Про "третій Рим"
Як відомо, на сьогодні є 14 (за іншими джерелами 15) автокефальних православних церков, найстарша і найшановніша з яких – Константинопольського патріархату. Усі церкви діють на території своєї країни, Грузинська в Грузії, Сербська в Сербії і тд. (за винятком деяких). Проте проблема виникає з Московським патріархатом, який довший час діяв по всій території Російської імперії, а згодом і в усіх країнах соціалістичного блоку і вважає ці території "своїми".
Перший скандал з цього приводу виник у 1922 році, коли Патріарх Константинопольський Мелетій IV прийняв Естонську Православну Церкву на правах автономії, що викликало різкий спротив з боку ПЦ МП. Конфлікт між Константинополем та Москвою загострився знову у 1996 році, коли Синод Константинопольського Патріарха відновив томос (грамоту) ЄПЦ. Після розпаду Радянського Союзу з'явилися нові держави і згідно з канонічними приписами православ'я, новоутворені країни мають право створити свою церкву, що і сталося і в нас – у жовтні 1990-го Київський патріархат знову отримав незалежність (ця історія теж дуже цікава, але задовга для цієї статті).
Проте Московський патріарх (Алексій ІІ, а потім Кіріл), замість того щоб керувати церквою у межах сучасної Російської Федерації, наполягає на подальшому контролі над православними церквами у всіх бувших республіках СРСР. Хоча Варфоломій І, патріарх Константинопольський, як і інші патріархи підтримують утворення нових церков у межах нових держав, Московський патріархат і його маріонеткові союзники (на приклад Польський патріархат) боряться за утримання своєї "канонічної території".
Оскільки вплив МП у країнах бувшого СРСР слабшає, патріарх Кіріл вирішує зміцнити свої позиції такими поїздками яку ми спостерігаємо сьогодні. Друга тактика патріарха – підірвати авторитет Варфоломія І і підтримувати легенду "третього Риму" тобто Москви, як єдиної опори православ'я.
Про "Інтер"
Патріарх Московський переконував нас, що слід відкинути усі політичні і національні розбіжності заради віри. Але самий його візит на Україну став засобом спекуляцій і реклами певних політичних сил. Активну участь у цьому процесі узяв канал "Інтер", майже кожен день, підчас "Подробностєй", на екрані майорить блискуча усмішка Федора Януковича, бувший прем'єр і його супутники рясно хрестяться, а журналісти чемно вставляють в епізоди згадки патріарха про голову "партії Регіонів". Після таких сюжетів аж ніяк не віриться в аполітичність візиту Кіріла і в патріотичність каналу "Інтер", який Микола Томенко нещодавно назвав "каналом російської пропаганди". Я б назвав його каналом російської мотлоху, оскільки його основа це низькопробні російськомовні серіали, документальні фільми про таємниці СРСР, та концерти типу "Алла і друзья".
Отож, повертаючись до основної теми і одночасно закінчуючи статтю хотів би запросити патріарха Кіріла до Галичини, щоб він назавжди позбувся ілюзій щодо того, де лежить серце українців.
