Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Д-дисертація д-дилетанта

кент3 | 18.03.2009 12:26

-3
Рейтинг
-3


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
3

Весело про серйозні речі, а чому б і ні. Наше кривосуддя крім сміху (хоч і скрізь сльози) ніяких інших емоцій не викликає.... А хто сподобився заглянути у цей процес із нутра, хто знає як твориться кривосуддя!?

Д-дисертація д-дилетанта

Тема: людодурство як квінтесенція кривосуддя...

Месан Юрій Олександрович освіта: технічна хобі: дуролом м. Черкаси Кавказька 177 45-50-08 yumesan@yandex.ru

Любий, хто має намір і волю з чимсь, чи кимсь боротись слідує простій заповіді – ворога (явище) треба знати. А з чимсь, чи кимсь – чи то кризою, чи то дурістю влади, чи то корупцією в судочинстві – все рівно. А враховуючи, що ми в цих питаннях впереди планети всей, то сам бог велів провести фундаментальні дослідження в цій царині. Візьмемо останню, що ближчу, тай по впливу на все інше – головнішу, цю саме корупцію. Всі чули, всі знають, всі бачать, всі кричать рятуйте – а віз і нине там. Генерал Жебрицький з ген прокуратури: – "беруть вже не тільки за незаконні, а уже і за законні рішення!?" Йому вторить депутат- кандидат Гриценко і лякає довічним, якщо піймають, із 10 шт доларів. А Васька слухає і...., Василь Онопенко 05.02.09 р. у Верховній раді ну просто не дав ген. прокурору направити до свого найзаконнішого суду справу про суддю хабарницю з Одеси, і як наслідок, як апофеоз боротьби з корупцією, маємо факт того, що у 2007 році (в2008 дубль пусто) за вироком суду, на п'ять років, сів аж!!! один суддя!? Факт красномовний далі нікуди....

А ось витяг із інтерв'ю яке дав відомий, уже не неприкасаємий, але невловимий Ігор Зварич: "Но мне ужасно обидно, что мой случай ничего ведь не изменит, никого не научит, порочный круг не разорвет. Разве что судьи-взяточники станут более осторожными. Вот сейчас хотят принять закон о пожизненном заключении для тех, кто взял больше 10 тысяч долларов. Но все понимают, что это не более чем красивый жупел, пугало, которое никого не испугает и ничего не изменит. Теперь будут просить 9 тысяч 999. А нет пожизненного – нет вообще никакого, ибо мы хорошо видим, как у нас сажают взяточников. Назови хоть одну фамилию? Вот пару лет назад СБУ нашла у Сюзанны Станик непонятно откуда взявшееся имущество на сумму 12 миллионов долларов, которое было оформлено на ее старенькую мать. Откуда у старушки дворцы и пароходы? Но видимо у нее оказались очень уж сильные покровители – наверняка те, кто это имущество ей и дарил. И Генеральная прокуратура сделала вид, что ничего не произошло." http://compromat.ua/ru/16/21409/index.htm

Всі наші "борці" з суддівськими хабарами чисто лукавлять, коли зводять хабар тільки до мішків з міченими купюрами. Але навіть Зварич, людина знаюча в хабарах, цілком логічно вказує на інші форми хабарів, наприклад "дешевенькою" квартирою для матусі судді Конституційного суду, цей факт помітити люмінесцентною фарбою ну аж ніяк не можливо – то, виходить і факту корупції немає – це логіка "наших", "борців" з корупцією. Крім того відомо, що хабар може приймати ще тисячу форм і способів, які навіть при дуже великому бажанні, ні зафільмувати, ні доказати не можливо. То чи не буде правильніше глянути на проблему з іншого кінця, і зясувати чому і за що дають хабара, і як можна вчинити ті дії, за які дають хабара...... та і взагалі, мова повинна іти не про хабарі, які десь, колись, комусь, такі собі поодинокі негативні явища, а мова повинна йти про цілу злочинну корпорацію кривосуддя, цілу злочинну структуру, суддівську мафію – якщо точніше. Монопольну корпорацію, яка апріорі фахово налаштована на фабрикацію любих рішень за любі гроші, і не тільки за гроші....

То за що ж таки дають і беруть хабарі в судах!? – та відомо, за рішення, правильні чи не правильні.... А як же це можливо, як же творяться ці заказні правильно- неправильні рішення? – велика, велика таємниця. Ніде, ніхто, і ніяк не спромігся припідняти завісу над цим таїнством. Дивно, навіть над Божим таїнством, навіть над зачатіям і родами – і по ТВ і в інтернеті – та скільки завгодно, аж гидко, а над судочинством – суцільна темрява, замудра таємниця, омут, саме те, де плодяться зваричі.... А хто охороняє цю таємницю, хто опікується над тим, щоб промінь світла, люди не змогли зазирнути в цю кухню, зясувати природу явища, дослідити технологію цього дійства, і відповідно назвати і нагородити наших героїв?....

Та є така "наука", та власне і не наука, як точна наука, а така собі, сукупність правових знань, і називається – юриспруденція. Я далекий від заносів ідіотів від іншої "науки" – філології, які іншомовні аеродром і фотографія перекручують в "летовища" і "світлини", але вважаю за цілком слушне, виходячи з предметних ознак явища, перехрестити світову юриспруденцію в більш правомірну в українських реаліях – людодурію. Ось і спробуємо ми, переплигнувши табу, заглянути в процес цього дійства – людодурства, зрозуміти його сутність, методи, методику і технологію. Спочатку трохи теорії:

Людство, в тисячолітній діалектиці цивілізації, на жаль не винайшло нічого кращого в правосудді, як загнати його в тісні рамки процесуального закону. Саме надстроге додержання вимог процесу в більшості випадків забезпечує справедливе і законне рішення суду. Не будемо стверджувати що це ідеальний спосіб, але для людського правосуддя, поки що нічого ліпшого не винайшли.

Але ми живемо в Україні, і все у нас, як в тій байці -"мартишка і очки", робиться як не через (на) дупу, то в повному доведенні до профанації. Наші заслужені людодури, на хвилі звільнення від пут тоталітарного минулого і долучення до європейських цінностей видурили для себе в Конституції повну і пожиттєву недоторканність. Ця дрібничка унеможливила будь який контроль за процесом прийняття рішень суддею, будь яку відповідальність за неправосудне рішення, а відтак і розв'язала руки раціоналізаторам від людодурії в само-законотворчості в процесі судочинства. Раціоналізація звелась до того, що із імперативних норм процесу, суддя по своєму хотению може викинути любі положення, які йому в той момент незручні, і навпаки, в разі власних інтересів, нав'язати сторонам вимоги ніде законом не передбачені. Це і є основою технології людодурства.

Як загальновідомо, правосуддя твориться у процесі правничого спору двох сторін, котрі, строго в рамках процесуальних законів, перед судом (дею), викладають, надають своє бачення обставин спору підтверджуючи це належними доказами. Більш того, ст...129-4 Конституції прямо надає сторонам право! "свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості". Так от, сторони викладають свої доводи і докази з розрахунку, що вони будуть покладені на терези правосуддя, саме на ті, об'єктивні терези, а суддя на основі закону і внутрішнього переконання оцінить ці докази і винесе справедливе, законне рішення.

Але, суддя ж у нас незалежний!!! і підкоряється? тільки закону!? Але ж юридичний закон, на відміну від природного, наприклад від закону всесвітнього тяжіння, сам по собі нікого підкорити не здатен, і тим більш не здатен якось вплинути на непідзвітного, незалежного і неприкасаємого людодура. І ніхто взагалі не здатен і не вповноважений прослідкувати чи виконують судді вимоги закону в процесі судочинства. І тут начинається чудасія, зазвичай це називають фарсом. Тобто, зовнішні ознаки правосуддя такі, як ритуальні прибамбаси на шталт "встати, суд іде", муриження із встановленням осіб і поясненням прав є, а всього іншого може, ну просто і не бути. В першу чергу може не бути повного технічного запису – а навіщо об'єктивні сліди оставляти. Може не бути протоколу, точніше він буде, але після того як його оформлять – читай сфальсифікують уже після закінчення слухання.

З цього приводу згадалось, чисто випадково зі мною трапився випадок, коли у відсутність на місці головуючого судді Кисіля чи Кісиля, судді Черкаського апеляційного суду, який сам не знає точно, як пишеться його прізвище – про що свідчать дві його ухвали, так от, я домігся щоб мене ознайомили із матеріалами що є у справі, і там! випадково оказався протокол вчорашнього судового засідання. Папку справи мені винесли, і я чуть не впав із стільця від сміху, коли прочитав в уже готовому "протоколі" судового засідання, засідання яке не відбулося, яке довелось закрити не почавши розгляду справи по суті з огляду на заявлену мною вимогу про забезпечення технічної фіксації, прочитав там повний!?, наче списаний із взірця процесуального документу якогось юридичного коледжу, повний хід судового засідання, із вимогами позивача – списаними із позовної, із запереченнями відповідача, і навіть із моїм!? виступом в дебатах!?, аж до виходу в нарадчу кімнату.... то що тут можна сказати, навіщо тоді ходити в суд, коли все уже завчасно розписано в протоколі, а раз так, то і "законне" рішення уже винесено задовго до слухання!?....

Тоді я, відповідно попросив копію цього "документу". Мене завірили, що як тільки підпише суддя то і видадуть взавтра. Прихожу, а мені говорять – протоколу такого не існує!? – я то держав його в руках і реготав, а зясовується, що це в мене галюцинації. На мою належну скаргу з цього приводу, Кисіль чи Кісиль написав: раз розгляду по суті не почалося, то і протоколу бути не може.... попросту взяв, та і викрав завчасно сфальсивікований процесуальний документ, і що з нього візьмеш, він же недоторканний, непідзвітний....

Тому нікого вже не повинно і дивувати, при такому рівні фальсифікації, власне і суду може не бути, може не бути людського встановлення обставин, навіщо когось вислуховувати і досліджувати докази коли і так все ясно, за рішення і так вже заплачено. Просто людині не дадуть висказати своє бачення – вчасно переб'ють, та так, щоб із того, що і вдалося сказати, не можливо було вичленити ніяку закінчену думку, а так собі, куча словесного будівельного сміття. Ось це вже вміють професійно, на надвисокому рівні людодурства.... Якщо людина не сприймає таке хамство, то її лишають слова, залякують 185-3 статтею – неповаги до суду.

Але навіть якщо вдалося все що потрібно висказати, все що потрібно надати до суду, – інколи то, суддівське хамство може приймати і солодку личину, то це аж нічого ще не означає.

І тут привідкриємо ще одну людодурстьку таємницю, що не ті обставини і докази вирішують справу, що існують, що усно перед судом надані – озвучені, та навіть і не ті, що подані в письмовому вигляді і знаходяться в папці справи, а!!! ті, і тільки ті!!!, які будуть вписані суддею у мотивувальну частину рішення. І тут повна свобода неприкасаємого і незалежного на поприщі фальсифікації. А якже інакше, адже об'єктивного технічного запису нема, а у протоколі записано тільки те, що потрібно для формулювання проплаченого, наперед відомого рішення. Всі письмові матеріали – заяви, докази, експертизи, справки та інші документи скиданні в прямому сенсі насипом, без опису і хронології, в пухлій папці з номером справи. Все що заважає, можна враз тихенько просто вкрасти – "загубити". І тут наступає визначальний момент в судьбі справи, вихід до нарадчої кімнати і формулювання мотивувальної частини рішення.

Ми то багатіємо думкою, що надали суду достатньо вагомих обставин і доказів, які будучи покладені на чаші терезів правосуддя, тобто вписані в мотивувальну частину рішення, вагомо перевісять в нашу користь, а зясовується.... наш то, незалежний, вписує туди тільки те, що необхідно для мотивації його заказного рішення, як для одної сторони то всі, навіть абсолютно абсурдні доводи і докази, а як для іншої, то парочку тільки найслабших, а що посильніш і суперечить заказу, то він просто "забуває" вписати. І ось таким чином загружені терези правосуддя впевнено і однозначно показують необхідне рішення.

Все, справа вирішена, рішення прийнято, гроші "чесно" відроблені.

До речі, суддю навіть не хвилюють докори сумління, якщо рудименти такого ще є. Він то знає, що в разі, якщо рішення ну просто абсурдне, або сильно кривдить одну із сторін, то нічого страшного і не сталося, програвша сторона піде до апеляційного суду, добре заплатить і рішення, абсолютно законно, буде переглянуто за "нововиявленими" обставинами, це власне за тими, що уже можливо і пробувались, або і подавалися в першій інстанції, але які він, ну не "додивився", ну просто "забув" вписати в мотиваційну частину рішення – тобто покласти на терези.... Так просто, абсолютно безпечно, ніхто і не подумає поставити йому в вину те заказне рішення. Навіть вдячні за "клієнта" будуть. Корпорація Кривосуддя по видурюванню грошей із громадян діє як годинник....

Невже в когось є сумніви, що про існування цієї технології не знають ті кому це належно знати!? Звичайно знають, але, але це ж така вигідна справа, мати можливість в "законний" спосіб приймати любе – по бажанню "законне" рішення, так це ж чисто Клондайк. Ну прямо – любі забаганки за гроші клієнта. Тут, в такий спосіб, кормляться всі, починаючи від адвоката – першого решалкина вопросов, допущеного до тіла неприкасаємого, та і вся, вся судова вертикаль та і не кінчаючи навіть суддями конституційного суду....

Відомо, люба технологія і вирішується технологією. На секунду представимо, що прийнята підзаконна норма – чисто в рамках чинних процесуальних кодексів і в компетенції судової адміністрації, норма канцелярська, яка зобовязує в судовому процесі, паралельно із протоколом судового засідання, заповнення суддею такої-собі порівняльної форми -таблиці, аналогічної тій, що роздають кнопкодавам у ВР коли голосуються декілька різних варіантів, або зміни до законів.

Простий лист паперу розділений навпіл по вертикалі, в якому, з однієї сторони фіксуються доводи і докази однієї сторони, по другу сторону лінії – іншої. Паралельно, такі ж записи можуть вести сторони, або в любий момент для звірки можуть отримати суддівську копію. На момент закінчення встановлення обставин, перед дебатами і виходом суду до нарадчої кімнати, перед кожним учасником процесу, на столі лежать, образно кажучи, уже загружені належними доказами і обставинами терези правосуддя. Якість і належність доказів уже прилюдно перепровірена і уже ніхто тихцем не зможе висмикнути із цих чаш правосуддя – забути, не вписати, не додивитись в пухлій папці справи, не вичитати занотоване мілким нечитабельним почерком секретаря судового засідання і т. п. Все!!! терези загружені, сторони самі перевірили чи все на місці, подебатували і їм немає що більше додати, на всі питання суду уже дані відповіді, і далі, далі що.... встати, суд іде до нарадчої кімнати....

Далі тільки закон і внутрішнє переконання судді, ніякого махлювання на шталт забув чи недодивився уже не проходить.

Елементарно і просто.... чому так не робиться, чому так ніхто і не захоче зробити!?

Та тому, тому що такий процесуальний документ в більшості випадків виключить інтригу, якщо і не унеможливить, то дуже обмежить суб'єктивний фактор, зменшить можливість простого паперового махлювання, а в разі подальшого апеляційного розгляду, тобто повторного "перезважування" тих самих, уже загружених чаш на інших терезах, в разі зміни рішення поставить питання в об'єктивності першої інстанції....

Але цього не буде, та і як же полишитись одного із основних інструментів фальсифікації, тобто довільного добору і тасуванню мотивувальних аргументів, такого собі штучного підтягування любої найоднознаковішої справи до положення фіфті- фіфті, коли безкарно можна прийняти любе рішення в залежності від результату аукціону хабарів сторін.

Ще одне, що ніяк не можна поминути, навіть в такому короткому описі основних технологій і інструментів людодурства, то це процесуальні строки. Без махлювання ними не обходиться жодний процес. Закон чітко виписує всі процесуальні строки якими повинен керуватись суд від надходження позовної до суду, до терміну розгляду справи. Але для суду, для тих людодурів які повинні керуватись тільки законом і діяти тільки в спосіб, передбачений законом, їх, тобто строків, закону, начебто і не існує. В той же час, користуючись правовою безграмотністю пересічних, та і просто зухвало фальсифікуючи дати в процесуальних документах, наприклад відправляючи поштою ухвалу після витіку строку її оскарження, в розрахунку що людина не зорієнтується в такому лукавстві, або, це було в ЗМІ, суддя спеціально притримав в канцелярії дату реєстрації поступлення по пошті важливого в процесі доказу, до! винесення заказного рішення. Варіантів безліч, суть одна – в любий спосіб надурити.... Крім того, затягування строків – це і фактор психологічного впливу і катування. Навіть не згадуючи багаторічне сидіння в СІЗО до суду, як спосіб зламати, буває і невинну людину в кримінальному процесі, то затягування до безкінечності розгляду у цивільному процесі, часто-густо призводить до втрати сенсу цього позову. А саме забезпечення позову, власне може бути і основним завданням позову. В адміністративному, можуть затягувати до виходу фігурантів на пенсію, або зміни статусу чи місця роботи.... Але найважливіше завдання затягування розгляду, це все ж таки – деморалізація людини, демонстрація можливості безкарного знущання в любий спосіб, доведення до зневіри в самій можливості законного вирішення справи, своєрідний спосіб доведення "клієнта" до відповідної стадії "стиглості", а попросту – то це пряма, відверта форма вимоги хабара....

Хабара (повторююсь) в любій формі – доларами чи тугриками, цяцьками чи борзими щенками, преференціями в бізнесі вилупків чи проблемами у їхніх конкурентів, можливістю прикупити земельку в райському куточці і навіть обіцянками – ну скажімо поправити дорогу до села тестя....

І тут, як заведено на людодурсько – канцелярському діалекті, – "враховуючи вищевикладене" я і ставлю своє питання "борцям" з корупцією: а взагалі, чи варто ради однієї на рік піар компанії з мішками доларів самоспалюватись в боротьбі з корупцією в судочинстві, навіть теоретично не маючи шансу її подолати, коли достатньо запустити, абсолютно не діючий на даний час, але прописаний в законі механізм відповідальності суддів перед законом.

Нагадаю присягу (клятву), яку судді складають (дають) перед Президентом України:

"Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим."

Присяга (клятва) це не є звичайне формальне зобов'язання, це навіть не є "слово", яке хош-дав, хош – забрав. Це зобов'язання не урегульовується, в разі порушення, виплатою неустойки, штрафними санкціями, або повторним плаксивим – більше не буду. Порушення присяги у відповідності ст...15п1ч5 Закону про статус суддів тягне за собою припинення повноважень судді і відповідно, звільнення з посади органом який його обрав або призначив.

Виходячи з виключної сили присяги (клятви) закон не унормовує можливість іншого покарання, або градацію за тяжкістю порушення присяги. Клятва річ абсолютна, або порушив, або не порушив – тут напів вагітності не буває.

В присязі дві основні тези – виконувати обов'язки і тільки (по) закону. Які обовязки? Ст.6 Закону про статус суддів – Обов'язки суддів "дотримуватись Конституції, законів, забезпечувати повний, всебічний з дотриманням встановлених законом строків. Не допускати вчинків та будь яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.

Із цього закону прямо витікає що любе порушення закону, в тому числі і строків встановлених законом, і більше того, будь які дії що викликають сумніви в його (судді) об'єктивності.... це підстава стверджувати про порушення даної присяги (клятви), і тягне за собою!?.... – правильно, припинення повноваження судді. Зверніть особливу увагу, в присязі: – сумніви

!!!, а сумніви,тобто припущення, не може бути підставою для рішення суду. Тобто закон про статус і сама присяга судді виключає участь у рішенні долі неприкасаємого на підставі СУМНІВІВ тих же суддів....!?

І тут виникає основне питання, а тоді хто визначає порушений закон суддею чи ні.... викликає він сумніви чи ні....??? і тут наступає чергу відкрити основну людодурську таємницю.

Для початку процитуємо один витяг із одного відкритого листа:

Члену Вищої ради юстиції, заступнику Генерального прокурора України, заслуженому юристу України

Р. КУЗЬМІНУ 3 листопада 2008р Шановний Ренате Равелійовичу!

.... "Ніхто не наділений правом ігнорувати принцип презумпції невинуватості і вважати особу злочинцем до доведення її вини і обвинувального вироку суду (ст. 62 Конституції України).".... Микола Мельник, керівник служби Голови Верховного Суду України, член Вищої ради людодурства (2000-2006 рр.), заслужений людодур України, доктор людодурських наук, прохфессор. Вище процитованим трактуванням 62ст.КУ дуже часто спекулюють прохвесора людодури, та і інші людодури всіх кольорів спектру, а відомо, в таких речах, навіть зміна місця коми в корні змінює суть. Тому ми тут процитуємо оригінальний текст, І! відчуйте різницю!: ст... 62 Конституції: "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду."

Зосередимося на ключових моментах: "вважається невинуватою" – ким вважається!? об'єктом злочину, побитим, зґвалтованим, обкраденим – обдуреним, чи правоохоронцем який розслідує або припиняє злочин!?

Та звісно ж, судом, який по статусу не може завчасно бути упередженим, і прямо зобовязаний повно і всебічно розібратися у тому, що все ж таки сталося.

далі: "піддана кримінальному", а хто це в нас візьме, чи бере на себе сміливість, піддати кримінальному, тобто призначити строк, без законного вироку суду, хто спокушається на чисту монополію суду. А ось просто кинути людину в буцегарню – сізо на декілька років до суду, якого може і не бути – таких виродків скільки завгодно.... але мова зараз не про це.

Тільки для ілюстрації суті питання, задача – гіпотетичний приклад: в територіальних водах України безлюдний острів величиною з дитячу пісочницю. На острові сидить на баулі з харчами громадянин України, кромсає ножем ще теплий труп такого ж, але з явними слідами насильницької смерті – дірою від ножа в спині, робить бутерброди і поїдає запиваючи Пепсі в пластиковій пляшці.

Питання? Чи є це злочинець, чи правомірно називати цього суб'єкта злочинцем. Відповідь: так є. Є об'єкт і ще теплий факт злочину, є тільки один суб'єкт злочину, немає обставин які свідчать про необхідну оборону або крайню необхідність – ніж в спині і повно харчів. Тому навіть наші людодури не будуть ставати в позу якщо ми назвемо його злочинцем.

Трохи ускладнемо задачу: на пляжі, в свиноподібному стані куражиться в компанії подібних, на перший погляд знайомий суб'єкт, який вимахуючи суддівським або депутатським посвідченням погрожує. а то й пострелює по людях з пістоля.... (по Кузьміну- буває з автомата)

Питання, чи є це злочинець і що з ним робити.!? Відповідь є, недоторканне посвідчення, як і всякий документ, може викликати сумніви, такі можна купити на кожному куту любого базару. А у відповідності ухвали Черкаської судді Марцішевської, по праву преценденту, "ніякий документ не є доказом, і ніяка явна фальсифікація не є фальсифікацією допоки не буде встановлена судом." Із цього слідує, – треба хапати цього виродка, і в належний по закону спосіб, якщо пручається, то знову ж таки по закону з допомогою демократизатора, тягнути його до суду, а вже там, якщо суд встановить, що посвідчення дійсне, і це не двойник того достойника який через день в топ-шоу хвалить чи проклинає владу, то і буде вимушений прийняти законне рішення.

Адже відомо, люба сутність перевіряється сутністю, а не наклейкою. В самій знайомій пляшці, із всіма акцизними голограмами і безліччю зірочок може оказатись віслюкова сеча....

Із цього витікає, тільки суд, не тільки може винести кримінальне покарання, а і точно встановити особу злочинця. Ми звичайні ЛЮДИ слабкі зором, розумом, і іншими відчуттями, ми можемо помилитись і нам не дано по якомусь папірцю чи то посвідченню, та навіть і по пиці впізнати в якомусь виблядкі неприкасаємого. А тому під захистом презумпції невинуватості, ми ЛЮДИ, на основі людського ПРАВА, саме того, що є основним витоком закону, і є невідємною частиною ЛЮДИНИ, будемо, можемо і зобов'язані любого злочинця і мерзотника як називати тим що воно є, так і відповідно до цього діяти....

Із викладеного "вбачається", а як по мені то цілком очевидно:

1. що злочинець, стає злочинцем в момент і з моменту скоєння злочину, а називати його так пристало в разі очевидності, або не маючого сумнівів злочину.

2. презумпція невинності ст. 62 КУ стосується тільки суду, і тільки для неупередженого розгляду, і тільки кримінальних злочинів, тобто тих, які передбачені кримінальним кодексом.

До речі, вище процитований відкритий лист заслуженого прохфесора, неприкасаємого людодура Мельника, до Кузьмина, прокурора який пробує прорвати кругову поруку суддів. В цьому листі, на підставі наведеного вище відвертого перекручування норми Конституції, прохвесор попрікав цього прокурора, між іншим теж заслуженого людодура, у тому, що той не тільки відверто озвучував загальновідоме – що наші судді хабарники і злочинці, але й що той погано бореться з суддівською корупцією!? Образно кажучи – погано ловить рибку, у ставку закритому тонованим ковпаком презумпції, до якого йому заборонено закидати вудочку, до якого заборонено підходити, на який заборонено дивитись, та ще й завіряв його, що якщо він все ж таки зацепить якусь рибку, то вони, людодури ВСУ під головуванням В.В.Онопенко, якщо їм теж не сподобається ця рибка (бідний, бідний зварич) в їхньому ставку, дозволять, якщо це дозволить заказник людодурів ВРУ, витягнути цю рибку із ставка. По суті в листі вибудовується ідеальне замкнуте коло: неприкасаємий тому що не судимий, а не судимий тому що неприкасаємий.... Ось такий цікавий лист прохфесора... http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=766

Надіюсь мої аргументи і "життєві" приклади достатньо розкрили кончене людодурство, перекручування сутності, духу і навіть букви Конституції, як основного людодурського інструменту в листі шановного прохфесора.

Маю надію ми нарешті зясували, що презумпція стосується тільки наших беззахисних громадян, і тільки перед судом, і тільки в разі кримінальних звинувачень. Тут же, із цього – презумпція не стосується інших правопорушень, ну скажімо адміністративних чи службових – нагадив на газоні, не там став, перевищив швидкість, порушив порядок діловодства або вимоги процесу і т.п. -якщо це належним чином зафіксовано – відразу і невідворотне покарання....

І основний, для цієї праці висновок, презумпція не стосується неприкасаємих, поки вони неприкасаємі. Втратять неприкасаємість, предстануть перед судом, ось там у них і буде презумпція. Більше того, беручи на себе статус неприкасаємого судді, такого собі паразита, але на жаль необхідного як і мікрофлора кишечника, яку ми годуємо і лєлєємо, охороняємо для правильного травлення законом, вони, ці неприкасаємі, у відповідності ст.24 Конституції перестають бути!.... громадянами. Їх публічність і виняткові повноваження, та і таж неприкасаємість надає їм права суб'єкта владних повноважень і лишає їх права бути рівним серед рівних. А тут вступає в дію Кодекс адміністративного судочинства, ст... 71 якого накладає на цього самого суб'єкта владних повноважень, в разі закидів до нього стосовно противоправності дій чи бездіяльності, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення...., яка вже тут презумпція.

В той же час, ст...34 Конституції гарантує Громадянам свободу думки і слова. Кожен має Право і обов'язок як Громадянина, повсякчас і в любому місці називати любого мерзотника – мерзотником, хабарника – хабарником. При цьому, ніхто не відбірає право у того ж мерзотника або суб'єкта владних повноважень, чиновника любої гілки влади в порядку адміністративного процесу доказати свою порядність, і більш того, ніхто не заперечує право захисту своєї честі і гідності в рівноправному, диспозитивному, цивільному.

Не порушуйте присягу, не допускайте сумнівів в своїй порядності, то й цього клопоту мати не будете....

Але, що ця порада професорам від людодурії, вони ж он переймаються реформою судочинства, перетасовкою судів і посад, перенаправленням потоків хабарів. Вони, такі "науковці" що і не здогадуються, що від перетасовки складників сума не змінюється. Та і взагалі, яка там наука!? Наука завжди асоціювалась з можливістю повторення дослідів, он Нобелівські премії здобувають по двоє і по троє в одночас із різних кінців світа, із різних наукових шкіл за однакові результати, а в людодурії то все залежить від абсолютного субєктиву, хто з якої ноги встав і як помив руки які нічого не брали....

А інакше б, хоча б по прикладу дійсних науковців, які прищеплювали холеру для перевірки вакцини, або інженерів які ставали під гармати за власною броневою плитою, та перевірити своє кривосуддя, та як і виникла люба підозра, чи звинувачення, то скинути мантію і недоторканність, та піти до суду і довести свої чесноти – чи платні на адвокатів недостатньо.!?

Натомість, кандидат-голова Онопенко не дає дійти до суду справи Одеської судді Ганзій. То як же нам пересічним вірити в Український суд, якщо його, сам голова ВСУ так принижує....

Ось і приходиться мені п-пересічному д-дилетанту ставити чисто науковий дослід на собі у цьому крисятнику, вивчати і класифікувати цю муть, що є людодурією. І вже маю підстави стверджувати!!!, що проблема беззаконня і корупції перетасовками не вирішуєма. Не вирішується вона і останньою тезою старого корча – людодура Маляренка, який в маразматичній прострації не найшов нічого ліпшого як упомянути моральність і подібне.... у!?.... суддів.... це вже тільки регіт.

Людство вже виросло з дитячих ілюзій, зїло, переварило і висрало те, що сподобляються жувати ці Маляренки. Загальновідомо, людям які хоч трохи знайомі з суттю речей, не людодурам, ні, вони не здатні, в них і цілі такої немає...., а людям, відомо, що суб'єктивний, людський фактор в любій системі можливо подолати тільки автоматизуючи систему. Перший приклад такого природного автомату дослідив і сформулював Адамс Смит ще в 18 сторіччі... Його, трохи інтегрована в нашу реальність формула, проголошує: "не важливо на стільки продажний і ненажерливий, хай там кончений виродок розглядає справу переслідуючи власну вигоду, але незалежно від рівня його опущеності, його свідомості, невидима рука закону, повертає всяку його возню на корись всьому суспільству."

Саме так, запустивши, вімкнувши автоматичний режим чинного процесуального законодавства, коли любе, найменше, відверте- тобто не викликаючи сумнівів, протокольно- фактичне порушення на шталт- не включив тех. запис, не виніс ухвали на подану заяву, не вписав в мотиваційну частину озвученого і зафіксованого доводу – доказу, не склав протокол на окрему процесуальну дію, порушив строк, і інші, інші характерні порушення які по факту і не потребують доведення, -- автоматично, без будь якої возні і дуркування навколо презумпції, яка ніякого відношення до таких порушень не має, автоматично, органом який призначив, на підставі протокольного факту, що свідчить про порушення присяги і ст...6 Закону про статус – припиняються повноваження судді.... чи схоче тоді хтось брати хабарі, чи потрібно тоді буде перейматись обликаморале неприкасаємих!? Якщо все буде зроблено по закону....!? що, це не в компітенції ради суддів!?

Чую, чую вонь на шталт, та неможливо по закону, загруженісь, умови, строки, фінансування....

Ай, ай, ай такі умови, – а претендентів на це геройство -- легіон....та все, цілими сімями....

Не вірю, і не повірю навіть тоді, коли будуть на підтвердження по черзі рубати пальці, і навіть поїдати власні гівна.... За чотири роки, що я на власному досвіді і досліді досліджую практичну людодурію, я прийшов до висновку, що ці всі проблеми в більшості надумані і створюються штучно. Люди ж то, ті самі... Смітовські. Полиш контролю і учоту любу забігайлівку, і на третій день, і пиво вчасно не завезли, і раки не хочуть червоніти, і виручки немає, і взагалі, ти тут уже і не хазяїн. Без контролю і стимулу ніщо і ніде не працює....

Стосовно бетонного аргументу загрузки і строків, – читай норми виробітки, то і тут закон то є!

У всіх процесуальних кодексах і у ст. 20 Закону про звернення є норми стосовно пропущення строків, а за відсутності прямої – діє цей аналог. В разі якщо суддя не "успіває" в строк, нічого страшного, бере і пише ухвалку, що так і так, він такий бідний і дурненький, по таким і таким причинам не вспіває – Перепрошую, але вимушений перенести строк.... і так через кожні 15 днів, і посилає їх свої коштом та рекомендованим листом. От і вся технологія, гарантовано – всі через пару місяців начнуть поспівати за процесуальними строками....

Що це не в компетенції ради суддів!?

Але ніхто запускати в дію ці прямі норми Конституції і існуючі чинні закони і не подумає, кругом, одне і те ж корпоративство людодурства, сьогодні ти мене, взавтра він мене, ні, ворон ворону.... краще разом, по черзі будемо дурити народ презумпцією, хліб добуде він і сам, а ми йому ще й топ-шоу влаштуємо....

Основний висновок – ніхто не зробить за нас- ЛЮДЕЙ!!! те, на що здатні тільки ЛЮДИ.

Саме ми, повинні --ні не поставити в стойло, як хтось хоче, ... а! – в ярмо закону!!!

Ми, і тільки Ми, повинні запрягти в ярмо закону це неприкасаєме бидло, і під свист налигача закону, орати, орати цілину безправ'я в Україні.

На даний час, вважаю єдиним законним і дієвим способом вищезгаданого, Є!!! – безперервний грюкіт в дзвін громадянської свідомості, а як точніше, то об дно власно – людодурського, повно-забитого унітазу, та лайноголовими черепами прохфесорів від людодурії, грюкати і топити у власному лайні.... Карфаген повинен бути знищений!!!

Ціль цієї н-наукової праці надати аргументовану правову підтримку всім, хто справді має бажання внести свій вклад в боротьбу з корупцією в судочинстві, та і в інших конюшнях.

Буду вдячний всім небайдужим рецензентам моєї д-дисертації на звання д-дилетантного д-дохтора права.

Особлива подяка великому колективу піддослідних пацюків людодурів, на основі препарації і аналізу праць яких, автор аргументує свою д-дисертацію:

Верховного суду – Маляренку, Онопенку, Мельнику.

Вищого адміністративного – Сороці., Львівського – Зваричу.

Черкасских судів Грабовому, Марцішевській, Кисілю-Кісилю, Кальчук, Храпко, Попельнюх, Кузьменко, Токовій... та іншим.

Ген прокуратурі – Піскуну, Медведько, Кузьміну,

Черкаській прокуратурі – Заплотиському та інш.

Література: Конституція України, Конвенція з прав людини, КАСУ, ЦПК, ККУ, КПКУ....

доробки автора:

http://h.ua/story/175529/

http://narodna.pravda.com.ua/politics/49795e576c1f3/

http://narodna.pravda.com.ua/politics/4999385f679bc/

http://narodna.pravda.com.ua/politics/49993a982c5bb/

Месан Ю.О.










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua