Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Головне – без паніки!

Юрій Самсон | 3.09.2008 12:06

17
Рейтинг
17


Голосів "за"
21

Голосів "проти"
4

Вчора розвалилась демократична коаліція? А хіба до вчора вона існувала?
Завтра може утворитись правляча коаліція політичних сил, що обслуговують постбандитські клани? А хтось бачив в Україні інші правлячі коаліції? Тому утримаймось від панічних ноток – і подумаймо – а нам, українцям, що робити?


Головне – без паніки!
І. Хто винний?

Давайте будемо щирими: вся відповідальність за провал політичних та економічних перетворень, яким старт дав Український Народ через Помаранчеву революцію, лежить на Президентові України Вікторові Ющенку.



Отримавши велику країну, що сама виборола собі Свободу та підтримку революційного народу, який прагнув радикальних політичних та економічних перетворень, і все це помножене на симпатії країн Вільного Світу та надзвичайні повноваження президента зразка повноважень Кучми (нехай навіть і на півроку), Віктор Ющенко досягнув неймовірного – побудував Україну зразка вересня 2008 року. Не бачу потреби перелічувати тут наші негаразди – ми всі живемо в ній.

ІІ. Хто дурень?



Схоже Віктор Медведчук таки помстився Юлії Тимошенко за ганьбу, якої зазнав на радійних дебатах на "Свободі" 23 січня 2002 року. Реванш очевидний – Медведчук нарешті, через шість років, таки продемонстрував інтелектуальну перевагу над Тимошенко, примусивши її впродовж одного місяця наробити стільки дурниць, що їх, схоже, вистачить для українців, аби не дати цій чарівній жінці п'ять (а то і десять) років президентства – ліміт політичних помилок Тимошенко вичерпано. Але тут нюанс – йдеться не про власну інтелектуальну перевагу, а про те, що політично-диверсійний центр в Кремлі виявився більш ефективним, ніж тимошенківська "Ідеальна країна".



Ще хтось пам'ятає БЮТівську демагогічну профанацію з "формуванням інтелектуально-кадрового резерву" під такою назвою? Скільки наївних патріотів, скільки щирих інтелектуалів тоді зголосилось допомогти Юліі Тимошенко прийти до влади, аби потім разом побудувати ідеальну країну.



Що ж, першу частину завдання виконано, а друга, схоже, нікого не цікавила: Тимошенко так точно, але чи чули Ви, щоб хтось з інтелектуалів публічно поцікавився у неї долею її декларацій про оновлення кадрів в державному апараті?



Тактична перемога Кремля в досягненні мети дестабілізації політичної ситуації в Україні навряд чи матиме наслідком перемогу стратегічну. В будь-якому випадку, Медведчук, з підтримкою Кремля чи без нього – нездарою був, ним і залишається – а ті, хто розраховували на досягнення своїх політичних цілей за його сприяння (Кучма-2003, Янукович-2004) дурні в кубі, перспектива яких – політичне небуття. Біда, що Тимошенко, схоже, з того ж таки переліку.



Трохи містики. Прокляття українського парламентаризму – приміщення Верховного Совєта УССР, в якому засідає Рада. Схоже, щось пороблено з цією будівлею – як тільки політик починає світитись від щастя видимої перемоги в її стінах (як от Тимошенко в ложі уряду вчора), починається відлік часу до його близької політичної кончини. Хотілось би нагадати пані Тимошенко про долю Олександра Мороза, який, за її словами, виголошеними Тимошенко за два дні до останнього його всідання в крісло Голови ВР був для неї "зразком політичної мудрості та честі".

А може стіни тут ні до чого? Може справа в коробці? В черепній коробці?

ІІІ. Хто клоуни?

Емоційно неприємно вразив ентузіазм рядових БЮТівських кнопкодавів, які вчора так радісно плювали в обличчя своїх виборців і гальмували розвиток України. Теоретично їх можна зрозуміти – вони думають, що їх лідер за крок до президентства, знайшли нових політичних попутників – регіоналів, то хоч би на їх політичному досвіді повчіться.



Пам'ятаєте, хто з регіоналів найбільше тішився в подібній до нинішньої БЮТівської ситуації – коли думали, що вся влада вже їх, а Янукович майже президент України. Хіба ж можна забути нахрап Кушнарьова (де там сьогоднішньому Івану Кириленку) та "готовність на все" заради улюбленого лідера депутатки Кириченко – сьогоднішній тимошенківець Портнов – просто її бліда тінь! І де ці "діячі" сьогодні? Кириленко думає, що він не потопляємий – був при Кучмі, був при Лазаренку, знову при Кучмі, при Ющенку, при Тимошенко і буде завжди? Що ж, і Кушнарьов так думав...



Не тільки свита робить короля, але й характер короля впливає на повадки свити. Істеричність та мстивість притаманні багатьом "українським" політикам. Але БЮТ в цих рисах тяжко перевершити. Пам'ятаєте такого полум'яного БЮТівця Ковтуненка? Ні? Істеричний крик в прямому ефірі про те, що подання Ющенком Януковича на посаду прем'єр-міністра – національна зрада (люблять же "демократи" це словосполучення!). Про нього тоді з місяць говорили як про "справжнього" тимошенківця. Той самий Ковтуненко, що пізніше перейде в "антикризову" коаліцію, а тоді його не візьмуть в свій список навіть регіони. Всі висловлювання БЮТівця були сумішшю образ та істерики.

Чого це я його згадав? Вчора, коли новий "справжній" тимошенківець Андрій Портнов диригував голосуванням фракції БЮТ, презентуючи черговий антиющенківський законопроект, виголосив з трибуни ВР феноменальну фразу: "Сьогодні МІЙ день! Ага, то треба було мене головою Фонду Держмайна обрати". На тобі, народе український! Не пустив мене до свого майна – я тобі зараз помщуся! Взагалі-то, вчорашнє рейдерство БЮТу та регіоналів було скоріше трагікомічним, аніж трагічним. Не вперше і не в останнє в умовах "реальної" політики пізнього кучмізму.

ІV. Що робити?

Очевидно, що сьогодні Ющенко спробує "переграти" Тимошенко, а Балога під це бажання президента спробує реалізувати свої власні плани – очолити уряд, сформований "поміркованими" з партії Регіонів, частиною НУНС та блоком Литвина. Очевидно, що справжній президент европейської держави мав би діяти інакше. Але де ж такого взяти? Очевидно, що ті, хто сподівався, що Тимошенко стане таким президентом – помилялись.



Очевидно, що вчорашній дует БЮТ па ПР у Верховній Раді знову викривив волевиявлення українського народу. Президент України просто зобов'язаний знайти можливість оголосити дострокові вибори. Український народ має право обрати інші політичні сили, аніж ті, які на сьогодні репрезентовані у Верховній Раді. Зовсім інші!

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua