Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Члени партії рівніші

Олекса Косар | 17.08.2010 15:53

2
Рейтинг
2


Голосів "за"
6

Голосів "проти"
4

Отже: ми маємо конституційне право вільно обирати і бути обраним. Але яка ж це свобода вибору, якщо нас позбавили права вибрати депутата до райради чи облради, як такого, що висуває себе сам, незалежно від політичних партій.

Схоже, що не встигнемо охолонути від спеки літньої, як нас відразу ж накриє вогонь баталій виборів депутатів до місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Хоча, якщо у кого немає бажання брати участь у цьому дійстві, того захищає навіть сам... Закон України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів". Ось що гласить пункт 5 Статті 1 Розділу І: "Участь громадян України у місцевих виборах є добровільною. Ніхто не може бути примушений до участі або неучасті у виборах". Щоправда, після ознайомлення з усім змістом Закону до даного пункту так і хочеться додати: "І взагалі, на вибори, шановні громадяни, можете й зовсім не приходити, ми самі все зробимо, як і належить".

А втім, вищезгаданий пункт дуже правильний і потрібний, бо брати участь у виборах, якщо твій вибір обмежений, бажання зовсім немає, тим паче, за Законом, який не в злагоді з Основним Законом держави – Конституцією. Адже автори Закону про вибори й ті, хто проголосував за нього у Верховній Раді, а це – так звана правляча коаліція: депутати від Партії Регіонів, Комуністичної партії, Народної партії (блок Литвина), а також і сам Президент України – позбавили громадян, які не є членами партії, права бути обраними депутатами районних і обласних рад без висунення їх на вибори поза партійними списками. Тим самим знехтувано основним обов'язком держави, що сформульований в Статті 3 Розділу І Конституції України: "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави". І в цьому ж контексті Стаття 38 Основного Закону: "Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування".

Отже: ми маємо конституційне право вільно обирати і бути обраним. Але яка ж це свобода вибору, якщо нас позбавили права вибрати депутата до райради чи облради, як такого, що висуває себе сам, незалежно від політичних партій. А якраз вищезгаданий Закон про вибори і обмежує свободу виборця, бо вибирати ми будемо лише членів партії, або якщо і позапартійних, то все одно – висунутих за списками тієї чи іншої партії. Не в образу нікому сказано, але таких собі рабів партії... До речі, наша районна рада вже має досвід, як партія чинить з депутатами, якщо вони мають інший погляд на вирішення проблеми. Вилетіли ті хлопці-райдепи з районного депутатського корпусу, як пробка з "Шампанського", і виборців про те партія не запитувала. Воля вождя партії – понад усе.

Подумаймо: членів партії від загальної кількості громадян України навряд чи набереться хоч п'ять відсотків. Тож чому у радах будуть представники лише від них, а від решти громадян представництва не буде? Хтось зуміє переконати, що серед отієї незрівнянної меншості – партійців – кращі із найкращих?

І знову до Конституції: "Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом" (Стаття 24 Розділ ІІ). Але, як бачимо, партійці, все таки, рівніші...

Чим, власне викликане таке обмеження? На думку експертів, численні опитування показують, що виборці не довіряють або довіряють людям, але зовсім не довіряють партіям. Отже дане обмеження покликане, щоб уникнути конкуренції з позапартійними самовисуванцями, а ще відчуття своєї партійної слабкості. Тому й так звані опозиційні та позапарламентські партії так мовчки, дружно та смакуючи, аж облизнулися, проковтнули порушення Конституції про рівність громадянських прав незалежно від належності до партій і тому подібне. А ще ж древній Геракліт (грецький філософ, біля 540 – 480 рр. до н. е.) сказав, що Закон треба захищати, як мури власного міста, і це є ідеальна формула демократії. У нашому випадку "мури нашого міста" – Конституцію – покинуто напризволяще. Та хіба вперше...

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua