Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Країна манкуртів

С.Тарас | 25.04.2008 01:04

7
Рейтинг
7


Голосів "за"
10

Голосів "проти"
3

Сумно коли людина буває неадекватною. Страшно, коли людину нівечить життя. Жахливо коли імперія нівечить цілі покоління і народи. Ми країна із спотвореним минулим. Ця потворність відбивається на нашому сьогоденні, на світосприйнятті, на нашій адекватності.

Сумно коли людина буває неадекватною. Страшно, коли людину нівечить життя. Жахливо коли імперія нівечить цілі покоління і народи. Ми країна із спотвореним минулим. Ця потворність відбивається на нашому сьогоденні, на світосприйнятті, на нашій адекватності.

Хіба можуть люди, котрі шанують свою країну та поважають свою історію дозволити встановити камінь пам'яті "жертв ОУН-УПА", як той що зараз у Луганську. Де наші "демократичні", "проукраїнські" партії, котрі на кожному розі галасують про Велику Україну, про Націю Нездоланних. Вони тільки можуть кричати про наш поступ у світле майбутнє? А захистити бодай частку свого минулого нікому не спадає на думку. Де наш "український" президент – захисник нужденних. Невже за великими державними справами не замітив такого "дріб'язку"?

Але чи нам жалітись на державних та політичних мужів? Нам – котрі не знають рідної мови, історії, традиції? Чи може хтось з нас – "українців" сказав хоча б слово ганьби тим нелюдам, котрі топчуть пам'ять наших героїв? Жоден журналіст, жоден політик, інтелігент, не почав кричати на всю країну про це. Чутно було лише мляві заяви, так, для галочки.

Країна манкуртів – це страшно. Країна манкуртів не матиме майбутнього. Скільки таких нас? Мільйони! Коли громадянину кажеш: "шануй свою країну", а він відповідає: "да зачєм мнє ето надо" – то дуже ймовірно, що поваги до такої держави не буде і в наших сусідів. Ми самі винуваті – в своїй ницості. Коли нам кажуть "ти хахол" – ми опускаємо очі додолу, або дурнувато посміхаємось в надії на жарт. Коли ставлять пам'ятники Катерині ІІ про яку Кобзар писав: "...тая цариця – Лютий ворог України, Голодна вовчиця!...", коли паплюжать пам'ять наших дідів, встановлюючи камені "жертв ОУН-УПА" – це соромно. І що ми скажемо дітям своїм? Що ми манкурти?

Чому 32,5% іншомовних громадян України нав'язує решті 67,5% україномовним "свой вєлікій і могучій". Чому, коли я маю бажання дивитись кіно рідною мовою – мені кажуть "бандеровєц". А потім говорять про утиски нацменшин, коли я відстоюю своє Право на свою Мову. Чому на телеканалі Інтер "Подробності" о 20.00 ідуть чужою для мене мовою. Можна зрозуміти, коли регіональний телеканал транслює свої передачі чи новини іншою мовою там, де цільова аудиторія іншомовна. Але чому це робить всеукраїнський канал – я не розумію? Чи може моє право поховане під нашаруванням брехні та ненависті? Чи може я живу в Країні манкуртів?

Ми плачемо, що погано живемо. А ми заслужили? Половина з нас кричить пустіть нас в Європу – інша "ми хотім обратно в Імпєрію". А нас там чекають? Не тіштеся надією! Нас так будуть поважати сусідні держави – як ми на те варті. А чого варті манкурти – запитайте у себе? Подивіться на себе в дзеркало. Кого ви побачили – українця? Сумніваюсь. Хтось буде виправдовуватись трьохсотлітнім колоніальним рабством, хтось браком освіти, а може культури. А як на мене – то в нас брак Душі. Бо тільки там народжується совість і повага до себе...

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua