Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
ГЛОНАСС   GPS   GALILEO   космос   НКАУ   Путін   Янукович   Азаров   співробітництво з ЄС   співробітництво з Росією

Нашийник для Коні

Олексій Кацай | 8.04.2010 17:06

0
Рейтинг
0


Голосів "за"
1

Голосів "проти"
1

Наприкінці 2008-го року, коли навіть україномовним патріотам України стало зрозуміла генетична нездатність колишнього Президента В.Ющенка до стратегічного мислення, по стрічках новин пройшла малопомічена інформація, яка, здавалося б, жодним чином Віктора Андрійовича не стосувалась. Бо розповідала вона про одного з керівників сусідньої країни.

Нашийник для Коні
Космічний курйоз

Згадана інформація взагалі проходила по рубриці курйозів. Бо, як відомо, колишній російський президент Путін має лабрадора Коні. Російський лабрадор Коні, вочевидь, не має певних собачих розумових здібностей. Інакше чим пояснити той факт, що для того, аби не загубитися у трьох підмосковних соснах цьому представнику братів наших менших конче необхідний нашийник з системою... супутникової навігації?!

Певно мірою, саме такі висновки напрошувались з вище згаданої інформації про нараду з питань розвитку системи ГЛОНАСС, яка наприкінці жовтня 2008-го відбулась за участю прем'єр-міністра Росії. На цьому поважному зібранні слово взяв віце-прем'єр С.Іванов і оголосив про те, що дане ним ще навесні слово, нарешті, виконано. Нашийник для Коні з навігаційною супутниковою системою ГЛОНАСС готовий! І пояснивши, що ця річ собачої біжутерії є "російським ноу-хау", подарував це ноу-хау панові Путіну.

Пан Путін був задоволений. Коні, за словами Путіна, теж. Але особливо задоволені були представники російського аерокосмічного комплексу, нерозривно пов'язані з тамтешнім генералітетом. Адже нашийник виявився символом, що мав вказати на початок відродження одного з напрямків розвитку дещо занедбаної космічної галузі країни. Але тут потрібно додати...

...Трохи історії

Загалом, призначення супутникової навігації дещо ширше за пошуки загублених тварин. Вона використовується для визначення будь-яких об'єктів на поверхні Землі з дуже високою точністю в часі та просторі за допомогою низки супутників, розташованих на орбіті.

Першим за вирішення цього завдання узявся американський Пентагон, розпочавши ще під час холодної війни розробку "Системи Глобального Позиціювання", відомою зараз усьому світу за абревіатурою GPS. Супутники, створені компанією "Rockwell", запускалися в космос з 1978 по 1994 рік, коли GPS і отримала закінчену архітектуру.

Російська "Глобальна Навігаційна Супутникова Система – ГЛОНАСС" розроблена у відповідь на початку 80-х років минулого століття й досі належить Російським Аерокосмічним Силам. Архітектура ж ГЛОНАСС завершений вигляд отримала до 1991-го року – точнісінько, зауважимо, до свята розпаду СРСР! – і мала тоді 12 працюючих апаратів проти 24 GPS-івських. Але через відомі причини за десять років їх залишилось лише 8, що й робило російську навігаційну систему практично некорисною.

Але тамтешні урядовці, яким на відміну від наших, таки властиві прояви стратегічного мислення, зрозуміли, що, мовляв, не Газпромом єдиним... І в серпні 2001-го росіянами була прийнята федеральна програма з відродження ГЛОНАСС. Перший етап якої й закінчився вище згаданим собачим нашийником.

Окрім GPS та ГЛОНАСС є ще європейська навігаційна система GALILEO. Але про неї трохи згодом. Бо наразі нас цікавить інше питання. А саме...

...А що ж Україна?...

А Україні на час розпаду СРСР дістався потужний шматок аерокосмічної промисловості. Який, до речі, у вітчизняних умовах – і завдяки розпаду військових сил колишньої Імперії – певним чином звільнився від воєнного спрямування на користь науково-комерційного. Не зрозуміло, добре чи погано це робилось чисто організаційно, але модерній країні в черговий раз просто пощастило. Її Президентом став неоднозначний політик, але безперечно грамотний фахівець саме аерокосмічної галузі – Леонід Кучма. Щоправда, фахівець радянського ґатунку.

Але, не дивлячись на це (чи саме завдяки цьому), йому вдалося зберегти українсько-космічну інфраструктуру від цілковитого занепаду. Тим більше, що вже була створена й Національна Космічна агенція України (НКАУ), яка й опікувалась усіма питаннями зореплавних та землеглядних технологій. Щоправда через специфіку НКАУ останніх було набагато більше, ніж перших. Оскільки ця структура по суті уявляла і уявляє філію відповідних російських структур. А тим зайва конкуренція у відкритому космосі не потрібна. Ти більше така, що впритул наближена до використання російських військових технологій.

Щоправда на напрочуд некреативному, навіть з точки зору старшокласників, сайті НКАУ є розділ "Інтеграція в ЄС" (не в ЄЕП, до речі!), але він здається більш декоративним, ніж інформаційним. Оскільки загальні слова і навіть декларовані програми часто існують окремо з практикою співробітництва між тими чи іншими структурами.

Що ж стосується ГЛОНАССу, то Україна не могла не розглядатися росіянами в якості природного учасника цієї програми. Адже багато в чому ця супутникова навігаційна система заснована на інфраструктурі колишнього Радянського Союзу, частка якої залишилась в нас і яку наші сусіди звикли безапеляційно розглядати ледь не природною власністю.

Тож в 2007-2008 роках в Україні розпочалися роботи в розрізі здійснення програми ГЛОНАСС через залучення науково-технічних установ та наземних об'єктів, розташованих на території нашої країни. Але, за словами діючого Генерального директора НКАУ Ю.Алексєєва, "в 2009-му році робота призупинилась, оскільки документальної угоди не було підписано".

Зазирнути в шпарину

Цікаво, що діючий Гендиректор НКАУ, зразковий представник досвідченого "червоно-кучмівського", проросійсько-космічного чиновництва, був саме тоді, в 2009-му році, з пошаною відправлений у відставку. За офіційною версією уряду Юлії Тимошенко через досягнення пенсійного віку. Його місце зайняв відомий бютівець, фізик-теоретик за першою освітою, Олександр Зінченко. Саме він за логікою подій і пригальмував підписання відповідних угод.

Важко, дивлячись крізь інтернетівську шпарину на дуже закриту кухню космічної галузі, назвати фундаментальні причини такого кроку. Але звертає на себе увагу те, що зміна варти у НКАУ відбулась вже за три місяці опісля боярського подарунку віце-прем'єра С.Іванова своєму боссові. Тобто, псові свого босса. Тож, може, і дійсно варто уважніше придивитися до усіх цих навігаційних систем? Забувши, на час, і про любителів собак, і про любителів любителів собак, і про них самих, різноманітних порід, розмірів та мастей.

"Ми однієї крови, ти і я!"

В принципі, усі супутникові навігаційні системи несуть одну й ту саму, зазначену вище, функцію. Виявити на Землі координати того чи іншого об'єкту. Але оскільки початок систем запроваджений військовими, то не складно догадатися, які об'єкти їм більше до вподоби. З відповідними обмеженнями.

Наприклад, аналітики звертають увагу на те, що хоча з 1-го травня 2000 року сигналами американської GPS можуть користуватися в усьому світі всі бажаючи й, до того ж, абсолютно безкоштовно (ціна придбання апаратури не рахується), але в зоні військових дій можливе часткове кодування, глушіння або зміна сигналу. Тобто, система використовується не в повній мірі і з відповідними наслідками для користувача. Було б дивно, якби те ж саме не стосувалося й російського ГЛОНАССу.

Окрім того, обидві системи обладнані ключами, використання яких дає змогу для як найточнішого визначення координат того чи іншого об'єкта на поверхні Землі. Не маючи такого ключа, можна помилитися на десятки, а то й сотні метрів. В США такі ключі є державною таємницею і використовуються лише підчас бойових дій. Те ж саме стосується і Росії.

Перековування мечів на орала

Втім, війна – війною, а обід – за розкладом. Обід же не можливе приготувати без використання цивільної праці. Яка, до речі, і є основою будь-якої економіки. Істина ця банальна і зрозуміла навіть найзапеклішим мілітаристам. Тому цивільне використання систем супутникової навігації давно и широко здійснюється в усьому світі. Тим більше країнами, які мають монопольне становище на цьому ринку і мають з цього неабиякий зиск.

Системами GPS в Україні вже не здивувати ані, наприклад, автолюбителів чи моряків, ані навіть представників комунальних служб, які за їхньої допомогою контролюють та вдосконалюють транспортні потоки. Оскільки американці вже давно працюють в цій галузі, то їхнє устаткування відпрацьоване до дрібниць і користується повагою як за якість, так і за порівняно невелику ціну.

Цього поки що не можна сказати про росіян. Бо якщо точність GPS, навіть без секретного ключа, може складати у найгіршому випадку метри, то самі брати наші східні кажуть, що точність ГЛОНАСС вкладається у рамки десятків, а то й сотень стандартних одиниць вимірювання відстані. Прикиньте, яка ширина, наприклад, вулиць наших міст, і тоді стане питання про корисність такої навігації. Про те, що вона перекриває поки що меншу площу земної поверхні, і не йдеться. Як і про компактність самих приладів. За ціну взагалі не варто казати.

Втім, усі ці недоліки можна усунути. Тим більше за наявності потужної промислової бази, яка перебуває на теренах сусідньої держави. Ну, і нашої звісно. В якості її філій. А тому братам нашим східним дуже важливо порушити монополію американців та завоювати цей ринок. Передбачуваними російськими методами

Передбачувана Росія

Тобто, можна прогнозувати й передбачати, що в найближчі часи конкуренція на ринку супутникових навігаційних систем зростатиме. Клятий Захід у вигляді США звично боротиметься на ньому за рахунок підступного підвищення якості продукції. А Росія, теж звично й передбачуване, застосовуватиме іншу методу.

Наприклад, у згаданому й переламному 2009-му році голова "Роскосмосу" А.Пермінов по-російські передбачуване ляпнув рукою по столу: "Треба змусити автовласників використовувати нашу апаратуру" (цитата дослівна). Для цього тамтешня влада мала стимулювати перехід на ГЛОНАСС за рахунок заборонних заходів. Наприклад, підняття мито на автомобільні навігатори, які підтримують GPS. Це мало б витіснити їх з російського (читай – СНД-ешного) ринку. Можна вигадувати й інші перепони. В цій царині чиновницька фантазія безмежна.

За чутками, до таких фантазувань на космічну тематику може бути залучений і російський автогігант "АвтоВАЗ". Мовляв, завод вже провадить дослідження з метою використання ГЛОНАССу на своїх автівках: відповідна апаратура встановлюватиметься як на моделях, що випускаються ("Калина", "Пріора"), так і на новій моделі LADA класу С (проект 2116).

Втім, а залишається робити? Впровадження ГЛОНАССу на ринку навігаційних послуг має стимулювати не лише аерокосмічну промисловість, а й, наприклад, електронну чи засобів зв'язку. Тобто, повне розгортання системи стратегічно спрямоване на усебічний захист національних інтересів Росії... Почекайте, почекайте, а до чого тут Україна?!

Непередбачувана Україна

Для нашої країни новий глобальний проект братів наших східних, здається, теж корисним. Через причини, зазначені вище, він має стимулювати відповідні галузі нашої промисловості. Але, виникає питання, чому ці самі галузі за майже два десятки років незалежності й досі міцно прив'язані до східно-сусідньої економіки? Хоча, лихо не в тому, що міцно, а в тому – що безальтернативно.

Адже, що стосується ситуації, яка розглядається в цій статті, то от мене особисто цікавить, якого тоді дідька в моєму рідному місті впроваджується дуже потрібна, як на мене, програма оснащення не лише усього пасажирського транспорту, а й останнього сміттєвозу системами GPS? А якщо завтра буде ГЛОНАСС? З усіма заборонами, що сприятимуть можливому переоснащенню тисяч транспортних одиниць?

За кошт платників податків, до речі. І устаткуванням сумнівної якості та ціни. До того ж, не треба забувати й про те, що будь-яку цивільну галузь можна розглядати й у воєнному ракурсі. Особливо це стосується транспортних інфраструктур. І особливо в світлі монопольної супутникової навігації новітнього часу.

Мабуть, саме для того, щоб розібратися в цьому питанні попереднім керівництвом НКАУ і було пригальмоване питання приєднання України до ГЛОНАСС. Але, опісля виборів ситуація почала змінюватись найстрімкішим чином. От лише невеличкий список карколомних подій одного місяця цього року.

На початку березня новоспеченому Президенту України його російський колега запропонував приєднатися до ГЛОНАСС. Звертає на себе увагу те, що ця пропозиція була однією з найперших на порядку денному. Сімнадцятого березня цього року О.Зінченко подає у відставку і на посаду Генерального директора НКАУ повертається Ю.Алексєєв. В той же самий день (!) відбувається розмова нового Президента України Януковича В.Ф. з президентом Казахстану, під час якої українською стороною було повідомлено, що вона візьме участь в реалізації ГЛОНАСС. Через тиждень на зустрічі Путіна з новим українським прем'єром Азаровим М.Я. перший підкреслює, що у співробітництві по розгортанню проекту ГЛОНАСС наступають нові часи. І от 31-го березня на прес-конференції у Кабміні Гендиректор НКАУ Ю.Алексєєв повідомляє, що в травні буде підписана відповідна угода.

Темп вражає. Але де ж тут "Інтеграція в ЄС", як позначено на сайті Національної Космічної агенції У?! Почекайте, почекайте, а до чого тут взагалі ота Європа?...

Хитромудра Європа

Європа тут до того, що стратегічне мислення наших західних сусідів завжди носило на вітчизняних теренах оцінку мудрагельства. На відміну від російської передбачуваності. Втім, саме воно дозволило європейцям, оцінивши усі гіпотетично-військові та інші хиби майже рідної їм GPS, взятися таки у травні 2003-го року за розробку власної супутникової навігаційної системи GALILEO.

На відміну і від ГЛОНАССу, і від GPS, вже сама назва європейської системи вказує на виключно цивільне її використання. Одначе стрімкому розвитку GALILEO заважають суперечки країн ЄС щодо фінансування. Франція, наприклад, активно підтримує розвиток системи, вважаючи, що її використання означатиме незалежність від технологій США. Інші країни вважають, що вигідніше таки безкоштовно використовувати GPS. Про ГЛОНАСС не йдеться.

Але, як би там не було, капіталовкладення вже пішли, супутники запускаються, а до навігаційних робіт європейських капіталістів приєдналися раптом як маленький, але гордий Ізраїль, так і величезний до величчя Китай. Якого, до речі, дуже люблять наші вітчизняні комуністи. Така прагматична єдність ідеологічних опонентів наводить на роздуми.

Це тільки в Україні, здається, думати не полюбляють. В нашій країні більше полюбляють не думаючи, по-братньому передавати, наприклад, наземні космічні інфраструктури передбачуваним сусідам в той час, як стратегічні союзники саме зараз шукають кошти на їхню розбудову.

Кажучи про стратегічних союзників я, звісно, маю на увазі Європу. Бо я – законослухняний громадянин. А таке союзництво з ЄС випливає з усіх законопроектів та декларацій, якими грішать наші політики усіх рангів. Втім, як відомо, "не словом – а ділом". Це гасло, по-українському щиро зраджене колишнім "нестратегічним" Президентом, дуже добре використовує нова влада. Правильно використовує, до речі. Стратегічно. Питання тільки: в розрізі стратегії якої країни використовує?

* * *

Річ в тому, що на згаданій вище березневій зустрічі пана Азарова М.Я. з Путіним, російський прем'єр визначив стратегічні напрямки, для розвитку яких нашим країнам терміново треба прикласти значних зусиль. Це – енергетика, промисловість, авіабудування, космічна галузь та співробітництво в ГЛОНАСС.

З енергетикою та промисловістю зрозуміло. Стан у цих галузях ще навіть не набув статусу історичних прикладів економічних воєн, спрямованих на те, щоб надіти навігаційний нашийник на молоду Україну. Набуття цього статусу ще здійснюється й здійснюватиметься найближчим часом на наших очах. Усе ж інше – назване Путіним, єдиний та неподільний конгломерат майбутнього моєї країни. Яке теж бажано надійно припнути до стратегічних національних інтересів Росії. Коло замкнулося.

Я дуже поважаю стратегічне мислення братів наших східних. Але я – недовірливий маленький українець. Історія навчила і вчить мене намагатися розібратися в тому, що відбувається. Може, мої тривоги перебільшені. Бо я, як і абсолютна більшість наших громадян, є дилетантом у питаннях високих технологій. Але, приклад брудної боротьби за українську газову "трубу" сприяє виникненню певних сумнівів, які могли б розвіяти і той же Ю.Алексєєв, і О.Зінченко, і інші фахівці аерокосмічної галузі. Тобто, напередодні Дня космонавтики та офіційного візиту до України російського президента цю статтю можна вважати спробою громадського запиту до відповідних структур.

А поки що я чомусь знову й знову повертаюсь до курйозної інформації щодо дарування навігаційного нашийника лабрадору Коні. Адже коли Путін надів його цьому представнику братів наших менших, то, як добрий господар, запитав потім, чи подобається тому подарунок. І сам відповів: "Йому подобається. Хвостом стукає – значить подобається". Чим стукатимемо ми?










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua