з її такими півкулями, як північ і південь. Місяць також у власних координатах так званого свого хрестового розвороту має дві півкулі одна із яких виконує доцентрову функцію по відношенню до регулювальних процесів на Землі, інша, – відцентрову. Окрім того, як нам добре відомо, кожна із цих півкуль складається із двох четвертей енергетичні функції яких відмінні одна від іншої. Тому, знаходячись у тій чи іншій фазі, наш Місяць, як балансир, регулює водними (вода як інформаційна матриця нашого світу) процесами на Землі.

У життєдіяльності людини, основною складовою якої є саме вода, фази Місяця відповідно регулюють міжклітинний біологічний обмін.

То ж, чи є у такому разі наш спільний космічний дім живою субстанцією, чи ні. Відповідь звичайно має бути однозначною.

Ось ці ознаки і визначають їх загальну інформаційну сутність як позитивну чи негативну, що у подальшому реалізується в процесі життєдіяльності людини у тому числі.

Таким чином, виходячи із циклічної природи прояву умов буття у житті людства на планеті Земля, з урахуванням її поточного місця знаходження по відношенню до того чи іншого полюсу півкуль уже небесного зодіакального кола, відповідно визначається і стан людської свідомості.

У період знаходження людства в півкулі просторово – часового континууму з загальною ознакою мінус "-", на стан його свідомості накладаються зовнішні Природні обмеження. Але енергетичні потенціали цієї півкулі у своїх чвертях (аналогічно Місяцю) є перехідними і відповідають розподільчим значенням "-" → "+" та →"-" → "+". Тому загальною одночасною характеристикою для цієї частини зодіакального небесного кола є домінанта мінуса над плюсом, а це означає переважну визначеність у поточному циклі торжества у матричному полі буття людства Зла над Добром. Саме подібний стан очевидних речей ми нині і спостерігаємо, нічого при цьому не розуміючи.

На відміну від цієї півкулі небесного зодіакального кола, її протилежна складова по потенціалам четвертей має енергетичні характеристики "+" → "+" →"+" → "-".

Мабуть у цьому і необхідно вбачати позитивну інформаційну складову її суті, з домінантою у її складовій енергетичного потенціалу "+".

Тому для Землі у час перебування під її впливом, настають райські часи.

Не розуміючи подібного, ми тому і не здатні зрозуміти й того, що саме потойбічний світ у взаємодії з нашим є для нас вищим за статусом. Тому його представники і привносять деструкцію у людську спільноту на нашій планеті під час циклу природних обмежень.

У протилежному ж циклі уже ніякої богообраності окремого народу просто бути не може.

Загальною характеристикою цього циклу є всеохоплююча любов, гармонія та лад.

Сам процес взаємодії між світами у основі здійснюється на рівні тонких вібраційних енергій і їх інформаційних функціональних потоків. При цьому ці енергії через енергетичний кокон людини передаються Душі. Ось у такому стані, в разі перебування під впливом зовнішніх обмежень і блудить Душа людини між злом та добром, наповнюючи власну інформаційну матрицю правдивим чи спотвореним станом свідомості.

А це уже є зворотнім зв'язком у взаємодії між світами з одночасним формуванням і їх нового інформаційного стану.

Сам такий процес є неперервною функцією у житті людини та визначає при цьому її подальше майбутнє не тільки у даному житті. Душа людини завжди знаходиться у постійних переходах між світами, кожний раз здобуваючи черговий еволюційний досвід у т.ч. і в земному втіленні.

При цьому, з метою отримання різного досвіду, Вселенським Розумом програмується кожне чергове життя Душі у тілі людини.

Тому, якщо у попередньому житті людина була, наприклад, рабовласником, то у наступному, їй ймовірніше прийдеться неодноразово насолоджуватися умовно уже станом раба, і т.п. Якщо ж людина у даному житті стала вбивцею, у наступному ж житті згідно програмі еволюції її Душі, їй самій прийдеться обрати долю, за якої вона буде убитою.

Саме подібним чином Душа може отримувати ефективний досвід у своєму зростанні або падінні.

І досягти знань у цьому напрямку далося можливим в т.ч. завдяки досягненням сучасних інформаційних технологій та обчислювальної техніки зокрема.

Дякуючи тільки цьому, сучасній науці далося описати математичний алгоритм мови Творця світу. Це у свою чергу лягло у основу визначення концепції нелінійної динаміки, що дозволило пролити світло на ті тайни Світобудови, які для людини в період Природних обмежень були недосяжними.

До цього у далекому минулому тільки певній частці людей, котрих ще називали "посвяченими", як правило, за допомогою олівця, циркуля і лінійки далося образно створити на папері картинку світу, зображену у Евклідовому просторі. Завдяки цьому, ними було встановлено прояв у нашому світі всеохоплюючого принципу "Золотої пропорції".

Але істинно трактувати цей Вселенський принцип та його прояв у житті людства, базуючись тільки на картинках, зображених у Евклідовому просторі, неможливо. Та більшого на той час людина осягнути природно не могла.

Звісно, ці знання не дозволяли людині описати картинку світу так, щоб мати про нього істинні та більше повноцінні уявлення.

Тим паче, що саме у той період часу на життєдіяльність людини розпочав здійснюватися тотальний вплив представників потойбічного світу з метою цілковитого опанування свідомістю людей, чого ними нині майже і досягнуто.

За допомогою тих же "посвячених", а доречніше, впливу у першу чергу на стан їх обмеженої свідомості з боку представників потойбічних тонко – матеріальних сил, у середовищі планетарного людства далося створити в'язницю для його Розуму.

Кінцевою передумовою для створення цієї в'язниці стало жертвоприношення єврейського народу, обраного вищими темними потойбічними силами з метою виконання ним їх мети на нашій планеті Земля.

Тому саме цьому народу була нав'язана фатальна юдейська віра з подальшим витоком на її основі християнської та мусульманської релігій. І саме такий стан очевидних речей при прагненні людиною до розуміння чогось того Вищого та непізнаного, кого вона назвала Богом, абстрагував свідомість земного людства до суті його різночитання чи різнобачення.

Ось чому зараз земний люд зі своєю скошеною структурою свідомості у повній мірі пожинає відповідні плоди із цього Древа Знань, як Древа буття.

І будучи нині абсолютно поневоленим, він неспроможний навіть дати істинну оцінку таким "плодам".

При цьому єврейський народ дійсно став однією із рушійних сил серед людської спільноти під час даного циклу. На його долю нині випадає досить значна частка найвідоміших представників науки, культури і мистецтв.

Але завершальним кульмінаційним моментом богообраності єврейського народу стало приведення людської цивілізації до технократичного шляху розвитку з орієнтацією її свідомості на чисто земні матеріальні цінності. При цьому, певна частка єврейського народу взяла під свій контроль усі фінансові світові потоки та оволоділа левовою часткою матеріальних благ світу. Це призвело до скошеності у перерозподілі матеріальних благ та знедоленні загальної маси людства.

Усе це не стало відповідним принципу "Золотої пропорції", внаслідок чого настав збій у взаємостосунках між людьми, крах яких нині приходиться спостерігати.

І якщо при цьому мову вести про домінанту Вселенської просторової гармонії по відношенню до гармонійності стосунків у взаємовідносинах людства, то перше звісно, як аксіому, необхідно вважати визначальним.

Тому, виходячи із подібного стану очевидних речей, чого пізнати на протязі одного життя людині неможливо, у перспективі слід очікувати від Вищого Розуму відповідної корекції з цього питання у середовищі людства.

Завдяки подібному шляху розвитку людства в процесі його еволюції, деструктивна мета представників потойбічного світу майже здійснилася.

На нашій планеті була реалізована рабовласницька модель існування, переповнена абсолютним домінуванням у свідомості людей негативних емоцій, котрі як енергія життя, вкрай необхідні темним силам потойбічного світу.

Сам же єврейський народ при цьому у своїй основі, за виключенням представників його ортодоксальної касти, став таким же заручником системи, як і усе планетарне людство. І нині, нічого не усвідомлюючи, цей народ продовжує сліпо вірити у культ юдейської ідеології, як християни в своєму різнобарв'ї у культ своєї розпорошеної ідеології, не розуміючи при цьому, що у такий спосіб вони стали енергетичним джерелом для представників царства темних сил потойбічного світу.

Отже, саме таким чином загальну частку Душ людей нашої, даної Богом – Творцем, планети Земля прив'язали для служіння силам Царства Темряви.

Потужність цих прив'язок для значної кількості людей настільки міцна та фанатична, що розірвати їх так просто неможливо.

Але як відомо, відповідати за власні вчинки приходиться не тільки у земному житті.

Щось з цього приводу нам також відомо із релігійних джерел про так званий Суд Божий.

І це є небезпідставний факт, який стосується основної складової людини – її Душі, як матеріальної субстанції у категорії Великої Вічності.

Тому, під цим Судом необхідно вбачати звіт Душі перед Вищими ієрархами Світобудови за зміст прожитого нею кожного життя.

Мабуть саме про це у свій час було написано в Єгипетській "Книзі мертвих" наступним чином: "Я не убивав", "Я не крав" і т.д., що нам усім добре відомо із займаних та інтерпретованих звідси християнських заповідей.

Але при цьому християнська концепція любові не виявилася такою, щоб бути спроможною витримати подібний екзамен.

Істинним обличчям християнської любові на її історичному відрізку часу стали багаття, прокляття, гільйотини, катування та ріки людської крові для іновірних.

Тому, ніякого оправдання подібному бути не може взагалі. І немає чого у такому разі нині переводити вину на тих "так званих Святих Отців", котрі ніби не відаючи, коїли подібне.

Істинно, справа тут не у Святих Отцях, справа тут у системі християнської доктрини, аналогічній системі влади у країні.

Тож чи не є цьому взірцевими історії з Д. Бруно, М. Коперником та інші.

І як тільки цього не може усвідомити нинішня людина?. Але й це явище також є нонсенсом у даному часі.

Тому, бажаючи того чи ні, а Душі кожного цей екзамен усе ж таки прийдеться здавати, причому у жорстко – детермінованих умовах. А тому, визначатися потрібно кожному безпосередньо і терміново.

Математичний аналіз з цього приводу конкретно констатував умови розпаду фрактальних об'єктів Світобудови, яким також вважається і Душа людини. Звідси, існуючі висловлення відносно космічного попелу потрібно сприймати достатньо аргументованими.

Усе це людині також необхідно усвідомити, про що мова йшла вище стосовно усвідомлень, та одночасно преобразити стан власної свідомості у напрямку пошуку Великої Істини. Усвідомлення людиною таких звичайних і очевидних речей, попри усілякі перешкоди, що нав'язуються зовні, дозволить їй рішуче зруйнувати тисячоліттями встановлені для неї стереотипи мислення.

Тому, дана концепція і проект новітньої майбутньої Конституції держави України мають стати тим базисним фундаментом для усвідомленої частки народу країни, опершись на який її населення розпочне нову світлоносну добу у своєму розвитку.

Автор даної концепції розвитку вважає що увесь свідомий Народ країни Україна об'єктивно визначено у змозі підійти до її істинного розуміння. При цьому він спроможний прикласти усі зусилля для якнайшвидшого впровадження її у життя.

Тільки такий шлях розвитку створить у країні відповідні умови за яких уже її Розумний і Мудрий люд житиме як в ладу між собою, так і оточуючим його довкіллям, що і є відображенням істинної суті Бога – Творця.










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua