Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Лист звичайного українця

jurko | 4.05.2011 01:01

4
Рейтинг
4


Голосів "за"
5

Голосів "проти"
1

На початку статті, хотілося б попередити читачів, що я не економіст і тим більше не журналіст, я пересічний українець, якого як і мільйони громадян України, час "розпаду" і "перебудови" захопив зненацька і змусив подивитись на життя іншими очима. Очима УКРАЇНЦЯ.

Лист звичайного українця
На початку статті, хотілося б попередити читачів, що я не економіст і тим більше не журналіст, я пересічний українець, якого як і мільйони громадян України, час "розпаду" і "перебудови" захопив зненацька і змусив подивитись на життя іншими очима. Очима УКРАЇНЦЯ.

Після "розвалу" СРСР, стало зрозумілим, що квартиру, на яку я уже став у чергу і розраховував отримати від підприємства на якому працював, як молодий спеціаліст, очікувати не варто. Заробітну плату в купонах та мільйонах виплачували з піврічною затримкою, тож це стало причиною мого звільнення з держпідприємства і переходу на "вільнії хліба". Я організував невеличку ремонтно-будівельну бригаду і справи потроху пішли вгору.

Швидке, штучно створене, знецінення, тоді ще совєцькіх рублєй, я інтуїтивно відчув, і встиг витратити, той невеличкий скарб, який у мене був на той час, на різний дріб'язок, зараз і не пригадаю на що.

Дуже добре пом'ятаю час з 1993 до 1998 років, коли, як гриби після дощу з'являлися нові фінустанови. Банки, які пропонували кредити під малий відсоток за наявності "бізнес-плану", фінансово-страхові компанії, які під фантастичні відсотки пропонували розмістити заощадження громадян на депозитних рахунках. Обіцяли, пропонували, гарантували... ПОГРАБУВАЛИ!

Але, святе місце порожнім не буває. На зміну цьому шахрайству прийшло нове – ВАУЧЕРИ. Вмить сотні тисяч громадян України стали "співвласниками" багатьох підприємств, фабрик, заводів. Підприємства очолили "зРАДИ ДИРЕКТОРІВ", які розпочали вивозити "застаріле обладнання" як металобрухт за кордон? отримуючи валюту, при чому не виплачуючи заробітної плати "співвласникам" по-півроку і більше. Згодом, якось одночасно, зникли фінансово-страхові компанії, які розшукувати ніхто не став, потім почали скуповувати за безцінь ваучери, які уже нічого не коштували і нарешті власниками підприємств в Україні, стала невеличка купка людей, більше відомих сьогодні, як олігархи.

Спостерігаючи і аналізуючи вище згадані події я зрозумів, що іде тотально-систематизований грабунок державного майна. Дефолт в Росії у 1998 році, негативно позначився на економічному стані України. До цього моменту, майже всі виробничі потужності країни, "знайшли" своїх нових "власників", багато галузей були монополізованими, у тому числі і будівельна, тож моя справа потихеньку вмирала.

У 2000 році я був змушений працевлаштуватись охоронцем в приватну фірму, яка займається продажем паливно-мастильних матеріалів через величезну мережу своїх АЗС по всій Україні.

Працюючи у цій "купи-продай" фірмі я побачив і відчув глибину тієї прірви, в якій опинився я і мільйони мені подібних громадян. Спостерігаючи, як жирують власники фірми, я себе запитував: – як так сталось, що ми із самодостатньої, заможної країни у центрі Європи, маючи потужний виробничий потенціал, маючи кращі у світі земельні ресурси, маючи одну з найкращих інтелектуальних баз, перетворилися на жебраків-боржників?". І не ледацюги, і працьовиті, а живемо у злиднях на своїй Богом даній землі.

Здавалося б, в українському парламенті завжди існувала опозиція, завжди точилися гострі дискусії з приводу захисту громадян України, партії по черзі доривались до "керма", а кінцевий результат – ухвала законів на користь олігархії.

Слово ВІЙНА, виникло само-собою. ВІЙНА, яка набула інших форм і ознак. ВІЙНА, добре замаскована під нескінченні реформи. ВІЙНА, яка не дає впевненості у найближчому майбутньому.

Пограбували все, майже все, залишилась ЗЕМЛЯ, теоретично, а практично і у землі уже є "власники", все давно розділене. Тож це – ВІЙНА!

ВІЙНА – ГОЛОДОМОР цін на продукти харчування.

ВІЙНА – ГЕНОЦИД цін на ліки і медичне обслуговування.

ВІЙНА – КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ цін на житлово-комунальні послуги.

ВІЙНА – УКРАЇНОФОБІЯ в освіті, науці, мистецтві.

Сумно бачити на полицях магазинів українські овочі по ціні заморських, екзотичних фруктів. Сумно розуміти, що кожна сплачена гривня за житлово-комунальні послуги, збагачує твого ворога-олігарха. СУМНО!!!

Олігархи не залишили мені вибору. Або вмерти в злиднях, або боротися проти них і за себе.

Я ВИБИРАЮ ДРУГЕ.

3 травня 2011 року

Сергій, Дніпропетровськ.

Опубліковано Leleka News

http://www.facebook.com/l/ddb22WunxNMr3e_ztvjAN97-7WA/lelekanews.blogspot.com/2011/05/blog-post_03.html

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua