Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

ПРО ГЛИБОКО ОСОБИСТІСНЕ

Білка | 24.09.2009 12:36

6
Рейтинг
6


Голосів "за"
6

Голосів "проти"
0

Поступово відходимо від усієї брехні, що була вилита на нас під час святкування 18-ої річниці незалежності України.

Поступово відходимо від усієї брехні, що була вилита на нас під час святкування 18-ої річниці незалежності України. Очільники держави і їхні політичні сили намагалися переконати нас, ніби все прекрасно, курс нормальний, ми ось-ось отримаємо асоційоване членство в Євросоюзі, а якщо і є якісь недоліки, то це зовсім "дрібнички" – наприклад, нікуди не годиться Конституція і її треба переписати від початку до кінця (дарма, що зробити це в нинішніх умовах абсолютно неможливо). Натомість Європа розвернулась до нас, як казкова хатинка на курячих ніжках – своєю глухою стіною, а не дверима. Керівники НАТО відкритим текстом заявляють, що ні про яке членство найближчим часом не може бути й мови. Доступ до європейських ринків ніхто не обіцяє навіть у дальшій перспективі. США активно поглиблюють свої стосунки з Росією. Не відстають від них і традиційно москвофільські держави – Франція, Бельгія, Німеччина. Навіть у найбільш дружній Україні Польщі посилюються антиукраїнські настрої, на що не може не зважати навіть офіційна Варшава. Схоже, що відбувається новий перерозподіл сфер впливу, в ході якого Європа відмовляється від України.

Провина України у такому розчаруванні з боку європейців цілком очевидна. Маємо не так державу, як її імітацію, личину, під якою ховається режим бандократії. Його мета – не розбудова національної економіки і піднесення доброботу людей, а, навпаки, максимальне розграбування усіх ресурсів. Замість жорсткого аналізу невтішної ситуації згори чуємо тільки якісь заспокійливі відмовки. Мовляв, держава ще дуже молода, це все хвороби росту. Та скільки ж можна замотувати давно дорослий 18-річний організм у пелюшки?!

Закарпатці побували за останні сто років у складі кількох держав. Скажемо, Чехословацька республіка за свої перші вісімнадцять років (1918-1936) зробила просто небачений прорив. Розбудовано потужну індустрію, створено одну з найсильніших в Європі армій, дуже високо піднято демократичні стандарти політичного життя. Система освіти була однією з найкращих у світі, а вчитель числився серед найбільш оплачуваних і шанованих професій. За перші десять років здійснено агарну реформу – далеко не ідеальну, а все ж у її результаті значно знизився земельний голод, більшість бажаючих отримала наділи, чимало верховинців переселилося у долину. Преса стала процвітати, а не животіти, як у попередні і наступні десятиліття. У нашому краї зародилися письменницьке і художницьке товариства. І це ще при тому, що до Підкарпатської Русі Прага ставилася як до падчерці, але держава в цілому розбудовувалася добротно, на віки, як для себе, а не для чужого дядька. Виявляється, вісімнадцять років – цілком достатній термін для побудови нормальної цивілізованої держави "під ключ", а не отого нещастя, яке маємо нині в Україні.

Вісімнадцять років тому Україна мала прекрасні стартові умови для державотворення – нічим не гірші, ніж колись Чехословацька республіка. Але ці позитиви було бездарно розтринькано. Ядерну зброю було здано практично лишень за "дякую". Запроваджено безвізовий режим без симетричної відповіді з боку Євросоюзу. Багато заводів куплено іноземним капіталом. У поземельних відносинах зараз взагалі чорт ногу зламає. Примусове знищення великих колективних сільгосппідприємств (тільки одиниці з них перетворилися на агрофірми) призвело до катастрофи на селі. Здійснено небачений перерозподіл суспільних благ на користь усього кількох сотень сімей. Соціальні гарантії перетворюються на порожній звук. Із Україною вже практично ніхто не рахується на міжнародній арені. Одним словом – розбите корито.

У чому ж різниця між Україною і колишньою Чехословаччиною? Міжнародний контекст і в останньої був доволі складний. Заробітчани теж масово їхали за кордон. Багато чого теж доводилося починати з нуля. Головна ж відмінність у тому, що Чехословаччина від початку мала нормального президента Т.Масарика, налаштованого не на здачу національних інтересів, як його пізніші українські колеги, а на їхнє відстоювання. Була сильна дипломатія в особі Е.Бенеша і його підлеглих. Уряди і міністерства очолювали люди із сильною підприємницькою жилкою, але працювали вони не на власну кишеню, як наш П.Лазаренко, а в інтересах цілої держави. Тобто все впирається у людський фактор.

Чому він у нас не спрацьовує, адже українці не є від природи нічим гіршими за чехів чи словаків? Чому там одразу створився сильний політичний клас, а у нас він досі є найбільшою проблемою суспільства? Багато чого напряму залежить від першої особи в державі. Без Масарика не було би сучасних Чехії і Словаччини. Українські ж президенти не відіграли такої же позитивної ролі для своєї держави.

Бернард Шоу обстоював ідею об'єднаної Європи ще у 20-х роках. "Але ж це утопія, – заперечив йому газетяр "Таймсу". – Хоча б тому, що неможливо знайти людину, яка могла б стати президентом таких Штатів. Вона мусить мати надзвичайну широту поглядів і бути здатною входити у найменші дрібниці, мати вдалий досвід реального державного управління і разом із тим бути високоморальною особистістю, бути знаною в усій Європі і водночас не викликати антипатії ні в англійців, ні в румун, ні в французів, ні в шведів. Такої людини просто немає і не може бути". "Як немає? – щиро здивувався Шоу. – А Масарик?"

Справді, цей словак бодай на якийсь час зміг об'єднати свою націю із дуже близькою, але все-таки іншою – чеською. Аналогічне завдання об'єднати близьких, але все ж відмінних західних і східних українців поки не розв'язав жоден наш президент. Навпаки, кожні президентські вибори дають імпульси до розколу.

Чому Масарику вдалося те, що не вдавалося іншим? К. Чапек так писав про свого президента, з яким багато спілкувався: "Масарик – людина него-вірка, він не з тих, кому, щоб мислити, необхідно говорити, не з тих, хто думає, виражаючи думки словами, або заносячи їх на папір... Висловлюючись термінами граматики, він часто говорить називними реченнями, уривчастими фразами, зовсім не турбуючись про синтаксис. А його пунктуація – це паузи, мовчання, сповнене смислу. Його метафізика – це метафізика цілісності: він приймає матеріальний світ і духовний, внутрішній світ особистого знання і незлічених знаннь, примає світ душі, приймає Бога. Його заповідь любові – це забовідь зберігати цілісність: любити цілісно і повно, любити Бога і людину, любити усіх; його гуманність – це універсальна любов".

За К. Чапеком, інтелектуал і гуманіст Т. Масарик по-своєму трактував діалектику: "Не суперечність між наукою і вірою, а між наукою і лженаукою, між істинною, усвідомленою вірою і вірою поверховою, бездумною і ханжеською. Нема суперечності між свободою і дисципліною, але є суперечність між свободою анархічною і свободою справжньою, між дисципліною рабською і дисципліною взаємних послуг". Цим прагненням до зняття надуманих суперечностей була просякнута вся політична діяльність Т. Масарика. Він розробив ідеологію так званого масариківського "реалізму", що була реакцією на романтизм попередників, на ідеалізацію старовини, на нехтування сучасних проблем. Політична програма Т. Масарика вимагала рішучих реформ і всеосяжної просвіти. Чого не було в Т. Масарика, так це національного егоїзму: "Я не терплю пустих балачок про слов'янство, як і не переношу квасного патріотизму. Скажіть, будь ласка, скільки наших слов'янофілів вміють принаймні читати по-російськи, по-польськи і по-сербськи?... Якщо ти любиш свою батьківщину, то нічого про це розводитися, ліпше зроби що-небуть порядне".

Від президента залежить неймовірно багато, особливо на початковому етапі державотворення, котрий в Україні триває досі. Тому майбутня президентська кампанія дає Україні, можливо, останній шанс повернутися у колію цивілізованого розвитку. Закарпатці мають можливість обирати, порівнюючи кожного кандидата не з Л.Кучмою чи В.Ющенком, а таки з Т.Масариком.

Сергій ФЕДАКА

http://www.tribuna.org.ua/

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua