Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
акции протеста   Гражданский конгресс Украины   договор о дружбе и сотрудничестве   Леонид Поспелов   Николай Сухомлин   обманутые вкладчики   Президент Украины   проблема русского языка   Славянская партия

Гукали вклади та не тою мовою


12
Рейтинг
12


Голосів "за"
14

Голосів "проти"
2

Мене, як і інших журналістів, телефоном запросили туди на прес-конференцію Харківської регіональної організації Громадянського конгресу України. По дорозі до Палацу праці на площі Конституції зустрічаю розгубленого колегу...

Гукали вклади та не тою мовою
Микола СУХОМЛИН, Харків

Про нинішнє політичне життя в Україні складено вже стільки анекдотів і легенд, що вигадати щось нове, оригінальне і ним здивувати весь білий світ, мабуть, не випадає. Отож, не претендуючи на щось виняткове, не вигадуючи, без особливих коментарів (хіба що скористаюся відомими сюжетами й образами класичної російської літератури, яку я, не приховую, поважаю і люблю) переповім те, що бачив і почув у конференц-залі третього під'їзду профспілкового Палацу праці.

Мене, як і інших журналістів, телефоном запросили туди на прес-конференцію Харківської регіональної організації Громадянського конгресу України. По дорозі до Палацу праці на площі Конституції зустрічаю розгубленого колегу. Зайшов до залу, говорить він, а там одні дідусі й бабусі. Виявляється, то зібралися обмануті вкладники. Прес-конференцією там і не пахне. Як? – й собі думаю, ось же телефонограма. У ній чорним по білому написано...

Удвох піднялися на другий поверх і побачили те ж саме. Врешті, один чоловік заспокоїв: "Не хвилюйтесь, ви потрапили за адресою, все буде, як обіцяли". Минає п'ять, десять хвилин. Сидимо здивовані, що ж воно буде далі? Врешті, за стіл президії сідають чоловіки. А за хвилину ми, як і більшість присутніх у залі, були не лише здивовані, але й шоковані. Головуючий, представившись професором Харківського державного технічного університету радіоелектроніки, головою Харківської регіональної організації Слов'янської партії (?) Поспєловим, оголосив про відкриття прес-конференції. У залі, як за "Ревізором" Гоголя, німа сцена. Начебто мову в усіх відібрало. А головуючий тим часом веде далі. У Донецьку відбувся з'їзд Громадянського конгресу, на якому прийнято нову його назву – "Слов'янська партія". Очолили її нові лідери. А за столом президії перебуває колишній командний склад армії. Потім настала політична доповідь про те, що коїться в світі. Скажімо, чому Держдума Росії не ратифікувала Україно-Російський договір про дружбу й співробітництво. Виявляється, через те, що в Україні всіляко утискується російська мова й культура. Водночас в Росії в закон про національно-культурну автономію, за яким проживаючі там українці мають всі права. Ось таких прав мають... добитися і росіяни в Україні. (Що ж то воно буде, якщо такої автономії зазнають у нас росіяни, як у Росії – українці, – сказав би гоголівський Хлестаков. – Чи не землетрус трапиться, бо Україна стане Росією, а та Україною!). Ну, а докладніше про мовну ситуацію, оголошувалося, доповість капітан першого рангу у відставці... (Не дивуйтеся, шановний читачу, – сказав би Остап Бендер, – видатним мовознавцем у нас вже був навіть генералісимус, а тут лише капітан...). А ще повідомили присутнім, що до Харкова приїдуть Президенти, які...

І тут із залу зненацька пролунало: "Це провокація, це шовінізм. Ми прийшли сюди зовсім з іншого питання. Нас хвилюють втрачені вклади, а ви тут нам байки розказуєте!"

Оговтавшись, головуючий відрізав: "Кому ця інформація не цікава, можете залишити зал, ми не образимося!"

Та зал, прокинувшись від заціпеніння, не вгавав: "Що ви тут нам політику клеїте!" У президії перезирнулися. До трибуни із зали підійшов один чоловік. То був, як з'ясувалося пізніше, голова товариства захисту інвесторів В.І. Рощин. "Заспокойтесь, – благав він, – повинні ж ми запрошувати до себе й партії. Як не треба? Без партій ми нічого не доб'ємося!"

Далі події розгорталися за сценарієм зборів новостворюваного колгоспу з "Поднятой целины" Шолохова. "Низи" не розуміли, чого хочуть від них "верхи", а ті вже втрачали пульт управління масою. Врешті надали слово бравому симпатичному відставному майору. Почав він здалека. Про трагедію на аеродромі в Коротичі (хто ж з присутніх не пройметься горем, дивись, і заспокоїться). А завершив "черновым" текстом звернення до Президентів України й Росії. А ще будуть акції протесту, в яких візьмуть участь різні громадські організації і зокрема обдурених вкладників. А якщо хтось з присутніх захоче щось додати, то, будь ласка. Все буде враховано при голосуванні.

І хоч "верхи" й "низи" начебто говорили однією російською мовою, однак складалося враження, що вони не розуміють один одного. Раз по раз з першого ряду піднімався сухенький дідусь (ну, вилитий дід Щукар!) і лупив до президії в'їдливими запитаннями. Тут були й запитання великої політики, хто вони, колишні гекауїсти, ліві чи праві, за яку вони економіку, суто ринкову чи не дуже. І як це сталося, що їх залишив нардеп Алексєєв. А в підсумку дідусь, звернувшись і до залу, розпачливо заволав: "Перебував Алексєєв в ГКУ, а тепер – ні. Що ж мені чинити з ним, він же мій депутат, до кого мені тепер звертатися. І де я перебуватиму? У тих внутріпартійних жорнах, чи що? Та на який... вони мені потрібні!"

На підмогу головуючому піднявся ще один член президії, який великодушно заспокоїв дідуся: "Тут ідеться про методи боротьби за наші права. Ви можете звертатися до депутата Алексєєва, незважаючи на те, до якої партії він належить".

А дідусь і далі за своє: "Просимо негайно розглянути питання про наші вклади". Словом, почалася така словесна заметіль, що не гірше природної завірюхи в "Метели" Пушкіна. "Щодо вкладів звертайтеся до влади!" – "Так навіщо ми тоді тут зібралися?" – "Товариші, наше зібрання відбувається в руслі загальних завдань. До вас прийшли з ГКУ у найповнішому складі". – "Менше було б отих партій, може більше було б порядку!" – "Я вклала гроші в "Селенг", а де вони?" – "Давайте продовжимо спілкування в коридорі".

Спілкуватися з лідером регіональної організації СП забажав я. Професору Л.А Поспєлову я задав одне запитання: "Назвіть, будь ласка, конкретні випадки утиску російської мови у вашому вузі, Харкові?" Його спільники тієї ж миті порадили йому не відповідати, мовляв, це провокація. Та врешті-решт мій співрозмовник відповів: "За законами Президента ми не маємо права розмовляти російською мовою. А невдовзі в Харкові не буде жодного російськомовного першого класу". Запитали й мене: "А чому "Слобідський край" виходить українською мовою?" (єдине україномовне видання на Харківщині – прим. авт.). Ось тут вже справді коментувати нічого.

Все те, що відбувалося в залі, водночас викликало і посмішку, і занепокоєння, у деяких моментах нагадувало "Бєсов" Достоєвського. І насамкінець. Під час однієї з минулих виборчих кампаній деякі спішно створювані партії, скликаючи нашвидкуруч установчі конференції, залучали до "масовок" і студентів. Тепер, як бачите, ще й престарілих. Може, досить?!

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua