Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Патріархові Кіріллу присвячується...

Ляпкало | 12.08.2009 19:42

10
Рейтинг
10


Голосів "за"
12

Голосів "проти"
2

Нещодавній візит патріарха РПЦ Кірілла загострив внутрішні міжконфесійні протиріччя у православ'ї. ам патріарх Кірілл наголошував на пастирській меті свого візиту. Проте вийшло щось зовсім не так, як виголошувалося і акцентувалося у проповідях людям.

Нещодавній візит патріарха РПЦ Кірілла загострив внутрішні міжконфесійні протиріччя у православ'ї. Усі навперейми почали говорити про його політичний підтекст. Однак мені хотілося б акцентувати вашу увагу на іншому.

Як не дивно сам патріарх Кірілл наголошував на пастирській меті свого візиту. Проте вийшло щось зовсім не так, як виголошувалося і акцентувалося у проповідях людям. У першу чергу хотілося б звернути увагу на те, що на сьогодні православна церква (РПЦ), яка налічує біля 1200 парафій аж ніяк не переймається справді православною мораллю своїх мирян. Це також стосується й УПЦ-КП і УАПЦ, проте їхній вплив набагато менший.

Адже на початку 1990-х як гриби після дощу у багатьох селах почали будувати/відбудовувати православні церкви, здебільшого Московського патріархату. Йому першому, маючи за собою підтримку Москви і української влади, вдалося закріпити за собою переважну більшість нових парафій.

Проте їхній вплив на маси українського населення зокрема у селах виявився надзвичайно обмеженим. Після сімдесяти років радянського режиму, коли віра в Бога щонайменше означала кінець кар'єрного зростання і перебування поза активним суспільним життям, коли люди потай вірили і хрестили своїх дітей, коли проти віри в Бога було спрямовано всю ідеологічну міць комунізму – залишитися справді віруючою людиною було вкрай важко. За цей час фактично було втрачено православну традицію, мораль і, зрештою віру.

Мене непокоїть, що церква маючи такі ресурси, досить часто матеріальну підтримку від сильних світу цього, вже не кажучи про власний неоподатковуваний бізнес, не звертає уваги на потреби своїх мирян! Для багатьох жителів українського села було неважливо якого патріархату церква, аби православна. Позиція церкви зводилася до того, що предки селян та й самі селяни з їхньою консервативністю автоматично повернуться до православ'я. Але так не сталося.

Досить поглянути на віковий склад прихожан. Переважна більшість з них зараз пенсіонери, які на старість років можливо повірили в Бога, бо життя скоро закінчиться і для них питання відпущення гріхів є актуальним. Молодь та інші вікові групи приходять на великі свята: Різдво, Великдень, Трійця. Для них це є чистою формальністю, максимум традицією, яка втратила свій духовний православний смисл. Хто з нас знає куди треба, а куди не треба ставити свічки, кому молитися, щоб здати вступні іспити чи сесію? У церквах вже є навіть надруковані інструкції для цих "православних".

Православна церква нічого не робить, щоб ці люди повірили розумом і серцем у Бога. Вона сидить склавши руки, хіба що інколи посвариться з Ватиканом з-за того, що він займається прозелітизмом на території України, яка начебто є канонічною територією РПЦ, не думаючи про те, що і самим треба докладати якихось зусиль.

Багато хто з нас може розказати бувальщину про своїх православних священників, які назбиравши гроші з вірян, поводилися негідним свого сану чином. Як не дивно багато хто з них і досі служить в церкві. Виникає цілком резонне питання, а як і що можуть проповідувати такі священники. На церкві також лежить відповідальність, особливо на селі, за те, що там настало моральне розтління, зросли злочинність, пияцтво, наркоманія та інші негативні явища.

Адже не маючи моральних "гальм" людям легше вчинити щось погане. Яскравим прикладом є статистика з ВІЛ/СНІДу. Переважна кількість хворих зосереджені у південно-східних областях, там, де морально-етичні норми православної християнської культури були найбільше знищені і насаджені нові пролетарсько-радянські. І православній церкві є чому непокоїтися.

Саме на Донбасі кількість протестантських громад перевищує православні, бо вони дійсно вірять в Бога і сучасно відповідають на запити людей. Тому візит на Донбас для патріарха Кірілла є знаковим. Цим самим він намагається змінити ситуацію з втратою популярності православ'я на Донбасі. Київ теж є досить показовим містом. Хоча для РПЦ це і Єрусалим з Константинополем, проте тут дуже міцні позиції протестантів з досить яскравим представниками, як-от: Сандей Аделаджа та інші.

Якщо РПЦ та інші православні церкви не будуть займатися місіонерською діяльністю у суспільстві з пасивною релігійністю, то ми невдовзі перетворимося на протестантську країну. А умов для такої діяльності дуже багато. Після Берестейської унії 1596 року умови були набагато гіршими з-за зради вищого духовенства ідеалів православ'я. Але тодішня ситуація значно відрізняється від нинішньої, бо це була зрада невеличкої купки вищого духовенства мирян, які залишалися вірними православній вірі. А зараз ситуація виглядає діаметрально протилежною. Як видно із зустрічей патріарха Кірілла з людьми, останні хочуть бути православними і очікують на відповідну реакцію православної церкви не залежно від того, до якого патріархату вона належить. Якою вона буде покаже час.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua