Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Якщо громадськість не втрутиться

ZBZS | 19.07.2008 21:47

5
Рейтинг
5


Голосів "за"
5

Голосів "проти"
0

Незначна справа судова може забрати до часу її завершення щонайменше півтори тисячі гривень і купу часу, що вже казати про більш серйозні. Скажіть – де взяти усім, кому ледь на хліб вистачає, таку суму для того щоб забезпечити собі правосуддя?

Якщо громадськість не втрутиться
Незначна справа судова може забрати до часу її завершення щонайменше півтори тисячі гривень і купу часу, що вже казати про більш серйозні. Скажіть – де взяти усім, кому ледь на хліб вистачає, таку суму для того щоб забезпечити собі правосуддя? Навіть, якщо назбирали ви цих грошей, навіть маєте своє виробництво, непоганий дохід і вам вдалося виграти справу, то не думайте, що вже сталося правосуддя. Загляньте у газету "Юридичний Вісник України" (17-23 травня 2008 року N20) на сторінці 5- Олександр Лавринович там наводить статистику показників виконання судових рішень за перший квартал 2008 року – 8,7 відсотка рішень.

Якщо проаналізувати цю публікацію керівника тіньового Кабміну – опозиційного уряду більш широко, то можна дійти висновку, що й опозиція нічогісінько не пропонує для вирішення проблеми правосуддя в Україні. Про те, що всім важко, знайдете у всіх галузевих заявах: суду, юстиції, прокуратури, державної виконавчої служби, ..., – а чому? Щоб їм (кожній окремо) збільшували бюджети фінансування (з нашої, звісно, кишені). При цьому, кожна з цих державних служб робить усе можливе й неможливе, щоб нашого правосуддя в Україні не було. Це їм вигідно – більше проблем, то й більше коштів виділять.

Гадаєте, це я новину якусь вигадав, чи нісенітницю несу? – Ні! Не далі, як 4 червня 2008 року в Києві відбулися Комітетські слухання "Антикорупційна політика і практика: проблеми законодавчого забезпечення". Так чого тільки там не говорили з цього приводу. Наприклад, що політична воля щодо боротьби з корупцією- неволя населенню, бо знаємо причини, знаємо схеми і нічого не робимо, змінимо закони хоч на ідеальні, але вони все одно працювати не будуть, будемо так збиратися ще не один рік...

Отже, закони треба такі, щоб беззаконня їм усім було невигідним, а від наявності справедливого правосуддя була їм зарплата. Це можемо зробити лише ми – громадяни, які активно пропонують вигідне всім, а не окремим. Бо Комітетські слухання, хоч і знають, що треба робити, щоб побороти корупцію, то для нас не зроблять. Олександр Олександрович Буджерак, з яким ми колись їли пуд солі, на цих слуханнях пояснив принцип наведення порядку.

Я інший приклад наведу по цій темі, лиш для того, щоб більше говорити не про колись, а про тепер. Хто з нас не чув, як МОЗ призначає комісію з вияснення причин отруєння вакцинами? Так от, за прикладом Олександра Буджерака стосовно цього випадку, ні міністра, ні заступників до ранку не повинно бути на посадах. Олександре Олександровичу, це прекрасна пропозиція і ми її підтримуємо. Але маємо переконання, що й цього замало. Хіба може у налагодженій системі одна ланка працювати протилежно самій системі. Уявімо – це годинниковий механізм, в якому одне зубчасте коліщатко стало крутитися у протилежний бік. Коліщатко замінять іншим, а механізм далі крутиться злагоджено.

Треба зробити обставини такими, щоб непритягнення до відповідальності винних було вкрай не вигідним кожному, навіть тому, хто охабарився, щоб він знав, що, якщо служитиме не людям, спільноті, а собі – хабарнику, то прийдеться відригнути той хабар, хоч його ніхто спеціально й ловити не буде. Кожна ланка годинникового механізму повинна боятися крутитися в бік проти інтересів суспільства, проти справедливості, проти правосуддя. Бог вчить пізнавати, розрізняти добро від зла (людина від Бога чи від чорта) по плодах їхніх (не по вчинках, а по плодах тих вчинків). Отже, кожен, хто береться забезпечувати виконання законів для суспільства, повинен твердо знати, що за його чин сьогочасний відповість він перед народом, і неминуче (автоматично) за плід свого чину – за наслідки прийнятого ним рішення.

ЗБЗС (З'єднання борців за справедливість) запропонувало деякі зміни до законодавства. Частину їх публікуємо (більш широко ці пропозиції опубліковані в газеті ВМ N3 (105) за 2008 рік та розміщені на нашому сайті в Інтернет http://zbzs.at.ua). Звичайно, що вони можуть ще доопрацьовуватися, але принцип підходу дозволяє побороти корупцію і беззаконня, не змінюючи суті законів, а змінюючи політику ставлення до відповідальності за їх діяльність.

1. Держава гарантує і забезпечує ефективну діяльність постійно діючої комісії з виявлення та ліквідації фактів дискримінації малозахищених в усіх її проявах. Склад комісії повинен включати представників не менше 35 % від зацікавлених у демократизації суспільства НГО та не менше 25 % від незалежних ЗМІ демократичного спрямування. Враховуючи корумпованість влади, вважати малозахищеними усіх громадян (колективи), які вступили в конфлікт з владою, керівництвами, посадовою особою чи державним службовцем та усіх неграмотних і малограмотних для самозахисту, вдів (одиноких батьків), сиріт, малолітніх, пенсіонерів, малозабезпечених, фізиично хворих і людей з вадами.

2. Обкрадання народу (чи його частини) більше як на 1000000 гривень (у будь-якому вигляді), а також будь-який інший злочин проти суспільства, проти засобу масової інформації, журналіста, громадської організації, громадських активістів досліджується за участі представників, обраних народом (потерпілою частиною). Якщо цей злочин не розкритий впродовж року, усі посадовці (хто пропрацював більше року на займаній посаді), причетні до його нерозкриття, позбуваються посад та права подальшого займання діяльністю за фахом.

3. Держава не вправі мати борг перед особою. Держава розраховується з потерпілими у кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних справах та від непередбачуваних ситуацій і аварій негайно за єдиними тарифами або умовами розрахунку, встановленими законом.

4. Послуги державою повинні надаватися максимально можливо за місцем знаходження їх споживачів. Керівник установи, де є недозволена законом чи громадськістю черга на отримання послуг, не вправі займати посаду керівника. Усі довідки для надання послуги добуває орган, який надає послугу (видає документ).

5. Держава відповідає перед особою за відсутність методики (механізму) або за невиконання будь-ким конституційної норми з причини відсутності методики (механізму) її виконання.

6.Органи державної влади служать суспільству. У випадку неправомірного завдання шкоди особі їхньою діяльністю, особі повинні гарантовано компенсувати шкоду.

7. Держава не вправі покладати чи вимагати відповідальність від особи, невинної у незнані свого права, якщо особа не фахівець або їй не доведене її право офіційно.

8. Правом недоторканості в Україні не може володіти жодна особа, яка скоїла злочин, правопорушення, вчинила неправомірну дію чи бездіяльність. Встановлені законом мінімальні норми відповідальності до керівників, народних депутатів та суддів не застосовуються. Стягнення з органу державної влади майнової та немайнової шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю, здійснюється з зарплати керівництва органу у відсотках, що збільшуються відповідно займаній посаді.

9. Суддя повинен захищати не закон, а права, свободи і законі інтереси особи, керуючись законом. Не суддя, а закон встановлює покарання за злочин – в нормах покарання не повинно бути "від – до", або повинна бути чітко визначена підстава застосування меншого чи більшого терміну.

10. За неповагу судді до учасника справи, який поводить себе в межах вимог закону й загальноприйнятої моралі, суддя несе відповідальність згідно наслідків і за максимальним розміром покарання, визначеного законом.

11. Скасовуючи рішення (вирок, постанову, ухвалу) суду, суд вищої інстанції повинен перевірити чи воно має ознаки завідомо неправосудного і роз'яснити потерпілим від неправосудного рішення їх права та надіслати компетентному органу матеріали для порушення кримінальної справи проти судді, який виносив це рішення.

12. Якщо неправосудність рішення є очевидним (не могло з огляду на посадові обов'язки і кваліфікацію прийматися незаконно), то органом (посадовою особою), який визнав його неправосудним, автоматично повинна порушуватися кримінальна справа проти винних (якщо такі відомі), чи встановлюватися винні, бо відсутність винних у прийняті незаконних рішень не може бути.

13. Суд чи прокурор з власної ініціативи повинен порушити, або будь-яка дієздатна особа вправі звернутися до суду з вимогою порушити кримінальну справу проти судді, що діяв завідомо неправосудно (незалежно- чи був у судді умисел, чи його не було).

14. Прокурор території, де за рік більше як три справи без участі прокурора визнано вирішеними завідомо неправосудно (якщо про неправосудність його повідомляв будь-хто), автоматично позбавляється права займати посаду прокурора.

15. Розкриття злочину з виявленням причетності до перешкоджання будь-ким з влади його розкриттю, для такого посадовця тягне за собою покарання, рівноцінне покаранню, визначеному винному у скоєнні цього злочину.

16. Кожна заява про побої чи інше нелюдське поводження в установах виконання покарань досліджується з представником громадськості, вибраним родичами потерпілого (чи тим, кому потерпілий довіряє), без права будь-яких перешкод представнику у дослідженнях.

17. Прокурор повинен бути звільнений з посади, якщо впродовж трьох днів не встановив, котра з двох протилежних інформацій, публічно оголошених суспільству посадовцем чи органом влади, відповідає дійсності, а також, якщо публічний неправдомовець впродовж тижня після виявлення його у неправді не звільнений з посади і не покаявся публічно, чи якщо проти нього не порушено справу.

18. Якщо одна й та сама посадова особа застосовувала один закон або його окрему норму протилежно, то вона позбавляється права займати керівні посади й бути обраною на них. Якщо керівник, якому підлегла така посадова особа, не притягнув її до відповідальності відповідно тяжкості її проступку (злочину), то також позбавляється цих прав. Проти таких посадових осіб та керівників повинна бути порушена кримінальна справа незалежно від негативних наслідків для інших осіб, суспільства, держави.

19. Громадські організації володіють виборчим правом нарівні з політичними партіями, правами профспілок та благодійних організацій, здійснюючи їхні функції щодо реалізації та захисту прав малозахищених і малозабезпечених.

20. У виборних органах не можуть бути громадяни, які входять до числа осіб з капіталом більшим за 60% від капіталу середнього підприємця тієї місцевості, де обертаються його гроші.

21. Не вправі претендувати на вищі посади в державі ті:

- хто подав ідею або причетний до збільшення комусь зарплати чи пенсії більш, ніж у 10 раз за середню по країні, або пільг, що принижують гідність інших, не менш шанованих суспільством громадян;

- хто позивав до суду невинну особу або громадського активіста чи журналіста, якщо не доказав їхньої вини;

- хто рецидивіст, злочинець;

- хто проти незалежності чи соборності України.

22. Кожен депутат звітується перед виборцем не менше як раз на рік з конкретного питання, за яке цей депутат відповідає (згідно з чітко розподіленими обов'язками перед виборцями). Якщо діяльність депутата не визнано задовільною, мають бути призначені перевибори.

23. Керівників правоохоронних органів і суддів обирає населення місцевості, де працює керівник (суддя), на встановлений законом термін, але не більше, як на чотири роки. Щорічно керівник (суддя) звітується. Якщо не звітувався або результати його діяльності визнано виборцями (згідно з механізмом, встановленим законом) незадовільними, то керівника (суддю) переобирають достроково.

24.Керівників державних установ не правоохоронних органів обирають галузеві профспілки на загальних зборах строком на 2 роки з правом перевибору не раніш, як через два роки роботи в галузі не на керівній посаді (якщо працював на керівній посаді, то правом нового обрання володіє не раніше, як через 5 років).

25. Будь-який керівник звітується перед загальними зборами трудового колективу (територіальної громади) щорічно. Незадовільний звіт позбавляє керівника посади з призначенням виборів іншого. На час перевиборів керівника керує тимчасова комісія, обрана загальними зборами трудового колективу (територіальної громади).

26. Президент, Прем'єр – Міністр і члени Уряду України, голова і депутати Верховної Ради України, якщо за два роки перебування на посадах не забезпечили зменшення безробіття, захворюваності і смертності не за віком, не покращили життя вдів, сиріт, калік та малозабезпечених, то вони втрачають право займати свої посади і після звільнення з цих посад позбавляються права займати будь-які керівні посади.

27. Депутат вправі покинути фракцію і навіть партію, за списками якої його обрано, але має переобратися (за недержавний рахунок) в окрузі, якому була обрана партія, яку він покинув, кількістю голосів виборців не менше, ніж отримала ця партія.

28. Депутату Верховної Ради України зарплату нараховують не більше 30 прожиткових мінімумів (без додаткових доплат та без пільг), житло надають лише тимчасово на період роботи у Верховній Раді України, і якість цього житла не повинна перевищувати за ціною більше 2/3 найвищої у Києві. Депутат повинен платити за тимчасове житло усі платежі на рівні з усіма мешканцями.

29. Державний орган зобов'язаний надати особі щодо якої вчиняє будь-яку дію (бездіяльність), повне і вичерпне (у потрібній формі) роз'яснення про обсяг прав особи, наслідки їх використання і невикористання та порядок користування ними з урахуванням платоспроможності особи.

30. Держава компенсує шкоду особі від порушення державним органом (посадовою особою чи державним службовцем) строку розгляду звернень до державних органів, залежно від терміну прострочення, згідно із встановленими законом сумами, з наступною компенсацією збитків, нанесених державі за рахунок винних, вина яких визначається законом або судом.

31. Держава гарантує і забезпечує людині вільне без затримки (без виправданої потреби) отримання інформації, яку людина вважає потрібною їй і яка не є державною таємницею або не має досить розумної конфіденційності, щоб в інтересах законних прав інших осіб її не надавати.

32. Десять відсотків громадян від загальної кількості зацікавлених у вирішенні будь-якої невирішеної законом або владою проблеми, вправі організовувати проведення або вимагати організацію проведення від влади всеукраїнських та місцевих референдумів серед усіх зацікавлених громадян для залучення народу до безпосереднього здійснення влади.

Ініціатором збору підписів щодо вирішення питання проведення референдуму може виступити будь-яка зацікавлена дієздатна особа або її представник.

33. Контроль конституційної діяльності рад усіх рівнів, Президент здійснює через Секретаріат Президента і через громадські організції на місцях (без держадміністрацій).

34. Громадяни здійснюють контроль за діяльністю державних органів, в т.ч. міліції, прокуратури і суду (не втручаючись в роботу суддів) через громадських інспекторів та шляхом безпосереднього позасудового і судового представництва особи у справі з органом влади чи її чиновником.

35. Громадськими інспекторами можуть бути представники громадських організацій (безпосередньо або найняті громадською організацією фахівці чи юридичні формування), що мають позитивну практику представництва у суді інтересів малозахищених у справах з цими органами. Представником може буди будь-яка правоздатна особа за вибором особи, що потребує захисту.

36. Громадські інспектори, що мають відповідну освіту, досвід роботи за фахом, можуть на громадських засадах паралельно з державними органами досліджувати справи (детектив) та аналізувати закінчені судові справи, з правом вимоги відновлення їх розгляду судом.

37. Місцеві ради формують власні виконавчі органи, підзвітні територіальній громаді.

38. Держава спільно (за письмовою угодою) з громадськими правозахисними організаціями, які проявили себе у боротьбі з корупцією, вправі мати (наймати) спокусників для виявлення хабарників і корупціонерів.

39. Особі (громадській організації), що здійснювала захист малозахищеного громадянина (колективу), держава негайно компенсує витрати на добровільний захист згідно з виставленим державі розрахунком затрат на фактично виконаний захист по кожній дії судового і позасудового захисту, за максимальними тарифами комерційного розрахунку на ринку відповідної діяльності. Держава вправі повернути ці затрати у випадку несправедливого захисту або захисту несправедливої у справі особи.

40.Держава сприяє благодійній (неприбутковій) діяльності правозахисних громадських організацій і ЗМІ. Громадська організація, ЗМІ, які займаються у своїй діяльності не менше 70% часу (визначається за судовими рішеннями, вироками, ухвалами, постановами або площею друку чи годинами в ефірі) захистом осіб, безпідставно скривджених державою (посадовцем, держслужбовцем), звільняється від сплати податків та забезпечується приміщеннями і основними засобами для правозахисту малозахищених на рівні державних органів.

41.Стабільна діяльність громадської організації, ЗМІ впродовж не менше 3-х років захисту інтересів малозахищених дає право організації і ЗМІ користуватися послугами центру зайнятості щодо надання безробітних на громадські роботи, потрібні для їхньої діяльності, оплати навчання та стажування потрібних організації кадрів.

42.Держава забезпечує для немаючих фінансів активістів громадянської суспільно корисної дії можливість оперативного їх спілкування з відповідними міжнародними організаціями.

Анатолій Войтко

- голова Ради З'єднання борців "За справедливість", голова редакційної ради газети "Вісник малозахищених"


http://h.ua/story/115335/

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua