Допущення розгулу п'ятої колони Російської Федерації в Україні з числа червонопузих, яким крутяни, що не клялись ні Москві, ні більшовизму-"предатели", і взагалі в Україні жити гірше, ніж в складі "Великай Россеи" показало "демократичність" уявлень українських політиків. Поширення анархії, розвинуте з "демократизму", до проблеми випадково опоспартизованих "русских" громадян СССР в Україні додало свавілля олігархократії. Вибити борги будь з кого і пожорсткіше стало модою і своєрідним обов'язком різних паразитичних груп, де б вони не створювались: чи в державних структурах чи у приватному секторі.
Слідування сучасним тенденціям Обленерго привели до виключення воєнних об'єктів. Лікарень, цілих житлових будинків, державних заводів, шкіл-"українським" енергетикам виявилось замало. Радіолокаційні станції, прикордонні застави, берегова охорона Чорноморського Флоту України-стали жертвами електричної диверсії. Електрики за якісь некритичні борги влаштували військовим позапланове навчання реакції на ворожу диверсію електропостачання перед вторгненням.
Гарант замісь гарантувати "надіється" що комуністи появляться українські, розрахунки армії з енергетиками владнаються і т. д. Увагу він приділяє біль важливому критикуванню підписаних газових угод, без наміру їх розірвати. Чому й присвячуються засідання "політично" РНБО. Імпічмент ще не сильне покарання за таку злочинну байдужість до підривання національної безпеки і оборони.
Вражаюча турбота Уряду про забезпечення першочергових видатків на потреби оборони країни також заслуговує на оцінку. Під суд Прем'єра і всіх, хто не догледів боргів ЗСУ перед енергетиками. Міжусобиці політиків добрались до Армії дуже невчасно. Економічна криза в сумі з демонстративним покиданням "на самих себе" військових може мати плачевні непередбачувані наслідки. Що байдуже мільйонерам-політикам, вони володіють страховкою на будь-який випадок, Швейцарія чекає.
Відсутність запасного варіанту в разі чого не зупинила дураків, які безпосередньо клацали рубильниками. Хай відсохне та рука, що виключила струм захисникам Батьківщини. Виконавши злочинний наказ, глупаки "виключили" захист своїм дітям, братам, сестрам, батькам, друзям і самим собі. Наче не бачили Сектора Газа без протиповітряної оборони і власної армії. Де ізраїльтяни не питали хто винен в чомусь, а хто ні-1000 вбитих цивільних і 3000 поранених проти 20 випадкових постраждалих з жидівського боку. Трибунами "колізею 21-го століття" стали пагорби, звідки жидки дивились на розправу, сидячи в кріслах з сонячними зонтиками і попиваючи прохолодних напитків.
"Українські" електрики, виключенням українських військових, запросили москалів пополювати в Україні. Розбалуваність мирним життям і безкарністю від бездіяльності правоохоронних структур не залишили сумнівів вирубувачам.
Зневага до Армії і неналежне ставлення почалось сильно проявлятись раніше. Саджали солдата та офіцера за підпалені в різних місцях склади зброї в Лозовій як халатно виконавших свої обов'язки. Закрили світ гратами молодому лейтенанту, який продав металобрухт з армійського двору, як злісного розкрадача армійського майна. Населенню методично вбивалась думка про страшну загрозу існування Армії в Україні. Залишки військового майна з часів радянської поставили за основне в ЗСУ, утилізаторами і сторожами хотіли бачити українських вояків.
Згідно цього й висувались зрозумілі претензії до Скнилівської, Новобогданівської, Лозівської трагедій. Суспільство переконували в існуванні Армії зі зброєю без ризику для цивільних. Зв'язок з державою через відчуття своєю Армію з розуміннях її проблем невпинно рвали, відділяючи громадян і навіюючи ставлення до ЗСУ як до найманців. Тільки от "поміняти" їх можуть сусідні держави поки гадатимуть в Україні кого ідеального і без ризику "найняти".
Визвольні змагання після Першої Світової дали тоді урок українським політикам. Неподбання про армійські справи було головною причиною програшу більшовицькій Росії. У військових бачили загрозу "соціал-демократичному раю". Комуністичне пекло не забарилось червоним терором показати помилковість цього погляду. Польща завдяки розумнішості поляків більшовикам в 1920-х виявилась не по зубам. А зрада Петлюри принесла легітимізацію захопленою за допомогою союзників Франції та Англії території ЗУНР. По Збручу постав кордон поділеної "соціал-демократичної фантазії" України.
Відмінність з тим часом зараз та, що немає у "сучасних грушевських, винниченків з петлюрами" здисциплінованих галицьких вояків. Після вчинку Петлюри, схіняцької великоотечественной ненависті до повстанців немає більше й "українського П'ємонту". Втрата державності тепер відбудеться без видимих основ, на які могло б опертись її відновлення. В таких умовах влада дозволяє собі бавитись і не помічати сваволі лихварської моди.
Виробництво електроенергії державними електростанціями призначене для забезпечення потреб громадян. Не тільки прямого постачання струму населенню та підприємствам за плату, а й задоволення державної потреби громадян наданням необхідної електроенергії Українському Війську, закладам Медецини, Школам, Міліції іншим важливим державним установам. Ринкові умови тут діють підтримуючи конкурентоздатність Української Держави з рештою Держав. Всілякі борги між державними структурами-це ознака проблеми організації влади. Виникнення загрози Національній Безпеці через заборгованість одної установи іншій свідчить про величезний масштаб некомпетентності і ворожості осіб, які займають владні посади.
Вирішення питання останньої електричної диверсії знаходиться не в площині політичного покарання. Публічне заслухання Міністра Оборони і Генерального Прокурора, що вимагає Президент, не вмикає світло воякам на майбутнє. Осудження вчинку Прем'єра чи інших названих осіб з падінням електоральних симпатій до них не знімає фактичної проблеми виключення пріоритетних військових об'єктів-загроза обороноздатності нікуди не зникає.
Легше від підходу "політичного покарання" Прем'єра буде Гаранту, якого виставили нездарою і пустомелею біля Крут, який "словом турбується про мертвих, а не ділом про живих", але не військовим. Краще б послухав закрито доповіді про ситуацію і на публіці показався з рішеннями. Потім можна й ролі політиків в історії призначати. Нажаль Президент діє навпаки.
Підрозділи спеціального призначення, СБУ, Внутрішні Війська, власне самі військові мали б одразу брати під контроль об'єкти електропостачання. Всі контрольні і запасні рубильники, шляхи критичної подачі струму мали побачити біля себе солдата зі зброєю. Причетні до диверсії-сидіти в ізоляторах під наглядом військового караулу. Ну, а далі звітувати про взяття ситуації під нагляд штабу Головнокомандувача, з яким було відновлено втрачений зв'язок після ймовірного ядерного удару. Зам'ялись, генерали українські поміняли своє генеральське на дворянсько-політичне і розважливе.
Українське питання для НП
